Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Июня 2013 в 13:35, доклад
Шкільне життя завжди насичене подіями від найменших форм (виховних годин для класу або групи) до великих загальношкільних свят, іноді — багатоденних. Усі вони підпорядковуються законам мистецтва, що виникло у XX ст., — мистецтва масових видовищ, досвід якого ще не набув теоретичного осмислення, тим більше — не став предметом вивчення відповідних дисциплін у педагогічних середніх і вищих навчальних закладах. Навіть у закладах мистецтва він тільки розпочинає вивчатися й викладатися майбутнім фахівцям. Своєрідність театралізованих масових видовищ (ТМВ) як виду естрадного мистецтва полягає в жанровій строкатості, об'єднанні різних за своїми особливостями та законами побудови видів мистецтва — хореографії, музики, художнього слова, пантоміми, ексцентрики...
Ігри здебільшого відрізняються одна від одної правилами, що визначають черговість ходу, тип і складність запитання, порядок визначення переможців, а також винагородою за правильно дану відповідь.
У практиці шкільних заходів вікторини найчастіше є компонентами більш масштабних свят, зокрема днів, предметних тижнів, інтелекту- ально-розважальних заходів. Якщо ж вікторину організують як самостійний захід — вона має будуватися за всіма законами інтелектуально-розважального свята чи видовища.
Вітальня (літературна, театральна, музична) — камерний тематичний або персоніфікований захід, свято без рампи, тобто всі учасники перебувають в одному приміщенні без сцени. За традицією, «вітальня» присвячується будь-якій темі, особистості або події. Сценарій складається з інформаційного блоку, тобто розповіді про тематику заходу, перегляду або прослуховування творів мистецтва, їх обговорення або обміну думками, спілкування глядачів із тими, хто виступав. Зрозуміло, що така форма потребує створення певного настрою, емоційного забарвлення, зацікавленості глядачів. Тому примусова присутність учнів на такому святі неприпустима, а кількість учасників має бути обмеженою.
Дебати * (англ. dеbаtе або debating) — обговорення якого-небудь питання, обмін думками, суперечка, дискусія.
Це формальний метод ведення суперечки, при якому сторони взаємодіють між собою, представляючи певні точки зору, з метою переконати третю сторону (глядачів, суддів та ін.). Дебати як форма ведення суперечки відрізняються від просто логічної аргументації, що лише перевіряє промови на предмет послідовності з погляду аксіом, а також від суперечки про факти, у яких цікавляться тільки тим, що відбулося або не відбулося. Хоча й логічна послідовность, і фактична точність, як, утім, і емоційна апеляція до публіки, є важливими елементами переконання, у дебатах одна сторона найчастіше превалює над іншою за допомогою подання більш якісного «змісту» та/або структури розгляду проблеми.
У формальному змаганні в дебатах існують особливі правила ведення дискусії, ухвалення рішення про сторону, що перемогла/програла, а також процедури/формату проведення. Неформальні дебати — це більш звичайне явище, але якість і глибина дебатів поліпшуються шляхом оволодіння спеціальними знаннями, уміннями й навичками ведення дебатів. Дорадчі органи (парламенти, законодавчі збори і збори всіх видів) залучаються в процес дебатів. Підсумки дебатів можуть підбивати за допомогою голосування глядачів, судців або тих і тих. Формальні дебати між кандидатами на виборні посади, як, наприклад, дебати між лідерами партій або дебати між кандидатами на пост президента — є звичайною процедурою в демократичній державі.
Для учнів загальноосвітніх шкіл, як правило, рекомендуються дебати Карла Поппера або дебати Лінкольна-Дугласа.
Учасниками дебатів є дві команди опонентів (стверджувальна сторона й сторона, що спростовує), судці, таймкіпер (стежить за дотриманням регламенту часу).
У моделі парламентських дебатів стверджувальна команда називається урядом, а та, що спростовує, — опозицією. Ролі всередині команд розподілені так: прем'єр-міністр і член уряду, лідер і член опозиції. Уся структура гри є порядком промов:
прем'єр-міністр — конструктивна промова — 7 хв; лідер опозиції — конструктивна промова — 8 хв; член уряду — конструктивна промова — 8 хв; член опозиції— конструктивна промова — 8 хв; лідер опозиції — спростування — 4 хв; прем'єр-міністр — спростування — 5 хв.
