Шпаргалка по "Криминологии"

Сугестивні  мотиви злочинної поведінки - спонукання, що формуються під впливом осіб антисуспільної спрямованості. Характерні для соціально незрілих, морально нестійких та психопатичних особистостей.

 

37. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.

 

Методика кримінологічних  досліджень - сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її причини, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Методи кримінологічних досліджень поділяють на:

-загальнонаукові;

-спеціальні.

Загальнонаукові:

формально-логічний; абстрагування; аналізу і синтезу; аналогії моделювання  узагальнення; історичний; системного аналізу; порівняльно-правовий.

Спеціальні:

статистичні; анкетування; інтерв'ювання; тестування; соціометрії; вивчення документів; спостереження; експерименту; експертних оцінок; кримінологічна експертиза.

МЕТОДИ ЗБОРУ ПЕРВИННОЇ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

- Документальний (Інформація, зафіксована на папері, фотографії, кінострічці, фонограмі тощо).

- Опитування (Джерелом інформації є людина): Інтерв'ювання та Анкетування.

- Спостереження (Починаючи від звичайного візуального спостереження і закінчуючи тими, які пов'язані з застосуванням сучасних технічних засобів).

- Експеримент (Дозволяє збирати інформацію, що найоб'єктивніше відбиває характеристики явищ і процесів, які цікавлять).

 

38. Вибіркове дослідження в кримінології.

 

Вибіркова сукупність - відібрана за спеціальними методиками частина генеральної сукупності, яка максимально можливо відтворює її основні властивості.

 

39. Конкретно-соціологічні методи збирання інформації.

 

Методи соціологічні - анкетування, інтерв'ювання, тестування, вивчення документів, експертні оцінки.

Анкетування у  кримінологічних дослідженнях - різновид методу опитування, який використовується для отримання відомостей про думку та настрої осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про нахили, уподобання та антипатії тощо.

Інтерв'ю - являє собою бесіду, один з учасників якої задає питання, а інший на них відповідає.

Тестування (від англ. test - досвід, проба) - метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання й завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовується для стандартизованого виміру індивідуальних розходжень.

Вивчення кримінальних справ, інших документів - один із методів кримінологічного дослідження, при якому вивчаються кримінальні справи.

Метод експертних оцінок - узагальнення та статистичне опрацювання думок спеціалістів щодо перспектив розвитку того чи іншого явища.

 

40. Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації

 

Опитування – одн із методів збору первинної кримынологічної інформації.

Опитування проводиться у вигляді інтерв'ювання та анкетування.

Анкетування у кримінологічних дослідженнях - різновид методу опитування, який використовується для отримання відомостей про думку та настрої осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про нахили, уподобання та антипатії тощо.

Анкетний метод - спосіб дослідження кримінологічних проблем шляхом опитування репрезентативного числа осіб або узагальнення відомостей, що втримуються, наприклад, у кримінальних справах, по спеціально розробленій письмовій анкеті й наступному узагальнюючому аналізі й оцінки зібраних даних. Анкетному опитуванню можуть бути піддані злочинці, потерпілі, співробітники правоохоронних органів, представники громадських організацій, окремих груп населення й т.д.

За допомогою анкетування  можливо зокрема:

а) виявлення й вивчення причин злочинів і умов, що сприяють їхньому здійсненню, поширеності окремих видів злочинів, основних характеристик;

б) визначення ступеня  поширеності окремих явищ, що негативно  впливають на поводження (пияцтво, наркоманія, токсикоманія, бродяжництво, безробіття, відхилення від суспільно-корисної праці й т.п.);

в) дослідження ефективності діяльності правоохоронних органів, громадськості  по боротьбі зі злочинністю (опитування співробітників, компетентних осіб, населення  й т.п.);

г) вивчення рецидивної злочинності, ефективності мер покарання, злочинності неповнолітніх і ін.

Анкетний метод має  певні достоїнства: він дозволяє одержувати дані за такими показниками, які неможливо встановити в статистичних матеріалах і, що важливо, проводити  кількаразову перевірку цих даних. Недолік зазначеного методу - у неминучій суб'єктивності інформації, одержуваної методом анкетного опитування1.

Досить рідко застосовується відомий з метод анонімного анкетування, що одержав за кордоном найменування self-report. Його використовують найчастіше для вивчення латентної злочинності й криміногенних особливостей (властивостей) особистостей.

