Лекции по "Социальной ответственности"

Фандрейзингова  діяльність становить інтерес для:

• неформальних об’єднань громадян та громадських активістів;
• ЗМІ, що висвітлюють питання суспільного та соціального розвитку;
• приватні особи, що потребують благодійної допомоги (див. закон про благодійність)
• за певних умов фандрейзингом можуть скористатися і комерційні структури через утворення відповідних юридичних осіб (корпоративні благодійні фонди) як для реалізації власних неприбуткових проектів, так і для збору коштів на користь усіх вище названих категорій.

Зорієнтований на місцеву громаду  фандрейзинг сам по собі стає причиною і наслідком відродження та розвитку добровільної участі громадян громади у вирішенні соціальних проблем цієї громади.

2007 року у м. Донецьку стартував благодійний проект «Шкільний проект для сироти», що реалізувався Донецьким благодійним фондом «Доброта». Впроваджуючи проект, члени фонду розіслали листи із закликом взяти посильну участь у ньому до банків, комерційних установ, ВНЗ, релігійних конфесій, трудових колективів тощо. Пожертвувати можна було:

• фінансами — перерахувати на розрахунковий рахунок фонду готівкою (працівник фонду виїжджав з касовим ордером у зручний для благодійника час і місце) і через скарбнички, встановлені в аптеках, ощадбанках, супермаркетах, інших людних місцях;
• у натуральному вигляді (шкільні портфелі, фломастери, фарби, пластилін тощо) — співробітник фонду виїжджав із накладною у зручний час і місце. Залишити необхідне шкільне приладдя можна було в акційних боксах, розташованих у магазинах канцтоварів. Купуючи своїй дитині канцелярське приладдя до нового навчального року, люди могли купити щось із цього приладдя і для дітей-сиріт. Така акція проходила під гаслом: «Купи і подаруй!»;
• у вигляді безоплатних робіт та послуг (виготовлення, тиражування та розміщення соціальної реклами, тиражування інформаційних матеріалів, надання відповідної інформації з популяризації цього благодійного проекту і\або забезпечення дитячих та освітніх закладів культурно-просвітницькими заходами (благодійні екскурсії, концерти і театралізовані виступи, демонстрація фільмів тощо).

Таким чином хочу нагадати, що фандрейзинг — це залучення не лише фінансів, але і благодійних ресурсів узагалі в усій їхній різноманітності. Однозначно, що більше джерел ресурсів, методів і способів їхнього залучення для життєдіяльності організації, то стійкіший її розвиток.

Види ресурсів різні: 1) людські (робочий час, інтелектуальні та фізичні зусилля); 2) інформаційно-методичні (знання, навички, технології); 3) матеріальні (товари); 4) послуги і роботи (за допомогою механізмів вони підсилюють та прискорюють людський фактор); 5) фінансові, за які, власне, простіше всього придбати все назване в попередніх пунктах.

Джерела ресурсів можна  розділити за: 1) типом їхнього власника (власні чи чужі); 2) характером власності (особиста, колективна, корпоративна, державна: місцева, регіональна, загальнонаціональна; а також загальнолюдська, зокрема «неприватизована природа»); 3) ставленням до самої організації («близьке коло» — члени самої організації, їхні родичі і близькі та «далеке коло» — інші суб’єкти, які мають відношення до виду або території діяльності організації); 4) територіальною ознакою (будинок, вулиця, район, селище, місто, область тощо.).

Не менш різноманітні умови, на яких ці ресурси надаються: 1) безповоротна допомога у всіх її різновидах (дарування, пожертва, членські внески, міжнародна технічна й гуманітарна допомога); 2) безоплатне надання товарів і послуг (відповідальне зберігання, безплатне використання майна тощо); 3) зворотна фінансова допомога (кредити, займи, ендавмент); 4) пасивні доходи (страхування, роялті, банківський депозит і товарний кредит); 5) власна прибуткова діяльність (операції з цінними паперами, продаж виготовлених або куплених товарів, надання платних послуг з або без організації дочірніх комерційних структур тощо.).

