Стилістичні засади О.Генрі

семантичну й стилістичну структури слова;

стилістичне фарбування слова;

стилістичне маркування.

             

Стилістичний компонент  семантичної структури слова

Як уже вказувалося  у введенні, семантика слова складається  із трьох компонентів:

денотативного;

коннотативного;

функціонально-стилістичного.

 

Денотативний компонент  лексичного значення, або денотат (від  лат. denoto - позначаю) - предметне значення слова, указування на те, що називається  даним словом. Наприклад, багато синонімів, збігаючись по денотаті, розрізняються коннотаціями або стилістичним фарбуванням:  збіговисько-форум.

Коннотативний компонент  і (коннотація від лат. con -разом, noto-позначаю) є вторинною семантикою в семантичній  структурі слова, що позначає додаткові  емоційно-оцінні відтінки в значеннях слів або граматичних форм, що супроводжують їх основному (денотативному) значенню.

ACE - a person of a highest skill in the stated activity.

Sin(infml,esp.humor)- something that is regarded as wrong or shameful.

 

Функціонально-стилістичний компонент семантики - компонент лексичного значення слова, що містить інформацію про доречність/недоречності вживання язикової одиниці в тій або іншій ситуації, її приналежності до певної сфери спілкування й часовий фактор, що характеризує слова.

Access card (tdmk) - a great card given by British banks to their customers,who use it to obtain money,goods & services which they pay for later.

Banana republic (infml, derog) - a small country, esp. in Central or S.America, that is indersrially underdeveloped, politically unsteady & often dependent on financial suupport from abroad.

 

Два останніх компоненти семантичної структури слова  можна розглянуті як два типи стилістичного  фарбування: емоційно-експресивний і  функціональний.

Стилістичні фарбування - це таке ж об'єктивне явище, як і понятійний компонент.

При вживанні слова в  мові найчастіше відбувається звичайна реалізація того стилістичного заряду, що закладений у слові як язиковий (словникової) одиниці.

Як відзначає Бурмистрович Ю.А., стилістичне фарбування по своїй внутрішній сутності або емоційній оцінці якогось явища, тобто результат відбиття емоційного відношення людини до нього, або образ якогось явища, тобто результат відбиття цього явища в його чисто зовнішній цілісності (під явищем тут розуміється або предмет, або типова ситуація, у якій про цей предмет ведуться мова.

Обидва типи стилістичних фарбувань несуть додаткову інформацію до денотативного (предметно-логічному) значенню слова (на лексичному рівні) або  до, що виражає в пропозиції основної думки.

Емоційно-експресивне фарбування передає інформацію про відношення мовця до предмета мови, а також до адресата.

Функціональне фарбування (стосовно цього типу фарбування також  можна зустріти термін “стилістична”  у вузькому змісті) передають додаткову  інформацію про ситуації спілкування.

У тім або іншім  слові може бути різна кількість  стилістичних фарбувань, а якщо  кількість їх у різних словах збігається, то останні можуть виявитися неоднаковими по типах або різновидам цих типів.

Ю.Я. Бурмистрович виділяє  чотири основних типи стилістичного фарбування:

1. Предметно-емотивно-оцінне  стилістичне фарбування.

2. Ситуативно-емоційно-оцінне  стилістичне фарбування (у вигляді  книжкової, розмовної й нейтральної,  або відповідно у вигляді піднятої, зниженої або нейтральної).                

3. Предметно-образне стилістичне  фарбування.

4. Ситуативно-образна  (у вигляді наукової, офіційно-діловий,  публіцистичної, худ. поетичного, побутово-побутового  стилістичного фарбування).

Таким чином, стилістичне  фарбування - це частина лексичного значення слова додаткова до понятійного компонента цього значення і є емоційною оцінкою або образом якого-небудь явища. Стилістичним фарбуванням може володіти будь-яка значима одиниця мови й мови (від слова до фрази).

Сукупність типів і  їхніх конкретних різновидів стилістичних фарбувань  являють собою (або утворять) стилістичну структуру слова, що підкреслює стилістичну своєрідність і можливості вживання слова в мові.

Стилістичний же компонент, виходячи за рамки коннотацій, включає  емотивну коннотацію, семантичну коннотацію (укладену в самім значенні слова), сферу вживання, функцію.

Як бачимо розмаїтість  стилістичних фарбувань – оцінних  і функціональних, які є складовими стилістичного компонента.

Звідси випливає, що: стилістичний компонент  - це стилістична структура слова, що представляє собою сукупність фарбувань різних видів і типів (емоційно-експресивно-оцінний і функціональний типи), що несуть додаткову інформацію до денотативного компонента слова й указують на сферу, функцію, ситуативне й територіальне вживання конкретної лексичної одиниці.

