Соціально-психологічні особливості солдат строкової служби

Рівень бойового стресу значущо залежить від девіантної поведінки (г=‑0,36) та суїцидальних тенденцій (г=-0,5), тобто, чим більш виражені девіантна поведінка та суїцидальні тенденції, тим нижче рівень бойового стресу.

Рівень військово-професійної спрямованості позитивно залежить від рівня  девіантної поведінки (г=0,36) та суїцидальних тенденцій (г=0,46), та має зворотний звʼязок з тривожністю  (г=-0,54), фрустрацією (г=-0,52), ригідністю (г=-0,45) та нейротизмом (г=-0,58). 

Девіантна поведінка має тісний позитивний взаємозвʼзок з суїцидальним ризиком (г=0,52) та тісний негативний звʼязок з рівнем тривожності (г=-0,46), рівнем фрустрації (г=-0,41), рівнем агресивності (г=‑0,48), ригідністю (г=-0,56) та нейротизмом (г=-0,54).

Суїцидальні тенденції мають зворотній звʼязок з рівнем тривожності (г=-0,51), рівнем фрустрації (г=-0,41), ригідністю (г=-0,37) та нейротизмом (г=-0,61).

Кореляційний аналіз виявив значні позитивні звʼязки між рівнем тривожності та фрустрацією (г=0,61), ригідністю (г=0,48), нейротизмом (г=0,7), та зворотній звʼязок з позитивними відзивами про службу в армії (г=‑0,36).

Також кореляційний аналіз виявив значні позитивні звʼязки між рівнем фрустрації та агресивністю (г=0,37), ригідністю (г=0,61) та нейротизмом (г=0,51). Та між агресивністю та ригідністю (г=0,41) і нейротизмом (г=0,35).

Висновки за експериментальним розділом:

Таким чином, якостями найбільш заважаючими адаптації до служби в армії постають: високий рівень тривожності, агресії, фрустрації та нейротизму.

Результати за шкалами схильності до девіантної поведінки та шкалою суїцидальних ризиків тісно повʼязані зі шкалами поведінкової регуляції, комунікативного потенціалу, моральної нормативності. Можливо припустити, що зовнішня потрібність у високонормативній поведінці та неможливість вести себе як забажається, що виявляється стрес-фактором високого рівня приводять до компенсації юнаками своїх негативних девіантних та суїцидальних тенденцій у високоморальну поведінку, яка характеризується великою кількістю поверхневих соціальних контактів та намаганнями вести себе як усі інші.

До якостей, які допомагають швидко адаптуватися за результатами кореляційного аналізу ми відносимо результати високого рівня, отримані за шкалами: поведінкової регуляції, комунікативного потенціалу, моральної нормативності.

Юнаки, які мають високий рівень тривожності негативно відзиваються про службу в армії. А високий рівень моральної нормативності тісно повʼязан з позитивними відзивами про службу в армії. Можливо припустити, що юнаки, які мають високі результати за шкалою моральної нормативності спираються в своїй поведінці на соціально схвалені нормативи, що приводить до не щирості у їх відповідях та їх поведінці.   

3.3. Рекомендації для командирів щодо подолання наслідків поганої адаптації до строкової служби

Психологічні особливості адаптації військовослужбовців строкової служби до навчальної, службовій і суспільній діяльності враховуються далеко не всіма командирами й офіцерами виховних структур, часом вони не мають необхідні військово-психологічні знання. Їм потрібні психологічно обґрунтовані методичні рекомендації й поради.

Основні положення системи психологічного забезпечення військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період можуть бути сформульовані таки чином.

1.        Розпочинати психологічне забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби треба з вивчення індивідуальних психофізіологічних властивостей військовослужбовців. Для визначення рівнів психофізіологічної готовності пропонується застосовувати різні психодіагностичні методи і метод експертної оцінки.

2.        Основною метою психологічного забезпечення в адаптаційний період є формування і підтримка у військовослужбовців строкової служби оптимального рівня готовності (як психологічної, так і фізичної), що сприяє якісному проходженню процесів адаптації військовослужбовців за відведений період.

3.        Психологічне забезпечення адаптаційного періоду слід проводити за такими складовими: психологічна підготовка; психологічне супроводження; психологічна реабілітація.