У бізнесі  є така ефективна система підтримки  лояльності споживача: з ним працюють не лише тоді, коли хочуть щось продати. Покупця вітають із днем народження, запрошують на заходи тощо. Усе це працює. І наш фонд згадує про наших донорів не тільки тоді, коли з’являється потреба в пожертвах. Ми згадуємо їх за першої ж нагоди в ЗМІ, на круглих столах, конференціях. А ще є можливість стати корисними, будучи благодійним фондом для їхніх співробітників, однокласників їхніх дітей, сусідів, їхніх батьків. Постійні наші донори отримують спеціальний сертифікат на право розпорядитися частиною пожертв (виключно з філантропічною метою), що залучені від інших. Усе це люди дуже цінують. Таким чином, ми турбуємося не тільки про те, щоб реципієнт мав шанс стати донором, а й про те, щоб благодійник отримував дивіденди від філантропії.

3.3. Негативні наслідки соціальної відповідальності бізнесу

Соціальна відповідальність – одна з найбільш дискусійних  концепцій, прийнятих сучасними підприємствами. В таблиці 1 представлені найбільш важливі, на думку автора, переваги та недоліки її впровадження.

Таблиця 1

Переваги та недоліки впровадження соціальної відповідальності підприємства

Продовження табл. 1

Таким чином, слід зазначити, що соціальна відповідальність підприємства є обов’язковою складовою  його успішного функціонування. Тому відповідність концепції і практичне  використання заходів і показників соціальної відповідальності підприємства є важливими для ведення ефективного бізнесу. Вагомість цього чинника зростає пропорційно масштабам підприємства і кількості ринків, де воно веде свою діяльність.

3.4. Програми, спрямовані  на підвищення соціальної відповідальності

Серед програм, що можуть бути спрямовані на підвищення соціальної відповідальності бізнесу, можна відзначити [36]:

— програми планування підвищення освітнього рівня, що 
передбачають відрахування коштів на підготовку і перепідготовку кваліфікації працівників та їх дітей;

— програми організації охорони здоров'я, що націлені на безкоштовне медичне обстеження, лікування і оздоровлення співробітників та їх сімей; 
— програми тимчасового переводу співробітників до установи соціального обслуговування населення з оплатою роботи в зазначеній сфері;

—програми додаткової оплати викладачів університетів, а також допомога малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, інвалідам;

— програми підтримки розвитку мистецтва  тощо.

3.5. Перешкоди у впровадженні  соціальної відповідальності

Підвищенню соціальної відповідальності підприємництва 
перешкоджають: 
— відсутність будь якої звітності підприємців перед суспільством за участь у соціальних діях, оскільки останні певною мірою не будуть вважати себе відповідальними за це. 
— відсутність уміння і досвіду вирішувати соціальні проблеми. Підбір персоналу підприємець здійснює в першу чергу для вирішення економічних, технічних чи технологічних питань. Він не має досвіду рішення соціальних проблем, якими повинні займатися фахівці державних установ чи добро дійні товариства.

4. Законодавче підґрунтя здійснення соціально відповідального підприємництва

4.1. Законодавство, що регулює  економічні аспекти діяльності  підприємств

У сучасних умовах суть економічного регулювання перебуває у процесі далеко не безболісної трансформації від тотального управління до виправлення «недоліків» ринку, яке в ідеалі повинно не порушувати природні ринкові механізми саморегуляції. На практиці це має вираз у конкретних організаційно-правових заходах.

Наприклад, заборона провадити певні види господарської діяльності приватному бізнесу (ст. 4 Закону України “Про підприємництво”); обмеження недобросовісної конкуренції (Закон України “Про захист економічної конкуренції”); організаційно-правові засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій (Закон України “Про природні монополії”); основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів (Закон України “Про ціни і ціноутворення”); прогнозування та планування соціально-економічного розвитку країни (Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”); приватизація державної власності (Закон України “Про державну програму приватизації”); регулювання інвестиційної діяльності (Закони України “Про інвестиційну діяльність” та “Про захист іноземних інвестицій в Україні”); загальні організаційно-правові засади лізингу (Закон України “Про лізинг”); регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”) тощо [23, с. 125].

Метою державного економічного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного розвитку країни.

Суб'єктами державного економічного регулювання  діяльності підприємства в Україні  є Державний комітет України  з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України, Антимонопольний комітет України.