Інтерв'ю - являє собою бесіду, один з учасників якої задає питання, а іншої на них відповідає.

Інтерв'ю багато в чому подібно з анкетуванням, на відміну  від якого при інтерв'ю відповіді даються в усній формі. У цьому криються позитивні й негативні сторони зазначеного методу. Перевагою інтерв'ю є те, що воно дозволяє за певних умов одержувати необхідну інформацію швидше й нерідко повніше. Однак, з огляду на специфіку кримінологічного дослідження і його завдань, можливі найчастіше й серйозні утруднення в досягненні позитивних результатів. Щоб уникнути цих труднощів, потрібно спеціальна організаційно-психологічна підготовка до проведення усного опитування й відповідна професіоналізація осіб, що застосовують згаданий метод. Найчастіше інтерв'ювання застосовується для поглибленого вивчання особистості злочинців, потерпілих і суспільної думки. Відомі наступні різновиди інтерв'ю:

-вільне (неформальне), при  якому допускається довільна зміна числа й утримування питань залежно від ходу бесіди;

-стандартизоване (формальне)  за умови чіткого обмеження  й формулювання конкретних питань.

 

 

41. Структура і зміст анкет, які використовуються у кримінологічних дослідженнях.

 

Розрізняють питання анкети розгорнуті (вільний виклад), стислі (передбачаються певні варіанти відповіді у формі: «так», «ні», «знаю», «не знаю», «згоден», «не згоден»), напівстислі (надається можливість відмовитися від вказаних варіантів та відповісти самостійно). Розрізняють також питання прямі, які дають опис фактів, подій для того, щоб відповідь підтвердила або спростувала їх наявність та опосередковані, що роз'єднують опис подій і опис пов'язаних з ними фактів для того, щоб не вимагати прямої «лобової» оцінки (яка є найбільш суттєвою). Крім того, виділяють контрольні питання, що дозволяють перевірити обґрунтованість відповіді на головне питання, які дають можливість з'ясувати, чому дана саме така, а не інша відповідь.

 

42. Спостереження як метод кримінологічного дослідження.

 

Спостереження статистичне - реєстрація та збирання за заздалегідь розробленою програмою окремих ознак певного явища та його властивостей. Розрізняють кілька видів С. с: 1. За обліком фактів у часі воно може бути: а) поточне (безперервне), коли факти реєструються постійно, в міру їх вияву (наприклад, реєстрація заяв про злочини у чергових частинах ОВС); б) перервне, при якому реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відображає їх стан на певний момент (наприклад, стан злочинності за квартал), 2. За повнотою обсягу одиниць сукупності виділяють: а) суцільний, тобто повний облік усіх одиниць сукупності; б) частковий, при якому реєстрації підлягає тільки частина одиниць сукупності.

 

 

43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).

 

Вивчення кримінальних справ, інших документів - один із методів кримінологічного дослідження, при якому вивчаються кримінальні справи. Воно здійснюється за питаннями, які складаються з чотирьох розділів. Перша частина містить питання про злочин: характер злочину, обставини скоєння, кваліфікація; друга - питання про особу злочинця, її соціально-демографічні, соціально-ролеві, морально-психологічні особливості, стан здоров'я; третя -питання про мету та мотиви злочинних дій, джерела, умови та процеси їх формування, у тому числі про минулу поведінку злочинця, використовувані раніше щодо нього засоби впливу; четверта частина передбачає отримання інформації про реалізацію виховного впливу судочинства, повноту з'ясування причин та умов скоєння злочину, міру покарання та профілактичну роботу.

 

44. Застосування в кримінології психологічних методів.

 

Два методи – тестування та соціометрія.

Тестування (від англ. test – досвід, проба) – метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання й завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовується для стандартизованого виміру індивідуальних розходжень. Процес тестування може бути розділений на три етапи: 1) вибір тесту, що визначається метою тестування, завданнями дослідження в цілому, а також ступенем вірогідності й надійності тесту; 2) його проведення, що обумовлено інструкцією до тесту; 3) інтерпретація результатів, що пов'язане із системою теоретичних допущень щодо предмета тестування й теоретичних установок. Тестування завжди повинен проводити кваліфікований психолог.

