Лекции по "Социальной ответственности"

Модель	Позитивні риси	Негативні риси
Американська модель	- висока гнучкість систем управління; - орієнтація на підвищення вартості компанії, її прибутковості в короткостроковому періоді; - інноваційність і достатня ризикованість проектів; - знаходить найбільш позитивний відгук від стейкхолдерів; - захист прав дрібних акціонерів.	– наявність конфлікту інтересів інвесторів, що прагнуть високих прибутків, та керівництва компанії, що орієнтується на короткотермінові цілі хоча й з метою зацікавлення інвесторів; – переоцінена роль фондового ринку; – сильний організаційний і інформаційний вплив на раду директорів з боку вищого виконавчого керівництва корпорації; – недостатня частота і регулярність засідань ради директорів, що не охоплюють найважливіших питань корпорації.
Європейська (німецька) модель	– невеликі ризики банкрутств і руйнівних «конфліктів інтересів»; – стабільність як внутрішніх так і зовнішніх факторів для компанії; – залучення партнерів для спільного фінансування соціальних проектів компанії; – малоефективне впровадження інвестиційних проектів; – правила розкриття інформації менш суворі ніж у американській моделі;	– інтереси різноманітних стейкхолдерів не завжди збігаються, і вони можуть дотримуватися різних поглядів на відповідну корпоративну політику. – двоступенева структура управління, що складається із виконавчої і спостережної рад; – стратегія довгострокового контролю за корпорацією;
Азіатська (японська) модель	– орієнтація на довгостроковий розвиток компанії; – ефективний контроль за менеджерами компанії; – стабільність внутрішніх і зовнішніх для компанії факторів; – стабільні партнерські відносини у групі акціонерів.	– темпи росту і прибутковість компаній нижчі, ніж американських; – недостатня прозорість інформації про діяльність акціонерного товариства; – низька система захисту прав дрібних акціонерів; – недостатня увага приділяється питанням збереження прибутку

 

2. Розвиток соціальної  відповідальності бізнесу в Україні

2.1. Необхідність розвитку  соціально відповідального бізнесу  в Україні

2.2. Вигоди, які отримує  бізнес від виконання принципів  соціальної відповідальності

2.3. Переваги, які отримує суспільство від дотримання бізнесом принципів соціальної відповідальності

2.4. Стан та перешкоди посилення соціальної відповідальності бізнесу в Україні

2.5. Обмежувальні фактори  розвитку соціальної відповідальності  бізнесу

2.6. Завдання посилення соціальної відповідальності бізнесу.

«Соціальна  відповідальність бізнесу.

Українські  реалії та перспективи»

Інформаційно-аналітичний  матеріал

 

 

Соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) - це концепція залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу) (Green Paper EC “Promoting a European Framework for CSR”):

• СВБ покриває як соціальні, так і екологічні аспекти - це внесок бізнесу у досягнення цілей сталого розвитку, який передбачає збалансованість економічних, соціальних та екологічних цілей суспільства, інтеграцію іх у взаємовигідні приписи та підходи
• СВБ не є і не повинна бути відділена від бізнес-стратегії компанії - це не надбудова чи додаток до бізнесу, а спосіб покращити ефективність роботи компанії як у короткостроковому, так і довготривалому періодах
• Соціальна відповідальність є добровільною
• Для реалізації СВБ важливо як компанії взаємодіють з внутрішніми та зовнішніми групами впливу (працівниками, клієнтами, громадами, громадськими організаціями, державними структурами тощо).

 

Важливість  тематики для:

• Бізнесу – правильно впроваджена концепція СВБ може забезпечити низку конкурентних переваг для компанії: ширший доступ до капіталу та ринку, більші обсяги продажів та прибутків, покращені процеси прийняття рішень та управління ризиками, економія операційних витрат, зростання продуктивності та якості, ефективна база людських ресурсів, міцна репутація, більша лояльність покупців тощо
• Суспільства – впровадження концепції СВБ забезпечить підвищення рівня життя громадян, рівня екологічної безпеки, ефективності і бережливого використання природних ресурсів, сприятиме співпраці бізнесу з місцевою спільнотою. Чим вища соціальна відповідальність бізнесу, тим краща якість життя у населення 
• Держави – розвиток соціальної відповідальності бізнесу сприятиме розбудові партнерства між приватним та державним секторами в межах реалізації загальнодержавних та регіональних стратегій соціально-економічного розвитку (зокрема, стратегії енергозбереження, інноваційного розвитку тощо).

