Лекции по "Социальной ответственности"

 

СВБ в Україні також переживає свої визначальні віхи на етапі становлення. Початок низхідного тренду в економічному циклі призвів до необхідності переоцінки пріоритетів СВБ. Лідери СВБ мають можливість оцінити переваги (або їх відсутність) ведення соціально відповідального бізнесу в умовах повного економічного циклу, укоріненість компаній у соціально-економічному середовищі країни, оцінити значення інших груп впливу (зокрема державних органів) та важливість підвищення соціально-економічного розвитку. Відкрились теми СВБ, досі не охоплені стратегією СВБ українського бізнесу, наприклад, відповідальна реструктуризація, соціальна відповідальність на міжнародних ринках (активи українського бізнесу в інших країнах тощо), зменшилась роль зв’язків з громадськістю як засобу провадження СВБ та зросла роль стратегічного підходу до СВБ.      

 

Визначальні проблеми розвитку СВБ 

 

Компанії, які визначили  та впроваджують власну стратегію соціальної відповідальності, стикаються із низкою перепон, притаманних як країнам  із близькою до української фазою розвитку СВБ, так і суто вітчизняних.

 

Обмежене заохочення СВБ. В Україні обмежені механізми практичного заохочення СВБ, зокрема фінансові. Авторам не відомі приклади критеріїв відбору підрядників у тендерних процедурах (вкл. як державні так і комерційні закупівлі), які беруть до уваги СВБ, приклади критеріїв із елементами заохочення СВБ у банківській системи країни, організовані фінансові ринки не вимагають і не заохочують розкриття інформації щодо СВБ, за виключенням корпоративного управління тощо. Єдиним діючим інструментом заохочення СВБ є можливість для компаній краще і швидше налагодити партнерські відносини із представниками інших секторів, зокрема НУО, державних органів, але навіть цей фактор має обмежену дію.

 

Викривлена  роль засобів масових інформації. Зважаючи на засилля оплаченого PR-у та, як результат, викривлені очікування ЗМІ від співпраці з компаніями (аспект СВБ медіа-компаній), часто неправильний формат подання інформації про СВБ компаніями, відсутність компетентних кадрів у ЗМІ та низький рівень затребуваності аналітичної інформації в Україні, ЗМІ не заохочують і не є лідерами процесу визначення ролі українського бізнесу у вирішенні складних екологічних та соціальних проблем. В Україні не було визначальних корпоративних скандалів, висвітлених пресою, які стали поштовхом бізнесу до впровадження політики СВБ і які стали одним із основних чинників розвитку СВБ в інших країнах.  

 

Низька організаційна  спроможність груп впливу в Україні. Одним із основних методів впровадження СВБ є програми партнерств та спільні проекти з іншими групами впливу (НУО, асоціаціями, місцевими та регіональними органами влади, освітніми та науковими інституціями тощо), залучення таких груп впливу до розробки та впровадження стратегії СВБ. Водночас на сьогодні український бізнес випереджає за організаційною спроможністю (наявність кваліфікованих кадрів, внутрішніх процесів та процедур, систем оцінки та приняття рішень) інші групи впливу, що нівелює здатність бізнесу ефективно впроваджувати програми СВБ або значно затримує досягнення прогресу.

 

Обмежена культура співпраці. В Україні мало прикладів співпраці – як всередині бізнесу, так і з зовнішніми групами впливу. Співпраця компаній-конкурентів, в основному, залежить від волі власників, тоді як головним критерієм повина виступати економічно-соціальна доцільність (з точки зору управлінського персоналу). Співпраця з іншими групами впливу часто можлива виключно на засадах представлення інтересів замість спільних стратегічних соціальних цілей. Недовіра до співпраці як форми реалізації соціально-економічних інтересів створює перепони до ефективного впровадження стратегії СВБ.

Необхідність  адаптації міжнародних політик  СВБ до українських умов. Більшість ТНК, які працюють в Україні, мають визначені політики СВБ на міжнародному рівні. Без адаптації підходів, програм, засобів, напрямків до потреб української економіки та суспільства компанії ризикують понести невиправдані витрати з точки зору фінансових витрат та користі для суспільства. Необхідність адаптації та відповідні ресурси стають на перепоні активному впровадженню програм СВБ ТНК в Україні.  

 

Відсутність достатньої кількості ознайомлених, зацікавлених та компетентних у СВБ менеджерів. Політика СВБ має впроваджуватись компаніями у повсякденній діяльності відділами маркетингу, виробництва, продажів, на рівні стратегічного управління тощо. Відсутність критичної маси менеджерів, які є компетентними у своїх функціональних обов’язках, розуміють стратегію СВБ компанії та готові долучитись до її впровадження на своєму робочому місці, є суттєвою перепоною для подальшого розвитку СВБ в Україні.   

 

 

 

 

Майбутнє СВБ  в Україні

 

Із початком нового економічного циклу у світовій економіці та очікуваним початком такого циклу в  Україні, питання факторів диференціації  компаній на ринках та факторів капіталізації  компаній знову підвищить значення СВБ як управлінської стратегії. Наступні процеси визначатимуть розвиток СВБ в Україні:

 

Підвищення стратегічності 

• СВБ ставатиме частиною стратегії більшої кількості компаній (приватних і державних, закритих та публічних), розглядатиметься наглядовими радами
• Програми та проекти СВБ впроваджуватимуться на основі довгострокових планів, які враховуватимуть потребу у розвитку нових ринків та поглиблення існуючих
• Стратегії СВБ окремих компаній враховуватимуть національні та міжнародні пріоритети соціально-економічного ровитку, міжнародні тенденції (зокрема галузеві) та найкращі напрацювання щодо впровадження
• Фінансово-кредитні інституції та ринки капіталів (зокрема міжнародні) враховуватимуть критерії СВБ, фінансово стимулюючи соціально відповідальні компанії з України та в Україні

 

Покращення системності

• Більшість українських великих компаній матимуть директорів із соціальної відповідальності, які звітуватимуть безпосередньо виконавчим директорам без прив’язки до функціональних департаментів 
• Компанії повноправно відслідковуватимуть свою відповідальність за загальноприйнятими параметрами та критеріями, які враховуватимуть різні аспекти СВБ
• Зросте кількість інтегрованих соціально-економічних звітів, підготовлених відповідно до міжнародних стандартів звітності, в яких буде наведено більше інформації (як позитивної так і негативної) про діяльність компанії та вплив такої діяльності
• СВБ компаній в Україні розглядатиметься та відслідковуватиметься іншими групами впливу (як українськими, так і міжнародними), інформація про СВБ буде затребувана громадськістю

 

Поглиблення фаховості

• Зростатиме кількість ознайомлених, зацікавлених та компетентних у СВБ менеджерів
• Зростатиме кількість парнерств, інновативних підходів до впровадженя СВБ, програм, проектів та ініціатив, які сприятимуть підвищенню соціального, економічного та екологічного добробуту
• Зросте рівень фахового діалогу (зокрема у ЗМІ) між українським бізнесом, неурядовими та урядовими організаціями щодо питань СВБ та соціально-економічного розвитку загалом
• Українські компанії приєднуватимуться до європейських мереж СВБ

 

Краще і ширше впровадження СВБ українськими компаніями може допомогти  створити нові ринки в Україні  та за її межами, допомогти вирішити соціальні та екологічні проблеми, покращити доступ компаній з українським капіталом до міжнародних ринків, підвищити капіталізацію українських компаній та забезпечити сталий розвиток країни загалом.

 

3. Сутність соціальної  відповідальності підприємства

3.1. Підходи розуміння  соціальної відповідальності підприємства

Соціальне підприємництво як явище виникло та набуло популярності у 50-х роках минулого століття, однак  частиною щоденного лексикону та предметом наукових дискусій стало нещодавно – приблизно 15-20 років тому. На початку свого існування соціальне підприємництво розглядалося як діяльність соціальних підприємців, тобто осіб, які самостійно визначають соціальні проблеми і використовують традиційні

принципи підприємництва для організації, створення та управління підприємством задля досягнення соціальних змін і вирішення проблем окремих територіальних громад [1]. Однак з часом це поняття еволюціонувало. На сьогодні існує безліч підходів щодо його визначення, що обумовлено історичними, політичними та культурними особливостями країн, проте у всіх трактуваннях є спільна основа: соціальними підприємствами вважаються компанії, які керують комерційною діяльністю задля створення позитивного

впливу на суспільство. Відмінність полягає у ступені, в якому компанії інтегрують соціальну  відповідальність у свою практику та визначається особливостями взаємовідносин підприємство-держава.

