Філософія кохання і смерті Д.Донна

Thy beams, so reverend, and strong

                        Why shouldst thou think?

                        I could eclipse and cloud them with a wink,

                        But that I would not lose her sight so long…

                        Твой ореол священен и могуч,

                         Мысль не нужна тебе,

                         Я мог бы затемнить, прищурясь, свет небес,

                          Страшусь ее лишь потерять  из виду, словно луч… 

 

      При космічній  масштабності образів твір відрізняє художня впевненість: замість того, щоб афектувати театральність ситуації, Донн, наситив побутовою деталлю, максимально  наближає її  до природного діалогу. Цьому сприяє розмовний характер  мови з панібратським відношенням ліричного героя до Сонця. 

       Завершальну  цілісність твору   надає рішення  теми на рівні «прихованої»  образності. В унісон темі кохання  crescendo  розвивається образ  королівсь-кої влади. Лінія внутрішнього ускладнення  будується на сходженні від виконаного конкретного образу короля  до його метафоричного, а  пізніше символічного значення.  В першому ж рядку вірша «Схід сонця» за ним постає  справжня історична  особа Якова І , який в пошуках мисливської наживи нерідко  травив селянські поля. Повертаючись до образу в кінці другого рядка   має на думці більш узагальнене поняття того ж образу як  уособлення земних багатств, міри успіху  та влади. Ця думка найбільш ясно  виражена в словах:        

                               She’is all states, and all princes, I

                              Nothing  else is.

                              Она – все государства и  все  принцы,

                               Я – ничто.

 

          Але  Донн не задовольняється  ємкістю  образу і, розширює внутрішні  межі, виявляє нові грані звучання.  

                                Princes do but play us, compared to this,

                                All honour’s mimic, all wealth alchemy,

                          В сравнении с любовной мечтой

                           Алхимия все почести, богатства всех провинций.

         На цьому  рівні образ королівської влади  здобуває глибокий розвиток, стаючи  символом  вичерпності «земних»  понять про щастя в порівнянні з безкінечністю  справжнього почуття.

           Пройшовши через скептицизм юнацького відношення до кохання, Донн приходить до філософії любовного почуття, в  розмаїтті нюансів  переживання  збереженого в ліричних рядках.  Дотримуючись досвіду наукової думки епохи, поет  створює  своєрідну «анатомію кохання»,  почасти  вдаючись до  метафоричного  уподібнення рухів людської душі  процесам природи рослинного та тваринного світу – при всій умовності заголовків, вони дають можливість підкреслити «фізичну» основу трактовки теми: «Дієта кохання», «Зростаюче кохання»,  «Любовне  лихварство»,  «Любов у запереченні», «Божественность кохання», «Безкінечність кохання» та ін..                      

              Використання прийому «предметного  опосередкування» почуття дало  поету можливість перевести  витончені  переживання на язик конкретної  образності , багатої побутовими деталями.  Особливістю гедоністичної лірики  Донна являється її «предметна відчутність»  , однак не профануюча  високу ідею кохання.

                      I (never) stooped so low, as they

                      Which, on eye, cheek, lip can prey,

                       Seldom to them, which soar no higher

                       Than virtue or the mind to admire…

                     (Я никогда не опускался столь низко,

                      Как те, кто воспевал глаз, щеку  или губы.

                      Редко был и среди тех, кто  не поднимался выше

                      Восхищения добродетелью или  умом…)

 

Вірш традиційно трактується в плані неоплатонічного розуміння кохання як союзу двох вищих  створінь,  які є в людині через одкровення незреченого і неназваного божественного начала, в своїй всеосяжності  розглядаючи  як Ніщо 77            

                         If that be simply perfectest

                         Which can by no way be expressed

                         But negetives, my love is so.

                         (Если есть Абсолютное Совершенство,

                         Которое изрекаемо не иначе

                                    Как через отрицание, это есть  моя любовь).

     

Проте зміст вірша не вичерпується рішенням теми в неоплатонічному ключі : вірш полемічно направлений  проти  переважаючої  поетичної моди, набув-шої  в той час Англії  не стільки  post -  петраркістську, стільки  post – сиднієвське  забарвлення.

                          To all, which all love, I say no.

                           Всему, что любят все, я говорю нет.

 

Це «все всіх» вже було  конкретизовано Донном в  перших рядках вірша  як перелік вищевказаних поетичних атрибутів опису дами серця в європейській традиції.  Також, напевно, читали вірш і сучасники поета.  Про це говорить заголовок  твору «Кохання в запереченні» , якому  складач другого видання віддав перевагу  перед існуючою в декількох списках назвою «The  Nothing»  - «Ніщо».

       Відмовившись  від  традиційного «сонетного»  оспівування кохання як сфери ідилічних відносин, де найвищий трагізм виникав в зв’язку з холодною байдужістю жорстокосердої  красуні.  Донн вніс в трактовку теми нову різноманітність ситуацій і відтінків  переживань.  Уникаючи  штучності та надуманості, він положив в основу свого розуміння любовного почуття глибоко драматичне переживання, в якому  бачив ключ  до досягнення краси та складності людських почуттів. Ним стало  оспівування  характеру кохання, втіленого в темі вірності. З одного боку, її рішенням виявилось поетичне «вивчення»  невірності жінок, з другого – аналіз ліричним героєм  характеру свого  розуміння  цього почуття. В сучасному донно веденні  намагалися  розглядати цей  наскрізний мотив любовної лірики Донна  як художнє   опосередковане  вираження внутрішнього розколу, зв’язаного з переходом від католицизму в протестантизм [78].    Біографічний факт, безперечно підсилював  відчуття  плинності світу, породжуючи скептичне відношення до переживань моменту буття.  Однак драматизм скоріше підсилював напружений пошук  моральних істин; любовна лірика Донна свідчить про глибоке діалектичне поняття природи людських почуттів, незмінно  оспівувалась  ним  в ключі високого надбання. Доказом може служити відомий вірш «Рід людський», який починається з  двох першооснов – добра і зла:

                              Good we mist love, and must hate ill,

                               For ill is ill, and good good still.

                              (Хорошее мы должны любить так же, как

                                                                                 ненавидим плохое,

                              Ибо плохое – плохо, а хорошее  – 

                                                                                              непреходяще).  

тоді як заключні рядки вірша звучать  апофеозом юнацького, земного поняття почуттів:

                             Changed loves are but changed sorts of meat,

                             And when we hath the kernel eat,

                             Why doth not fling away the shell?

                             Играть любовью, что пробовать     

                                                            блюда.

                             Когда  съедена  устрица,

                             Кто не выбросит раковину? 

 

          Розвиток  драматичної першооснови «цинічного»  поняття кохання йшло у Донна  в плані ускладнення метафоричності, посилення іронічної інтонації, зростання парадоксальності образів.     Пройшовши через негативізм  раннього  почуття, поет прийшов до  надбання  співзвучних складному внутрішньому стану виразних засобів. Зрілість душі  придбала в поетичному досвіді невичерпні можливості для  вираження себе у слові. І Донн  складав найкращі із своїх поетичних творів – вірші, в яких йому «неможливо знайти  попередників і суперників, де він  в найвищому ступені самобутній і в найвищому  ступені великий»79.

            Апофеозом його світської  лірики  являється краса людини в коханні  – як в дзеркалі,  тут  відбивається  все багатство живої й неживої природи,  вінцем якої служить вічне  прагнення людини до  осягання  Всесвіту через  «порівнювання тільки з собою».  Ключем   до пізнання внутрішньої досконалості являється напружене любовне переживання – лірика Донна присвячена  досягненню  цього таїнства.   Намагаючись  поєднати земне і піднесене,  примиривши  чуттєве з духовним, поет заглибився в невідому країну «кохання  двох», де були непідвласні закони   солодкозвучних   канцон  з наївними пристрастями та «порожніми» стражданнями – тут все було нове,  сповнене небезпек , потребувало сміливості та жаги пізнання. Виростаючи із суєти суєт, загадкове почуття кохання розросталось до вселенських розмірів. Збагнути природу почуття в розмаїтті глибинних відтінків ставало для Донна дослідженням витоків діяльності людської душі, генерації духовної енергії.  Схоже як, вивчаючи сніжинку, Кеплер писав про Всесвіт, Донн писав свої поетичні «трактати2 про безмежні можливості людської природи, яка  відкривалась  в неповторності процесу. Любовна поезія перетворювалась в – сферу «фізичного», на язиці ХУІ століття, пізнання світу. В ній відображалось прагнення епохи,   розсікаючи предмет зрозуміти його  істотність:

                                      When I am dead, and doctors know not why,

                                     And my friend’s curiosity

                                      Will have me cut  up to survey each part,

                                       When they shall find your picture in my heart…

                                  (Когда умру, и доктора причин болезни

                                   Не откроют, друзья, лишь любопытства 

                                   Ради, меня на части рассекут  и в сердце

                                 Твой портрет отыщут…)

 

І різнобічний інтерес до законів науки:

                                  …as bullets flown before

                                  A latter bullet o’ertake, the powder

                                     Being more.

                                 … так ядра, выстреленные подряд,

                                 Друг друга догоняют на излете,

                                 Когда сильней пороховой заряд;

                                                               (пер.Г.Кружкова)

 

 та намагання проникнути в таємниці психічної природи людини,  уподібнивши її  відомому поняттю про фізичні процеси, в основі яких лежали чотири першоелемента – вода, вогонь, земля та повітря:

 

                               She is dead; and all which die

                               To their first elements resolve;

                               And we mutual elements to us,

                               And made of one another..

                               My fire of passion, sights of air,.

                               Water of tears, and earthly sad despair,

                                Which my materials be…

                                Она мертва, а так как, умирая,

                                Все возвращается к первооснове,

                                А мы  основой друг для друга  были

                                И друг из друга состояли, -

                               То атомы ее души…

                                Теперь в меня вошли…               (пер.Г.Кружкова)

                                                                                                                                               

І прагнення вписати в свій «всесвіт кохання» досягнення найновіших астрономічних досліджень:

                                  Upon this primrose  hill,

                                  Where, if heaven would distil

                                   A shower of rain, each several drop might go

                                  To his own primrose, and grow manna so;

                                   Make a terrestrial galaxy,

                                   As the small stars do in the sky;

                                   I walk to find a true love…

                                   (По холму  покрытому таким

                                    множеством первоцветов,  что если бы

                                    небо низвергло потоки дождя,

                                     каждая капля могла бы выбрать цветок и

                                    породить манну; первоцветов, формой лепестков

                                    и бесконечным количеством своим

                                    напоминающих  земной Млечный путь, из малых

                                    звездочек составляемый на небе,  шел искать

                                    верную любовь…).

 

     В ній знайшло відображення інтуїтивне поняття  неминучих закономірностей історичних процесів  захоплюючих епоху,

                                     Now as those active kings

                                     Whose foreign conquest treasure brings,

                                     Receive more, and spend more, and soonest break…

                                     И вот, как тот правитель,

                                     Богатых стран соседних покоритель,

                                     Который, увеличив свой доход,

                                     И больше тратит, и быстрей  падет…

                                                                        (пер.Г.Кружкова)

та  законів внутрішнього життя людини: