Репродуктивное здоровье молодежи

Задоволення потреб молоді, включення її у сексуальну культуру, є завданням, що стоїть не тільки перед медичними а й соціальними працівниками. Законодавча база, соціальна політика, громадська безпека і можливість отримати освіту – це деякі фактори громадянського суспільства, які представляють життєво важливе значення для нормального розвитку молоді. Важлива ланка в інтегрованому підході до вирішення даної проблеми це – соціальні служби, вони мають відігравати важливу роль, допомагаючи молоді розвиватися, бути здоровими і рухатися до здорової зрілості, підтримувати молодь, яка шукає способи зберегти своє здоров’я. Ефективно функціонуючі соціальні служби мають допомагати молоді, зростаючої в несприятливих умовах, також як і соціально захищеним, працювати в контакті з іншими ключовими службами [22, c. 135].

Тому, під соціальною роботою з молоддю розуміється система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвиток оптимальної працездатності та соціальної активності молоді, сприяння здоровому способу життя; професійна діяльність з надання допомоги як окремій молодій людині, так і групам молодих людей з метою покращання чи відновлення їх здатності до репродуктивного  функціонування [23, c. 71].

Основним завданням соціальної роботи є: вироблення у молоді здатності самостійно вирішувати свої проблеми, адаптуватися до нових соціальних умов, отримувати навички самостійного життя. Суб’єкт цього виду діяльності – соціальні  служби для молоді, що представляють собою сукупність державних і недержавних структур, спеціалізованих закладів з надання соціальної допомоги і захисту молодих людей, підтримки їхніх ініціатив [24, с. 448].

Соціальна робота, спрямована на охорону репродуктивного здоров’я, повинна бути орієнтована не тільки на забезпечення контролю за станом статевого розвитку та функціонуванням репродуктивної сфери, але й на популяризацію й пропаганду здорового способу життя і важливості цих аспектів для стану репродуктивного здоров’я у майбутньому, формування безпечної репродуктивної поведінки та адекватної репродуктивної мотивації, закладання основ відповідального батьківства як головних складових системи планування сім’ї та виховання дітей [25, c. 179] .

Так як на репродуктивну систему підлітків та молоді мають великий вплив наркотичні речовини, особлива шкідливість для здоров’я, сумісна дія тютюнового диму і алкоголю. Однин із актуальних засобів соціальної роботи, що спрямований на збереження репродуктивного здоров’я молоді постає – соціальна профілактика. Остання являє собою роботу, спрямовану на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді. Крім цього, одним із напрямків соціальної профілактики є виявлення обставин, які негативно впливають на життя і здоров’я молоді, та запобігання такого впливу. До соціальної профілактики відносять проведення просвітницької, інформаційної, пропагандистської та агітаційної роботи серед дітей та молоді за місцем їх проживання, навчання або роботи [26, c. 5].

Також засоби соціальної роботи зі збереження репродуктивного здоров’я ґрунтуються на гуманістичному принципі, що визначає самоцінність кожної особистості. Сексуальна поведінка молоді визначається не тільки гормональними чинниками, а й процесами виховання, емоційним та психічним станами, а автономія сексуальної поведінки від репродуктивної значною мірою розширила поведінкову міжстатеву взаємодію [27, c. 54].

Недотримання здорового способу життя у молодіжному середовищі негативно впливає на репродуктивне здоров’я. Як наслідок, виникають проблеми демографічного розвитку та кризових проявів у функціонуванні інституту сім’ї. Кожна шоста дитина в Україні народжується з відхиленнями у здоров’ї. Тому тут актуальним засобом буде – соціальна реабілітація.

Соціальна реабілітація – робота, спрямована на відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами.

Соціальні служби застосовують ряд засобів по збереженню репродуктивного здоров’я молоді, серед яких можна виділити такі як: 

- удосконалення нормативно-правової бази системи охорони репродуктивного здоров’я;

- забезпечення рівних для чоловіків та жінок репродуктивних прав, включаючи поінформований вибір, забезпечення умов рівного доступу чоловіків та жінок до служб охорони репродуктивного здоров’я;

- розробка і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення до здорового способу життя;

- пропагування сімейних цінностей, забезпечення медико-соціальної підтримки молодої сім’ї;

- широке залучення ЗМІ, недержавних організацій для інформування населення з питань відповідального ставлення до охорони здоров’я;

- проведення освітніх кампаній з питань охорони здоров’я, які пропагують здоровий спосіб життя, планування сім’ї, зміцнення репродуктивного здоров’я жінок, охорону материнства та раннє діагностування ракових захворювань;

- подальший розвиток комплексного медико-санітарного    обслуговування у сфері охорони репродуктивного та статевого здоров’я;

-  забезпечення покращання доступності до медичних послуг підлітків, сільського населення, чоловіків;

-  здійснення заходів щодо посилення профілактичної роботи у системі охорони здоров’я;

- впровадження стратегії надання послуг з репродуктивного здоров’я лікарями загальної практики та сімейними лікарями;

- удосконалення системи підготовки медичних спеціалістів для поліпшення якості надання медичної допомоги в сфері репродуктивного здоров’я;

- продовження розробки та впровадження технологій і практик у сфері репродуктивного здоров’я на основі науково-доказової медицини;

-  покращання матеріально-технічного  забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров’я;

- проведення наукових досліджень найбільш актуальних питань репродуктивного здоров’я;

- удосконалення системи планування сім’ї в Україні;

- розробка стратегії з питань забезпечення населення засобами попередження небажаної вагітності;

- розробка механізмів охорони здоров’я соціально незахищених груп населення;

- розробка стратегії зменшення шкідливого впливу інформаційних технологій на спосіб життя дітей та підлітків [28, c. 100].

Одним із дієвих засобів є проведення розвиваючої роботи по формуванню і розвитку цілепокладання, умінню правильно планувати життєві події. Кращою формою роботи в цьому випадку є тренінгові групові заняття на яких  пояснюються ціннісні орієнтації учнів, улаштовуються обговорення із приводу сімейних цінностей. Юнаки в ході диспутів зіштовхуються з різними думками про наслідки тієї або іншої репродуктивної поведінки [29, c. 225].

Як один із засобів можна виділити дієвість студентського самоврядування за допомогою соціальних працівників. Воно ґрунтується на таких особливостях, як можливість загальної добровільної участі усіх членів студентської ради, спільне обговорення та прийняття рішень,  участь в акціях «За здоровий спосіб життя», організації спортивних  змагань, конкурсів спрямованих на протидію негативним звичкам та  формуванню здорового способу життя.

Вивчення та узагальнення інформації про досвід діяльності  сучасного студентського самоврядування дозволило визначити основні напрямки у діяльності органів студентського самоврядування  різних навчальних закладів України. Саме тому студентське  самоврядування може бути використане як засіб збереження репродуктивного здоров’я молоді [30, c.8].

Великий вплив на формування здорової особистості (враховуючи і репродуктивну складову) проводиться в межах вищого навчального закладу. Організовуються та проводяться дні здоров’я, спортивні змагання, конкурси, що мають на меті закріплення мотивації до здорового способу життя і превентивної корекції негативних проявів у студентських колах [31, c.138] .

За матеріалами сучасних наукових джерел, у сучасній практиці соціально-педагогічної роботи прийнято проведення первинних та вторинних заходів. У переважній більшості первинна профілактика має інформаційний характер і спрямована на формування у особистості неприйняття та категоричної відмови від асоціальних стандартів поведінки та негативних звичок. Формами первинної профілактики можуть бути бесіди, дискусії, лекції, усні журнали, відеолекторії, тематичної акції, тематичні зустрічі із працівниками охорони здоров’я, громадських організацій, тематичні години/дні, соціальна реклама, індивідуальні/групові медичні, юридичні, психологічні консультації, конкурси, тематичні дискотеки, тренінги, практичні заняття з профілактики негативних явищ, мобільний консультативний пункт [34, с.37].

Стосовно вторинної профілактики, то вона ставить за головну  мету обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце у суспільстві, тому соціально-педагогічна  робота в межах вторинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості. У рамках реалізації вторинної профілактики закріплення мотивації на здоровий спосіб життя і збереження репродуктивного здоров’я у студентському середовищі було запроваджено «Телефон довіри», навчально-консультативний кабінет для студентів з питань корекції репродуктивного здоров’я, соціально-психологічні тренінги [35, c.286].

