Первісне суспільство на території України (до 40 тис. років до н. е.)

За різних складних умов українські землі зуміли все ж таки зберегти високий рівень своєї правової культури. Величезне значення в політичному житті українських земель мала поява і розвиток такої суспільної верстви як козацтво, центром консолідації якого стала Запорізька Січ. Тут виникали зародки української державної організації з притаманними їй елементами демократизму. У першій половині XVII ст. Січ стає своєрідним центром визвольного руху українського народу.

Запорізька Січ була певною державою в державі, які зберігала  або розвивала нові звичаї, які  корінилися на виключно українському грунті, були спрямовані на дотримання ідей української незалежності, права  українцям бути господарями на своїй  землі та не залежати від впливу чужоземців.

Запорізька Січ не тільки виголошувала ідеї незалежності України, але і робила усі можливі спроби, щоб досягти її власними силами. Чи можна сказати, що українці та сучасна  Україна могли б відбутися  без такого утворення як Запорізька Січ? Можливо, але це б була друга  Україна, і вона б мала другу історію. Українська історія має чимало визначних  подій та явищ, але наявність Запорізької  Січі є своєрідною кульмінацією, своєрідним стержнем її ідеї незалежності, її волі та спрямувань для її завоювання.

Історичне значення Запорізької  Січі важко переоцінити, це не тільки явище вітчизняної історії, це визначне явище європейської та загальносвітової історії, яке потрібно вивчати, досліджувати і не забувати.

 

 

 

 

19.  Перші козацькі повстання наприкінці 16 ст.

Наприкінці  XVI ст. життя в Україні набуло надзвичайної гостроти. Втрата решток державності відбувалася за умов постійної загрози нападів з боку Туреччини й Кримського ханства, а також посиленого польського наступу на права українців. Український народ опинився перед небезпекою знищення. За таких вкрай несприятливих обставин саме й набирав потужності козацький рух, що ставав рухом національно-визвольним, спрямованим не тільки на боротьбу проти агресії Османської імперії, а й інших ворогів.

Причина повстань:

• Закріпачення селянства і нереєстрових козаків
• Захоплення польськими феодалами пд.-укр. земель
• Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру.

Основні вимоги:

• Збільшення плати за військову службу
• Розширення козацького реєстру
• Вільні походи проти Кримс. Царства і Османської імперії
• Привілеї для православної церкви

Молдавський похід Івана Підкови.

Незабаром запорожці вирушили в похід до Молдавії, а 29 листопада 1577 р. переможцями  вступили до молдавської столиці  — Ясс. Підкова став молдавським  господарем. На вищі урядові посади він призначив своїх найближчих соратників. Одначе для утвердження  на молдавському троні належало отримати згоду турецького султана. З цією метою Іван Підкова відрядив до Константинополя  велике посольство. Такий перебіг подій занепокоїв уряд Речі Посполитої. Ні польський король Стефан Баторій, ні уряд Туреччини не підтримали Івана Підкову в його боротьбі проти інших претендентів на молдавський престол.

Повстання Криштофора Косинського(1591-1593)

Територія: Поділля, Київщина, Волинь

Учасники: козаки, селяни-втікачі, міщани

Перебіг подій: Повстанці захопили Білу Церкву, Трипілля, Переяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593 – битва  під містечком П’яткою на Волині. Після тижня підписали угоду:

• Косинський позбавляється гетьманства
• З реєстру виписують тих хто приєднався до повстання
• Козаки не підтримували дипломатичних угод з ін. державами

Загинув Косинський у травні 1593 під Черкасами. Повстання було придушено.

Козацька війна 1594 під проводом Наливайка

Територія: Брацлавщина, Київщина, Волинь, Білорусь.

Учасники: козаки, селяни, міщани.

Скориставшись війною Польщі і Туреччини. Повстання  охопило більшість укр. і білор. земель, що стало загрожувати існуванню  держави. Пізніше його розбили в  урочищі Солониця. Наливайка стратили 1597р.