Предметом обговорення є пропонований урядом проект рішення тієї або тієї проблеми (названий кейсом), опозиція повинна спростувати представлений кейс. У конструктивних промовах оратори наводять аргументи, у спростуваннях нові аргументи наводити забороняється. У будь-який час, за винятком першої й останньої хвилин перших чотирьох промов і протягом останніх двох промов, дозволені запитання. Хоча формально часу на підготовку не надається, однак суддя має право робити одно- або двохвилинну перерву перед кожною промовою. Суддя повинен оголошувати кожний виступ перед його початком і дякувати кожному учасникові після його промови. Критерієм оцінювання команд є якість аргументів і відповідей на аргументи опонентів.
Педагогічні можливості цієї форми спільної діяльності: розвиток логічного й критичного мислення, умінь усного мовлення й публічного виступу, умінь саморегуляції, формування комунікативної толерантності, досвіду взаємодії, причетність до вирішення проблем політичного, економічного й культурного життя суспільства.
Дискотека* — 1. Колекція платівок, дисків. 2. Клуб із музичною культурно-пізнавальною програмою й танцями. Культурно-дозвіллєвий танцювальний захід, проведений у спеціально відведеному місці (видовищній або розважальній установі) або на танцмайданчику.
Спочатку, з 1970-х
рр., дискотеками іменувалися
Уперше термін дискотека був ужитий у 1947 р. Це був нічний клуб «А-Gо-Gо», відкритий у Парижі. Словосполучення discotheque походить від французького слова, що означало «нічний клуб, де грає музика з вінілових дисків». З часом цей термін щодо нічних клубів широко застосовує Європа і США. Наприкінці 40-х — на початку 50-х рр. нічні клуби швидко завойовують популярність, кількість дискотек стрімко зростає. Згодом словосполучення discotheque скоротили до слова disco.
Дискусія* — 1. Широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання. 2. Перен., розм. — спір, суперечка окремих осіб, співрозмовників.
Поширена форма громадянського виховання, формування поглядів на життя та його проблеми, уміння формулювати й висловлювати власну точку зору і приймати погляди супротивників, формування навичок публічного спілкування, толерантного ставлення до оточення. Щодо форми, то дуже ефективно, коли дискусії проводять у формі рольової гри, тобто коли учні вступають у дискусію від імені будь-якого героя (особи). Цей прийом надає можливість навіть дуже замкнутим і сором'язливим учням без остраху висловлювати власні думки й міркування з приводу проблеми, що обговорюється.
На відміну від диспуту, дискусія — більш структурована взаємодія, що вимагає, як правило, визначення переможця словесного змагання.
«Дискусійна гойдалка" Дві групи ведуть бесіду в ритмічному чергуванні міркувань на запропоновану тему. Від дискусії ця форма відрізняється переважно тим, що в дискусії особливо важлива думка окремої особи, а «дискусійна гойдалка» — це обговорення проблеми двома групами, кожна з яких об'єднує однодумців з певною точкою зору, що не збігається з поглядами супротивників. У цьому разі саме гойдалка підказує шлях наближення поглядів двох сторін і як виховна мета заходу навчає приймати раціональні й переконливі докази супротивників та спонукає переглядати власні погляди, відмовлятися від слабких аргументів своєї групи. Стосовно темпоритму і надзавдання сценарію — гармонізувати амплітуди коливань гойдалки — з майже протилежних поглядів на проблему прийти до найближчих.
Диспут* — публічна суперечка на наукову, літературну та інші теми.
Це гра, де дві команди змагаються в захисті протилежних позицій з якоїсь проблеми. Причому позиції отримуються жеребкуванням, так що найчастіше люди одержують для захисту позицію, протилежну тій, котру вони займають у звичайному житті. Це вчить ставати на чужу позицію й шукати аргументи.
Диспут — спеціально організований захід, у ході якого відбувається демонстративне зіткнення думок з будь-якого питання (проблеми). Узагалі диспут (від лат. disputare — міркувати, сперечатися) трактується в словниках як вид діалогічної мови, публічна суперечка на злободенну наукову або розмовно-побутову тему. Із приводу даної проблеми учасники диспуту виражають різні думки й судження. Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, значеннєвим зв'язкам з реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники суперечки. У диспуті є елементи монологу й діалогу. Діалогічні елементи надають емоційного забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту.