4.        Під час психологічного забезпечення адаптаційного періоду слід враховувати психологічні труднощі, адаптаційні закономірності психіки, фактори та передумови.

5.        З метою ефективного проведення психологічного забезпечення військовослужбовців в адаптаційний період необхідно виробляти у військовослужбовців певну спрямованість, мотивацію військовослужбовців до службової діяльності, підйому активності психіки шляхом вироблення чітких настанов на виконання конкретних завдань.

6.        Обов’язково проводити психопрофілактичні заходи щодо відновлення у військовослужбовців психофізіологічної рівноваги.

7.        В процесі психологічного забезпечення в адаптаційний період необхідно навчати військовослужбовців способам та прийомам, які дають змогу знижувати впливи стрес-факторів при виконанні службової діяльності.

8.        Ввести у систему підготовки офіцерів вивчення основ психології та педагогіки, психопрофілактики в умовах службової діяльності.

9.        Для більш безболісного протікання адаптаційних процесів у військовослужбовців строкової служби та якісного психологічного забезпечення в адаптаційний період доцільно створювати у військових частинах спеціальні групи, що складатимуться з психотерапевтів та психологів, для розробки та проведення заходів у межах профілактики запізнілих реакцій на психотравмуючі фактори (посттравматичні стресові реакції).

У результаті успішного психологічного забезпечення по закінченні адаптаційного періоду молодий солдат повинен стати повноцінним членом військового колективу, знайти своє місце в ньому, активно виконувати свій військовий обов’язок.

Таким чином, на наш погляд, найбільш доцільними і основними шляхами оптимізації психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби виступають:

        підготовка у достатній кількості висококваліфікованих кадрів для проведення цього забезпечення;

        використання та удосконалення новітніх засобів психологічного забезпечення;

        вибір найдоцільнішого алгоритму діяльності командирів (начальників) щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби;

        забезпечення необхідних соціально-побутових та морально-психологічних умов, у яких проходить адаптаційний період молодого військовослужбовця.

За результатами нашого дослідження за методикою «Адаптивність-200» нами виявлено 13 осіб, які були нами віднесені до групи ризику, а саме, випробувані  №5; №11; №19; №20; №21; №26; №29; №38; №41; №42; №48; №50; №53 та ще одна особа, яка (крім вище згаданих) була нами віднесена до групи ризику за результатамил отриманими за методикою діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г.Айзенка) провести додаткове, поглиблене психологічне дослідження, яке б остаточно зʼясувало ступінь дезадаптації у даних солдат.

Для проведення тестування ми рекомендуємо наступний блок психодиагностичних методик:

      MMPI або його адаптацію СМИЛ Л.Н.Собчик;

      Характерологічний опитувальник К. Леонгарда, Г.Шмішека (акцентуації характеру);

      Методикадиференціальної діагностики деспресивних станів Зунге;

      Методика вимірювання рівня тривожності Тейлора;

      Тест кольорових виборів Люшера;

      Проективна методика «Малюнок людини» або «Дім. Дерево. Людина»;

      Проективна методика «Неіснуюча тварина».

У випадку, якщо у ході додаткового дослідження у випробуваних будуть виявлені порушення адаптації та патологічні риси потрібне психологічне супроводження, основними формами та методами якого в адаптаційний період є:

    психологічна допомога, яка включає психологічне консультування, психотерапію та ін.;

    психопрофілактика, що включає психокорекцію, психодіагностику як систему використання методів виявлення та вимірювання ступеня психотравмованості військовослужбовців; психотерапію як комплексний лікувальний вплив на психіку особистості.

Також ми рекомендуємо провести додаткове психологічне тестування випробуваним, які мають 8 або 9 балів за школою достовірності за методикою «Адаптивність-200» (9 осіб) або від 5 до 8 балів за школою відвертості за методикою «Дослідження типу темпераменту (опитувальник Г.Айзенка EPI) – отримані крайні з можливих результатів дозволяют припустити, що ці випробувані не були відверті, відповідаючі на питання тестів та давали на питання соціально-схвалювані відповіді, що могло привести до неправильності результатів.

