Шпаргалка по "Криминологии"

За ініціативою Кримінологічної  Асоціації України, Академії правових наук України та Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, за участю національних кримінологічних асоціацій країн СНД та Східної Європи, 30 листопада 2000 року в м. Києві відбувся і з'їзд кримінологів України. Констатуючи істотні зрушення в організаційному забезпеченні кримінологічних досліджень в Україні після створення в травні 1998 року Кримінологічної Асоціації країни з'їзд визнав за необхідне:

1.  Підвищення рівня  координації наукових досліджень  кримінологічного спрямування, вдосконалення їх змісту і посилення практичної спрямованості, подальшого розвитку міжнародного співробітництва в галузі кримінологічних досліджень, здійснення заходів щодо впровадження їх результатів у практику.

2. Удосконалення кримінологічної  підготовки кадрів працівників  судових та правоохоронних органів.

3.  Визначити перспективи  розвитку кримінологічних досліджень  та їх організаційного, інформаційного і методичного забезпечення.

4.  Визнати, що головною  метою проведення кримінологічних  досліджень в Україні та впровадження  їх результатів у практику  є забезпечення прав і свобод  людини, інтересів організованого  на демократичних засадах суспільства, сприяння становленню правової держави.

 

13. Поняття злочинності, її кримінологічні ознаки. Співвідношення злочинності і злочину.

 

Злочинність - негативне соціально-правове явище, що існує в людському суспільстві, що має свої закономірності, кількісні і якісні характеристики, що тягнуть негативні для суспільства й людей наслідки, і потребують специфічної державної й суспільних заходів контролю за нею.

ОЗНАКИ ЗЛОЧИННОСТІ

- Соціальна обумовленість  - Соціально-правове явище

- Час - історична мінливість

- Територія

- Сукупність осіб, ЯКІ  СКОЇЛИ ЗЛОЧИНИ - Сукупність всіх  злочинів

ЗЛОЧИННІСТЬ — суспільно  небезпечне явище, яке охоплює всю сукупність посягань на сусп. відносини, що охороняються крим. зак-вом у певному просторі й часі. Поняття «злочинність» відображає статистично узагальнену множину конкр. злочинних подій (у кримінальному праві) або саме існування її як об'єктивно діючого суспільно небезпечного явища (у кримінології).

Воно є ключовим як у практиці притягнення винних осіб до відповідальності кримінальної, так і при здійсненні запобіж. заходів з метою усунення або нейтралізації причин і умов скоєння злочинів. У системі 3. окр. злочини необхідно розглядати на рівні єдності особливого і загального.

Рівень 3. — її кількісно-якісна характеристика, яка вимірюється у коефіцієнтах, обчислюваних у розрахунку злочинів або злочинців на 1 000, 10 000 або 100 000 чол. населення.

Структура 3. — співвідношення видів (груп) злочинів, класифікованих за крим.-правовими або кримінол. ознаками.

Динаміка 3. — поточні зміни її рівня та структури за певний період часу.

Дод. по казником 3. є обсяг і характер прямої чи непрямої шкоди від злочинів, завданої членам сусп-ва, сусп-ву, д-ві.

Загалом 3. характеризується стійкістю нігіліст. ставлення до крим.-правових заборон, більшою чи меншою рецидивністю, організованістю.

За сучас. умов серед  найактуальніших проблем сусп.-держ. безпеки комплексна системат. боротьба зі 3. в різних країнах за заг. значущістю посідає друге - третє місця. Необхідність значного посилення боротьби зі 3. підтримується усіма правосвідомими членами сусп-ва.

Більшість політиків  на шляху до влади також називає  першочерговим завдання зниження рівня 3. Це є загальнолюдською проблемою, пов'язаною із значним ускладненням, а нерідко і погіршенням умов життя, екол. середовища, псих, здоров'я людей, розмиванням моральних цінностей тощо. До поширених причин 3. належать також тіньова економіка, корупція, пияцтво, наркоманія, проституція тощо. Важливе значення для зниження загального рівня 3. мають, зокрема: вивчення умов вибору антигромадських форм поведінки; пошук ефективних форм боротьби з нелег. бізнесом, корупцією та організованою злочинністю; розробка концепт, основ ранньої профілактики 3.; врахування психол. механізмів формування особистості неповнолітніх злочинців, які утворюють безпосеред. резерв поповнення т. з. злочинного світу, тощо. Заг. стратегія боротьби зі 3. в Україні базується на координації правоохор. діяльності щодо припинення правопорушень і злочинів та запобіганні їм із залученням до цієї роботи громадськості та на посиленні правового виховання усіх верств населення. Заходи боротьби зі 3. передбачаються у відповідних держ. програмах. Гол. держ. структурами з виконання цих заходів є суд.-слідчі та прокур. органи, органи МВС, СБУ тощо.

