Визначною подією в двосторонніх відносинах
України з Канадою став офіційний
візит до Києва прем’єр-міністра
Канади Ж.Кретьєна. Це був перший з
часу набуття нашою державою незалежності
офіційний візит глави канадського
уряду. Центральною політичною подією
візиту стало прийняття Україною
принципового рішення про заборону
протипіхотних мін. Вагомою стала
економічна складова візиту: було підписано
низку комерційних угод та проголошено
про започаткування спільних економічних
проектів загальною вартістю 163млн.дол.
В ході візиту було підписано 7 угод,
які відкривають нові можливості
для поглиблення українсько-канадського
економічного співробітництва.
Важливим кроком на шляху підтвердження
вірності України європейському
вибору, поглиблення її відносин з
Францією стало проведення 1 березня
1999р. в Парижі міжнародної конференції
"Україна, Велика Європа, євроатлантична
безпека: виклики ХХІ ст.", у
якій взяли участь представники Великої
Британії, Місії України при НАТО,
США, Німеччини, Російської Федерації
та ін.
Активну позицію займає України
у розв’язанні придністровської
проблеми. З цих питань 20-24 березня
2000р. у Києві за ініціативи України
відбулося засідання Круглого столу,
у якому взяли участь провідні
спеціалісти в галузі міжнародного
і конституційного права, конфліктологи
з України, Російської Федерації, Молдови,
Австрії, Великої Британії, США, Франції,
а також Придністров’я. Зазначалося,
що досягнуті домовленості та прийняті
в ході самміту рішення стали
основою подальшого переговорного
процесу між Кишиневом та Тирасполем.
У жовтні 2000р. в керівництві українського
зовнішньополітичного відомства сталися
зміни: замість Б.Тарасюка на посаду
міністра закордонних справ України
було призначено А.Зленка.
Новий керівник українського зовнішньополітичного
відомства свій перший закордонний
візит зробив до Росії. Симптоматичним,
мабуть, є і те, що лише протягом перших
5 місяців своєї роботи на новій
посаді від 6 разів зустрічався зі
своїм московським колегою. З
усіх поглядів Росія є і має
залишатися одним з головних, визначальних
пріоритетів зовнішньої політики України.
Важливою подією в українсько-російських
відносинах стала також зустріч
Президента Л.Кучми та Президента В.Путіна
12 лютого 2001р. в Дніпропетровську, під
час якої особлива увага була приділена
співробітництву двох країн в
економічній сфері.
Підводячи підсумки зовнішньої політики
України з моменту проголошення
її незалежності маємо зазначити, що
за цей час попри всі негаразди
та проблеми було досягнуто вагомих
результатів. Головним з них, безумовно,
є те, що Україна відбулася як
незалежна держава, як загальновизнаний
суб’єкт міжнародних відносин. У
політичному сенсі наша держава
користується авторитетом ініціативного,
самодостатнього і конструктивного
учасника міжнародного життя. Свідченням
цього був, зокрема, вступ України
до Ради Європи, активна участь у
миротворчих операціях, утвердження
України як одного з регіональних
лідерів, її участь у Центральноєвропейській
ініціативі, ОЧЕС, Раді держав Балтійського
моря, обрання непостійним членом
Ради Безпеки ООН, головування України
в цьому поважному міжнародному
органі тощо. Говорячи про проблеми
та перспективи української зовнішньої
політики, то слід насамперед наголосити,
що сприяння піднесенню міжнародного
іміджу України - справа і завдання
не тільки зовнішньої політики. Остання
не може існувати відірвано від політики
внутрішньої. Не тільки зовнішня політика
має ефективно працювати на внутрішню,
але й остання має працювати
на зовнішню політику. Це одна з головних
передумов її ефективності, а, отже,
і зміцнення міжнародного авторитету
нашої держави.
76.Поморанчева
революція:здобутки та втрати.
21 листопада опозиція зібралась
на мітинг на центральній площі
Київа – майдан Незалежності
(який тривав до 8 грудня 2004р.) на
майдані Незалежності після оголошення
результатів виборів у Президенти
2004 року переріс у масову мирну акцію протеста
і дістала назву «Помаранчева революція».
На вимогу депутатів відбулося позачергове
засідання Верховної Ради України,щоб
обговорити ситуацію ,яка склалась і прийняти
рішення. Проурядові фракції і комуністи
відмовилися взяти в ньому участь.На цьому
засіданні Ющенко як політичний акт прийняв
присягу Президента України.26 листопада
ЦВК оголосила президентом Януковича.Лідери
опозиції заявили про створення Комітету
національного порятунку і проведення
Всеукраїнського політичного страйку
.Почалась розбудова наметового містечка
на Хрещатику і майдані Незалежності.Опозиція
закликала мітингуючи взяти в облогу будинок
Адміністрації Президента,а згодом і Кабінет
Міністрів.У країні склалась край напружена
ситуація:загроза силових дій як з боку
правоохоронних органів ,так і з боку прихильників
ворогуючих таборів,політична криза,загроза
економюкризи. 27 листопада відбулося засідання
ВР,на якому було прийнято постанову про
політичну кризу в Україні.,визнано факт
фальсифікації виборів та фактично анульовано
рішення ЦВК. Прихильники Януковича взяли
курс на сепаратизм,на розкол країни.Для
розв’язання складної ситуації до України
прибули представники Польщі,Литви,
Росії з посередницькою місією. З їх допомогою
виробили формулу політичного врегулювання
кризи. Але все залежало від Верховного
Суду,він визнав дії ЦВК неправомірними
щодо оголошення переможця другого туру.3
грудня 2004р.Верховний Суд визнав недійсними
результати другого туру і призначив на
26 грудня пере голосування.7 грудня Кучма
пілписав Указ про відпустку Януковича
на період передвиборчої компанії
і призначив Азарова виконуючим обов’язки
Прем’єр-міністра України. Були зроблені
зміни до закону »Про вибори Президента
України».Також голосувався проект
про реформування системи місцевого самоврядування.
На цьому засіданні Верховна Рада затвердила
новий склад ЦВК ,який очолив Давидович.
Політична криза була розв’язана шляхом
компромісу ,народ України відстояв свої
права мирним шляхом,засвідчивши свою
прихільність демократичним ідеалам.
Масові акції на майдані припинились.Переголосування
26 грудня 2004р. дало результати:51.99 проц.
За Ющенко,44.21 проц. За Януковича.Инавгурація
відбулась 23 січня 2005р.