Соціально-психологічні особливості солдат строкової служби

71

Міністерство освіти та науки України

Південнослов’янський інститут ВНЗ

«Київський славістичний університет» (ЗАТ)

Кафедра соціальної психології

Випускна кваліфікаційна робота бакалавра психології

на тему:

Соціально-психологічні особливості

солдат строкової служби

Студентки V курсу

Заочного відділення

Бурдун Ганни Олександрівни

___________

Науковий керівник:   

ст.викладач кафедри

___________Цешнатій О.Б.

Допущено до захисту 09 квітня 2012р.

Завідувач кафедри:

кандидат психол. наук,

доцент, Руда Н.Л.

____________

Миколаїв, 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….…………....3

Розділ І. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЛДАТ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ………………………………………………………6

1.1.           Психічні властивості особистості військовослужбовця………...6

1.1.1.     Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців

1.1.2.     Особливості вияву темпераменту і характеру воїна……..9

1.2. Особливості соціально-психологічної адаптації юнаків до  строкової служби…………………………………………………18

1.3. Складові психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби………………………..24

Розділ ІІ. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ……….........31

Розділ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ СОЛДАТ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ…...39

3.1. Аналіз середніх значень……………………………………………...39

3.2. Аналіз методами математичної статистики……………………….60

3.3. Рекомендації для командирів та офіцерів-психологів щодо подолання можливих наслідків важкої адаптації до строкової служби…..63

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................67

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………70

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..74

ВСТУП

Актуальність. Проблема актуальності соціально-психологічних досліджень військовослужбовців по призову в сучасній армії визначається кардинальними змінами політичних, економічних систем громадського життя. Руйнування старих ідеологічних і суспільно-політичних структур, поляризація суспільства й незахищеність людей з боку держави послужили джерелом соціальної нестабільності в країні. Усе це впливає на морально-психологічний стан молоді призовного віку.

Служба в армії пов'язана з наявністю цілого ряду відомих стрес-факторів: жорстка регламентованість життєдіяльності, скупченість, монотонність, фізичні й психічні перевантаження, дефіцит інформації й часу, загроза цілісності та інші фактори, які впливають тривалий час на військовослужбовця в його військовій частині, що є «закритою», ізольованою від цивільного життя організацією. Юнак з невеликим життєвим досвідом, який має людські базисні психологічні потреби в безпеці, у волі й автономності, у визнанні й самовизначенні виявляється включеним у специфічне, жорстке армійське середовище, яке різко обмежує можливості його самовияву, він має проявити свої адаптаційні здібності.

У військовому колективі помітно більш глибока, детальна й однозначна регламентація офіційних відносин між військовослужбовцями в порівнянні із трудовим або навчальним колективом. Виконання бойових і навчальних завдань накладає підвищену відповідальність на військовослужбовців. Солдати й сержанти не тільки працюють, але й живуть разом. Тривалість безперервної взаємодії протягом однієї доби у воїнів одного взводу може сприяти накопиченню «психологічної» втоми. Сувора регламентація, наявність у підрозділах тільки чоловіків не можуть не накладати свій відбиток на взаємини: роблять їх більш жорсткими.

Гарантією успішного проходження військової служби є стійка адаптація особистості до її умов. Практика показує, що в 60% військовослужбовців, що проходять службу по призову, діагностується порушення психічної адаптації до умов військової частини.

Відзначаючи роль адаптації в діяльності людини, М.І. Дʼяченко підкреслює: «Позитивний ефект адаптації - відносна відповідність стану й поведінки людини впливам нового середовища. Якщо ж адаптація не наступає, виникають додаткові утруднення й навіть порушення в регуляції життєдіяльності» [11].

Дослідженням адаптаційної поведінки займалися О.Л. Андрєєва, Л.М. Анциферова, Ф.Б. Березин, Л.В. Лібін, А.А. Налчаджян, Г.В. Осіпов та ін.; проблеми адаптації військовослужбовців по призову аналізуються в дослідженнях П.І. Олександрович, М.І. Дʼяченко, Л.А. Кандибович, В.В. Конова, Н.І. Конюхова, В.І. Лебедєва, А.Г. Маклакова, А. М. Малютіна та ін.

