Соціально-психологічні особливості солдат строкової служби

За шкалою комунікативного потенціалу ми отримали середній бал – 7,07 – це достатньо високий рівень комунікативних здібностей. Тобто ми можемо охарактеризувати випробуваних як таких, які достатньо швидко адаптується у новому колективі; при встановленні міжособистісних контактів з оточуючими, як правило, не зазнають труднощів; у спілкуванні не конфліктних; у більшості випадків адекватно оцінюючих свою роль в колективі та адекватно реагуючих на критику. Дуже високий рівень (від 8 балів та вище) за цією шкалою продемонстрували 27 випробуваних (49,1 %) про яких можливо припустити, що вони завжди адекватно оцінює свою роль і правильно будують міжособистісні взаємостосунки у колективі. Але 2 випробуваних (3,6%) продемонстрували дуже низький рівень комунікативного потенціалу, що може серйозно вплинути на побудові міжособистісних контактів з оточуючими. Цих осіб ми також відносимо до потенціальної групи ризику.

За шкалою морально-етичної нормативності випробувані отримали середній бал – 7,09, що свідчить про достатньо високий рівень соціалізації у військовослужбовців та характеризує їх такими, які орієнтовані на дотримання загальноприйнятих і соціально ухвалених норм поведінки; у повсякденній життєдіяльності групові інтереси, як правило у них, переважають над особистісними інтересами. 24 особи (43,6%) продемонстрували дуже високий та дуже високий рівень соціалізації, це свідчить, що вони суворо орієнтований на загальноприйняті і соціально ухвалені норми поведінки, схильні дотримуватися корпоративних вимог, у повсякденній діяльності групові інтереси ставить вище особистісних. 2 особи (3,6%) мають дуже низький рівень соціалізації та не прагнуть дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки. В основному вони вважають за краще діяти згідно власних планів, не орієнтуючись на думку оточуючих. В повсякденній життєдіяльності переважають егоцентричні тенденції. Досягнення особистісних інтересів може здійснювати в обхід існуючих заборон і правил. Цих осіб ми також відносимо до потенціальної групи ризику.

За шкалою військово-професійної спрямованості цілком за вибіркою також отримані високі результати – середній показник – 6,87, який свідчить про достатній рівень військово-професійної спрямованості, що свідчить про  стійку орієнтацію на продовження професійної військової діяльності, у тому числі і в особливих умовах. 25 осіб (45,5%) мають виражене бажання продовжувати професійну діяльність, у тому числі і в особливих умовах і тільки 2 особи (3,6%) не задоволений своєю військовою професійною діяльністю і службовим призначенням.

За шкалою схильності до девіантних форм поведінки у 42 осіб (76,4%) спостерігається відсутність  ознак суїцидального ризику; у 5 осіб (9,1%) в цілому виразних ознак суїцидальної схильності не виявлено, але спостерігаються окремі ознаки, що свідчать про певні труднощі в міжособистісних взаємостосунках з ровесниками або із старшими по віку; у 8 осіб (14,5) за наявності затяжної військово-професійної адаптації або труднощів в міжособистісних  взаємостосунках з ровесниками та із старшими по віку можуть виникнути думки про суїцидальний шантаж або закінчені суїцидальні дії. За показниками даної шкали 12 осіб нами також були відносини до групи ризику.

Ця методика також дозволяє зʼясувати особистісний потенціал соціально-психологічної адаптації” (ОАП), який нараховується за формулою: ОАП = ПР (сирі бали) + КП (сирі бали) + МН (сирі бали). Після складання сирих балів отриманні значення переводяться у шкалу нормального розподілу (стени), а потім використовують при визначенні рівня стійкості до бойового стресу (рис. 2).

Рис. 2.

Рівень стійкості до бойового стресу за методикою «Адаптивність-200»

Високий рівень стійкості до бойового стресу, який свідчить про високий рівень розвитку адаптаційних можливостей особистості та повністю відповідає вимогам, що пред'являються до військовослужбовців в умовах бойової діяльності продемонстрували 22 випробуваних (40%). Достатній рівень стійкості до бойового стресу, який в основному відповідає вимогам, що пред'являються до військовослужбовців в умовах бойової діяльності продемонстрували 27 осіб (49,1%). Задовільний рівень стійкості до бойового стресу, який мінімально відповідає вимогам, що пред'являються до військовослужбовців в умовах бойової діяльності продемонстрували 5 осіб (9,1%), та 1 випробуваний (1,8%) продемонстрував недостатній рівень розвитку адаптаційних можливостей особистості, який не відповідає вимогам, що пред'являються до військовослужбовців в умовах бойової діяльності.

