Соціально-психологічні особливості солдат строкової служби

Поняття «темперамент» вживається із V ст. до нашої ери - відколи грецький вчений-лікар Гіпократ позначив таким чином стійкі індивідуальні особливості людини, динамічну своєрідність психічного, духовного життя.

Виходячи із вчення про чотири рідини, стихії, відомий лікар Античності Клавдій Ґален розробив першу типологію темпераментів, яка відома й сьогодні. Переважання крові створює сангвініка, переважання слизу - флегматика, переважання жовчі  - холерика, переважання чорної жовчі  - меланхоліка.

У XX ст. англійський психолог Ганс Айзенк відокремив такі типи темпераментів: екстраверт та інтроверт. У загальному розумінні екстраверсія - це направленість особистості на навколишніх людей та події, інтроверсія - поняття, синонімічне стурбованості - виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність [37].

Значний внесок у вивчення основ темпераменту зробили І.П. Павлов та його наукова школа. Вчений вважав темперамент найзагальні-шою характеристикою людини. Він звернув увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи і відокремив такі основні типи:

1)              сильний, врівноважений, рухливий;

2)              сильний, врівноважений, інертний;

3)              сильний, неврівноважений;

4)              слабкий, загальмований тип.

Цей поділ відповідає поділу, здавна усталеному в психології, відповідно до якого розрізняють сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний темпераменти [13].

Дослідження Б.М. Теплова та В.Д. Небиліцина довели, що від кожної з означених Павловим властивостей нервової системи залежить кілька інших властивостей. Було експериментально відкрито нові якості, а саме: динамічність - швидкість вироблення позитивних та негативних умовно-рефлекторних зв'язків, стабільність - швидкість виникнення збуджувального або гальмувального процесу.

Підбиваючи підсумки вищенаведеного, можна зауважити, що темперамент пронизує всі психічні вияви особистості (емоції, мислення, вольові та інші психічні процеси) і виражається в таких основних властивостях: сенситивність (чутливість), реактивність, активність, темп реакції, пластичність – ригідність, екстраверсія - інтроверсія.

Функції темпераменту: регуляція динаміки психічної діяльності; пристосувальна; енергетична.

У процесі службової діяльності офіцерові доводиться прогнозувати поведінку своїх підлеглих, призначати їх на посади, виходячи з їх індивідуально-психічних особливостей. Але водночас йому необхідно контролювати особисту поведінку, враховуючи особливості власної психіки. Ось чому так необхідно знати основні вияви різних типів темпераментів.

Особи сангвінічного темпераменту рухливі та врівноважені. І.П. Павлов, характеризуючи їх, писав, що сангвінік - палкий, дуже продуктивний діяч, але тільки тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто є постійне збудження [13]. Для нього характерні легкість і швидкість виникнення нових почуттів та емоційних станів (горя, радості, ненависті тощо), які швидко змінюються й у пам'яті закарбовуються ненадовго. Як правило, воїн з цим темпераментом має гнучкий розум, дотепний. Він безтурботний, легко пристосовується до нових умов, товариський, швидко налагоджує контакт з людьми і може підтримати добрий настрій у військовому колективі. Сангвінік охоче береться за нову справу, але не завжди доводить її до кінця, може втратити інтерес до неї, а надто якщо ця справа потребує терпіння і тривалої копіткої праці.

Представники холеричного темпераменту відрізняються підвищеною рухливістю, неврівноваженістю в поведінці, діях і вчинках. Воїн з холеричним темпераментом, як правило, агресивний, запальний, прямолінійний у стосунках з навколишніми, енергійний. І.П. Павлов зазначав, що це завзятий, боновий тип, легко і швидко дратується [13]. Воїн із цим типом темпераменту вирізняється різкою зміною глибоких почуттів, які супроводжуються сильними емоційними переживаннями, що завжди зовнішньо виражаються в міміці, жестах, швидкій мові. Воїни з цим темпераментом продуктивні за умови нєодноманітної роботи, там, де треба швидко приймати рішення, ризикувати, виявляти ініціативу.

Особи з флегматичним темпераментом, на думку І.П. Павлова, спокійні, врівноважені, наполегливі й завзяті трудівники [13]. Інертність нервових процесів у них створює умови для спокою і холоднокровності. Флегматиків за будь-яких обставин вивести із себе практично неможливо. Ці якості виявляються і в стосунках із товаришами по службі. Ця людина в міру товариська, настрій її завжди рівний. Працездатна, вона ніколи не марнує сил, розраховує їх наперед, справу, як правило, доводить до кінця, нову інформацію засвоює повільно, але грунтовно. Флегматику важко переключитися з однієї діяльності на іншу, важко пристосуватися до нових умов, міміка в нього невиразна.

