Соціально-психологічні особливості солдат строкової служби

        сила характеру (визначається тим, наскільки енергійно воїн досягає мети у послідовності дій і завзятості тощо).

Офіцер мусить мати чітке уявлення про те, що характер можна виховувати, формувати, змінювати, загартовувати. Основними факторами формування характеру воїна є: соціальне середовище, в якому діє воїн; діяльність; виховання; самовиховання. Тому завдання офіцера як вихователя полягає в тому, щоб всебічно підтримати вияви позитивних рис характеру підлеглих і не створити умов для розвитку в них негативних якостей [43].

Основними психологічними умовами формування і розвитку характеру військовослужбовців є:

        вивчення підлеглих і на цій основі формування змістовних і різносторонніх мотивів їх службової діяльності;

        цілеспрямована виховна робота з підлеглими;

        психологічна насиченість бойової підготовки;

        залучення воїна до такої діяльності, де він зміг би розвинути свої риси характеру;

        керівництво самовихованням підлеглих;

        заохочення мужніх вчинків;

        статутна організація життєдіяльності воїнів тощо. Характер воїна тісно пов'язаний з іншими психічними властивостями (наприклад, безпосередньо з темпераментом і спрямованістю), тому на нього можна також впливати через них.

Таким чином, психічні властивості воїна мають вирішальне значення в характеристиці індивідуальних якостей його особистості, до того ж ці властивості визначаються як біологічною природою людини, так і соціальними факторами (середовищем, у якому перебуває солдат, його вихованням і власною активною діяльністю), які є провідними в становленні особистості.

1.2. Особливості соціально-психологічної адаптації юнаків до строкової служби

Термін «адаптація» у соціально-педагогічному контексті означає пристосування людини до умов соціального середовища, до різноманітних соціальних ситуацій, співтовариств, у які він входить [32].

Залежно від того, у яких умовах і на підставі яких механізмів здійснюється пристосування до середовища, виділяють різні види адаптації [5]:

Фізіологічну (взаємодія різних систем організму), біологічна (зміна в обміні речовин і функціях органів відповідно до життєвого значенню впливів);

Психологічну (пристосування людини до умов, завдань на рівні психічних процесів, властивостей, станів, наприклад підвищення чутливості око в темряві);

Соціально-психологічну (пристосування до взаємин у новому колективі).

Розглядаючи етапи входження особистості в колектив, звичайно виділяють первинну й вторинну адаптацію [8].

При зривах у протіканні процесу адаптації може виникнути процес дезадаптації [37].

Дезадаптація  стійкі порушення активного процесу пристосування індивіда до умов професійної діяльності, викликані неможливістю реалізувати мету діяльності. Під цим визначенням мається на увазі неможливість адекватного професійного військового навчання відповідно до природних здібностям, а також адекватної взаємодії військовослужбовця з оточенням в умовах індивідуального мікросоціального середовища, у якому він існує.

В основі виникнення військової дезадаптації лежать різні фактори соціального, медичного, психологічного й педагогічного характеру.

Сутність соціально-психологічної адаптації особистості у військовому колективі полягає в тому, що це двосторонній процес установлення офіційних і неофіційних взаємин між особистістю й колективом на початковому етапі їх взаємодії, опосередкованого цінностями, змістом і організацією спільної військової діяльності, результатом якого є з однієї сторони адаптованість вхідної в колектив особистості, а з іншого сторони прийняття колективом молодого солдата на основі взаєморозуміння, узгодження ціннісних орієнтацій нового члена й військового колективу [31].

Найбільший інтерес представляє період первинної адаптації до умов військової служби. Із призовом на військову службу в юнака відбувається зміна поведінкових стереотипів. Він зустрічається з незнайомими людьми, що встановилися звичаями й традиціями у військових колективах. Міняється режим дня й система харчування, збільшуються фізичні навантаження, що обумовлює перебудову як енергетичних, обмінних процесів, так і перебудову, що закріпилися динамічних стереотипів, звичок поведінки. Одні військовослужбовці справляються з подібними ситуаціями цілком самостійно, іншим необхідна допомога з боку командира.

