нейтралізації та спростуванні неправильних думок про службову діяльність, упереджень, соціальної пасивності, неправильного розуміння майбутніх завдань, страху опинитися в екстремальних ситуаціях;
формуванні прагнення молодого військовослужбовця до впевненого оволодіння своєю спеціальністю;
формування у військовослужбовців в адаптаційний період впевненості у собі, почуття гордості за свою участь у справі державного значення [2].
Таким чином, при проведенні психологічної підготовки військовослужбовців в адаптаційний період важливо роз’яснювати молодим воякам можливість уникнення психофізіологічного перенапруження, шляхи виходу із скрутних ситуацій та надання необхідної допомоги товаришам.
Психологічного супроводження військовослужбовців в адаптаційний період включає:
встановлення причин та виявлення зв’язку неадекватної поведінки та психологічного стану військовослужбовців з їх психологічними особливостями та фізичним розвитком;
складання психологічних висновків і розробка пропозицій;
розробку конкретних рекомендацій щодо психологічного коректування протікання адаптаційних процесів;
консультування інших військових спеціалістів з тих чи інших психологічних аспектів, котрих вони можуть торкатися в процесі військової діяльності.
Психологічне супроводження, як і інші складові психологічного супроводження адаптаційного періоду вирішує такі завдання:
супроводження психологічної адаптації з урахуванням індивідуальних психологічних якостей військовослужбовців;
організація та проведення заходів професійно-психологічного відбору та формування військових колективів за психологічною сумісністю;
формування, розвиток та підтримка у військовослужбовців психологічної готовності до дій в екстремальних умовах;
створення необхідних соціально-побутових та психогігієнічних умов життєдіяльності особового складу;
надання психологічної допомоги військовослужбовців, які її потребують внаслідок впливу негативних факторів службової діяльності.
Супроводження психологічної адаптації військовослужбовців з урахуванням їх індивідуальних психологічних якостей до умов службової діяльності характеризується тим, що військовослужбовець опиняється у ситуації, де діють значні невідомі до цього несприятливі фактори. Вони в цілому характеризують складність і специфічність професійної військової діяльності:
суворе регламентування всіх видів відносин;
існуюча потенційна загроза здоров'ю, життю;
інтенсивне фізичне навантаження;
обмеження в харчуванні;
обмеження матеріально-економічного характеру;
ізоляція від спілкування з рідними, друзями;
переважно одностатеве спілкування;
необхідність безумовної підлеглості старшим;
залежність з старших;
необхідність дотримання як формальних, так і неформальних норм поведінки;
обмеження у виборі та прийнятті рішень;
перебування у середовищі бідному на інтелектуальні стимулює;
відсутність звичних подразників;
змушена відкритість у всіх сферах життєдіяльності (перебування під постійним наглядом, неможливість бути на самоті, постійне "вторгнення" в особистий простір);
стимулювання агресивних "чоловічих" принципів у поведінці;
тенденція до пригнічення (нівелювання) ініціативи, індивідуальності, обмеження у самовираженні.
До цього ще слід додати і основні ціннісні орієнтації солдатів та сержантів. Це може стати причинами виникнення стресових станів у військовослужбовців.
Основними формами та методами психологічного супроводження військовослужбовців в адаптаційний період є:
психологічна допомога, яка включає психологічне консультування, психотерапію та ін.;
психопрофілактика, що включає психокорекцію, психодіагностику як систему використання методів виявлення та вимірювання ступеня психотравмованості військовослужбовців; психотерапію як комплексний лікувальний вплив на психіку особистості.
Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу особистості із важкої життєвої ситуації, Психологічна ситуація будується за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів та прийомів її вирішення.
Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення та подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми, зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.
Психологічна терапія – це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії широко застосовуються техніка гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапія (оздоровлення мистецтвом), терапія творчим самовиснаженням, трудотерапія, тощо [18].
Далі перейдемо до розгляду проблеми психологічної реабілітації військовослужбовців в адаптаційний період. Психологічна реабілітація – система медико-психологічних і соціальних заходів, спрямованих на поновлення, корекцію та компенсацію психотравматичних ефектів; створення позитивних мотиваційних настроїв до виконання службової діяльності.
Метою психологічної реабілітації в адаптаційний період є відновлення тимчасово втрачених морально-психологічних якостей.
Психологічна реабілітація включає:
створення умов, які сприятимуть швидкому поверненню психофізіологічної рівноваги у військовослужбовців, які зазнали значного впливу стресових факторів;
забезпечення взаємодії воєнних психологів і воєнних медиків щодо надання спеціалізованої допомоги;
психологічне зняття зайвої агресивності у військовослужбовців;
психологічне зняття у військовослужбовців стану депресивності, який може виникнути після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень;
поновлення у військовослужбовців активності, мобілізація на виконання покладених завдань;
створення необхідних побутових умов для особового складу, турбота про задоволення його потреб.
Далі розглянемо типи психічних станів військовослужбовців, які ускладнюють службову діяльність. Вони виявляються у занепокоєнні, тривозі, невпевненості, боязні, пригніченості, апатії, які у свою чергу, викликають психологічну напруженість, стомленість, стрес, та ін. Тому важливо знати причини виникнення психічної напруженості, втоми, страху, їхні форми, характер їх впливу на діяльність військовослужбовців в адаптаційний період і уміти попереджувати та переборювати їх [7].
Психічна напруга в адаптаційний період чинить негативний вплив на військовослужбовців внаслідок мимовільної, переважно емоційної реакції на різноманітні труднощі. Напруженість викликається не тільки ситуацією небезпеки, але і необхідністю виконання завдання, подолання різних перешкод. Негативний вплив психофізіологічної напруженості полягає в погіршенні уваги, пам’яті, мислення, у скованості дій, нерівномірності, або навіть хаотичності рухів.
Тривалість фактичного чи очікуваного впливу сильних подразників є великим навантаженням на психіку військовослужбовців.
Проведені дослідження дозволяють виділити три взаємопов’язані види втоми і перевтоми – фізична, розумова й емоційна.
Втома, зазвичай, знижує активність військовослужбовців, часто супроводжується підвищеною сонливістю. Втома послаблює пам’ять, знижує сприйнятливість рецепторів, стійкість уваги. А це призводить до неточного виконання своїх обов’язків. Дуже сильна втома (нервове виснаження) може викликати апатію, байдужість до всього навколишнього, навіть до небезпеки.
Таким чином, утома ускладнює і ставить додаткові вимоги до особистих якостей і самоконтролю військовослужбовців. Воїну треба бути витривалим, здатним до свідомого вольового зусилля послабити негативний вплив утоми [20].
Основним завданням командира, його заступника з виховної роботи є:
підтримка мотивацій військовослужбовців до співпраці;
роз’яснення істинних можливостей психологічної реабілітації і корекція моральних очікувань від неї;
вираження готовності зрозуміти військовослужбовця і допомогти йому;
визначення орієнтовних термінів роботи та можливих труднощів.
Висновки до теоретичного розділу
Юнацький вік сам по собі є важким. Це вік перших почуттів та перших розчарувань. Молоді люди вкрай чутливі до несправедливості, образ, брутальності, у тому числі й до власних невдач у процесі бойової служби й навчання. Їхні реакції завжди ярки, почуття глибокі й часто не відповідають викликуваному їхньому поводу. Це підкреслює необхідність індивідуального підходу до військовослужбовців, знання особливостей характеру для оцінки їх учинків, особливостей і сутності процесу адаптації військовослужбовців проходячих службу по призову.
Сутність адаптації молодого солдата полягає в перебудові роботи функціональних систем організму й особистості відповідно до нових вимог, що дозволяє йому ефективно опановувати військовою професією. У процесі адаптації відбувається перебудова потребно - мотиваційної сфери молодого солдата, комплексу наявних у нього вмінь, навичок, звичок, розширення й поглиблення орієнтовної основи діяльності відповідно до нових завдань, перспектив і умовами їх реалізації. В основі лежить ламання старих стереотипів і формування нових, що нерідко викликає в молодих солдатів напруженість, негативні психічні стани й емоції, нервово-психічне стомлення й т.п.
У період адаптації до військової служби нарощуються зусилля по вивченню військовослужбовців, особливо тих, хто вимагав спостереження, проводяться психопрофілактичні й корекційні заходи, видаються рекомендації про проведення індивідуальних виховних заходів. Особливе місце приділяється спостереженню, тому що в цей період з'являється можливість спостерігати за поведінкою воїнів у складних, незвичних для них умовах, коли ознаки психічній, нервово-психічної нестійкості проявляються з усією очевидністю.
Командирові підрозділу необхідно враховувати дані фактори й на їхній основі вишиковувати стійку систему роботи з адаптації молодих солдатів.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження проводилися в період з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року на базі військової частини АО224. Вибірку склали 55 юнаків середній вік яких складає 20 років. Вибірка охоплювали юнаків, які почали проходити строкову службу у Збройних Силах України в одному взводі.
Військовослужбовці, які прибули до військової частини з військових комісаріатів для відбуття строкової служби, протягом двох тижнів розміщуються в окремому приміщенні. У цей період здійснюється медичне обстеження, робляться щеплення, видається взуття, обмундирування, проводяться заняття з бойової підготовки, а також відбувається первинне психологічне обстеження.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 05.05.1999 року №142 “Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України” психологічне забезпечення визначене як комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готових виконувати завдання у будь-яких умовах обстановки [25]. Первинне психологічне обстеження новобранців належить до вищеназваного комплексу заходів.
Завданням психологічного забезпечення на цьому етапі є:
1. Попереднє вивчення особистості молодого воїна.
Назване вивчення спрямоване на виявлення і оцінку тих ідеальних психофізичних якостей, формування яких визначається, головним чином, умовами соціальної життєдіяльності, процесом виховання. Вивчення цих якостей і комплексна оцінка на їх основі можливостей і здібностей військовослужбовця в цілому є одним із основних факторів прогнозування успішності протікання процесу адаптації, та можливості активного психологічного забезпечення цього процесу.
2. Поглиблене усебічне вивчення психіки молодого воїна.
Метою поглибленого усебічного вивчення психіки воїна є вивчення та аналіз його психологічних властивостей (темпераменту, характеру, спрямованості, здібностей тощо), а також індивідуальних психічних процесів (почуття, увага, пам’ять, мова, емоції, воля, мислення та ін.).
3. Вивчення міжособистісних відносин у військовому колективі.
На підставі знання особливостей психіки воїнів вивчаються психологічні явища у військовому колективі та міжособистісні взаємовідносини. Метою цього вивчення є виявлення та аналіз взаємовідносин у військовому колективі, суспільної думки, традицій та ін.