Значення  козацьких повстань:

• Козацтво проявило себе суспільною силою
• Стали спробою поширити права і привілеї реєстрових козаків на все козацтво
• Козаки набули досвіду організації повстань на великих територіях
• Повстання підтримали селяни і міщани
• Наливайко вперше запропонував ідею створення території, де проживали б тільки козаки.

 

20.  Визвольний рух в Україні 1600-1647

Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний, який гетьманував у 1616—1622 pp. Родом він був із дрібної української шляхти села Кульчиць під Сам-бором на Львівщині. Навчався в Острозі, 1616 р. прибув на Запорозьку Січ. Очолювані ним козаки здійснили кілька успішних походів проти татар і турків (1607, 1608, 1614, 1615, 1616 pp.). Справжнє визнання Конашевич-Сагайдачний здобув після походу 1616 р. на Кафу (Феодосія), захопивши її і визволивши з неволі полонених. Політична:

Козацьке військо було перетворено  на регулярне військове формування, суттєво збільшено кількісний склад  козацького флоту

• У гетьманській діяльності керувався  прагматизмом, шляхом переговорів та компромісів з польським 
урядом намагався обстоювати інтереси українського народу

• Організовані П. Конашевичем-Сагайдачним  успішні воєнні походи проти турок  і татар привернули 
увагу до козаків в Європі

• 1916 р. приєднався до «Ліги міліції  християнства», мета якої —боротьба  з Османською імперією

• 1620 р. надіслав посольство до московського царя із проханням прийняти козаків  на службу

Просвітницька:

• Разом із Військом Запорозьким  вступив до Київського братства, забезпечивши його захист і підтримку

• За сприяння П. Конашевича-Сагайдачного в Києві утворився культурний осередок, до якого належали 
І. Борецький, Є. Плетенецький, К. Сакович, М. Смотрицький та ін.

• У зверненнях до польського уряду вимагав офіційного визнання православної церкви та надання їй 
прав і привілеїв

• За його вирішальної участі було відновлено православну ієрархію у  Речі Посполитій

• Великі суми грошей заповів школам Львівського і Київського 
братств

Військова:

Як полководець відзначався  схильністю до активних наступальних дій і широкого використання фактора раптовості

• Уславився вдалими морськими  і сухопутними походами на володіння  Османської імперії і Кримське ханство

• 1618 р. разом з великим козацьким  військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву

• У битві під Хотином (1621 р.) очолював 40-тисячну козацьку армію, яка, приєднавшись до польських військ, відіграла вирішальну роль у розгромі турків

У битві під Хотином П. Конашевича-Сагайдачного було важко поранено і 1622 р. він помер  у Києві.

Після смерті Сагайдачного козаки відмовилися  від політики компромісів із Польщею. Посилення тиску з боку польського уряду (заборона нереєстрового козацтва, будівництво для контролю над  козаками фортеці Кодак на Дніпрі) викликало нову хвилю козацько-селянських повстань. Найбільш відомі з них  — повстання 1630 р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича (Трясили), повстання 1635 р. під проводом гетьмана Івана Сулими і повстання 1637—1638 pp. під проводом гетьманів Павла Бута (Павлюка) і Якова Острянина.

Придушивши повстання, Польща вжила  жорстокі заходи проти козаків. 1638 р. польський сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», спрямовану на ліквідацію привілеїв  козацтва. Проти українців здійснювалася  політика жорстокого терору. У документі  йшлося про потребу застосувати  проти повстанців військову силу. Козаки позбавлялися права обирати  старшин, заборонялося також козацьке судочинство. Реєстрове військо  обмежувалося шістьма тисячами осіб. Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті ніхто не мав  права йти на Запорожжя. Козакам  не дозволялося селитися в містах, крім прикордонних — Черкас, Чигирина і Корсуня. Два полки реєстровців, по черзі змінюючись, мали постійно перебувати на Запорожжі.

