Організація шкільних свят і подій

Сценарист, який має певний задум створення сценарію масового театралізованого заходу будь-якого  тематичного напрямку, повинен чітко  уявляти собі, в якому саме жанрі  він збирається працювати.

Таким чином, жанр або тип  сценарію визначається за обраною драматургом  формою літературного фіксування, за тематичною спрямованістю твору, за методикою опрацювання документально-художнього матеріалу, а також за специфічними особливостями кожного жанрового  різновиду сценарної літератури.

Засоби  театралізації сценарію.

Сценарист під час роботи над сценарієм повинен враховувати  без зайвої деталізації всі засоби та пристосування, за допомогою яких створюється масове театралізоване видовище. В наступному етапі роботи над здійсненням сценічної версії сценарію — під час складання  постановочного плану — режисер-постановник  вже вкаже на всі необхідні  технічні деталі, назве по видах  та типах всі необхідні елементи сценічного оформлення, перелічить з  вказівками на послідовність використання всю звукову та світлову апаратуру, бутафорію та реквізит, костюми та грими, декорації і т. ін.

Єдина (наскрізна) дія сценарію

Під час створення сценарного першоджерела майбутнього масового театралізованого заходу потрібно враховувати  характер так званої єдиної або наскрізної дії. Все, що відбувається із дійовими особами і що вони роблять, створює  у сумі нібито єдину дію сценарію, а все сказане та зроблене якимось  одним персонажем утворює єдину  дію однієї дійової особи. Про  феномен єдиної дії драматургічного  твору колись згадував ще Аристотель.

Для дбайливого та точного  визначення єдиної дії необхідно  встановити та сформулювати, до якої саме мети прагне кожна дійова особа сценарію та яке спільне прагнення і  мета у всіх разом учасників. Формулювати  її краще одним словом, яке визначає дію, або стислою фразою.

Прив’язка сценарію (орієнтація на певну аудиторію)

Сценарій кожного масового заходу завжди повинен бути спрямований  до певної конкретної аудиторії, тобто  він особливим чином «прив’язується»  до цієї аудиторії, щоб зацікавити її.

Різновиди «прив'язок».

«Прив'язка» вікова.

«Прив'язка» фахова (професійна).

«Прив'язка» географічна.

Зміст такого маловивченого  явища, як «прив'язка», полягає в  тому, що кожну людину цікавлять  не загальні міркування навіть на найважливіші теми, а, в першу чергу, міркування, думки, факти, що стосуються кожного  з нас безпосередньо. Тому сценаристи повинні підбирати і будувати за певною системою матеріал, в якому  однаково зацікавлені всі присутні.

 «Прив'язка» повинна  бути у сценаріях всіх можливих  різновидів, без неї сценарій  масового театралізованого видовища  взагалі не має права на  існування, бо це ще не сценарій, а лише напівфабрикат, сценарний  матеріал.

Нема і не може бути аудиторії, глядацького загалу, до якого неможливо  було би «прив'язати» хоч-який сценарний  матеріал, бувають лише сценаристи, які неспроможні це зробити.

Досвідчені та вмілі фахівці  будуть обов'язково шукати найточніший, оптимальний варіант «прив'язки», який знайти дуже важливо. І тому такі автори шукатимуть саме таку сценарну ситуацію, коли - «прив'язка» водночас виконуватиме обов'язки сценарного ходу — і навпаки. Домогтись такого збігу найважливіших елементів  сценарію дуже важко, але прагнути до цього необхідно.

Графік  монтажу сценарного матеріалу

Працюючи над сценарієм  масового театралізованого заходу, автори кожного разу вирішують проблему з'єднання окремих частин сценарію та їх послідовності. Подекуди сценаристи зустрічаються з необхідністю з  різних причин переглянути послідовність  епізодів сценарію, змінити цей порядок, щось додати або виключити.

Процес поєднання окремих  частин цілого в єдину структуру  носить назву монтажу. Сенс монтажу  полягає у пошуку нових, нетрадиційних  сполучень фактів та фрагментів матеріалу. За допомогою цих сполучень демонструються нові можливості сценарного матеріалу.

Для грамотного та зручного монтажу окремих частин сценарію розроблене методичне пристосування, яке зветься графіком монтажу  сценарного матеріалу. Цей графік уявляє з себе умовне зображення структури  сценарію, яке розподілене на окремі частини або епізоди у відповідності  із сценарним планом. До цих частин або елементів сценарної структури  слід віднести дії, картини, явища, сцени, концертні номери та тематичні блоки  номерів, епізоди тощо. У кожному  окремому випадку драматург може вибрати конкретну структурну одиницю, яка стане основою монтажної  схеми сценарію.