Злочинність – вся сукупність посягань на сусп. відносини, злочин – окремий елемент цієї сукупності.

 

14. Генологія злочинності.

 

 

 

15. Показники злочинності.

 

Стан злочинності  оцінюється:

-за кількістю злочинів і осіб, які їх скоїли;

-за кількістю злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпечність;

-за рецидивною злочинністю; за інтенсивністю злочинності;

-за характером структури злочинності; за рівнем латентної злочинності; за розміром заподіяної шкоди.

Питома вага злочинності - це відсоткове співвідношення певного виду злочинів до її загального показника.

Питома вага =Вид злочинів х 100%

                         загальний показник

Рівень злочинності розраховується з допомогою загальних коефіцієнтів злочинності:

           кількість злочинів х на 1000, 10 000 (чи 100 000)

К1=----------------------------------------------------------------------------------------------------

               на чисельність населення 14 років  і старші

           кількість злочинців х на 1000. 10 000 (чи 100 000)

К2 =-------------------------------------------------------------------------------

                на чисельність населення 14 років  і старші

Загальна формула для  обчислення латентної злочинності:

Зл = 3ф-3в,де Зл - злочинність латентна Зф - злочинність фактична Зв - злочинність врахована

Рівень латентної злочинності:

           Зв

р_Л(₃)=-------

           Зф

 

16. Рівень злочинності.

 

Рівень - загальна кількість злочинів та осіб, що їх вчинили, на певній території за певний проміжок часу. Для більш повного визначення розповсюдженості злочинності на тій чи іншій території застосовуються коефіцієнти (індекси) злочинності - відношення кількості злочинів та осіб, що їх вчинили, до числа жителів певного регіону у розрахунку на 1000,10000,100000 чоловік.

Рівень злочинності розраховується з допомогою загальних коефіцієнтів злочинності:

           кількість злочинів х на 1000, 10 000 (чи 100 000)

К1=----------------------------------------------------------------------------------------------------

               на чисельність населення 14 років і старші

           кількість злочинців х на 1000. 10 000 (чи 100 000)

К2 =-------------------------------------------------------------------------------

                на чисельність населення 14 років і старші

Диференційовані коефіцієнти  злочинності обчислюють серед груп населення за статтю, віком, соціальним становищем, родом занять і т. д., а також серед спеціальних суб'єктів злочинів Крім цього, диференційовані коефіцієнти обчислюють по підприємствах, установах, організаціях При обчисленні гіпотетичних коефіцієнтів (загальних) до виявлених злочинів та осіб які їх скоїли, за поправками додають відповідні показники латентної злочинності Таким же чином обчислюють і диференційовані гіпотетичні коефіцієнти.

 

17. Структура злочинності.

 

Структура - внутрішня, якісна властивість злочинності, яка визначається питомою вагою (часткою) окремих видів злочинів у загальній їх кількості, що виділяються залежно від певних кримінально-правових та кримінологічних ознак.

Структура злочинності оцінюється:

а) за об'єктами посягання,

б) за об'єктивною стороною злочину 

в) за ознаками суб'єктивної сторони,

г) за особою злочинця,

д) за мірою покарання.

 

18. Динаміка злочинності. Фактори, що впливають на динаміку злочинності.

 

Динаміка - зміна всіх елементів злочинності протягом певного часу (3-5-7 і більше років). Рух злочинності дає можливість виявити закономірності і тенденції її розвитку (зростання, зниження, стабільність). Це визначається за допомогою динамічних рядів. При цьому враховуються зміни у кримінальному законодавстві, системі показників у формах звітності, судовій практиці, адміністративно-територіальному поділі тощо.

 

19. Соціальні наслідки злочинності. "Ціна злочинності".

 

Ціна злочинності - це характер і обсяг заподіяної злочинністю матеріальної та іншої шкоди, включаючи затрати держави і суспільства на боротьбу з нею.

Суспільна небезпека  злочинності - властивість, яка виявляється у її здатності завдавати шкоду суспільству.

Суспільна небезпека  особи злочинця - одна з основних її властивостей, що проявляється в характері та ступені тяжкості скоєного злочину.

 

20. "Географія" злочинності. Порівняльна характеристика злочинності в різних регіонах країни.

 

Відмінності злочинності територіальні - специфіка злочинності, її окремих видів у певних регіонах, яка дає можливість виділити стійку систему її кількісних та якісних характеристик у регіонах з різними соціально-економіч ними і етнічними параметрами. 8 літературі також зустрічається термін «географія злочинності».

Географія злочинності - просторово-часова розповсюдженість кримінально-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов'язаних із специфікою різних регіонів світу, різних країн чи адміністративно-територіальних одиниць, однієї держави, із чисельністю, структурою та розселенням населення, із особливостями форм організації життя людей, умовами праці та відпочинку, культури та побуту, національних традицій тощо.

Територіальні розбіжності  в злочинності (географія злочинності) існують не тільки в країні, але й в областях, містах, районах. Вони пояснюються економічними і соціальними умовами розвитку регіону, інфраструктурою, організацією дозвілля і побуту населення і т. п. Так, у районах великих новобудов чи індустріальних регіонах злочинність, як правило, в 3-5 разів вища середніх показників. Наприклад, у Донецькому басейні на 100 тис. населення припадає понад 1000 злочинів, а в Чернівецькій області - 250.

 

21. Латентна злочинність. Види латентних злочинів.

 

Латентна злочинність (за Б. Панєвим) - частина загальної злочинності на даній території і в даний період часу, яка не дістала передбаченої в законі протидії з боку правоохоронних органів у широкому значенні слова і тому не знайшла відображення в офіційній статистиці.

ВИДИ ЛАТЕНТНОСТІ

Природна - злочини, про які невідомо відповідним державним органам.

Змішана - факт злочину виявлений, але з різних причин він не усвідомлюється як злочин особою, що його виявила.

Штучна – злочини,які на порушення закону приховуються посадовими особами від обліку.

 

22. Класифікації злочинів за ступенем латентності. Засоби виявлення латентних злочинів.

 

СТУПІНЬ ЛАТЕНТНОСТІ (від  найменшої до більшої)

-злочини, не включені  кримінально-правову статистику;

-злочини, не включені в кримінально-правоау статистику, але про них відомо державним органам;

- злочини, не включені в кримінально-правову статистику, але про них відомо громадянам;

-злочини, про які  знають лише злочинці.

 

23. Стан, тенденції і особливості сучасної злочинності в Україні.

 

З 1990 року почалося зростання  злочинності. Так, злочинність неповнолітніх збільшилась майже втричі, а молодіжна - в 2,5 рази. Таке становище характерне й для жіночої злочинності. За останні 10 років її питома вага в загальній масі злочинності зросла з 12 до 17%. У посадових і економічних злочинах частка жінок становить 35-40%. Кількість виявлених злочинів у сфері економіки за останні 10 років зросла на 39%. Значно збільшилась питома вага крадіжок, 75% з них складають розкрадання індивідуального майна громадян, причому майже третина припадає на квартирні крадіжки. Триває зростання злочинів вчинених з необережності, пов'язаних з використанням технічних засобів, а також злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.

У найближчому майбутньому  серйозною проблемою буде організована і професійна злочинність, яка перебудовує свої ряди. Цей висновок ґрунтується на тому, що нині злочинці сконцентрували в своїх руках великі капітали, мають всі необхідні технічні засоби, контролюють не лише нелегальний бізнес, але й фактично всю злочинність, намагаються проникнути в парламент, державний апарат і правоохоронні органи. Намагаються заволодівати прибутковими підприємствами через компаньйонство (вкладають гроші в їх розвиток), нав'язують співробітництво в інших формах, займаються вимагательством, готові до скоєння будь-яких злочинів.

Невтішні характеристики злочинності неповнолітніх. У кримінологічній літературі зазначається, що більш тривожної проблеми, ніж злочинність неповнолітніх, на сьогоднішній день нема. Деякі аргументи для таких висновків викладені вище. До них можна додати й такі:

а) понад 40 тисяч неповнолітніх  ніде не навчаються і не працюють;

б) близько 70 тисяч підлітків  стоять на обліку правоохоронних органів;

в) 95% підлітків ніде подітися у вільний час;

г) близько 20 тисяч дітей  залишаються без батьківської опіки в результаті сімейного неблагополуччя - пияцтва, алкоголізму, наркоманії;

д) щорічно 49% сімей розривають шлюб. Серед засуджених підлітків 40% - з неповних сімей.

Серйозну загрозу становить  бродяжництво і жебрацтво. Йдеться про соціальне середовище, яке формується з осіб, що розшукуються правоохоронними органами за скоєння злочинів, а також раніше судимих, які не виправилися під час відбування покарання. На рахунку цієї категорії злочинців у 1998 році кожне сьоме вбивство і зґвалтування, третій - розбійний напад, п'яте - пограбування, десяте - хуліганство.