Дослідження соціально-психологічних особливостей юнаків та їх впливу на первинну адаптацію до умов строкової служби дозволить забезпечити цілеспрямований розвиток у солдат особистісних властивостей, що забезпечують успішність адаптації.

Ціль дослідження. Вивчити соціально-психологічні особливості військовослужбовців строкової служби і їх вплив на адаптацію до служби в армії.

Завдання дослідження:

1.      Провести аналіз вітчизняних робіт із проблем впливу соціально-психологічних особливостей юнаків на адаптацію до військової служби.

2.      Провести експериментальне дослідження й на основі отриманих результатів виявити особистісні особливості, що впливають на соціально-психологічну адаптацію юнаків до військової служби.

3.      На основі отриманих результатів розробити рекомендації для командирів для подолання можливих наслідків важкої адаптації до строкової служби.

Об'єкт дослідження: соціально-психологічні особливості військовослужбовців строкової служби.

Предмет дослідження: вплив соціально-психологічних особливостей  юнаків на адаптацію до строкової служби в армії.

Методи и методики: методика оцінки адаптаційних здібностей особистості (багаторівневий особовий опитувальник «Адаптивність - 200»); методика діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка); методика дослідження типу темпераменту (опитувальник Г.Айзенка EPI); метод контент-аналізу; коефіцієнт кореляції r – Пірсона.

Практична значущість дослідження. Результати отримані в ході дослідження допоможуть підвищити компетентність командирів, офіцерів виховних структур у психології адаптації; підвищити їхні можливості цілеспрямованого й ефективного впливу на діяльність молодих солдатів у самий складний і важкий для них період професійного становлення. Знання й правильне урахування соціально-психологічних особливостей адаптації молодих солдатів сприяє підвищенню їх навчальної, службової й суспільної активності, зміцненню військової дисципліни, прогнозуванню їх поведінки й діяльності, згуртуванню й розвитку колективів у загальновійськових підрозділах, а також запобіганню нестатутних взаємин і суїцидальних замахів.

Стуктура роботи складається з вступу й трьох частин: огляду літературних джерел; розділу, що описує методи й організацію дослідження; розділу з результатами дослідження та їх обговоренням; рекомендацій; висновків та додатків.

РОЗДІЛ I. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЛДАТ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ

1.1.           Психічні властивості особистості військовослужбовця

1.1.1.     Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців

Провідна психічна властивість особистості - спрямованість. Спрямованість особистості - це система спонукань і ціннісних орієнтацій, яка визначає вибіркове ставлення та активну поведінку воїна, тобто спрямованість,по суті, стійка система мотивів, яка орієнтує життєдіяльність особистості [32]. Розрізняють морально-етичну, військово-професійну та побутову спрямованість воїна.

Морально-етична спрямованість військовослужбовця полягає у високій морально-етичній зрілості.

Військово-професійна спрямованість особистості виявляється в активному і стійкому прагненні займатися певною військово-професійною діяльністю, вдосконалюватися в ній.

Побутова спрямованість виявляється в матеріальних, родинних, а також індивідуальних прагненнях [16].

Зміст спрямованості становлять потреби, мотиви, інтереси, переконання і світогляд.

Потреба - це внутрішній стан психічного або фізіологічного відчуття недостатності чогось. А вони у людини дуже різноманітні. Це потреба в їжі, житлі, кисні, безпеці, продовженні роду, одержанні інформації, у спілкуванні, любові, визнанні, повазі, авторитеті тощо. Потреби воїна часто формуються під впливом зовнішнього середовища, яке значною мірою їх детермінує. Вони також залежать від виховання в широкому розумінні і самовиховання. Це стосується як матеріальних, так і духовних потреб [7].              Вивчаючи потреби підлеглого, шляхи їх задоволення, ми тим самим даємо характеристику основним параметрам особистості.