Для воїнів з меланхолічним темпераментом характерна дуже висока емоційна чутливість; вони дуже вразливі, швидко втомлюються. Рухи в них сповільнені. Емоційні переживання меланхоліків характеризуються великою глибиною, що часто накладає відбиток на особистість у цілому. Вони нерішучі, тяжко переживають невдачі, кожну з яких вони сприймають як особисту трагедію. Меланхоліки відлюдькуваті, часто ніяковіють, почуваються незручно, відчувають розгубленість і нерішучість.

Тепер звернімося до такого важливого аспекту проблеми, як взаємозв'язок темпераменту й поведінки воїна. Офіцерові потрібно пам'ятати про те, що темперамент не визначає характер військовослужбовця, але він виявляється в стилі його діяльності, у взаєминах у військовому колективі, що, природно, може позначатися на військово-професійних успіхах [43].

Відомо, що тип темпераменту залежить від спадковості, проте окремі показники темпераменту воїна можуть змінюватися від умов його учіння, виховання, самовдосконалення та життєдіяльності. Умови життя впливають на функціонування центральної нервової системи. Одні з них сприяють певному розвиткові сили й рухливості психічних процесів, емоційній збудливості, інші, навпаки, - повільності, стриманості тощо.

Так, спокійний врівноважений флегматик за умови багаторазового повторювання одноманітних сильних емоційних подразників емоційно вибухає і поводиться як холерик. А холерик під впливом певних факторів навколишнього середовища може виявляти невпевненість, розгубленість, нерішучість як меланхолік.

Офіцерові слід зважати ще й на той факт, що особливості темпераменту воїнів позначаються на їхній службі та бойовому навчанні. Воїни з різними типами темпераментів відрізняються не рівнем можливостей психіки, а своєрідними її виявами. Так, слабкість типу - це не лише брак сили збуджувального та гальмівного процесів, а й пов'язана з цим висока чутливість і реактивність. Таким чином, кожен темперамент має і свої слабкі аспекти. Наприклад, офіцер, доводячи своїм підлеглим завдання, має враховувати особливості його виконання кожним воїном, виходячи з особливостей типів їх темпераменту. Дослідження свідчить, що результативність військової діяльності також залежить від темпераменту. Річ у тому, що воїни з різними типами темпераментів досягають мети кожен у свій спосіб. Так, якщо завдання поділити на три етапи - підготовчий, виконавчий і контрольний, то процес виконання завдання залежатиме від темпераменту. Виявляється, що холерики і сангвініки мало часу приділяють підготовчим і контрольним діям, а флегматики і меланхоліки - навпаки. Перші також можуть довго виконувати кілька завдань, не плануючи їх спеціально і не розподіляючи в часі. Інші, виконуючи завдання, розраховане на тривалий час, намагаються свою діяльність планувати. Вони беруться за нову справу лише тоді, коли залагодять попередню, краще справляються з монотонною роботою, але їм не вдаються такі види діяльності, в яких треба мати справу з сильними, несподіваними подразниками [43].

Рухливість та інертність нервових процесів можуть також впливати на якість праці воїна, її ефективність і мають свої позитивні та негативні аспекти. Вивчення відмінностей між воїнами з жвавішими й інертнішими темпераментами за опанування військової майстерності дало таку картину. Рухливі (холерики і сангвініки) у швидкому темпі виконували різні завдання, але дещо ненадійно, що виявилось у пропусках складових завдання. Інертні (флегматики) воїни краще виконують завдання, які вимагають повільних рухів. У них спостерігаються затримки у процесі роботи, але завдання виконано завжди чітко, що є безперечною перевагою. Вони також сильніше мотивовані на виконання більш простих дій, ніж рухливі, менше втомлюються і дратуються від їх повторення. У таких воїнів максимум мотивації виявляється у завданнях з великою імовірністю успіху.

Наступна психічна властивість особистості воїна - характер, що визначає його поведінку і ставлення до навколишнього середовища, праці, інших людей і самого себе. Якщо в темпераменті виявляється ставлення воїна до подій, які відбуваються навколо нього, то характер - у ставленні до власної діяльності [37].

На відміну від темпераменту, який залежить головним чином від природженого типу вищої нервової діяльності, характер більше визначають умови учіння, виховання, стосунки в родині, військовому колективі тощо. Основні риси характеру розвиваються передусім під впливом соціального середовища, тобто в процесі соціалізації.