На даний час розроблено та запроваджено у навчальний процес освітніх закладів:

- методики формування  статевої поведінки на моральних  та  духовних засадах;

- методичні матеріали  для організаторів виховного  процесу з питань збереження  репродуктивного здоров’я у студентському  середовищі;

- лекційні та практичні заняття за тематикою «соціально-педагогічні  аспекти статевого спілкування молоді та профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом»;

- навчальний посібник  «Репродуктивне здоров’я студентської молоді»;

- функціонує тематичний  кінолекторій;

- розроблено рекомендації  щодо збереження репродуктивного здоров’я молоді;

Законом України «Про соціальні послуги» встановлено основні принципи надання соціальних послуг. Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору   отримання   чи  відмови  від  надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності    використання    бюджетних     та  позабюджетних коштів суб’єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення    конфіденційності   суб’єктами,   що   надають  соціальні послуги; дотримання   суб’єктами, що  надають соціальні послуги, державних стандартів соціальних послуг, етичних норм і правил [32].

Законом України «Про соціальну роботу з сім’ями дітьми та молоддю» визначено основні напрями державної політики у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю: визначення правових засад соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю; створення сприятливих умов для функціонування і зміцнення сім’ї; сприяння відповідальному ставленню батьків до створення умов, необхідних для всебічного розвитку та виховання дітей; розвиток різних форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; утвердження здорового способу життя в сімейному, дитячому та молодіжному середовищі; здійснення соціально-профілактичної роботи, реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості та насильства, залучалися до найгірших форм дитячої праці, соціальна підтримка ВІЛ-інфікованих дітей, молоді та членів їхніх сімей; інтеграція в суспільство дітей та молоді з функціональними обмеженнями  [33]

У державній програмі «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року зазначено, що її мета полягає у поліпшенні репродуктивного здоров’я населення як важливої складової загального здоров’я, що значно впливає на демографічну ситуацію та забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Основними завданнями Програми є: створення умов безпечного материнства; формування репродуктивного здоров’я у дітей та молоді; удосконалення системи планування сім’ї; збереження репродуктивного здоров’я населення; забезпечення ефективного управління виконанням Програми.

Для більш ефективного розв’язання проблеми репродуктивного здоров’я визначені основні групи: діти віком до 14 років; діти підліткового віку 15-17 років; молодь у віці 18-20 років; молоді сім’ї до 35 років; вагітні жінки; жінки та чоловіки репродуктивного віку.

Пріоритетними напрямами виконання Програми є:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони репродуктивного здоров’я сім’ї;

- пропагування сімейних цінностей, забезпечення медикосоціальної підтримки молодої сім’ї;

- охорона здоров’я соціальне незахищених верств населення;

- розроблення та реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропагування, формування і заохочення до здорового способу життя, відповідального батьківства та безпечного материнства;

- інформування населення з питань відповідального ставлення до охорони особистого здоров’я;

- проведення просвітницьких заходів з питань охорони здоров’я, пропагування здорового способу життя, планування сім’ї, зміцнення репродуктивного здоров’я населення, охорони материнства, а також профілактики онкологічних захворювань;

- забезпечення посилення профілактичної спрямованості медичних послуг щодо збереження репродуктивного здоров’я для кожної цільової групи;

- забезпечення рівних для чоловіків та жінок умов надання послуг щодо збереження репродуктивного здоров’я;

- удосконалення та оптимізація системи планування сім’ї;

- розроблення стратегії з питань забезпечення населення засобами запобігання незапланованій вагітності;

- проведення наукових досліджень з метою: виявлення факторів та механізму впливу на збереження і поліпшення репродуктивного здоров’я, проведення аналізу щодо стану захворюваності на туберкульоз органів репродуктивної системи [18].

Отже, соціальні проблеми молоді мають стати  пріоритетними у сфері соціальної роботи. Різноманітність соціальних проблем молоді потребує, належного їх вивчення і профілактичної допомоги з боку соціальних працівників. Для покращення стану здоров’я в першу чергу необхідно виховати в молоді культуру статевої поведінки, формувати здоровий спосіб життя. Насамперед саме в сім’ї у дитини формується позитивна чи негативна мотивація стосовно збереження і зміцнення свого здоров’я, ведення здорового способу життя. А в молодому віці ставлення до свого здоров’я набуває особливого значення. Тому необхідна систематична робота з молоддю  щодо формування моральності і ціннісного ставлення до свого здоров’я, ведення здорового способу життя. Таку роботу необхідно починати в сім’ї, продовжувати в школі і вищому навчальному закладі.