 

 

 

 

Стан розвитку СВБ в Україні 

 

СВБ на рівні окремої  компанії та країни загалом проходить  декілька етапів розвитку:

1. Дотримання діючого законодавства – компанії виконують нормативно-правові норми, визначені законодавством країни, в якій вони здійснюють свою діяльність. Більшість українських компаній знаходиться саме на цьому етапі, жорсткість вимог законодавства часто визначає небажання компаній продумувати власну соціальну відповідальність.  
2. Здійснення доброчинної діяльності – компанії надають спонсорські внески на соціальні проекти (культурні, спортивні, освітні тощо) на добровільній основі. Із зростанням доброчинної діяльності компанії визначають стратегію такої діяльності (стратегічне благодійництво). В Україні утворилась критична маса компаній, які займаються стратегічною доброчинністю та підтримують довгострокові соціальні ініціативи. Так, в Україні працює Форум Доброчинців.
3. Використання зв’язків з громадскістю (PR) – задля підвищення власної репутації та утворення маркетингових переваг компанії здійснюють проекти, націлені на зв’язки з громадськістю, часто на основі соціальних проектів та точкових ініціатив. Така діяльність заохочує компанії володіти інформацією про стан розвитку інших груп впливу (зокрема зовнішніх), залучатись у публічні дебати на соціальні та екологічні теми. Більшість великих українських компаній у своїй структурі мають відділи зв’язків з громадськістю та активно використовують їх для промоції власних соціальних проектів.
4. Покращення ефективності бізнес-процесів -  компанії здійснюють проекти, які призводять до зростання прибутковості діяльності та вирішення соціальних та/або екологічних питань. Часто такі проекти пов’язані із економією ресурсів (енергії, підвищенням продуктивності праці, зменшенням використання земельних ресурсів тощо), необхідністю залучати капітал (покращення корпоративного управління) та ініціюються вищим керівництвом компанії.  Впродовж останніх п’яти років великий український бізнес активно впроваджував такі точкові покращення, без прив’язки до СВБ.
5. Стратегічний підхід до СВБ – компанії визначають стратегію власної соціальної відповідальності, яка охоплює основні бізнес-процеси компанії (виробництво, продажі, маркетинг, стратегічне управління тощо), визначає середньо- та довгострокові цілі, утворює систему моніторингу прогресу, передбачає інстументарій досягнення цілей (у т.ч. у співпраці із іншими групами впливу) та звітність щодо такого прогресу. СВБ контролюється безпосередньо вищим керівництвом та акціонерами. СВБ використовується як інструмент корпоративного розвитку для отримання конкурентних переваг.    

 

Розвиток СВБ в Україні консолідувався навколо міжнародних організацій  та проектів, зокрема Представництва ООН в Україні, яке в 2006 році започаткувало та підтримує діяльність української мережі Глобального договору ООН, що охоплює понад 140 організацій. Разом з тим в Україні все ще відсутні фахові бізнес-асоціації з СВБ,  створені та керовані виключно бізнесом на прозорих та загальноприйнятих умовах, що було характерним етапом розвитку СВБ в інших європейських країнах.

 

В Україні більшість компаній (як великих, так і середніх) не мають  визначеної стратегії  СВБ, перебувають  на етапі дотримання законодавства  та точкових доброчинних проектів. Лідери українського бізнесу, зокрема приватної форми власності, здійснюють активну доброчинну діяльність (стратегічне благодійництво) та використовують інструментарій зв’язків з громадськістю (PR). Майже всі великі компанії проводять проекти підвищення ефективності бізнес-процесів із певними соціальними або екологічними перевагами, однак більшість не робить прив’язки таких бізнес-проектів до власної соціальної відповідальності.

 

Діалог на тему СВБ в Україні  загалом ведеться на рівні окремих  проектів та ініціатив, без прив’язки до точних показників, можливості чітко оцінити чи підтвердити досягнутий прогрес. В Україні ще не сформовані інститути всебічної оцінки діяльності компанії, які враховують соціальний, економічний та екологічний вплив діяльності компаній (як позитивний так і негативний) та пов’язують такий вплив із національною стратегією сталого розвитку.

