Організація шкільних свят і подій

ОРГАНІЗАЦІЯ ШКІЛЬНИХ СВЯТ І ПОДІЙ

Шкільне життя  завжди насичене подіями від найменших  форм (виховних годин для класу або групи) до великих загальношкільних свят, іноді — багатоденних. Усі вони підпорядковуються законам мистецтва, що виникло у XX ст., — мистецтва масових видовищ, досвід якого ще не набув теоретичного осмислення, тим більше — не став предметом вивчення відповідних дисциплін у педагогічних середніх і вищих навчальних закладах. Навіть у закладах мистецтва він тільки розпочинає вивчатися й викладатися майбутнім фахівцям.

Своєрідність театралізованих масових видовищ (ТМВ) як виду естрадного мистецтва полягає в жанровій строкатості, об'єднанні різних за своїми особливостями та законами побудови видів мистецтва — хореографії, музики, художнього слова, пантоміми, ексцентрики... Режисер такого дійства має розумітися в усіх цих мистецтвах і вільно володіти їхньою мовою.

Як правило, ТМВ  звертається до сучасних тем, використовує при створенні сценарію сучасний репертуар. На відміну від театру, де одна й та сама п'єса ставиться  багато разів роками (і навіть століттями), ТМВ — явище унікальне власною неповторністю, а тому вимагає від режисера шукати щоразу нові рішення, абсолютно новий репертуар, нові сценарні ходи, художні прийоми, які мають захопити увагу глядача. Тому перед режисером масових видовищ ставляться особливі вимоги. Він мусить мати не тільки природні і професійні дані, а й величезні знання, досвід, інтуїцію, навички поєднання різних жанрів

у єдине й цілісне  дійство. Він же має подбати й  про глядача. До того ж він має  добре володіти прийомами утримання  уваги глядачів, її активізації під час видовища.

Завдання педагога у створенні шкільних свят набагато складніше. По-перше, він не є професійним режисером. По-друге, у його розпорядженні немає професійних виконавців, по-третє, і глядачі, і актори, і художники-декоратори, і музиканти — усі вони учні однієї школи, беруть участь у всіх заходах, тому вимоги до індивідуальності й неповторності кожного шкільного свята ще вищі, ніж на естраді. І найголовніше — шкільні події і свята не є окремим від шкільного життя явищем — вони органічно сплетені з цілісним педагогічним процесом, підпорядковуються місії, цілям, завданням як усього шкільного колективу, так і малих шкільних об'єднань — кафедр, класів, клубів, гуртків тощо.

На жаль, ґрунтовних праць теоретичного осмислення і  практичної реалізації особливостей режисури шкільних свят і подій на сьогодні немає, і ми — колектив редакторів різних газет і журналів видавництва «Шкільний світ» — спробували узагальнити власні знання і досвід.

Завдання цього  методичного посібника — допомогти  вчителям систематизувати й осмислити  власний досвід організації та проведення шкільних свят і подій, зрозуміти специфіку шкільної режисури, засвоїти головні принципи створення сценаріїв шкільних свят, оволодіти прийомами активізації глядачів, навчитися створювати й вирішувати видовищно-художні композиції, поєднуючи різні засоби драматургії театралізованих масових видовищ (див. додатки 1—3).

Підготовка і  проведення шкільних масових заходів  завжди здійснюється в контексті загальної мети й завдань навчально-виховної роботи в школі. Шкільні свята — від камерних, для невеликої групи учнів, до великих загальношкільних свят — є основною формою виховної роботи, і тому кожен учитель, класний керівник, педагог-організатор мають володіти теорією і практикою сценарно-режисерської роботи.

Свята — важливий складник освіти й розвитку дітей та юнацтва, формування їхньої загальної культури. Вони є невід'ємною частиною навчально-виховного процесу, діяльності, що сприяє розвитку й становленню дитини, її соціалізації, засвоєнню загальнолюдської і національної культури.

Залучення учнів  до підготовки свят і подій сприяє духовному, моральному, естетичному розвиткові учнів у колі однолітків і дорослих.

Свято через оновлення  цінностей, нагадування важливих подій, пов'язаних з ним, виконує роль певного  механізму передачі культурних традицій із покоління в покоління, дає змогу людям здійснювати свою культурну самоідентифікацію.

Педагогічна цінність шкільних свят і подій полягає  і в тому, що вони допомагають  учням реалізовувати краще, що в  них є, виявляти свої здібності й таланти, створювати систему творчої взаємодії дітей і дорослих.

Свято — це і  форма, що стосується таких видів  діяльності учнів, як пізнання, праця, естетика, спілкування, і дійовий  засіб гуманізації виховання. Як предмет педагогічної діяльності він  виступає психологічним посередником у забезпеченні процесу співпраці.