Стилістичний компонент  слова є сутнісною характеристикою  практично всіх слів (тому що семантична коннотація присутня, вона вже входить  у структуру стилістичного компонента), це досить широке поняття, що включає  в себе різного роду інформацію:

інформацію про сферу  комунікації;

указує на стилістичний шар лексикона;

подає інформацію про  соціальну приналежність мовця, його паспорті (професія, рід заняття, емоційний стан);

указує на тимчасові  характеристики слова.

 

Всі стилістичні фарбування й інформація, укладені  в стилістичному компоненті слова, відбивається в словниках за допомогою відповідних маркерів.

Маркування (від фр. marquer  - відзначати) - відміченість, оформленість, виразність. На стилістичну маркування (тобто наявність у слова певного стилістичного фарбування) у словниках різних типів указують такі поноси як: розмовні, просторічні, книжкові, офіційні, офіційно-ділові, традиційно-поетичне, народно-поетичне.

            lovely - infml, becoming rare - разг.

             granny - infml - разг.

             parky - Br, infml - разг.

Емотивна коннотація може в словниках вказуватися  за допомогою таких позначок як: шутл., бран., иронич., почтит. тощо

                      nigger - taboo derog

                     petite - apprec

                      bibulous - humor or pomp

 При цьому не  слід забувати, що емотивна коннотація  входить у стилістичний компонент  слова, отже, слова з такими  позначками будуть стилістично  маркірованими.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

Стилістичний компонент і його лексикографічне відбиття у творах О.Генрі

 

Більшість лінгвістів виділяють  наступні види епітета:  постійний (тавтологічний), пояснення, метафоричний, змішаний, а також синтаксичні типи епітета.

Розглянемо особливості  функціонування і стилістичної ролі різновидів епітета на прикладі оповідань О.Генрі. Епітети без порушення семантичного узгодження.

 

А)  постійний (або тавтологічний) епітет

Під постійним епітетом (англійський термін conversational або standing epithet) розуміються стійкі поєднання, що зберегли образність, не дивлячись на широке вживання в поезії і фольклорі. У художній прозі такі епітети стають тавтологічними, вказуючими на необхідну для даного предмету ознаку.

 Наприклад: The Gift of the Magi BY O. HENRY

«Della finished her cry and attended to her cheeks with the powder rag. She stood by the window and looked out dully at a grey cat walking a grey fence in a grey backyard. To-morrow would be Christmas Day, and she had only $1.87 with which to buy Jim a present. She had been saving every penny she could for months, with this result. Twenty dollars a week doesn't go far. Expenses had been greater than she had calculated. They always are. Only $1.87 to buy a present for Jim. Her Jim. Many a happy hour she had spent planning for something nice for him. Something fine and rare and sterling--something just a little bit near to being worthy of the honour of being owned by Jim».

«A very thin and very agile person may, by observing his reflection in a rapid sequence of longitudinal strips, obtain a fairly accurate conception of his looks. Della, being slender, had mastered the art».

 

«So now Della's beautiful hair fell about her, rippling and shining like a cascade of brown waters. It reached below her knee and made itself almost a garment for her. And then she did it up again nervously and quickly. Once she faltered for a minute and stood still while a tear or two splashed on the worn red carpet».

 

«Oh, and the next two hours tripped by on rosy wings. Forget the hashed metaphor. She was ransacking the stores for Jim's present».

 

У даному уривку тексту оповідання О.Генрі «Дари Волхвів» поєднання припускає щось приємне, допомагає зробити логічний наголос на першу частину речення, показує емоційне відношення до описуваного явища.

Дуже часто додавальні кольори позначення, що виділяють основну, невід'ємну якість визначуваного предмету виконують описову функцію. Це, на нашу думку дуже яскраво подано у авторському виконанні О.Генрі в оповіданні «Останній листок» із збірника «Горящий светильник»

 

Example: The Last Leaf by O. Henry

«In a little district west of Washington Square the streets have run crazy and broken themselves into small strips called ‘places.’ These ‘places’ make strange angles and curves. One Street crosses itself a time or two. An artist once discovered a valuable possibility in this street. Suppose a collector with a bill for paints, paper and canvas should, in traversing this route, suddenly meet himself coming back, without a cent having been paid on account!»

 

«So, to quaint old Greenwich Village the art people soon came prowling, hunting for north windows and eighteenth-century gables and Dutch attics and low rents. Then they imported some pewter mugs and a chafing dish or two from Sixth Avenue, and became a ‘colony.’»

 

«That was in May. In November a cold, unseen stranger, whom the doctors called Pneumonia, stalked about the colony, touching one here and there with his icy fingers. Over on the east side this ravager strode boldly, smiting his victims by scores, but his feet trod slowly through the maze of the narrow and moss-grown ‘places.’»

