Організація шкільних свят і подій

17 лютого 2007 р.  в Колонному залі Київської  мерії близько п'ятисот дипломатів, політиків, бізнесменів і діячів  культури з'явилися в масках. Це  відбулося під час маскарадного  балу «Карнавалія», організованого  на Стрітення. На «Карнавалії»  зустрілися не тільки літо  і зима, а й українські народні костюмовані забави з редутним балом, Венеціанським і Бразильським карнавалами. А сам бал ознаменував відкриття нового бального сезону в Україні.

Ця подія стала  кроком назустріч української та європейської культур одна одній і дала можливість усім охочим піднятися над буденністю й поринути в чарівну атмосферу незабутніх вальсів, пишних убрань і карнавальних масок.

Метою організаторів  було познайомити українців з  танцювально-карнавальними звичаями різних країн і продемонструвати публіці близькість українських народних костюмованих забав до європейського культурного контексту. Більше того, українська Меланка й Веснянка протягом багатьох століть зберігають той самобутній народний стиль, що потроху втрачається під натиском глобалізації й комерціалізації в таких самих споконвіку народних святах, як Венеціанський або Кельнський карнавал.

А висновок дуже простий: українські народні костюмовані  розваги в контексті світового карнавального мистецтва — обряд Стрітення плюс редутний бал, Венеціанський і Бразильський карнавали — формула відродження в Україні світської культури. Цього разу народну традицію водіння ряджених утілили в стрітенських мотивах.

«Карнавалія»—не проста розвага, а й спосіб підтримати українську книгу. Усі кошти, виручені від продажу  квитків і від аукціону (а це більш як 60 000 грн), використовуються для поповнення фондів столичних  бібліотек за допомогою міжнародного благодійного фонду «Скарбниця мистецтв», який і став ініціатором події.

Конкурси — змагання, які дають змогу виявити найбільш гідних із їх учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд.

Конференція  — збори, нарада представників яких-небудь держав, партійних, громадських, наукових та інших організацій для обговорення та розв'язання певних питань.

Конференція як подія шкільного життя може бути результатом певної довготривалої дослідницької роботи, і тоді вона має будуватися за законами побудови наукових заходів, а може бути певною формою рольової гри, що має на меті в цікавій ігровій формі стимулювати творчу пізнавальну діяльність учнів (як правило, середнього та старшого шкільного віку). Це може бути, наприклад, «Міжгалактична конференція інопланетян», що вивчають невідому їм третю планету Сонячної системи. Форма наукової конференції зберігається — наукові доповіді та повідомлення, але змінюються ролі доповідачів, ракурс бачення ними тих чи тих явищ природи і діяльності людини. Безумовно, відповідними мають бути всі елементи сценарію заходу — зав'язка, сценарний хід, кульмінація, фінал. У будь-якому різновиді конференція — комплексна виховна форма, яка є завершальним етапом довготривалої (від двох тижнів до двох місяців) підготовчої дослідницької роботи учнів.

Круглий стіл — конференція або збори в рамках більшого заходу (з'їзду, симпозіуму, конференції). Використовується як вільна конференція різнорідних учасників для безпосереднього обговорення певних проблем (зокрема, конфліктів) і — рідше — як закрита група вибраних, яка приймає в кулуарах важливі рішення.

Поняття круглого столу ввів англо - нормандський поет Вас близько 1150 р. у своїх історіях про короля Артура. У той час у Європі процвітало місництво — правила й норми, розроблені під час формування станів, які визначали ранг родини (насамперед, знатної) та її окремих членів, їхні взаємини з іншими родинами при призначенні на військову службу, адміністративну посаду, участь в офіційних торжествах. Формальним вираженням знатності в цій системі було право перебувати (сидіти) якнайближче до суверена, звідси й походить назва цього явища. Серед феодалів часто траплялись суперечки з приводу місця, що призводило до конфліктів, навіть до збройних.

Відповідно до легенди, король Артур увів саме круглий  стіл для того, щоб учасники банкетів не сперечалися один з одним про краще місце й почувалися рівноправними. При цьому сам король не сідав за круглий стіл.

Пізніше історії  про короля Артура стали поширюватись у фольклорі і європейській (англійській, французькій, німецькій) літературі. Круглий стіл став одним з основних атрибутів цих історій.

У сучасному значенні вислів круглий стіл уживається з XX ст. як назва одного зі способів організації обговорення певного питання. Цей спосіб характеризується тим, що:

• мета обговорення — узагальнити ідеї й думки щодо обговорюваної проблеми;
• всі учасники круглого столу виступають у ролі опонентів (повинні висловлювати думку з приводу обговорюваного питання, а не з приводу думок інших учасників);
• усі учасники обговорення рівноправні; ніхто не має права нав'язувати свою волю й рішення.