 

Найактивніше декларують та залучаються  у проекти СВБ компанії з приватним  капіталом: як українським, так й  іноземним. Позитивним фактом для України є наявність серед компаній, які практикують стратегічний підхід до СВБ, компаній з переважно українським капіталом (на відміну від інших східноєвропейських країн, де лідерами є майже виключно дочірні компаній транснаціональних компаній (ТНК)). Серед ТНК, які ведуть бізнес в Україні, з’явились такі, що адаптують власну стратегію СВБ до національних умов та пріоритетів. На жаль, жодна із компаній з переважаючою державною часткою власності не має власної стратегії СВБ, незважаючи на вплив таких компаній на/у суспільстві та економіці країни.

 

Основні чинники ведення українськими компаніями соціально відповідального  бізнесу:

• Позитивна репутація – створення образу відповідальної української компанії (важливо для транснаціональних компаній в Україні та українських компаній, які розширюють діяльність на інші країни), маркетингові переваги, додаткова промоція.
• Власні переконання – часто ініціативи СВБ походять від основних акціонерів та власників, базуючись на особистих переконаннях та преференціях.
• Розширення ринків – залучення у проекти з іншими групами впливу дозволяє компаніям створювати нові продукти, надавати нові послуги або виходити на нові ринки, які без активної стратегії СВБ були б закриті для компанії. Деякі проекти у рамках СВБ націлені на створення ринків, наприклад створення потреб серед споживачів та населення загалом. 
• Можливість доступу до дешевших фінансових ресурсів – міжнародні фінансові інституції, зокрема Міжнародна Фінансова Корпорація, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку тощо надають важливого значення питанням СВБ, ведення соціально відповідального бізнесу підвищує можливості компаній в отриманні відносно дешевих кредитних ресурсів для розвитку бізнесу, особиво від міжнародних фінансових інституцій.
• Підвищення капіталізації – впровадження стратегії СВБ підвищує привабливість компанії перед інвесторами, зокрема перед або впродовж процесу виведення компанії на міжнародні фінансові ринки (IPO). Саме цей чинник є визначальним для більшості компаній з українським капіталом.   

 

Поступ СВБ  в Україні за останні п’ять  років

 

На національному рівні 

• З’явились перші фахові організації, українська мережа Глобального договору охоплює понад 140 організацій
• Близько ста компаній декларують власну соціальну відповідальність, причому лише 13 з них публікують звіти із СВБ і 24 компанії декларують на корпоративних веб-сайтах діяльність у 3 і більше категоріях СВБ (із дев’яти)¹
• Існує група менеджерів, відповідальних за аспекти соціальної відповідальності українських компаній
• Щорічно проходить два великих заходи, присвячених СВБ, та близько двох десятків фахових форумів та семінарів
• Активізувався інформаційний потік щодо соціальної відповідальності (надання інформації громадськості, спеціалізовані джерела інформації)

 

Інструментарій СВБ знайшов своє застосування в Україні:

• Системи управління СВБ – деякі українські компанії впроваджують системи управління СВБ на основі ключових показників, із залученням кількох департаментів, що у деяких випадках призводить до потреби змін (позитивних) методів управління на окремих підрозділах, зокрема виробничих. Компанії переходять від проектної до програмної діяльності в своїх ініціативах.
• Соціальна звітність та верифікація – українські компанії (у т.ч. представництва ТНК) почали оприлюднювати власні звіти із СВБ, або соціальних та екологічних аспектів діяльності. За останні п’ять років було підготовлено близько 20 описових звітів та п’ять – на основі системного підходу до звітності на основі рекомендацій Міжнародної Ініціативи із Звітності (Global Reporting Initiative).
• Партнерства з групами впливу – в Україні представлені успішні приклади партнерств великого бізнесу із неурядовими організаціями, а також органами місцевої влади. В рамках таких партнерств компанії долучаються до вирішення певних складних соціальних та екологічних проблем завдяки об’єднанню фінансових, людських та адміністративних зусиль на прозорих та чітких умовах. 
• Інновативні товари та послуги – з’явились перші приклади розробки та прибуткового виведення на ринок нових товарів та послуг завдяки співпраці компаній з неурядовими організаціями в рамках проектів СВБ. Такі послуги та товари допомагають подолати конкретні соціальні проблеми та створити нові можливості для людей, які не мали таких можливостей раніше. 
• Адаптація міжнародних проектів та стратегій до українського ринку - деякі ТНК успішно адаптували загальнокорпораційні політики до українських потреб, або активно впроваджують найкращі практики корпорацій, які придатні або актуальні для умов українського ринку