 

«After the doctor had gone Sue went into the workroom and cried a Japanese napkin to a pulp. Then she swaggered into Johnsy’s room with her drawing board, whistling ragtime».

 

«Old Behrman was a painter who lived on the ground floor beneath them. He was past sixty and had a Michael Angelo’s Moses beard curling down from the head of a satyr along with the body of an imp. Behrman was a failure in art. Forty years he had wielded the brush without getting near enough to touch the hem of his Mistress’s robe. He had been always about to paint a masterpiece, but had never yet begun it. For several years he had painted nothing except now and then a daub in the line of commerce or advertising. He earned a little by serving as a model to those young artists in the colony who could not pay the price of a professional. He drank gin to excess, and still talked of his coming masterpiece. For the rest he was a fierce little old man, who scoffed terribly at softness in any one, and who regarded himself as especial mastiff-in-waiting to protect the two young artists in the studio above».

 

«…after the beating rain and fierce gusts of wind that had endured through the livelong night, there yet stood out against the brick wall one ivy leaf. It was the last one on the vine. Still dark green near its stem, with its serrated edges tinted with the yellow of dissolution and decay, it hung bravely from the branch some twenty feet above the ground».

 

Як бачимо, у наведених  уривках текстів прикметники сприяють відтворенню обстановки дії, зокрема що стосуються опису природи, навколишнього світу тощо.

Example: There was only a bare, dreary yard to be seen, and the blank side of the brick house twenty feet away. An old, old ivy vine, gnarled and decayed at the roots, climbed half way up the brick wall. The cold breath of autumn had stricken its leaves from the vine until its skeleton branches clung, almost bare, to the crumbling bricks.

У даному контексті застосовані автором епітети дуже відчутно показують читачеві настрій героїні, ніби ототожнюючи його з похмурою погодою. Цим автор намагається підсилити враження читача, дає змогу відчути та збагнути переживання героїні.

 

Б)  Епітет пояснення

Епітет пояснення указує на яку-небудь важливу межу визначуваного, але не обов'язково властиву всьому класу предметів, до яких він належить. Саме цей стилістичний засіб використано О.Генрі в оповіданні «Квадратура кола».

Автор намагається пояснити читачеві асоціацію замкнутості реального світу, провести аналогію нескінченності.

Example: SQUARING THE CIRCLE By O’Henry From THE VOICE OF THE CITY

«Nature moves in circles; Art in straight lines. The natural is rounded; the artificial is made up of angles. A man lost in the snow wanders, in spite of himself, in perfect circles; the city man's feet, denaturalized by rectangular streets and floors, carry him ever away from himself».

«On the other hand, straight lines show that Nature has been deflected. Imagine Venus's girdle transformed into a "straight front"!»

«When we begin to move in straight lines and turn sharp corners our natures begin to change. The consequence is that Nature, being more adaptive than Art, tries to conform to its sterner regulations. The result is often a rather curious product -- for in- stance: A prize chrysanthemum, wood alcohol whiskey, a Republican Missouri, cauliflower au gratin, and a New Yorker…»

«Wherefore, it may be said that the big city has demonstrated the problem of squaring the circle. And it may be added that this mathematical introduction precedes an account of the fate of a Kentucky feud that was imported to the city that has a habit of making its importations conform to its angles».

«Sam Folwell arrived in New York in the night. Still moving and living in the free circles of nature, he did not perceive the formidable, pitiless, restless, fierce angles of the great city waiting in the dark to close about the rotundity of his heart and brain and mould him to the form of its millions of re-shaped victims. A cabby picked him out of the whirl, as Sam himself had often picked a nut from a bed of wind-tossed autumn leaves, and whisked him away to a hotel commensurate to his boots and carpet- sack».

«About noon the city tired of playing with its mouse and suddenly squeezed him with its straight lines».

  Як бачимо в наведених прикладах епітет розкриває значущу властивість предмету оповідання.

 

Епітети з порушенням семантичного узгодження.

Значну групу таких  епітетів утворюють додавальні кольори  позначення, які використовуються в оказійному контексті. “Колір – показник суті, і людський розум створює незвичайні колірні образи предметів, дає їм оцінку, породжує складні, деколи несподівані асоціації”.

Актуалізують імен прикметників, у тому числі і прикметників кольору, в більшості випадків є визначувані іменники (досить привести такі приклади з художніх текстів, как: white passion, white silence, white music, yellow music, purple voice;). Аналіз приведених атрибутивних словосполучень показує, що контекстуальні референти прикметників не входять в списки їх візуально закріплених денотатов і не можуть виявити колірні ознаки, що є сигналом актуалізації прикметників кольору.