Тому в психології характер розглядається як сукупність істотних, стрижневих і найбільш стійких індивідуальних якостей особистості, що виявляються в діяльності, спілкуванні воїна та в його поведінці. Пізнання характеру воїна дає змогу досить точно прогнозувати його поведінку можливі вчинки та дії. Дуже важливо виявити і негативні риси характеру, такі як грубість, зарозумілість, жадібність, неправдивість, лицемірство тощо. У цілому вони виявляються у ставленні воїна до навколишніх, до себе, до праці, до речей. Але ми говоримо про риси характеру лише тоді, коли вони стали для воїна типовими, стійкими.

Психічні якості особистості, які дають змогу з певною імовірністю передбачати поведінку воїна в конкретних умовах, називаються рисами характеру. Вони поділяються на позитивні (мужність, сумлінність, дисциплінованість, ініціативність тощо) і негативні (боягузтво, безпринципність, недбальство тощо).

Проблема класифікації характерів завжди приваблювала людей. Наприклад, ще в IV ст. до Р.Х. Теофраст, що запровадив поняття «характер», описав у трактаті «Етичні характери» 31 його вид. У словнику української мови наведено понад 1500 понять і термінів, які розкривають різні риси характеру. При цьому офіцерові, що вивчає риси характеру підлеглих, не можна обмежуватися його окремими якостями. Характер воїна не просто сукупність, випадковий набір особливостей або рис. Різні властивості характеру взаємопов'язані, взаємозалежні. Закономірні зв'язки і взаємозв'язки між різними рисами характеру визначають його структурність, яка має власну ієрархічність. Це означає, що серед рис характеру деякі основні, провідні, визначальні, інші – другорядні [43].

Залежно від домінуючого впливу тих чи інших властивостей психіки на стосунки і діяльність воїна, можна виділити моральні, інтелектуальні, емоційні та вольові риси характеру [32].

Інтелектуальними властивостями характеру вважають такі якості: теоретичний чи практичний склад розуму має воїн, володіє тонкою спостережливістю чи ні, має гнучкий розум чи йому, навпаки, притаманні точність та інертність.

Коли йдеться про емоційні риси характеру, то мають на увазі показник збудження, пристрасне або розсудливе ставлення до явищ дійсності, що він любить і що ненавидить тощо.

Залежно від вольової активності характери поділяють на сильні та слабкі. Звичайно, воїни, які мають сильний характер, рішучі, цілеспрямовані, сміливі, готові до ризику, витримані й володіють собою. їм властива відповідальність за власні дії; коли вони керують, то покладають на себе відповідальність за стан справ у колективі. Сильні особистості частіше трапляються серед сангвініків. Вольовими рисами воїна вважаються: наполегливість, упертість, схильність до навіювання тощо.

Б.М. Теплов класифікував риси характеру за такими позиціями:

        загальні - ініціативність, розсудливість, легковажність;

        особливості ставлення до самого себе - скромність, зарозумілість;

        ставлення до інших людей - товариськість, доброта, чуйність, замкнутість тощо;

        ставлення до праці - працьовитість, лідерство [13].

Існують чотири групи рис характеру, які створюють симптомокомплекси:

1.        риси, що характеризують ставлення воїна до колег, до військового колективу загалом, до суспільства (товариськість, чуйність, повага до інших воїнів, колективізм і протилежні їм риси - замкнутість, байдужість, бездушність, презирство до товаришів по службі тощо);

2.        риси, що засвідчують ставлення воїна до військової праці (працьовитість, сумлінність, відповідальність, ініціативність і протилежні їм риси - лінощі, безвідповідальність, пасивність);

3.        риси, що засвідчують ставлення воїна до самого себе (почуття власної гідності, самокритичність, скромність і протилежна їй зарозумілість, яка деколи переходить у нахабство, пихатість, егоїзм, егоцентризм).

4.        риси, які характеризують ставлення воїна до речей (охайність або неохайність).

Структуру характеру в цілому визначають також такі властивості:

        ступінь глибини (зв'язок рис характеру зі стрижневими стосунками особистості);

        цілісність (внутрішня єдність характеру, відсутність у ньому протилежних рис, відповідність між направленістю і діяльністю);

        рівень прискіпливості (визначається мірою важливості мети і завдань, які особистість обирає і ставить перед собою);

        ступінь стійкості характеру (дає змогу дійти висновку про його визначеність);

        активність (виявляється як постійна потреба воїна бути в діяльному стані);