Ця модель обговорення, ґрунтуючись на домовленостях, у  підсумку дає результати, які, у свою чергу, є новими домовленостями. При  проведенні круглих столів оригінальні рішення й ідеї народжуються досить рідко. Більше того, найчастіше круглий стіл відіграє інформаційно-пропагандистську роль, а не є інструментом вироблення конкретних рішень.

«Круглий стіл з гострими кутами» — виявлення та обговорення поглядів учнів із приводу гострих проблем сучасності на базі зібраних заздалегідь дискусійних матеріалів.

Лінійка — стрій в одну шеренгу. Вранішня або вечірня перекличка в літніх дитячих таборах (піонерських, пластунських, бойскаутських та ін.).

Ритуальний захід, що передбачає шикування учасників  у шеренгах на якому-небудь майданчику. Мета заходу — взаємодія й отримання  якої-небудь інформації. Ця форма не тільки найпоширеніша, а й дуже давня. Вона перекочувала в школу давно  із життя, що мало тоді дуже мілітаризований  характер.

Переваг у цієї форми багато. Головна з них — звичність. Інша перевага — можливість охопити велику кількість учасників. Як показує досвід, у лінійці може брати участь тисяча й більше осіб — знайшовся б тільки відповідний простір для шикування. Також ця форма зручна своєю мобільністю. Лінійка повинна тривати не більше ЗО хв, а ще краще, якщо тільки 20. За цей час має відбутися все найголовніше: і здача рапортів, і підйом або винос прапорів, і виголошення промов, і читання віршів, і вручення квітів та подарунків, і виконання ритуалів. Але лінійка не повинна зводитися до промов і ритуалів. Лінійці не протипоказане введення пісень, коротких танцювальних номерів. Вони можуть додати їй яскравості, емоційності, жвавості. Велика залежність лінійки від музичного супроводу: добре підібрана фонограма та якісна апаратура керують настроєм тих, хто зібрався, краще від усякого диригента.

Неприпустимі  на лінійці довгі виступи (5 хв і  більше). Не завжди доречний гумор, особливо у великій кількості. Урочиста лінійка  тим і відрізняється, що вона передбачає строгість і чіткість. Після її проведення можна продовжити свято й організувати щось іще. Це може бути і концерт, і конкурсна програма, і гра, і святкове кафе. Якщо лінійку провести без пауз, вона матиме великий емоційний ефект і запам'ятається надовго. Завдяки такій формі формуються емоційно-ціннісні відносини, задається певна тональність на наступні заходи. Відбувається ознайомлення з традиціями, ритуалами й цінностями того місця, де проводиться лінійка.

Різновиди лінійки

Лінійка шкільна — одна з найефективніших організаційних форм виховної роботи: на шкільній лінійці учнів усіх або декількох класів інформують про важливі рішення учнівського й педагогічного колективів; шкільні лінійки можуть проводитися також у зв'язку з важливими подіями в житті країни.

Лінійка урочиста — шикування учнів для проведення якого-небудь свята або нагородження.

Мітинг (англ. meeting — збори) — масові збори з приводу обговорення якихось злободенних питань на підтримку певних вимог, а також для висловлення солідарності або протесту. Зазвичай проводиться на відкритому повітрі і, як правило, доступний як для однодумців, так і для будь-яких зацікавлених осіб. Мітинг закінчується прийняттям резолюції.

Мітинг-концерт — громадська або політична акція, що поєднує обговорення злободенних питань із концертною програмою, виконавці якої, як правило, підтримують організаторів мітингу в поглядах на проблему, що обговорюється. Концертна програма в такому заході має, з одного боку, створювати певний емоційний настрій однодумців організаторів, а з іншого—бути засобом залучення й переконання осіб, які мають інші або протилежні погляди на проблему, якій присвячено захід.

Маніфестація  — 1. Масовий політичний виступ для вираження солідарності, підтримки або протесту, а також масова вулична процесія з цією метою. 2. Перен, — вияв, свідчення чого-небудь.

Огляд — публічне ознайомлення з чим-небудь (з метою оцінки, перевірки і т. ін.).

Як форму шкільного  свята, найчастіше використовують огляд-кон- курс, наприклад огляд художньої  самодіяльності, огляд інсценованої пісні, огляд туристських навичок  і вмінь.

Олімпіада — 1. У Стародавній Греції — чотирирічний проміжок між святкуванням Олімпійських ігор, за яким велося літочислення. 2. Міжнародні спортивні змагання, які влаштовуються раз на чотири роки за зразком Олімпійських ігор у Стародавній Греції. 3. Змагання з будь-чого, конкурс, огляд.