Також, необхідно попередити безпосереднє керівництво та офіцерів-вихователів щодо особливого ставлення до вищезгаданих солдат. Командирові, його заступнику з ВР доцільно надати більшої уваги процесам, пов’язаним з життєдіяльністю військового колективу молодих військовослужбовців та враховувати їх особистісні соціально-психологічні характеристики.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1.      Провідними компонентами структури особистості виступають психічні властивості (спрямованість, характер, здібності, темперамент). На основі психічних властивостей, що виявляються в єдності і взаємодії з іншими компонентами психіки воїна, формуються основні якості особистості військовослужбовця. Сукупність цих провідних якостей становить зміст особистості й визначає її індивідуальність, сутність якої впливає на якість соціально-психологічної адаптації до служби в армії. Процес адаптації особистості до військової служби по призову складне й багатогранне явище, покликане забезпечити формування комплексу психічних реакцій, що визначають адекватну поведінку особистості і її ефективну взаємодію з незвичним середовищем існування, що має по своїй природі психогенний характер.

2.      Процес адаптації військовослужбовців, що проходять службу по призову, до армійського середовища к умовам служби вимагає всебічного психологічного забезпечення. В основі цього процесу лежать адаптаційні здатності особистості, багато в чому, що детермінують його успішність. Адаптивність особистості до середовища не означає автоматичне прийняття  цінностей діяльності, яка в цім середовищі протікає, хоча, з іншого боку, ефективність цієї діяльності неможлива без стійкої адаптації до умов її протікання й організації.

3.      Напрямок роботи із забезпечення психологічної адаптації повинно містити в собі зниження рівня впливу психогенних факторів армійського середовища, профілактику дезадаптивних станів, використання техніки психологічної регуляції, урахування умов проходження служби в конкретній військовій частині, загальну профілактичну роботу.

4.      Зʼясовано, що зміст особистісного адаптаційного потенціалу складають: адаптивність, нервово-психічна стійкість, комунікативні здатності, моральна нормативність, комунікативна спрямованість особистості, високий рівень її екстравертованості й низький – нейротизму.

5.      Також за результатами кореляційного аналізу ми зʼясували, що якостями найбільш заважаючими адаптації до служби в армії постають: високий рівень тривожності, агресії, фрустрації та нейротизму. Результати за шкалами схильності до девіантної поведінки та шкалою суїцидальних ризиків тісно повʼязані зі шкалами поведінкової регуляції, комунікативного потенціалу, моральної нормативності. Тобто, зовнішня потрібність у високонормативній поведінці та неможливість вести себе як забажається (що виявляється стрес-фактором високого рівня) приводять до компенсації юнаками своїх негативних девіантних та суїцидальних тенденцій у високоморальну поведінку, яка характеризується великою кількістю поверхневих соціальних контактів та намаганнями вести себе як усі інші.

6.       Юнаки, які мають високий рівень тривожності негативно відзиваються про службу в армії. А високий рівень моральної нормативності тісно повʼязан з позитивними відзивами про службу в армії.

7.      Підводячи підсумки контент-аналізу ми повинні відмітити, що основним мотивом проходження строкової служби в армії постає майбутня перспектива, тобто впевненість, що служба в армії допоможе знайти гарну роботу. Також важливим мотивом проходження служби в армії постає гендерне самовизначення, що свідчить про невпевненість в собі, як в чоловіки та відображає традиційні гендерні уявлення про ролі чоловіка та жінки.  Багато з випробуваних мають недостатній рівень особистісного самовизначення, невпевнені в собі та намагаються компенсувати цю невпевненість.

8.       За результатами нашого дослідження 13 осіб (23,6%) було віднесено до групи ризику. До цієї групи попали солдати, які мають високі суїцидальні ризики, низький рівень комунікативного потенціалу, низький рівень стійкості до бойового стресу, низький рівень поведінкової регуляції, високий рівень агресії, тривожності, ригідності та агресивності. Для осіб що попалу до групи ризику біли розроблені рекомендації для офіцерів-психологів та офіцерів - вихователів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для высших учебных заведений, 5-е изд. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 267 с.

2.      Афонін Е.А. Становлення Збойних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми. – Київ, 1994. – С.68

3.      Березин Ф.Б. Психологическая и психофизическая адаптация. – Л.: Наука, 1998. С.15-18.

4.      Богомолова Н.Н. Контент-анализ: учеб. пособие  / Н.Н. Богомолова, Н.Г. Стефаненко.  М., 2002. – с. 128.

5.      Бойко В.В. Методика диагностики доминирующей стратегии психологической защиты в общении. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 231 с.