Поняття, сутність і види судових експертиз. Система судово-експертних установ України

У системі Міністерства охорони здоров'я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів. Система судово-медичної служби України складається з: 1

1.    Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

2. Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим)

3.   Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів.

У складі бюро повинні бути такі структурні підрозділи:

Відділ судово-медичної експертизи трупів;

Відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб;

Відділ чергових судово-медичних експертів;

Відділ судово-медичної експертизи речових доказів (судово-медична лабораторія), який складається з:

Відділення судово-медичної гістології;

Відділення судово-медичної імунології;

Відділення судово-медичної криміналістики;

Відділення судово-медичної токсикології;

Відділення судово-медичної цитології;

Відділ комісійних судово-медичних експертиз;

Організаційно-методичний відділ;

 Міські (міст обласного  підпорядкування) та районні (міжрайонні) відділення бюро судово-медичної експертизи;

Адміністративно-господарська частина з канцелярією та архівом.2

Відповідно до ст. 198 КПК України керівник експертної установи, отримавши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або кільком експертам. При цьому необхідно враховувати обставини, які виключають можливість доручення проведення експертизи зацікавленій особі.

Експертне дослідження — це процес дослідження об'єктів, що надані на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналістики існують різні класифікації цих

___________________

1 Інструкція про проведення судово-медичної експертизи: затверджена наказом Міністра охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. - N 6.

 2  Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим): Наказ Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995, № 6

методів (наприклад, методи експертного дослідження інколи поділяються на загальні, спільні, окремо-наукові та спеціальні.

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. За наявності великої кількості однорідних об'єктів (наприклад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд повинні розглянути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Разом з тим, згідно зі статтею 200 КПК України експерт має право розширити обсяг дослідження, зазначивши в висновку виявлені в процесі дослідження обставини, які мають значення по справі, з яких йому не були, поставлені питання.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об'єктивності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своєчасності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності дослідження об'єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.

Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань. Фахівці державних спеціалізованих, установ і відомчих служб, що проводять судові, експертизи, повинні маги вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України "Про судову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами по справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (статті 54, 62 КПК України):

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у  цій справі як свідок, експерт, спеціаліст,   перекладач,   особа,   яка   проводила   дізнання. слідчий, обвинувач,  захисник  або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (попередня участь даної особи у спразі як експерта не є підставою для його відводу);

3)  якщо він під час досудового  розслідування справи вирішував  питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

4) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61-1 КПК;

5) якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах справи;

6) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта;

7)  якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи.

Закон передбачає права та обов'язки експерта.

Зокрема, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи; порушити клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказувати в акті судової експертизи на виявлені під час її проведення факти, які мають значення по справі і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або судді; бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і задавати допитуваним особам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії особи, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов'язки. Так, особа, призначена експертом, повинна з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. Експерт зобов'язаний відмовитися від дачі висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призначив експертизу. Саме так він повинен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК).

Експерт зобов'язаний: провести повне дослідження та дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону «Про судову експертизу»).

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати в своєму висновку. Висновок підписується експертом. (ст. 200 КПК України).

Висновок експерта — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведеная експертизи, хід та результати експертного дослідження. Висновок експерта є джерелом судових доказів і складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 КПК).

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи та хто її виніс; перелік об'єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені перед експертом, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій, прізвища та процесуальний стан осіб, які брали участь у проведенні експертизи.

У дослідній частині описуються об'єкти експертизи, викладається процес експертного дослідження, робиться аналіз і синтез отриманих результатів, наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт, обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання.1

Висновок експерта може мати форму категоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання, яке поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал (фотознімки, схеми, креслення та ін.). Висновок підписується експертом.

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Корені погляду на експертизу, як на «особливий» доказ, сягають у теорію, яка визнавала експерта науковим суддею. Л. Є. Володимиров писав, що судді не можуть критично ставитися до експертизи, для розуміння підстави якої треба кілька років наукових занять, їм залишається тільки йти слідом за авторитетною вказівкою експертів. Суд є самостійним у виборі експертів. Однак оскільки останні обрані, суддя йде слідом за ними, як сліпий за своїм поводирем.2

Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності оцінки їх слідчим і судом у повному обсязі. Характер виду доказу, який розглядається, не може бути підставою для некритичного до нього ставлення, надання йому особливої доказової сили. Відповідно до ст. 75 КПК України «висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим,

______________

1 Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - С. 128.

2 Шепітько В.Ю. Криміналістика. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2004. – С. 354.

але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку».

Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка включає:1

1) аналіз дотримання процесуального  порядку призначення та проведення судової експертизи;

2) визначення відповідності висновку  експерта завданню;

3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;

4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним по справі доказам;

5) перевірку віднесення до справи  даних, які містяться у висновку.

Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та іншими даними по справі ще не свідчать про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України під час перевірки й оцінки експертного висновку треба зясувати:

- чи було додержано вимоги  законодавства при призначенні  та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які  виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і  чи не вийшов він за межі  своїх повноважень;

- достатність поданих експертові  об’єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені  питання та їх відповідність  іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного  висновку та його узгодженість  з іншими матеріалами справи;

- якщо в справі щодо одного  й того самого предмета проведено  кілька експертиз, суд повинен  дати кожному висновку оцінку з погляду всебічності, повноти й об’єктивності експертного дослідження.2

 

_____________________

1 Курс криминалистики: В 3-х томах / Под ред. О.Н.Коршуновой и А.А. Степанова: Ассоц Юрид центр СПБ: Юрид центр Пресс, 2004. – Т.2. – С.668.