Традиційно в  школах України проводяться олімпіади  з базових дисциплін шкільної програми та спортивні змагання — Малі олімпійські ігри. На жаль, у багатьох випадках участь у предметних олімпіадах не є святом, а певним видом шкільних екзаменів. Бажано було б повернути цим формам їх урочистість і святковість. Творчий потенціал у наших педагогів для цього є.

Посвята — надання будь-кому певного звання, урочисте прийняття до складу чогось, урочисте відзначення початку будь-чого.

У традиціях шкільних свят поширений урочистий захід, наприклад «Посвята в першокласники (в гімназисти, ліцеїсти)». Ігрові форми  — «Посвята в лицарі книги» або  в гурт. Зазвичай це шкільні свята  з виробленими традиціями, ритуалами й символікою, із врученням певних ознак належності до «клану посвячених». Іноді обмежується тільки урочистою лінійкою з певними ритуалами, іноді проводиться як комплексний захід із демонстрацією досягнень «посвячених», концертною програмою або виїздом на природу тощо.

Презентації* — публічне представлення чого-небудь нового, що недавно з'явилося, було створено.

Поширена  останнім часом форма рекламування шкільного закладу, окремих напрямків роботи школи, класів, гуртків, досягнень окремих учнів. Інформаційна частина такого заходу супроводжується концертними номерами, а найчастіше будується як театралізоване видовище, де документально-інформаційний матеріал набуває художньої форми, з використанням усіх засобів ілюстрування й театралізації.

Прес-конференція — бесіда, зустріч державних, політичних, громадських, наукових діячів із представниками преси, радіо, телебачення з питань, що цікавлять широку громадськість.

У шкільних колективах, де є свій прес-центр (шкільна газета, радіо, телебачення), це традиційна форма  роботи журналістів, але нас цікавить її ігровий варіант, рольова гра, де ті, хто дає інтерв'ю — державні, політичні, громадські діячі, науковці і митці — учні, які попередньо готувалися до виступу в певній ролі, так само як і «журналісти». У підготовці цього заходу значну увагу приділяють періоду підготовки: підбору актуальної теми, розподілу ролей, пошуку матеріалів для занурення в проблему учасників, для «журналістів» — вивчення періодичних видань і пошук характерних саме для цих видань запитань до «діячів». Найбільша цінність цього заходу — багатоплановість виховних і пізнавальних завдань.

Усний журнал — форма пізнавального театралізованого заходу, побудованого структурно як журнал — за рубриками, газетно-журнальними жанрами або сторінками. Ведучі усного журналу виконують ролі або редакції, або авторів статей, або героїв журнальних публікацій. За змістом кожна сторінка журналу може тривати від 5 до 10 хв, залежно від обсягу і тривалості кожної «сторінки» планується кількість епізодів — «сторінок». їх має бути від 3—4 до 5—7. Бажано, щоб кожна сторінка мала свій жанр — розмовний монологічний (нарис, наукове повідомлення); розмовний діалогічний (інтерв'ю); розважальний (інтелектуальні ігри із залом); музичний, спортивний і т. ін.

Толока — це одноразова праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів.

У шкільній практиці — комплексне трудове свято, що має  розпочинатися урочистим вступом — найчастіше лінійкою, де організатори дуже коротко нагадують усім присутнім мету толоки (наприклад, ремонт дитячих майданчиків у мікрорайоні школи), дякують усім, хто виявив бажання взяти в ній участь, розподіляють між групами ділянки роботи й інвентар. Оголошують орієнтовний термін закінчення роботи й запрошують на завершальне свято — концерт, дискотеку, змагання тощо. На цьому святковому зібранні неодмінно дякують усім, нагороджують кращі колективи.

Турнір * — військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. 2. Спортивне змагання, у якому учасники зустрічаються по одному або кілька разів.

В арсеналі масових  заходів школи найчастіше — інтелектуальні змагання окремих учнів або груп чи навіть класів.

Фестиваль — масове свято, на якому показують досягнення певного виду мистецтва; показ, огляд досягнень якого-небудь виду мистецтва.

Форум  — 1. Площа в містах Стародавнього Риму, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. Народне зібрання на цій площі, суд і т. ін. 2. Перен. — широкі представницькі збори — з'їзд, конференція, конгрес.

Найчастіше саме в другому значенні використовують термін «форум» в організації шкільних заходів. Ця форма близька до конференції, але більш вільна, вона традиційно присвячується актуальній темі суспільно-політичного напрямку, не вимагає тривалої попередньої дослідницької діяльності учнів. Форма форуму може бути використана для організації дидактичної рольової гри з давньої історії.

Хода (вулична, святкова, факельна, з ліхтариками) — 1. Перен. — рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; прогрес. 2. Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь. 3. Поширення, розповсюдження (ідей, течій тощо). Проходження або здійснення чого-небудь. 4. Наближення, прагнення до чого-небудь. 5 .Діал. — марш.