Протягом первинної адаптації і її основних періодів відбуваються наступні заходи [26]:

             Ознайомлення військовослужбовців з військовою частиною;

             Ознайомлення військовослужбовців з розташуванням основних об'єктів і споруджень військової частини;

             Ознайомлення військовослужбовців з історією й традиціями військової частини;

             Ознайомлення військовослужбовців з розпорядком дня;

             Ознайомлення військовослужбовців з вимогами й з обов'язками військовослужбовців і ін.

У період вторинної адаптації відбувається процес ознайомлення військовослужбовця зі своїми новими функціональними обов'язками; звикання до нового службового становища, місця служби, до нових певних вимог, пропонованих до нього, до нового командного складу й до інших специфічних особливостей.

Первинна соціально-психологічна адаптація молодих солдатів до військової служби має ряд специфічних особливостей [27], обумовлених:

        різким відривом від звичного соціально-психологічного середовища, що викликає в молодих людей, особливо на перших парах, почуття самітності, туги й т.п.

        новою обстановкою, новими, незвичними вимогами, більшим числом нових людей, що сприяють виникненню в багатьох розгубленості, психологічної напруженості, стресових реакцій (уже через 1-2 тижні спільного перебування в казармі в деяких, особливо замкнених і нетовариських людей виникає гостре бажання побути на самоті, усамітнитися, а неможливість задоволення цієї потреби приводить до ще більшої напруженості);

        командним стилем пред'явлення вимог, що викликають внутрішній опір, небажання підкорятися, яке в психічно нестійких особистостей іноді виливається у відкриті форми протесту, сперечання, конфлікти. Основна причина подібних конфліктів - це протиріччя між раніше склавшимися установками, навичками й звичками поведінки й спілкування й тими вимогами, які пред'являють до них командири у відповідність зі статутними нормами.

        порівняною легкістю встановлення дружніх зв'язків між молодими солдатами, що мають рівноправне положення в колективі, однаковий статус молодого воїна.

        тим, що навчальний підрозділ є по своєму типу, що формується колективом і не може в короткий час досягтися високого рівня розвитку, тому молоді солдати не встигають придбати досвіду взаємодії з дійсним військовим колективом.

Найбільш важливою сферою первинної соціально-психологічної адаптації молодих солдатів є їхню адаптивність до вимог командирів. У прийнятті або неприйнятті цих вимог полягає основний ефект адаптації особистості до військової служби, перетворення юнака із цивільного у військову людину, оскільки головною особливістю виконавської по суті діяльності солдата є необхідність швидкого й точного виконання статутних вимог, наказів і розпоряджень.

На завершальній стадії соціально-психологічної адаптації особиста лінія поведінки молодих солдатів закріплюється, стає стійкою. Спостерігається диференціація військовослужбовців на три основні групи залежно від відношення до виконання вимог по військовій службі: а) активно-позитивне; б) пасивного; в) активно-негативного.

Процес адаптації представляється приблизно в такий спосіб [16]: перші 1 – 2 місяця солдатів переживає стан порушення, виявляє підвищену цікавість до служби, прагне бути виконавчим, дуже вразливий. У цей час він активно підтримує зв'язок з будинком, листується по багатьом ( до 20) адресам. Період з 2-го по 4-ий місяць найбільш важкий у психологічному відношенні: солдат вростає в колектив, установлює нові контакти, скорочуються старі зв'язки (наприклад, переписка до 2-3адресатів). Це період, коли він особливо гостро переживає відрив від дому, може випробовувати самітність, непевність у собі, залежність від інших. Звичайно після чотирьох місяців солдатів твердо стає на ноги й у професійному, і в моральному, і в психологічному відношенні.

У наборі психічних властивостей і сторін особистості молодого солдата особливу значимість має ступінь психічної напруженості, яка може змінюватися від повної врівноваженості й емоційної стійкості до нервових психічних зривів з гострим афективним забарвленням [23].

Виникнення тривожних і депресивних станів негативно позначається на послідовності, зосередженості й цілеспрямованості процесу адаптації. Особливо істотний вплив ці стани виявляють на ефективність діяльності в екстремальних ситуаціях під впливом негативних психогенних, соціогених і стресогених факторів.