Цілком за результатами цієї методики 12 осіб (21,8%) нами були відносини до групи ризику: це випробувані №5; №11; №19; №20; №21; №26; №29; №38; №41; №42; №48; №50; №53.

За результатами методики діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка) нами були отримані наступні результати (рис. 3). 

Рис. 3.

Середні показники за методикою діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка)

Шкала тривожності

Найчастіше тривогу розглядають як негативний стан, пов'язане з переживанням стресу. Стан тривоги може варіювати за інтенсивністю і змінюватися в часі як функція рівня стресу, якому піддається індивід, але переживання тривоги властиво будь-якій людині в адекватних ситуаціях. За шкалою тривожності (рис. 4) 41 випробуваний (74,6%) мають низький рівень, тобто ці військовослужбовці сприймає більшість з'являються труднощів адекватно їх об'єктивної емоційної насиченості. Загрозливими для них можуть стати в основному ситуації, які становитимуть реальну загрозу для життя, що ставлять його на межу між життям і смертю.

Рис. 4.

Результати за шкалою тривожності за методикою діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка)

13 осіб, що складає 23,6% характеризуються середнім рівнем тривожності. При середньому рівні особистісної тривожності людина відчуває себе комфортно, зберігає емоційну рівновагу, працездатність переважно у ситуаціях, до яких він вже встиг адаптуватися, в яких він знає, як себе вести, знає міру своєї відповідальності. При ускладненні ситуації або появи додаткових труднощів можлива поява тривоги, неспокою, відчуття напруги, емоційного дискомфорту. Відновлення емоційної рівноваги відбувається після досягнення достатнього рівня адаптованості.

1 особа (1,8%) характеризується високим рівнем тривожності, яка означає, що більшість ситуацій, в яких опиняється людина, сприймається як загрозливі його престижу, самооцінці, фізичному здоров'ю. Поведінка, контакти з людьми регулюються, перш за все, емоціями. Висока емоційна чутливість поєднується з підвищеною уразливістю, що значно ускладнює спілкування, створює безліч комунікативних бар'єрів.

Шкала фрустрації

Фрустрація - це психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними  труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта. Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. Виділяють такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації.

За шкалою фрустрації (рис. 5) низький рівень отримали 39 осіб (70,9%), вони характеризуються високим рівнем самооцінки, стійкістю до невдач та не зупиняються на досягнутому. Середній рівень фрустрації отримали 16 осіб (29,1%), ці показники свідчать про те, що фрустрація має місце у їх житті, але зазнають цій стан під впливом обставин і емоцій. Високий рівень фрустрації не має в жодної особи.

Рис. 5

Результати за шкалою фрустрації за методикою діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка)

Шкала агресії

Агресія - це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам співіснування людини в суспільстві і приносить фізичну шкоду об'єктам нападу, або викликає в них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху подавлення та ін.). Під агресивністю можна зрозуміти властивість особистості, що характеризується деструктивними тенденціями у суб’єкт-суб’єктних стосунках. Деструктивний компонент людської активності необхідний у діяльності, оскільки потреба індивідуального розвитку неминуче формує у людях здатність до усунення перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.

Практично відсутність агресивних прояв продемонстрували 35 випробуваних (63,4%), що характеризує їх як стриманих, спокійних, врівноважених, витриманих та таких, які легко справляються з труднощами (рис. 6).

Рис. 6

Результати за шкалою агресії за методикою діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка)

18 особам (32,7%) притаманний середній рівень агресивності, що характеризується зміною настрою, такі люди намагаються стримувати свою агресію. 2 випробуваних мають високий рівень агресії - можна сказати, що ці досліджувані агресивні, нестримані,  мають труднощі у спілкування та роботі з оточуючими. Саме ці опитуванні реагують на стани фізичного та психологічного дискомфорту, стреси, фрустрації, доволі часто вони можуть використовувати агресію як засіб досягнення доволі значущої мети, а саме тому разі підвищення сласного статусу за рахунок самоствердження.

Шкала ригідності

Ригідність – це складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті - у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці - у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Аналізуючи дані за шкалою ригідності (рис. 7), ми отримали такі результати: 30 осіб (54,6%) - ригідності не виявлено, що свідчить про те, що ці особи легко переключаються з однієї справи на іншу, змінюють щось у житті. Середній рівень, який виявлено у 24 осіб (43,6%), свідчить про вплив настрою цих осіб та їх бажань на поведінкову діяльність людини. Сильно виражена ригідність, тобто незмінність поведінки,  поглядів та суджень,  навіть якщо вони не відповідають дійсності спостерігається у 1особи (1,8%).  Таким людям протипоказана зміна місця роботи чи проживання, зміни у сім’ї чи будь-які інші зміни,  так як вони дуже важко проходять період адаптації і в більшості випадків залишаються дезадаптованими до нових умов життєдіяльності.

Рис. 7

Результати за шкалою ригідності за методикою діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка)

За методикою дослідження типу темпераменту (опитувальник Г.Айзенка EPI) нами були отримані наступні результати. Результат за шкалою відвертості у 24 випробуваних (43,6%) перевищує 4 бали, це свідчить про те, що досліджувані були недостатньо відвертим та правдивим. 16 осіб (29,1%) були повністю відверті; 32 особи (58, 2%) були ситуативно відверті; 7 осіб (12,7%) не були достатньо відверті.

Під екстраверсією слід розуміти спрямованість особистості на зовнішні об’єкти (оточуючих людей та події). Під інтроверсією - спрямованість на внутрішній (суб’єктивний) світ.

Рис. 8

Результати за шкалою екстраверсія-інтроверсія за методикою дослідження типу темпераменту (опитувальник Г.Айзенка EPI)

За шкалою екстраверсія – інтроверсія нами були отримані такі результати: 1 особа (1,8%) – інтроверт, який характеризується заглибленістю в себе, схильністю до самоаналізу, стриманістю та низькою комунікабельністю, важка адаптується до реальності, соціальною пасивністю (при достатньо великій наполегливості), серйозним ставленням до прийняття рішенням. 8 осіб (14,5%) є потенційними інтровертами, які частіше за все спокійні та врівноважені, не агресивні, мають обмірковані і раціональні дії, цінують загально прийняті норми. Найбільша кількість випробуваних 28 (51%) – амбіверти, яким притаманні риси екстра- та інтроверсії. 15 випробуваних (27,3%) – потенційні екстраверти, які добре засвоюють соціальні норми та легко налагоджують контакти з іншими людьми, відкриті для зовнішніх впливів. 2 особи (3,6%) – екстраверти, які характеризуються імпульсивністю, гнучкістю поведінки, комунікабельністю, великою ініціативністю (при невеликій наполегливості), недостатнім самоконтролем, швидким пристосуванням до нового середовища, відкритістю та зовнішнім проявом почуттів. 1 особа (1,8%) – яскраво виражений екстраверт, активний, схильний до ризикованих вчинків, оптимістичний.

За шкалою нейротизму ми отримали наступні результати (рис. 9).

Шкала нейротизму описує деякі якості-стани, які характеризують людину з боку емоційної стійкості. На одному полюсі нейротизму (високий рівень) – дискордант, а на іншому полюсі конкордант. У нашому дослідження 5 осіб (9,1%) – ярко виражені конкорданти, для яких характерна емоційна стабільність, збереження організованої поведінки, ситуативне цілеспрямування в звичайних та стресових ситуаціях.

28 осіб (50,9%) – конкорданти, які емоційно стабільні, які відрізняються урівноваженістю, спокоєм, рішучістю, виваженістю дій і вчинків, прекрасною адаптивністю. 15 випробуваних (27,2%) – потенційні конкорданти, у яких також домінують врівноваженість, емоційна стабільність. 3 особи (5,5%) є нормостенікам, яким відповідає збалансованість нервових процесів збудження та гальмування,  вони відрізняються більшою стабільністю, пластичністю поведінкового реагування,  стійкістю до емоціогенних ситуацій, мають більші адаптаційні можливості тощо.

Рис. 9

Результати за шкалою нейротизму за методикою дослідження типу темпераменту (опитувальник Г.Айзенка EPI)