Тестування дає можливість кількісно оцінити важко піддаються виміру психологічні якості, а також  виявити ті якості особистості, які  складно або неможливо визначити  в ході клінічних бесід або вивчення письмових матеріалів. У кримінологічних роботах тестування найчастіше застосовується для вивчення особистості злочинця, мотивації злочинного поводження, емоційних, вольових, інтелектуальних і інших особливостей злочинців і потерпілих, їхніх установок і орієнтації, характеру й утримування відносини з іншими людьми, відносин до самого себе й т.д.

Соціометрія – від латинського socius (товариш, співучасник), латинського societas (суспільство) і грецького metrum (вимір). Це вимір емоційно-психологічних зв'язків між людьми; система організаційно-технічних коштів і процедур для кількісного і якісного аналізів. Соціально-емоційні зв'язки конкретного індивіда з тією групою осіб, у якій він живе й працює.

За допомогою цього  методу можна простежити кримінологічні особливості взаємин у групі, дати їм оцінку, виявити характер психологічних взаємовідносин, наявність конфліктних ситуацій, угруповань, лідерства й т.п.

Соціометричні дослідження  пропонує використання переважно методів  письмового й усного опитувань (анкетування, інтерв'ю). Отримані дані обробляються й підсумуються в соціоматрицях (схемах).

 

45. Засоби узагальнення й аналізу кримінологічної інформації.

 

Метод узагальнюючих  показників - перетворення абсолютних величин у так звані узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що харак теризують одним числом найбільш типові сторони явищ, що вивчаються. Поширеним видом узагальнюючих показників є так звані коефіцієнти злочинності, тобто кількість злочинів на 10 або 100 тис. осіб. Ці коефіцієнти дають можливість порівняти злочинність на певних територіях з різною чисельністю населення.

 

46. Вимоги до організації кримінологічного дослідження.

 

Організація кримінологічного дослідження - вивчення наявних документів, висунення гіпотези, складання плану чи робочої програми, де визначаються мета та завдання дослідження, обсяг та методика його проведення, порядок опрацювання інформації, реалізації підсумків дослідження.

При розробленні плану (робочої програми) необхідно брати до уваги, що кримінологічне дослідження, як правило, поділяється на п'ять послідовних етапів:

1) підготовчий етап  включає в себе уточнення мети  та завдань дослідження, розроблення  робочої гіпотези, визначення місця,  способу, обсягу та методики дослідження робочого інструментарію;

2) пілотажне (пробне) дослідження,  тобто апробація в обмеженому  обсязі матеріалу, анкет, опитувальних  листів та інших документів  програмованого збору інформації;

3) збирання емпіричного матеріалу;

4) опрацювання зібраного  емпіричного матеріалу, тобто зведення, групування, складання таблиць з використанням як абсолютних, так і відносних величин, обчислення різного роду коефіцієнтів та інших узагальнюючих показників;

5) аналіз результатів  кримінологічного дослідження та  підготовка вихідних документів, надання практичних рекомендацій  замовнику.

 

47. Програма кримінологічного дослідження.

 

Програма кримінологічного дослідження - документ, в якому описана сукупність послідовних операцій, що забезпечують: а) опис характеристики злочинності та заходів боротьби з нею; б) висновки про рівень, структуру, динаміку, причини злочинності, ефективність заходів боротьби з нею; в) прогнози змін; г) рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних та інших державних органів і громадських організацій.

 

48. Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування.

 

Прогноз кримінологічний - імовірне припущення про майбутній стан злочинності, її детермінант та можливості профілактики, яке включає в себе якісну оцінку передбачуваних змін та зазначення приблизних строків.

 

49. Поняття, значення і види кримінологічного планування.

 

Планування  кримінологічне - опрацювання мети та завдань у сфері боротьби зі злочинністю, напрямків, шляхів і засобів вирішення цих завдань, їх нормативного, Інформаційного, організаційного, методичного і ресурсного забезпечення на певний період.

 

50. Попередження злочинів як один з напрямків впливу на злочинність.

 

Попередження  злочинності - комплекс взаємопов'язаних заходів, що проводяться державними органами і громадськістю з метою зниження рівня злочинності і усунення причин, що її породжують.

Попередження  злочинності - це спеціальний вид діяльності держави і суспільства, уповноважених на те громадських формувань, спрямованої на визначення форм і методів ефективного впливу на злочинність з метою її поступового витіснення з життя суспільства.