Художньо-педагогічна  значущість і дійовість свята  визначається певними ознаками, як-от:

• абсолютна добровільність участі і згода з усіма обов'язковими й умовними правилами дозвіллєвої діяльності того чи того свята;
• вільний вибір дітьми різнобічних сюжетів, ролей, положень, поведінки святкового дійства;
• розумна циклічність, пропорційність буденності повсякденного життя і святкових подій, переважно пов'язаних із природним календарем та традиційними шкільними подіями;
• комунікативний характер свят, що відбиває всі сторони демократії, свободи;
• наявність у святах та подіях глибинних народних традицій, що вбирають у себе весь спектр звичаїв, ритуалів, церемоніалів, символів і атрибутів, розваг, жанрів самодіяльного мистецтва, змагань, фольклору.

Шкільні свята і події як специфічний вид мистецтва виконують такі функції:

1. Соціальна функція. Мистецтво — це вища форма естетичного ставлення людини до світу. Адже через систему художніх образів, використовуючи специфічні засоби і прийоми, мистецтво інтерпретує, осмислює, пізнає світ. Протягом епох у святах відображалися матеріальні і духовні результати діяльності людини, у яких своєрідно відбивався певний рівень суспільної свідомості, світогляду людей, тобто будь-яке свято як соціально-художнє явище — необхідна частина життя людини, один із виявів її суспільного буття й культури. Шкільні традиції, зви чаї, ритуали, що народжуються в соціокультурній діяльності шкільних колективів, — це гарант збереження, розвитку, засвоєння культурних цінностей. Шкільні заходи і свята покликані підтримувати формування благодатного соціуму, піклуватися про моральне здоров'я учнів, їх самопізнання і формування ціннісних орієнтацій, розвиток креативності в повсякденному житті.

2. Пізнавальна функція. Будь-яке шкільне свято чи подія — це естетична форма пізнання нової для глядачів та виконавців інформації. Готуючись до заходу, учасники розширюють чи поглиблюють власні знання та уявлення про тему, факти, події, про які йдеться в сценарії. Для шкільних свят ця функція найглибше виявляється саме для виконавців — тієї групи учнів, які беруть участь у підготовці і проведенні свята, оскільки їхня роль — активна. Вони досліджують тему свята чи події, вивчають її, аналізують, здійснюють відбір інформації, яка буде представлена через художні засоби глядачам. Глядач тут виступає пасивним засвоювачем нової для нього інформації, і глибина цього засвоєння залежить від доцільно застосованих художніх засобів, які мають пробуджувати й підтримувати зацікавленість глядача перебігом шкільного свята. Найбільш вдалими можна вважати такі свята і події, одним із педагогічних завдань підготовки яких була довгострокова або короткострокова дослідницька діяльність широкого кола учасників, а саме свято — яскравим підсумком такої діяльності або, навпаки, стартом, що мотивує широке коло учнів до пошуково-дослідницької діяльності.
3. Виховна функція. Надзавдання виховної функції — формування цілісної гармонійної особистості, використання різних механізмів впливу для досягнення цієї мети. Виховна функція безпосередньо пов'язана з процесом активізації емоційно-чуттєвого начала, яке сучасна естетична наука також ототожнює з компенсаційною та комунікативною функціями. Шкільні свята «вбудовуються» у виховний процес, вони є або стартом, або підсумком, або проміжним етапом низки дій на виконання певних педагогічних завдань колективу школи, тобто різноманітні свята й події шкільного життя мають свою переддію і післядію, що підсилює і збагачує педагогічний вплив свята на розвиток учня.
4. Компенсаційна функція. Ця функція дає змогу учням у процесі сприймання художніх образів і окремих частин свята переживати ті почуття, яких вони позбавлені або відчувають недостатньо в реальному повсякденному житті.
5. Комунікативна функція. Аналізуючи феномен мистецтва, науковці різних історичних періодів підкреслювали його комунікативну перевагу над іншими формами суспільної свідомості. Щодо шкільних свят, то маємо визначити притаманну їм комунікативну функцію в найширшому значенні — як загальномистецький зв'язок, адже такі види мистецтва, як музика, живопис, скульптура, хореографія, «володіють» універсальним комунікативним кодом, зрозумілим у всіх регіонах світу. Крім того, шкільні свята і події надають можливість розвиватися міжгруповим комунікативним зв'язкам, спілкуванню між учнями різних класів, мікрогруп, між різноманітними об'єднаннями. Спільне переживання емоцій у ході шкільних свят сприяє виникненню й закріпленню взаєморозуміння, зближує учнів, а позитивні емоції сприяють створенню комфортної атмосфери життєдіяльності колективу. Комунікативний характер свята перетворює його на сильний засіб педагогічного впливу.

6. Функція передбачення. У мистецтві функція передбачення виявляє себе як у прямій, так і в опосередкованій формах. Найяскравіший приклад у мистецтві — жанр фантастики в літературі і кінематографії. Щодо шкільних свят — це різноманітні свята й події, пов'язані з проектуванням майбутнього, виховних «надзавдань» щодо формування певних цінностей художніми засобами.