Назва сценарію

Вміння дати сценарію точну, образну, обґрунтовану назву є не менш потрібним та не менш важливим вмінням, ніж пошук імені новонародженої людини.

Треба застерегти сценаристів-початківців  від дуже, на жаль, поширеної помилки, яка полягає в тому, що замість  назви сценарію та заходу в цілому використовується тільки вказівка на жанр видовища.

Сценарист повинен пам'ятати, що коротка назва майже завжди краща за довгу — швидше запам'ятовується. Добре, якщо назва має асоціативний характер, якщо за нею стоїть художній образ — така назва буде змістовною та точною.

Іноді назвою може стати  коротка цитата, віршована або  прозова, яка-небудь «крилата» фраза, прислів'я чи приказка. В іншому разі за назву може спрацювати формулювання ідеї сценарію, але, знов-таки, за умовою стислості та образності.

Влучна назва сценарію — це дуже вагома гарантія успіху усього майбутнього заходу. Вона повинна  давати вичерпну інформацію, зацікавити своєю несхожістю з іншими назвами, неповторністю та оригінальністю.

Якихось інших обов'язкових  правил, що стосуються пошуків найкращої  назви сценарію взагалі не існує, окрім одного, про що вже йшлося вище — назва в сценарії повинна  бути.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЛОВНИК  ТЕРМІНІВ

 

АВАНСЦЕНА – передня частина  сцени перед завісою, теж саме, що і ПРОСЦЕНІУМ.

АДАПТАЦІЯ – пристосування  якогось тексту до потреб сценарію, переробка тексту.

АКТ – частина драматургічного  твору, окрема ДІЯ.

АЛЕГОРІЯ – абстрактне поняття, яке втілене в окремому художньому образі.

АМПЛУА – тип ролі, якій відповідає акторській індивідуальності: герой, трагік, інженю тощо.

АМПФЛІКАЦІЯ – збільшення обсягу тексту за рахунок різних вставлень  та доповнень.

АНОНС – коротка попередня  інформація про майбутню виставу, свято  тощо.

АНСАМБЛЬ – художня  узгодженість різноманітних елементів, а також одночасний виступ кількох  музикантів та співаків, колективів з  кількох виконавців.

АНТИЧНИЙ – той, що має  відношення до грецької або римської історії і культури.

АНТРАКТ – перерва між  діями вистави, відділеннями концерту.

АНШЛАГ – об’ява про  те, що всі квітки на видовище продані  та про відсутність вільних місць  в глядацькій залі

АФІША – текстова інформація про те, де, коли і яка саме відбудеться  подія, видовище, найчастіше – паперовий  аркуш з потрібним текстом, малюнками, фото тощо.

БЛОК – об’єднання відносно дрібних елементів сценарію в  єдину структурну одиницю, наприклад, Б. концертних номерів.

БУТАФОРІЯ – штучні речі, створенні для використання у  виставі, які імітують справжні.

ВАРІАНТ – одна з декількох  редакцій твору, його видозміна.

ВЕРБАЛЬНИЙ – неписьмове висловлення, незафіксований у письмовій  формі твір літератури.

ВЕРТЕП – в українському ляльковому театрі – невеличкий ящик-скринька, переносний ляльковий театр, де демонструвались  кумедні сценки переважно побутового характеру.

ВИСТАВА – видовище, показ  того, про що йдеться в сценарії або п’єсі.

ВОКАЛ – спів, виконання  музичних творів засобом співу.

ГЕРОЙ – в драматургії  та театрі – головний персонаж.

ГРАФІК – наочне логічне  зображення умовного типу, що відбиває якийсь процес.

ДЕКОРАЦІЯ – елемент художнього оформлення сценічного простору.

ДІАЛОГ – розмова між  двома чи декількома персонажами.

ДІАПРОЕКЦІЯ – зображення, що висвітлюється на екрані за допомогою  проекційного апарату.

ДІЯ – у видовищному  мистецтві – послідовність сценічних  подій, сума вчинків персонажів, з  яких складається сюжет, а також  частина драматургічного твору, те ж саме, що і АКТ.

ДРАМА – драматургічний твір взагалі, род літератури, жанр драматургії, драматична за характером життєва ситуація.

ДРАМАТИЧНА БОРОТЬБА –  низка подій, що відбуваються у п’єсі  та сценарії, прояв конфліктної сутички, змагання, протиборство.

ДРАМАТУРГ – письменник, який пише драматургічні твори –  п’єси, сценарії, тощо.

ДРАМАТУРГІЯ – мистецтво  створення творів драматургічного  роду літератури, теорія побудови драматургічних творів.

ЕКСПОЗИЦІЯ – епізод сценарної  структури, який стоїть на чолі композиції, перед зав’язкою, його метою є  введення глядачів у дію, ознайомлення з драматургічним матеріалом та персонажами, з умовами сценічного існування.

ЕПІЗОД – закінчена  частина сценарію, його фрагмент, що має самостійне значення.

ЕПІЛОГ – епізод сценарної  структури, який завжди стоїть на останньому місці в композиції, після розв’язки (в сценаріях масових заходів  іноді після кульмінації або  співпадає з нею), в якому підбиваються підсумки сценічної дії, інколи у  формі урочистого АПОФЕОЗУ.

ЕСТРАДА – сцена, підмостки, на яких проходять виступи виконавців, а також видовищне мистецтво, концертна діяльність.

ЄДИНА ДІЯ – сума вчинків  дійових осіб драматургічного твору, які вони роблять на шляху до певної цілі, те ж саме, що і НАСКРІЗНА  ДІЯ в театрі.

ЄДНІСТЬ МІСЦЯ, ЧАСУ І ДІЇ  – вимоги до побудови драматургічного  твору, що існують ще з давніх часів: дія відбувається в одному місці  на протязі недовгого часу навколо  однієї головної історії.

ЖАНР – тип мистецького  твору, який характеризується схожими  рисами, підпорядкований певним правилам.

ЗАВ’ЯЗКА – епізод сценарної  структури, з якого починається  сценічна дія і який стоїть між  експозицією та розвитком дії.

ІДЕЯ – головна думка  художнього твору, заради якої він створюється.

ІМПРОВІЗАЦІЯ – непідготовлене одночасне створення та виконання  якогось твору, те, що створене таким  чином.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ – особисте розуміння та відчуття твору постановником  чи виконавцем, погляд з іншого боку, те ж саме, що і ТРАКТОВКА.

ІНТРИГА – багатозначний  термін, який може означати основну  ситуацію сюжету, зловмисність дії, підступні  наміри одних дійових осіб щодо інших, схему подій, які відбивають боротьбу персонажів поміж собою.

КАРТИНА – у драматургії  та театрі: закінчена самостійна частина  акту.

КОМЕДІЯ – один з головних жанрів драматургії, в якому сюжет  будується на смішних, кумедних ситуаціях.

КОМПІЛЯЦІЯ – запозичення  чужих творів, а також складений  з них несамостійний твір.

КОМПОЗИЦІЯ – багатозначний  термін, який у драматургії сприймається як побудова твору, його структура, взаємозв’язок  окремих її частин, іноді К. називають  внутрішню структуру драми, а  також один з відомих жанрів масових  театралізованих видовищ – літературно-музичну  композицію. Те ж саме, що і АРХІТЕКТОНІКА.

КОНТЕКСТ – словосполучення, яке оточує певне слово або  фразу, за допомогою якого визначається зміст цього слова та всього висловлення.

КОНТРАСТ – різке протиставлення, протилежність, несхожість.

КОНФЛІКТ – обов’язковий елемент структури драматургічного  твору – зіткнення протилежних  ідей та поглядів, загострення суперечностей, яке має форму драматичної  боротьби.

КОНЦЕРТ – особлива форма  видовища, специфіка якого полягає  у прилюдному виконанні різноманітних  творів.

КУЛЬМІНАЦІЯ – епізод сценарної  структури, який стоїть після розвитку дії та попереду розв’язки і в  якому відбувається найбільше напруження всіх фізичних та моральних сил, відбувається головне і найважливіше зіткнення  за конфліктом.

ЛЕЙТМОТИВ – важливий драматичний  елемент – сценарний хід, головна  думка, яка неодноразово повторюється в різних варіантах.

ЛОГОТИП – у давнину  – найпотрібніші літери, склади та слова, що використовувались у  першодруках, пізніше – символічне зображення, яке є фірмовим знаком установи чи продукції.

МЕТАФОРА – образне  втілення поняття, те ж саме, що АЛЕГОРІЯ.

МЕТОД – засіб або сума засобів в якій-небудь сфері людської діяльності.

МЕТОДИКА – сукупність методів виконання певної роботи.