Первісне суспільство на території України (до 40 тис. років до н. е.)

Наступний етап - нація виникає, коли економічні, політичні зв'язки впливають на внутрішню роздробленість народності, її інтеграцію. Нація є  соціальною спільністю людей, однак  включає і природне і економічне, і етнічне, і психологічне.

За твердженням  українських вчених (В. Андрушенко, М. Михальченко), на сьогодні із близько 1000 різноманітних етносоціальних груп (націй, народностей, етнічних спільнот) лише 170-175 народів піднялися у  своєму розвитку до рівня нації. З 160 існуючих нині держав понад 9/10 є багатонаціональними. Нації властиві такі ознаки, як: територіально-економічна цілісність; соціально-етнічна спільність; соціокультурна цілісність; спільність історичної долі, політичної впади  і т.д. Високий потенціал нації  визначається завдяки рівню національної свідомості та самосвідомості. Національна  самосвідомість - це усвідомлення нацією і окремою людиною своєї приналежності  до певного етносу, національного  характеру, психології культурі ментальності. На Україні часто стверджують  про досить високий рівень щ тональної  самосвідомості в західних областях, що зумовлено поділом свого часу країни на східну та західну. Національна  самосвідомість виступає од ним Із коренів етнічної самоідентифікації. Цей термін вказує на усвідомлення людиною своєї приналежності до певного етносу. Другим генетичним коренем є етнічна приналежність індивіда, його походження від батьків представників певної етнічної групи. Хоч досить часто дітям із змішаних шлюбів важко самоідентифікувати свою приналежність до того чи іншого етносу.

Націю можна  практикувати, як спільність людей, що формується завдяки єдності територіальних, етнічних, економічних, загальнокультурних психологічних і т.д. засад.

Для означення  населення держави, яке належить до різних етносів використовується термін «політична нація». Політичне нація - це сукупність громадян певної держави, що належать до різних етносів, але в сумі спільної історичної долі, політичних колізій творять державу.

Однією із найважливіших  функцій поліетнічної держави є  регулювання міжетнічних взаємин  та недопущення конфліктів та етнічному  фунті. Виділяють такі основні види міжетнічних взаємин у поліетнічних суспільствах: апартеїд, асиміляція (добровільна, насильницька), плюралізм. Найбільш прийнятним, з точки зору сучасної концепції  і гуманізму, демократії, є варіант  побудови міжетнічних взаємин на принципі плюралізму.

89. Особливості  зовн. політики  урядів України  доби відновленої незалежності 1991-2012

Було визначено такі ключові  елементи зовнішньої політики України:  Розвиток двосторонніх міждержавних відносин, Розширення участі в європейському  регіональному співробітництві, Співробітництво  в рамках СНД, Членство в ООН та інших універсальних міжнародних  організаціях.

1994-1995 р.р. відбулася певна  еволюція акцентів: економічний  аспект зовнішніх зносин було  поставлено в один ряд з  такими напрямами, як відстоювання  політичних інтересів і інтересів  національної безпеки. Все більшого  значення почало набувати забезпечення  сприятливих зовнішніх умов для  соціально-економічних перетворень  в країні і становлення України  як впливової регіональної держави  Центральної та Східної Європи, а також активізація зусиль  по залученню до загальноєвропейських  процесів. В цілому ж зовнішня  політика дедалі більше переходила  від встановлення і підтримання  зовнішньополітичних зв'язків, до  системного, планового  відстоювання  й просування практичних національних  інтересів, зміцнення впливовості  країни на міжнародній арені,  у т.ч. на регіональному і  глобальному рівнях. Прагматизм, економічна  і політична доцільність були  оголошені основою зовнішньополітичного  курсу держави.

Чітке дотримання Україною своїх  міжнародно-правових зобов'язань та норм міжнародного права, передбачувана  та орієнтована на результат зовнішня політика призвели до того, що нашу країну все більше почали розглядати як один з вагомих факторів забезпечення безпеки і стабільності в регіоні  та Європі в цілому.

Європейська інтеграція - як ключовий пріоритет, який акумулює в  собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України  з метою наближення до ЄС та створення  необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України є забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СOT.

Євроатлантична інтеграція - захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова  інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів, а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства.

На двосторонньому рівні  Україна прагне використовувати  увесь потенціал стратегічного  партнерства на основі взаємного  інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти  та підтримувати добрі відносин з  країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна досягатиме мети з просування в регіоні європейських цінностей, зокрема шляхом активної участі у  розв"язанні заморожених конфліктів.

Україна проводить активну  багатосторонню політику в рамках універсальних  та  регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України  у процесі прийняття найважливіших  для усієї світової спільноти  рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі.

Важливим пріоритетом  для забезпечення стратегічних інтересів  України є економічна експансія  як на традиційних, так і нових  ринках для українських товарів  та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці.

Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги  дипломатичних та консульських установ  України є захист громадян України  за кордоном та прав української діаспори постійно знаходяться в центрі уваги.

91. Революція 2004р.  та її наслідки.

Причини:

• Відсутність чіткої геополітичної мети
• Фактичне введення цензури
• Існування потужної опозиції
• Наростання соц. нерівності
• Усвідомлення громадянами України національних інтересів

Привід:

Адміністративний тиск на виборчий процес, масові фальсифікації  результатів президентських виборів 2004:

• Підкуп громадян
• Фальсифікація підписних листів
• Поширення фальшивих агітаційних листівок

Наслідки:

Позитивні:

• Набуття іміджу демократичної правової держави
• Формування привабливого інвестиційного клімату
• Укрупнення пол. партій
• Поява елементів верховенства права
• Розширення свободи слова

Негативні:

• Відсутність прозорості у кадровій політиці
• Не відбулося розмежування влади й бізнесу
• Відсутність реальної боротьби з корупцією
• Низька ефек<span class="Normal__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-siz