У країнах Північної  та Південної Америки соціальним підприємництвом вважаються неприбуткові організації, дохід яких спрямовується  на вирішення статутних цілей, зорієнтованих на вирішення соціальних проблем. Діяльність таких організацій визначають їх власники та керівники. В європейських країнах соціальне підприємництво розглядається як "бізнес із соціальною місією". При цьому на перший план виходить соціальний аспект, а вже потім – фінансовий. Діяльність європейських підприємств зазнає значного впливу з боку державних органів влади та професійних об'єднань, що наділені правами визначення мінімальних вимог до соціальної відповідальності суб'єктів господарювання.

Проаналізувавши різні підходи до трактування сутності соціального підприємництва в американській та європейській економічній літературі, ми виявили, що між ними існує низка розбіжностей (табл.).

Зазначені розбіжності  відображені у широкому діапазоні  наукових підходів до суті, ролі та значення соціальної відповідальності підприємництва, які доповнюють або ж заперечують один одного. В основі кожного з них лежить ідея аналізу суб'єкта господарювання як комплексу взаємопов'язаних та взаємозалежних частин, що продукують єдине ціле. Різниця полягає лише у тому, чи сприймати суб'єкта підприємництва як відкриту, чи як закриту систему.

Табл. Розбіжності у трактуванні  суті поняття "соціальна відповідальність

підприємництва" у США та Європі

Ознаки розбіжностей	США	Країни Європи
Мета діяльності суб'єкта господарювання	Максимізація  доходів акціонерів	Досягнення стратегічних цілей з врахуванням  інтересів зацікавлених  сторін
Спонукальні мотиви	Особисте бажання  керівника (власника) підприємства, який керується  власними моральними принципами	Соціальні вимоги суспільства
Головні учасники	Суб'єкти підприємницької діяльності	Суб'єкти підприємництва, державні органи влади, профспілки та професійні об'єднання
Документи, якими керуються	Кодекс суб'єкта підприємництва	Законні та регуляторні акти, закріплені на рівні держави

Суперечки про соціальну відповідальність підприємства поки далекі від завершення. Багато людей продовжують розділяти  точку зору лауреата Нобелівської премії з економіки М. Фрідмена, яка полягає  в тому, що справжня роль підприємця полягає «у використанні енергії і ресурсів у діяльності, спрямованої на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри ... бере участь у відкритій конкурентній боротьбі, не вдаючись до шахрайства і обману».

Соціальна відповідальність є родовим поняттям стосовно її різновидів. Найбільш суттєві риси та ознаки, які притаманні соціальній відповідальності, властиві також її окремим різновидам.

Підходи до визначення категорії «соціальна відповідальність» подані в таблиці 1 [1, 2].

 

Таблиця 1

Підходи до визначення категорії «соціальна відповідальність» підприємства

 

№	Джерело	Рік	Визначення категорії «соціальна відповідальність»
1	Г.Боуен	1953 р.	Соціальна відповідальність бізнесу  – це реалізація тієї політики, прийняття  таких рішень, або дотримання такої лінії поведінки, яка була б бажана з позиції цілей та цінностей суспільства.
2	А.Керол	1979 р.	Корпоративна соціальна відповідальність – відповідність економічним, правовим, етичним та дискреційним очікуванням, які висуваються суспільством організації у даний час.
3	О. Плахотний	1980-ті р.	Соціальна відповідальність : 1) відповідальність як реакція  суспільства на поведінку індивіда (суспільна відповідальність); 2) відповідальність як система  відповідей індивіда на вимоги  суспільства (особиста відповідальність).
4	«Бізнес за соціальну  відповідаль-ність»	1990-ті р.	Соціальна відповідальність бізнесу  – досягнення ділового успіху при  одночасному поважному відношенні до етичних норм, громадянського суспільства  та навколишнього природного середовища. Корпоративна соціальна відповідальність вимагає прийняття рішень у відповідності до законодавчих, етичних, комерційних та інших вимог до бізнесу з боку суспільства, а також із врахуванням потреб усіх основних стейкхолдерів.
55	Л. Білецька	1990-ті р.	Соціальна відповідальність – обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати  вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного  розвитку, а у випадку порушення  їх - обов'язок звітувати перед суспільством і нести покарання.