Мотив - спонукальна сила дій і вчинків воїна. На відміну від потреб, мотиви має тільки людина. Багато корисного в теоретичне розуміння того, що таке мотив, внесли С.Л. Рубінштейн і О.М. Леонтьев. Наприклад, О.М. Леонтьев визначив мотив як те, що, відповідаючи актуальній потребі, організовує і відповідним чином спрямовує поведінку людини [23].

У будь-якому разі мотиви в чистому вигляді не існують, вони лише результат відображення у психіці потреб організму, викликаних зовнішніми або внутрішніми умовами. Тому для стимулювання і спрямування поведінки у відповідне річище необхідні принаймні два мотиваційні фактори: потреба і мотив.

Першим кроком офіцера як керівника має бути виявлення змістотворних мотивів військової праці своїх підлеглих і вивчення мотиваційних структур поведінки особистості в різних ситуаціях. Офіцер визначає, що є головним рушієм у ставленні підлеглих до служби (матеріальні стимули, задатки лідера та інші фактори) [15].

Мотиви класифікують за такими ознаками:

                                      за силою спонукання: сильні та слабкі;

                                      за ознакою зумовленості особистими якостями: стійкі та нестійкі;

             за характером впливу на процес досягнення мети: позитивні і негативні;

             за змістовністю орієнтації: соціальні, колективні та особисто-престижні.

Мета - мотиваційний фактор, що пояснює безпосередній, обов'язково усвідомлений результат, на який, в конкретний момент спрямована поведінка воїна.

Таким чином, потреби, мотиви й мета - основні складові мотиваційної сфери воїна.

В літературі часто зустрічаємо термін «мотивація», зміст якого становить сукупність стійких мотивів, що мали місце в попередньому життєвому досвіді воїна або мають зараз. Дж.Ґілфорд запропонував структуру мотивації індивіда:

                                      органічні потреби;

                                      комфорт, приємне оточення;

                                      загальне честолюбство, наполегливість;

                                      потреби за становищем - свобода (конформізм);

                                      потреба перебувати серед людей, агресивність;

                                      потреба в ризику та безпеці [13].

Отже, потреби й мотиви складають підвалину мотивації особистості і справді пов'язані з інтересами, переконаннями та ідеалами особистості.

Інтерес є формою вияву пізнавальних потреб. Він виражається в особливому ставленні воїна до певних речей та явищ реального світу і в бажанні їх пізнати. Інтереси дають воїнові змогу швидше, повніше і глибше відобразити дійсність. Вони спонукають до знань, до розширення світогляду, збагачення психічного життя.

Інтереси поділяють на матеріальні та духовні. Інтереси розрізняють за змістом, глибиною та стійкістю. Інтерес може стати найсильнішим мотивом діяльності воїна.

Поряд з інтересом людина має переконання та ідеали. Переконання - це глибока й обґрунтована віра людини в принципи та ідеали.

На основі інтересів і переконань воїна складається власний ідеал - його основний стимул самовдосконалювання та формування.

Отже, потреби, мотиви, мета, інтереси, переконання та ідеали військовослужбовця визначають спрямованість його особистості.

1.1.2.     Особливості вияву темпераменту і характеру воїна

Психіка кожного воїна унікальна. Її неповторність пояснюється як особливостями соціальних зв'язків і контактів, так і особливостями біологічної та фізичної будови й розвитку організму. До біологічно зумовлених підструктур особистості належать темперамент.

Темперамент  сукупність найбільш стійких індивідуально-психічних особливостей воїна, які виявляються в динаміці його поведінки й діяльності. Так, спостерігаючи за поведінкою і діяльністю воїнів, ми бачимо, що вони різні не лише зовнішньо, а й за вчинками. Одні з них завжди спокійні, неговіркі, мляві, інші дуже рухливі, говіркі тощо. Така різниця в поведінці воїнів зумовлена їхнім темпераментом [30].