У цей час, в умовах військової служби значно підсилилися соціальні й психогенні фактори негативної спрямованості, суттєво зріс потенціал виникнення нервово-психічних розладів, що й відхиляється поведінки в процесі адаптації військовослужбовців проходячих службу по призову. Саме тому у військовому побуті з'явилося поняття «Групи ризику», куди попадають військовослужбовці, заздалегідь схильні до цього: алкоголіки, наркомани, токсикомани, і т.п. Практика показує, що в цей розряд людей, які зазнають труднощів в адаптації, можуть потрапити й зовсім здоровіші люди, які виявляються в депресивному або тривожно стані (крайні прояви яких є провісниками нервово-психічного зриву або психічного розладу) під впливом несприятливих факторів, граничних і заборонних фізичних і психічних навантаженнях, особливо в період адаптації, психічного дискомфорту через несприятливий морально-психологічний клімат у підрозділі [16].

Спостереження показує, що військовослужбовці без ознак нервово-психічної нестійкості дружні контакти встановлюють уже через 3-4 тижні, а через 1,5 - 2 місяця почувають себе в колективі цілком задовільно. З ознаками нервово-психічної нестійкості навіть до кінця 5-го місяця не можуть зайняти гідне місце в колективі, зазнають серйозних труднощів у встановленні контактів, виконанні службових обов'язків.

Серед факторів, що утрудняють адаптацію, розрізняють [26]:

а)об'єктивні (зовнішні).

        труднощі військової служби: новий ритм життя, строгий розпорядок дня, обмеження особистої волі, необхідність підкорятися і т.д.;

        розлука з будинком, родиною, звичним оточенням;

        невдачі по службі, конфлікти, особливо зі старослужащі;

        грубе, неповажне відношення;

        надмірна строгість, завищені вимоги, несправедливість;

        вказівки на підвищених тонах, з підкресленням переваги.

б)суб'єктивні ( властиві самому військовослужбовцеві):

        недостатна освіта;

        національні особливості;

        наявність своєї родини й дітей;

        наявність старих або хворих батьків;

        призов на дійсну військову службу в більш пізньому віці;

        виховання в несприятливих родинах, без батьків, у дитячих будинках;

        моральна розбещеність;

        фізична слабість;

        недостатньо міцне здоров'я;

        нервово-психічна нестійкість і ін. [26].

Також на процес адаптації будуть впливати й умови його протікання [26]. Сюди ставляться й характер діяльності підрозділу (приналежність до певного роду військ, наприклад, повітряне – десантні війська будуть характеризуватися підвищеним фізичним навантаженням, стрибками з парашутом, спеціальні війська - специфікою розв'язуваних завдань і т.п.), і побутові умови, і характер взаємин у військовому колективі в якому перебуває воїн, і відношення командного й сержантського складу підрозділу. Особлива увага необхідно приділити роботі сержантів з молодим поповненням, тому що саме вони будуть перебувати більшу частину часу з молодим поповненням, саме вони будуть учити військовослужбовців азам армійському життя й від того як вони це будуть здійснювати буде багато в чому залежати середова адаптація молодих воїнів.

1.3. Складові психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби

Основними завданнями вивчення військовослужбовців у період адаптації є [28]:

             оцінка ходу адаптації до умов і вимогам військової служби й забезпечення якщо буде потреба, що відповідають профілактичних, корекційних і виховних впливів з метою попередження проявів нервово-психічної нестійкості;

             вивчення процесу формування військового колективу, надання допомоги військовослужбовцем, що зазнають труднощі у встановленні контактів;

             виявлення осіб, що потребують додаткового психологічного обстеження.

Специфіка психологічної підготовки військовослужбовців в адаптаційний період вимагає визначення рівнів психологічної підготовленості молодих вояків до службової діяльності. Аналіз літературних джерел показує, виділяють три групи військовослужбовців, що вимагають різного підходу, змісту мети та інтенсивності проведення заходів психологічної підготовки. Найскладніше психологічна підготовка проходить у військовослужбовців з низьким рівнем психологічної готовності до службової діяльності. Тому їм необхідно приділяти більше уваги. Психологічна підготовка таких військовослужбовців полягає у: