Шпаргалка по "Криминологии"

У XXI століття ми вступаємо  не тільки з багатьма невирішеними економічними й соціальними проблемами, але й із значним рівнем злочинності. Він завжди чутливо відображає стан суспільного організму. В останні роки наша країна опинилася в умовах економічної кризи, загострення багатьох соціальних протиріч. Це, звісно, викликає наростання соціальної напруги, девальвацію традиційних моральних цінностей, дестабілізацію громадського порядку, і, як наслідок, зростання злочинності.

В поданих схемах розкриваються  ознаки злочинності, а також поняття, про які йшлося у текстовому матеріалі.

 

24. Поняття причинності в кримінології.

 

Існують розбіжності  в трактуванні причинності у філософії і кримінології. Якщо в філософії зв'язок між причиною і наслідком характеризується поняттям необхідності, то в кримінології чимало авторів не розглядають його як неминучість. При цьому посилаються на причини злочинності в цілому (загальний рівень), І кожного злочину зокрема (індивідуальний рівень), але ж не всі скоюють злочин. І це справді так, але цьому фактору має бути дано інше пояснення. Справа в тому, що ці кримінологи випускають з поля зору один, але принциповий момент діалектико-матеріалістинного трактування причинності. У відповідності з ним причина розглядається як система взаємодіючих внутрішніх і зовнішніх умов. Злочинна поведінка, як і взагалі людська поведінка, визначається діалектичною взаємодією зовнішніх і внутрішніх факторів. При цьому результат зовнішнього впливу залежить від внутрішніх умов його сприйняття. Самі по собі ні зовнішні (об'єктивні), ні внутрішні (суб'єктивні) умови не можуть вважатися причинами злочину.

 

25. Об'єктивні детермінанти злочинності в Україні.

 

М. С. Малеїн, узагальнивши точки зору різних авторів на це поняття, дійшов висновку про наявність таких концепцій розуміння причин злочинності:

1) Перша концепція  - психологічна. її прихильники сходяться  в одному: суб'єктивний фактор, тобто  дефекти свідомості визнаються головним компонентом у комплексі причин і умов злочинності або її єдиною причиною. Економічним чинникам тут відводить ся другорядна роль. Додамо, що це найбільш поширена концепція серед кримінологів.

2) Друга концепція  (економічна) склалася в 70-х роках.  Вона виходить з того, що головні причини злочинності коріняться в економічних відносинах, матеріальних умовах життя суспільства. Серед економічних чинників найбільш явними є суперечності між існуючим рівнем виробництва і потребами населення. Автори цього навчального посібника є прихильниками цієї концепції, оскільки питання про співвідношення економічних і духовних явищ у діалектиці вирішене на користь перших. Саме вони є вирішальними і визначають усі інші сторони суспільного життя.

3) Існує і проміжна  позиція між психологічною і економічною концепціями причин злочинності. її прибічники вказують на небезпеку психологізації причин злочинності і на недостатність уваги до економічних факторів. З появою економічної концепції в системі причин злочинності наведено порядок. Економічні умови первинні, психологічні похідні від них, а не навпаки, як вважалося раніше.

 

 

26. Суб'єктивні фактори злочинності в Україні.

 

 

 

27. Поняття особи злочинця та особи, яка вчинила злочин.

 

Особа злочинця - сукупність індивідуальних особливостей людини, яка скоїла кримінальнокаране діяння.

Особа ситуативного злочинця - сукупність індивідуальних особливостей людини, яка скоює злочин внаслідок вирішального впливу ситуації, що виникла не з її вини, а в зв'язку з порушенням іншими суб'єктами моральних і правових норм.

Особа засудженого - сукупність індивідуальних якостей людини, що відбуває покарання за скоєний злочин.

Особа криміногенна - особа з достатньо стійкими негативними особливостями характеру, що складаються а результаті несприятливих умов життя І зумовлюють підвищену імовірність злочинної поведінки.

 

28. Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.

 

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ - Суб'єкт  злочину (ядро):

- Осудність - Соціально-демографічні  ознаки;

- Фізична особа - Кримінально-правові ознаки;

- Досягнення певного  віку - Соціально-рольові ознаки, Морально-психологічні ознаки;

- Вина - Психічні аномалії, що не виключають осудність,  Морально-психологічні ознаки.

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ - Суб'єкт злочину (ядро):

- Соціально-демо-графічні ознаки: Стать, Вік, Освіта, Соціальне положення, Професія і вид заняття, Сімейний стан, Місце проживання, Матеріальне забезпечення, Житлово-побутові умови.

- Соціально-рольові ознаки  в сфері: Найближчого оточення, Побутових відносин, Сімейних відносин, Виробничих відносин,

 Загально-цивільних   відносин.

- Кримінально-правові ознаки: Мотиви злочину, Характер та направленість посягань, Одиночний чи груповий характер посягань, Рядова чи організуюча роль, Фактичний чи юридичний рецидив, Строк покарання,Стаття КК, Вид покарання.

- Морально-психологічні ознаки: Світогляд, Ціннісні орієнтації, Інтелектуальні ознаки, Емоційні особливості, Вольові ознаки, Рольові особливості, Психічні аномалії, що не виключають осудність, Рівень потреб.

Біологічні особливості людини є та база, ті умови, які сприяють сприйняттю людиною соціальних програм, але не причини його злочинного поводження. При цьому треба мати на увазі, що, навіть “зібравшись разом”, біологічні фактори не роблять явище соціальним, тому що вони лежать у різних площинах реального життя.

Принциповим для кримінології, для правильного розуміння співвідношення соціального й біологічного в  людині, є той факт, що біологічні особливості впливають на тип  поводження людини (холерик в однаковій  життєвій ситуації надійде інакше, чим флегматик або сангвінік, а ті, у свою чергу, інакше, чим холерик, але в цілому їхні вчинки диктуються ще й ступенем соціальної вихованості), не будучи причинами його поводження, у тому числі злочинного.

 

29. Кримінологічна характеристика і класифікація осіб, що вчинили злочини.

 

Кримінологічна  характеристика - опис властивостей, закономірностей, тенденцій, факторів злочинності або окремих її видів, а також ознак особи злочинців (окремих їх типів).

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ

1) ЗА ДЕМОГРАФІЧНИМИ ОЗНАКАМИ

-Віком

-Освітою

-Сімейним станом

-Статтю

2) ЗА ТЯЖКІСТЮ СКОЄНИХ  ЗЛОЧИНІВ

-Особи, які скоїли  особливо тяжкі злочини

-Особи, які скоїли  тяжкі злочини

-Особи, які скоїли  злочини, що не становлять велику  суспільну небезпеку

ЗА НАЯВНІСТЮ У НИХ СУДИМОСТІ

- Особи, які скоїли  злочини вперше

- Особи, які скоїли  злочини повторно:

а) загальний рецидив

б) спеціальний рецидив

- Особливо небезпечні  рецидивісти

3) ЗА ХАРАКТЕРОМ ЇХ  АНТИСОЦІАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

-Особи з негативно-зневажливим  ставленням до інших людей

-Особи з індивідуально-анархістським  ставленням до своїх громадських  і службових обов'язків

ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ (за 0. М. Яковлевим):

- «СОЦІАЛІЗОВАНИЙ» ЗЛОЧИНЕЦЬ - не потребує ізоляції від суспільства

- «АНТИСОЦІАЛЬНИЙ» ЗЛОЧИНЕЦЬ  - повністю віддав перевагу системі злочинних, аморальних поглядів і установок, свідомо декларує цю зміну і намагається утвердити свою позицію відповідним актом протиправної поведінки

- «АСОЦІАЛЬНИЙ» ЗЛОЧИНЕЦЬ  - не ототожнює себе ні з  цінностями і мораллю суспільства  в цілому, ні з антисоціальними

«цінностями» злочинців

ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ (за К. Є. Ігошевим)

-НАСИЛЬНИЦЬКИЙ

-КОРИСЛИВИЙ:

-НАСИЛЬНИЦЬКО-КОРИСЛИВИЙ

ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ (за А. Г. Ковальовим):

-Глобальний тип - а  повною кримінальною зараженістю

-Парціальний тип - з частковою кримінальною зараженістю

-Передкримінальний тип  - наділений властивостями, які  визначають скоєння злочину тільки  в криміногенній ситуації.

ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ, що ґрунтуються  на видах мотивації

-Політична мотивація

-Корислива мотивація

-Насильницько-егоїстична мотивація (охоплює хуліганські наміри, помсту, ревнощі, сексуальні прагнення тощо)

-Легковажно-безвідповідальна мотивація (є наслідком поверхового відображення суб'єктом реальної дійсності, викривленого передбачення майбутніх подій)

-Анархістсько-індивідуалістична мотивація (полягає в запереченні вимог правопорядку, нехтуванні обов'язками, що «обмежують особисту свободу»)

-«Боягузпиво-малодушна»  мотивація як наслідок боязні, боягузства, малодушшя, страху, паніки

- З «вимушеною» орієнтацією  на задоволення елементарних життєвих потреб

 

30. Причини й умови індивідуальної злочинної поведінки.

 

Причини злочинності - сукупність взаємопов'язаних чинників, що обумовлюють її існування.

Причина конкретного  злочину - результат взаємодії негативних особистісних факторів, що склалися під впливом несприятливих умов морального формування індивіда, і зовнішніх криміногенних обставин.

Механізм формування особи злочинця - спосіб взаємодії властивостей особи та елементів середовища, в результаті якого виникають негативні зміни особистості, що мають кримінально-правове значення.

Умови злочинності - сукупність явищ, які не породжують злочинність, але сприяють її виникненню та існуванню.

Установка кримінальна - зумовлена попереднім жииєвим досвідом готовність людини, що має антисуспільну спрямованість, до вчинення злочинів.

Установка асоціальна - деформація свідомості особи, внаслідок чого вона не в змозі утриматися від протиправної поведінки,

ПРИЧИНИ КОНКРЕТНОГО  ЗЛОЧИНУ ФОРМУЮТЬСЯ:

1) Сукупністю особистісних  якостей індивіда:

- потреб;

- поглядів;

- відносин;

- ціннісних орієнтацій  і мотивацій

2) Сукупністю зовнішніх  обставин, що обумовили формування  спонукань і намір вчинити  злочин

УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНІВ

1. Супутні умови - це обставини місця і часу, в яких вчиняється злочин. Вони немов би утворюють загальний фон подій, практично не впливають на їх розвиток, хоча й можуть певною мірою визначити вид злочину.

2. Необхідні умови - це такі фактори зовнішнього середовища, які роблять можливим вчинення злочину. В кримінології їх називають обставинами, що сприяють досятенню злочинного результату В основному це різного роду недоліки: поганий облік матеріальних цінностей, слабка робота органів прокуратури, МВС, громадськості тощо

3. Достатні умови - це наявність всіх вище вказаних видів умов для вчинення злочину.

Процес детермінації злочинів

1) ПРИЧИНИ –> Дефекти соціалізації особи (Криміногенні властивості особи + негативні життєві ситуації)

2) УМОВИ -> Свавілля (зла воля) + мотивація злочину і рішення його вчинити

 

31. Обставини, що впливають на формування особи злочинця.

 

Під впливом соціалізації має сформуватися соціально корисна, з точки зору інтересів суспільства, поведінка. Саме у процесі соціалізації індивід стає особистістю. Три етапи процесу соціалізації за Н. В.Андрієнковою: первинна соціалізація (соціалізація дитини); проміжна соціалізація (соціалізація підлітка); цілісна соціалізація (перехід від юнацтва до зрілості -від 17-18 до 23-25 років).

Результатом неправильної або недостатньої соціалізації є  формування особи злочинця. Під формуванням особи злочинця розуміється закріплення в поведінці індивіда дій, що ВІДХИЛЯЮТЬСЯ ВІД вимог правових норм, правил моралі та інших приписів соціально-схвальної поведінки.

 

32. Поняття і види конкретних життєвих ситуацій, їх роль в індивідуальній злочинній поведінці.

 

Життєва ситуація криміногенна - сукупність обставин, які сприяють виникненню у конкретної людини рішучості скоїти злочин, спонукають її до цього.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ:

-Складна ситуація в сім'ї (тривалий стан)

-Справедливе зауваження стороннього з приводу аморального поступку

-Погроза з боку іншої особи

-Підмова до вчинення злочину

-Короткочасна подія  (конфлікт у сім'ї, на роботі)

-Протиправні дії інших  людей

-Випадковий збіг несприятливих  обставин (смерть близьких, стихійне  лихо тощо)

-Інші

 

33. Роль потерпілого в утворенні криміногенної ситуації. Види віктимної поведінки.

 

Дослідження показують, що поводження злочинця нерідко обумовлено як поводженням його жертви, так і особливими якостями її, а також взаєминами злочинця з потерпілим, сформованими раніше або в процесі зіткнення. Нерідко злочинне поводження провокується негативним поводженням потерпілого. У злочинах, де є в наявності мотиви міжособистісного порядку, це видно особливо чітко. По даним ряду дослідників, до 29% злочинів або спровоковані потерпілими, або зроблені при їхньому сприянні.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ  ПОВЕДІНКИ ЖЕРТВ ЗЛОЧИНІВ:

-Провокуюча

-Неврівноважена

-Аморальна

-Протиправна

 

34. Механізм суїцидальної поведінки.

 

Суїцид - свідомий добровільний вихід із життя, пов'язаний з самотністю, відчуженістю, занепадом моральних, духовних та релігійних устоїв.

Суїцидологія - вчення про самогубство, як соціальне явище з урахуванням його зв'язків зі злочинністю.

 

35. Поняття та елементи механізму індивідуальної злочинної поведінки. Кримінальна мотивація.

 

Механізм злочинної  поведінки - взаємодія особистісних факторів з зовнішнім середовищем у процесі формування злочинної поведінки особи, при якій виділяються такі її етапи: а) формування особи з антисуспільною орієнтацією; б) мотивація злочину; в) прийняття рішення про його вчинення; г) реалізація цього рішення та настання суспільно небезпечних наслідків.

Мотивація злочину - процес реалізації внутрішньої (психічної) детермінації злочинної поведінки, що обумовлює скоєння злочину.

 

36. Мотивація злочинної діяльності.

 

Мотивація злочину - процес реалізації внутрішньої (психічної) детермінації злочинної поведінки, що обумовлює скоєння злочину.