Репродуктивное здоровье молодежи

Висновки до першого розділу

Під «репродуктивним здоров’ям» розуміють стан повного фізичного, психічного і соціального комфорту, а не тільки відсутність хвороби  репродуктивної системи чи порушення її функцій.

До складових репродуктивного здоров’я можна віднести: фізичне здоров’я (функціонування  нашого організму й стан здоров’я кожної з його систем),  соціальне здоров’я (те, як почуваємо ми себе як індивідууми чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими людьми), особистісне здоров’я (відчуття себе як особи, це відчуття розвитку свого «его», це наші сподівання у досягненнях, це наше уявлення про успіх), психічне здоров’я (стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також вносити внесок в життя своєї спільноти), сексуальне здоров’я (комплекс відчуттів, емоційних інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального буття людини яка збагачує і розвиває особисті якості здібність до спілкування любові, що є необхідною умовою здорового способу життя).

До причин, які негативно впливають на стан репродуктивного здоров’я, відноситься порушення санітарно-гігієнічних вимог до навчально-виховного процесу, перевантаження навчальною роботою, нераціональне харчування, гіподинамія, фізичні та емоційні навантаження, шкідливі звички, захоплення комп’ютером, несприятливий для здоров’я спосіб життя (хронічний стрес, низька фізична активність, безладні статеві зв’язки, нераціональне харчування, відсутність режиму праці й відпочинку тощо); негативні чинники екологічного середовища (забруднення навколишнього середовища, високий рівень радіації тощо); негативні чинники соціального середовища (низький рівень життя, безробіття тощо); негативні спадкові чинники; недоступність медичних послуг; недоступність послуг з консультування та інформування тощо.

Соціальні служби застосовують ряд засобів по збереженню репродуктивного здоров’я молоді, серед яких можна виділити такі: пропагування сімейних цінностей, забезпечення медико-соціальної підтримки молодої сім’ї; проведення освітніх кампаній з питань охорони здоров’я, подальший розвиток комплексного медико-санітарного обслуговування у сфері охорони репродуктивного здоров’я; забезпечення покращення доступності до медичних послуг молоді; здійснення заходів щодо посилення профілактичної роботи у системі охорони здоров’я тощо.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ

2.1 Аналіз практичного досвіду збереження репродуктивного здоров’я молоді

На основі результатів ряду досліджень встановлено, що сучасний стан здоров’я молоді, який з року в рік погіршується, зумовлений не лише низьким економічним рівнем сімей, фізичними та психоемоційними навантаженнями, наявністю стресових ситуацій та іншими чинниками. Провідну роль відіграють і виявлені ознаки кризових явищ в ідеологічній та духовній сферах підлітків та молоді, наявність поширення шкідливих звичок та ризикової поведінки серед цієї категорії. До вагомих факторів, що впливають на стан репродуктивного здоров’я молоді, слід віднести й такі психосоціальні чинники, як: вільне ставлення до шлюбу; недостатній рівень загальної та репродуктивної культури населення; високий рівень штучного переривання вагітності, що (особливо у ранньому репродуктивному віці) ставить під загрозу репродуктивні можливості жінки у майбутньому; трансформацію репродуктивної поведінки, що призводить до збільшення частоти захворювань, які передаються статевим шляхом, та не планованої вагітності, яка супроводжується великою кількістю ускладнень та недостатньою психологічною та соціально-економічною підготовленістю молодих жінок до материнства і створення сім’ї. Усе це свідчить про низький рівень морально-етичних засад і санітарно-гігієнічних знань молоді, що сприяє порушенню репродуктивного здоров’я в цілому [35, c. 205].

Для кращого розуміння ситуації з трансформацією сексуальної поведінки молоді цікавими є дані соціологічних досліджень. Так, загальною тенденцією, що виявляється багатьма дослідниками при вивченні особливостей сексуальної поведінки сучасної молоді, є зниження середнього віку початку статевого життя. Наявність сексуального досвіду в групі віком 14-17 років, за різними даними, визнають 25-48% респондентів, при цьому майже половина з них - до 16 років. Досвід випадкових статевих контактів зареєстрований серед 35-40% досліджуваних, приблизно 60% вважають своє статеве життя регулярним, біля 50% відмічають часту зміну сексуальних партнерів. Серед мотивів початку статевого життя найбільш часто називали кохання (35-40%), цікавість (30-37 %), прагнення бути дорослими (15-17%), випадковість (27-30%), наполегливість партнера (21-25%), насильство (9-12%), стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння (13-21%). Вивчення інформованості серед молоді про засоби контрацепції та їх застосування на практиці свідчить, що приблизно 40% дівчат використовують контрацептиви постійно, 15% - час від часу та 35% - ніколи. Основним джерелом інформації стосовно питань статі та контрацепції є друзі - для 45-55% респондентів, засоби масової інформації - для 25-30%, спеціальна література - для 10-15%, поради з фахівцями - для 710%. Цікавими є результати вивчення поведінки молоді щодо побоювання зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом, та не планованої вагітності. Так, за даними досліджень, 38-40% обирали очікувальну тактику, сподіваючись, що «все минеться»; 24-27% - починали самостійно застосовувати ті чи інші засоби; 18-20% - зверталися за порадою до друзів, 42-48% - до медичних установ [ 36, c. 80].

Вагомий вплив на обмеження репродуктивних можливостей мають і особливості репродуктивної поведінки та репродуктивної мотивації населення, тому важливою є також проблема становлення ефективної репродуктивної поведінки як системи дій та стосунків, що впливають на народження або відмову від народження дитини в шлюбі чи поза шлюбом через формування адекватної репродуктивної мотивації, що може бути розглянута як особливий психосоматичний стан особистості, який виражається в потребі мати дітей і відображає психологічний, соціальний, економічний мотиви репродуктивної установки. Тому для кращого розуміння ситуації з трансформацією сексуальної поведінки молоді та репродуктивної мотивації населення і становлення ефективної репродуктивної поведінки як системи дій та стосунків 26 березня 2001 р. був виданий Указ Президента України № 203/2001 «Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001–2005». Того ж року на його виконання Київська міська рада затвердила спеціальну програму — «Про розвиток репродуктивного здоров’я населення м. Києва», перший етап реалізації якої розрахований на 5 років. Виконання визначених цією програмою заходів вже дало перші відчутні результати: у 2003 р. у місті народилося вже 23,5 тис. немовлят. В Україні вперше почали вирішувати складне завдання створення організованої системи надання спеціалізованої допомоги при порушеннях репродуктивного здоров’я. На регіональному рівні проводяться такі заходи як опитування: 11 листопада 2014 року в Миколаївській  СШ № 4 міський фахівець з дитячої та підліткової гінекології пологового будинку Т. Лопатніченко провела тематичний вечір з учнями 11-х класів та їх батьками з питань статевого виховання та збереження репродуктивного здоров’я підлітків. Фахівець обговорила з батьками та дітьми питання:

- що потрібно знати  про анатомо-фізіологічні особливості  організму дітей та підлітків, особисту гігієну та статеве виховання;

-переваги здорового способу  життя для попередження захворювань, які передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІДу;

- сучасні засоби контрацепції  для молоді;

- батьки – будьте порадниками  своїх дітей в різних життєвих  ситуацій;

- між батьками та дітьми повинно бути повне порозуміння [37, c.55].

Також, Міністерством охорони здоров’я України з 13.05.2013 по 19.05.2013  року було проведено Всеукраїнський тиждень планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я [38, c.105].

Основні стратегічні напрямки вирішення проблем планування сім’ї і репродуктивного здоров’я визначені у Державній програмі «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року», затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №1849 від 27 грудня 2006 року. Для забезпечення виконання програми держава виділяє понад 760 млн. гривень. На сьогоднішній день в усіх областях України затверджено подібні обласні програми. Всеукраїнський тиждень планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я проводився в рамках реалізації програми. Його мета – привернути увагу урядових, громадських організацій, медичних працівників і широкого загалу населення до вирішення проблем планування сім’ї і репродуктивного здоров’я та подолання негативних тенденцій демографічної ситуації в Україні [39, c.125].

Позитивним зрушенням у вирішенні проблем сексуального та репродуктивного здоров’я сприяло створення мережі центрів планування сім’ї і гінекологічних кабінетів дитячого та підліткового віку, центрів репродуктивного здоров’я підлітків, які проводять гігієнічну і просвітницьку роботу серед підлітків і молоді, формують відповідальну сексуальну культуру.

Для вирішення цих проблем у більшості регіонів країни створено мережу служб планування сім’ї та дитячої і підліткової гінекології, а також мережу «Клінік дружніх до молоді», яка нараховує понад 100 таких закладів. Пропаганда здорового способу життя щодо збереження репродуктивного здоров’я здійснюються в консультативних пунктах центрів соціальних служб для молоді [ 40, c.205].

Важливу роль у виконанні завдань, що стоять перед Україною у напрямку збереження репродуктивного здоров’я населення та покращення планування сім’ї, відіграють міжнародні неурядові організації. Саме на це спрямовано діяльність проекту «Здоров’я жінок України», що реалізується в Україні з 2005 року за підтримки Агенства США з Міжнародного Розвитку (USAID). Проект співпрацює з Міністерством охорони здоров’я України та його партнерами, урядовими та неурядовими організаціями на національному та місцевому рівнях з метою сприяння покращенню здоров’я чоловіків, жінок і родин в цілому шляхом запровадження в Україні сучасних практик зі збереження репродуктивного здоров’я і планування сім’ї, практик, що вже стали традицією для країн Західної Європи, де контрацепція є надійною альтернативною аборту. Важливою стратегією роботи проекту є наближення послуг з планування сім’ї  [41, c.102].

Регулювання проблем охорони репродуктивного здоров’я виписані і в законодавстві про працю та зайнятість. Законодавчі гарантії забезпечення виконання жінками репродуктивної функції містить Кодекс законів про працю України. Зокрема, Кодекс визначає перелік робіт, на яких заборонена чи обмежена праця жінки. Особливо охороняється законодавством праця вагітних та матерів  [42, c.305].

З метою забезпечення сприятливих умов для виконання функцій материнства заборонено: залучення вагітних та матерів, які мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт (с. 55, 63), робіт у вихідні дні й направлення їх у відрядження (с. 176), відмову вагітним у прийнятті на роботу, зниження їм заробітної плати та звільнення з роботи за ініціативою власника (с. 184); передбачено переведення їх на легшу роботу (с. 178) зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою [21].

Однією зі специфічних рис України в сучасних умовах є вплив на стан репродуктивного здоров’я професійних і екологічних факторів. Законом «Про охорону праці» заборонено застосування праці жінок на важких роботах і  роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми [15].

Регулювання проблем охорони репродуктивного здоров’я та планування сім’ї знаходить своє місце і в кримінальному законодавстві та законодавстві про попередження насильства в сім’ї. Реалізація права на планування сім’ї передбачає вільний репродуктивний вибір. Законодавство України не обмежує жоден із видів статевих контактів між дорослими за їх взаємною згодою, окрім проституції. Згідно зі ст. 303 Кримінального кодексу України до кримінальної відповідальності притягаються особи, які займаються сутенерством, примушують чи втягують у заняття проституцією інших осіб. Унаслідок законодавчої заборони проституції в Україні відсутнє законодавче регулювання питань професійної безпеки та гігієни статевих відносин громадян у сфері секс-бізнесу і, зокрема, таких заходів, які вимагали б застосування безпечної (з погляду запобігання ВІЛ/СНІДу та іншим хворобам, що передаються статевим шляхом) сексуальної практики як з боку клієнтів, так і «власників» цього бізнесу [43, c.336].

Держава забезпечує захист жінок, особливо неповнолітніх, від сексуального насильства. Кримінальний кодекс України містить низку статей, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи [44, c.128].

Ст. 149 Кримінального кодексу України передбачає суворе покарання за торгівлю людьми чи інші незаконні угоди щодо передачі людини (зокрема з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність тощо).

Проблема запобігання насильству в сім’ї та її розв’язання регулюється Законом України «Про попередження насильства в сім’ї». Цей закон тлумачить насильство у сім’ї як широке поняття й передбачає, що воно охоплює будь-які навмисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. За вчинення насильства у сім’ї цим законодавчим актом передбачено кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність [45, c.254].

Суттєве місце питанням, що мають велике значення для ефективної реалізації права громадян на охорону репродуктивного здоров’я та планування сім’ї, відведено у  Сімейному Кодексі України. Згідно зі ст. 5 Сімейного Кодексу держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує і підтримує материнство та батьківство [46, c.100].