Шкільні світа  й події поліфункціональні, так само як і вся культур- но-просвітницька, виховна та розвивальна робота в школі. Вони синтезують всебічну просвіту, соціально-культурну творчість, масове спілкування з відпочинком і розвагами.

Характерна риса шкільних подій і свят — постійний склад їх учасників, що вимагає від організаторів творчого різноманіття шкільного виховного процесу.

Самі учні не є пасивними свідками й «користувачами»  зробленого для них. Вони активні  учасники (тією чи тією мірою) організації  та проведення святкової події, усього процесу створення свята. Тому дуже важливим є педагогічне завдання зробити так, щоб у низці шкільних свят і подій більшість учнів  по колу опанувала різні ролі у  створенні свят — актора, глядача, декоратора, костюмера, помічника режисера, музичного редактора тощо. Педагогічна  і виховна цінність опанування більшістю учнів різноманітних ролей у підготовці і проведенні свят значно вища за намагання зробити свято якіснішим з «черговими» ведучими та акторами.

Організація шкільних свят і подій об'єктивно надає  учням можливості для самореалізації, якщо відповідає таким критеріям:

• спирається на минулий і сьогоднішній досвід дитини;
• участь у святі є абсолютно добровільною;
• відповідає ідеалам, смакам, інтересам, віковим і статевим особливостям дітей, національним і місцевим традиціям;
• містить драматургію, що імпонує модним та утилітарним уподобанням учнів;
• має простір для вільної імпровізації і містить розумні правила, які не зачіпають гідність школярів;
• містить ігрові начала, ігрові сюжетні ролі;
• надає учням можливість вільного вибору різноманітних сюжетів, ролей, епізодів святкової дії;
• навчає учнів продуктивно розпоряджатися власним вільним часом.

Педагогічна взаємодія  дітей і дорослих в організації  шкільних свят обумовлюється як система  колективних художньо-творчих справ  дітей і дорослих у ході педагогічно  організованої спільної діяльності. Участь у святковому дійстві суттєво  формує ініціативність, упевненість  у собі, наполегливість, відкритість  учнів. Комунікативний характер шкільних свят здатний перетворитися на потужний соціокультурний чинник і сильний засіб педагогічного впливу.

Шкільні свята створюють єдиний культурно-освітній простір, що сприяє формуванню молодого покоління, яке інтегрується в сучасне соціальне суспільство.

ФОРМИ МАСОВОЇ  РОБОТИ В ШКОЛІ

Будь-яка форма  позаурочної виховної роботи в навчальному  закладі має мету — розвиток певного ставлення до будь-чого: музики, живопису, природи, книги, іншої людини, навчання і т. ін. Це ставлення є предметним для учня і виховним для вчителя. І залежно від цього обирається форма: лекторій, екскурсія, розмова при свічках, диспут; дискотека, зустріч друзів, тематичний вечір тощо. З урахуванням віку, специфіки дитячого колективу визначається конкретна назва і тематика заходу чи свята. Чим різноманітнішою та яскравішою є палітра організаційних форм виховної роботи, тим легше досягається мета й вирішуються завдання виховання.

Форми масової виховної роботи різноманітні. Вони бувають:

• прості (як акт ситуативного впливу) і складні (що залучають учнів до численних відносин);
• короткочасні (наприклад, «5 хвилин з одним віршем») і довготривалі («Тиждень юного туриста»);
• групові (від двох учасників і більше), колективні (група, клас, секція, гурток) і навіть міжшкільні;
• традиційні (такі, що ввійшли в практику виховної роботи школи, апробовані, ефективні, засвоєні багатьма педагогами) і творчі (нестандартні, нетрадиційні, нешаблонні, створювані педагогами й учнями в спільній творчій життєдіяльності);
• такі, що виникають спонтанно в ході виховного процесу (наприклад, дискусія з приводу спірного питання, що виникла стихійно, яка хвилює багатьох, акція милосердя на адресу жертв стихійного лиха...) і спеціально організовані, сплановані й особливим способом інструментовані вчителем чи педагогічним колективом;
• регулярні (внесені до плану зустрічі під рубрикою, наприклад «Цікава людина поруч», «Круглий стіл з гострими кутами», «День іменинника» тощо) і епізодичні (як календарні, так і ситуативні, що їх проводить учитель, виходячи із завдань виховання).

Умовно багатобарвність  масових свят і заходів можна  поділити на такі напрямки:

інформаційно-навчальні, які містять нову і значущу для аудиторії інформацію, що розширює світогляд і кругозір, надихає на роздуми, створює мотивацію до пізнання;

інформаційно-дискусійні які поєднують нову, значущу для аудиторії інформацію, що спонукає до суперечки, дискусії, роздумів;

ціннісно орієнтовані, що стосуються духовного розвитку учнів, їх- ніх життєво важливих орієнтирів і прагнень;