Значення козацьких повстань 20—30-х pp. XVIІ ст.

· Відстоювання українським козацтвом  своїх станових прав і привілеїв  уперше набуло форми національно-визвольної боротьби.

· Висунуті козаками гасла захисту  православ'я, звільнення від кріпацтва  і польського панування об'єднали представників різних станів українського суспільства — селян, міщан, православне  духовенство.

· Козацтво на практиці довело свою здатність  до виконання ролі провідника українського національно-визвольного руху.

Повстання започаткувало новий  етап в історії визвольного руху України.

· Попри поразки повстань ідея національного  визволення і необхідність боротьби за нього набула поширення в Україні.

 

21. Причини, характер і рушійні сили української революції під проводом Б.Х.

Причини: створювалися десятиліттями. Ця революція була буржуазною революцією з національно-визвольним забарвленням.

Рушійні сили: козацтво, укр. селянство, міщанство, частина укр. шляхти, православне  духовенство.

Характер: антифеодальний, національно-визвольний під релігійними гаслами.

 

23. Переяславська рада та її наслідки для українського суспільства.

Перея́славська рáда 1654 року —  загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою. Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31 грудня 1653 р. (10 січня 1654 р).Б. Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6 (16) січня 1654 р.

У Переяславі 1654 р. старшинська рада відбулася 8 (18) січня, а згодом і генеральна військова рада. У ній взяли  участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників  від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.

У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав - України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б. Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували.

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.

 

 

 

24.Російсько-українська-польсько-кримська війна 1654-1657

Після Переяславської ради і затвердження Москвою Березневих статей (1654 p.), які  визначали політичний і правовий статус України у складі Російської держави, становище України залишалося складним. Входження України до складу Росії не відповідало інтересам  сусідніх країн. Уряд Польщі не хотів  втрачати українські землі й не визнав рішень Переяславської ради. Туреччина  і Кримське ханство розуміли, що союз України й Росії відкривав  можливості для зміцнення становища  Росії на берегах Чорного та Азовського морів. Російсько-український союз і зміцнення Російської держави  непокоїло й Швецію. 
За таких складних обставин відновилася війна проти Польщі. На початку воєнних дій 1654-1656 pp. спільні українсько-російські війська звільнили велику частину території України аж до західних кордонів Галичини та Холмщини, російське місто Смоленськ, частину земель Білорусії. Проте закріпити перемогу не вдалося. Скориставшись ослабленням Польщі, у липні 1655 р. Швеція виступила проти неї і захопила більшість її території. Швеція претендувала й на західноукраїнські землі, звільнені українсько-російськими військами. У цих умовах Росія припинила воєнні дії проти Польщі, уклавши з нею в 1656 р. перемир’я, і розпочала війну зі Швецією. 
Укладення російсько-польського перемир’я продемонструвало відмінність у підходах Росії і України до ведення війни. Україна продовжувала воєнні дії проти Польщі. Проте початок російсько-шведської війни і тимчасовий перепочинок допомогли Польщі зміцнитися й завдати поразки війську Б. Хмельницького навесні 1657 р. Після смерті Б. Хмельницького у серпні того ж року починається боротьба за владу різних угруповань української правлячої верхівки. 60-80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як доба Руїни. На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. Початком доби Руїни стало усунення від влади восени 1657 р. шістнадцятирічного сина Б. Хмельницького - Юрія. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот.

 

 

25.Українська Руїна (1658-1681)

Українська Руїна – це громадянська війна між прихильниками феодально-кріпосницького ладу в Укр. та прихильниками збереженнями буржуазних перетворень. Причина цієї війни полягали в протиріччях, які  сформувалися в українському суспільстві  за час революції. Головне протиріччя між усім козацтвом з одного боку та ін. сусло віями укр. суспільства.

Друге протиріччя – між козацькою  старшиною і рядовими козаками.

Третє – між лівобережним і правобережним  населенням.