Як виховний потенціал диспуту можуть бути названі вміння доказово, аргументовано викладати власну точку зору, зберігати витримку й спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента. М. Плоткін пропонує правила для учасника диспуту; розроблені разом зі школярами:
Починати диспут доцільно з пропозиції прокоментувати який-небудь факт, висловлення, відео-, кінофрагмент. Відповідно до цього ведучий і починає промову, але її хід залежить багато в чому від активності співрозмовників. Активність учасників диспуту, їхня творча діяльність, що зумовлює самостійне вирішення обговорюваних питань, може стимулюватися евристичними прийомами ведучого диспуту (навідні запитання, оцінки й репліки, що спонукають активність учня в обговоренні проблем, що його цікавлять).
З метою оволодіння школярами культурою диспуту можна запропонувати такі словесні кліше (Г. Плоткін):
Я згодний (згодна), тому що...
Я не згодний (не згодна), тому що...
Я висловлюю особливу думку, тому що...
Постановка проблем для обговорення має бути розрахована на досить інтелектуальний склад вихованців і сприяти розвитку мислення й усного мовлення під час обговорення питань.
Захист проектів. Різновидом дискусії можна вважати захист проектів — захід, у ході якого учасники або групи демонструють які-небудь проекти. Досить популярним є такий різновид цієї форми, як «захист фантастичних проектів». Функції учасників взаємодії: ведучий, глядач-комунікатор, демонстратор. Захист проектів може використовуватися під час організації колективного планування спільної діяльності. Захисту проектів обов'язково передує така форма, як підготовка до заходу — придумування, розробка й оформлення проекту.
Екскурсія* — 1. Поїздка або похід куди-небудь з метою відвідати, оглянути що-небудь. Відвідування визначних місць, огляд експонатів музею, виставки і т. ін. 2. Розм. — група людей, яка колективно відвідує, оглядає що-небудь.
Безпосередня екскурсія — виховний захід, що не стосується театралізованих свят. Але існує така форма виховної діяльності, як заочні екскурсії або подорожі, присвячені дослідженню історії, географії, літератури, мистецтва різних країн. Це комплексний довготривалий захід (рольова гра), підсумковою подією якого має бути свято учасників, які прибувають на нього з творчими звітами з теми свого дослідження.
«За сторінками твого підручника» — пошуково-пізнавальні ранки, дні, вечори.
Зліт — з'їзд, збори членів якої-небудь масової організації, представників якої-небудь професії і т. ін.
У шкільній практиці зліт — це комплексний захід тривалістю від одного до кількох днів. Як правило, це підсумковий захід з певного напрямку роботи школи, який включає комплекс заходів — від звітної конференції або форуму, різноманітних акцій до суто дозвіллєвих свят на честь учасників зльоту або події, якій його присвячено.
Змагання* — 1. Намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. 2. Зустріч для здобуття першості з якого-небудь виду спорту.
Зустріч — форма масової роботи, побудована на спілкуванні учнів з особою чи особами, життя і діяльність яких викликає зацікавленість учасників, або які, з точки зору педагогів — організаторів зустрічі, мають вплинути на особистісний розвиток учнів. Залежно від тематики зустрічі — випускники школи, ветерани війни, представники певних професій, учасники значущих у суспільстві подій, діячі мистецтва, переможці інтелектуальних, мистецьких, спортивних конкурсів і змагань — будується сценарний план, у якому передбачається певна кількість часу на вступну частину, яка може бути вербальною, музичною, аудіальною (наприклад, відеозапис епізоду з життя героя зустрічі); 40—50 % часу— безпосередньо на виступ чи спогади гостя, 20—30 % — на запитання залу. 20—30 % мають бути відведені на художню частину. Це можуть бути відеоілюстрації до розповіді героя, художні привітання від колективу учнів (присвячений героєві виступ учасників творчих колективів школи), уривки з художніх чи документальних фільмів тощо.
Інтелектуальний аукціон — ігрова форма інтелектуального змагання. Щоб «купити» запропонований «товар» — книгу, репродукцію, фотографію, музичний диск, предмет декоративно-прикладного мистецтва, — треба пред'явити «плату» у вигляді певної порції знань про предмет.
Карнавал* — 1. Первісно в Італії — наприкінці зими свято з народним гулянням, маскарадом, вуличним походом. 2. Народне гуляння, маскарад (нерідко просто неба), що супроводжується іграми, танцями, виступами художньої самодіяльності тощо.