Шпаргалки по "Международной экономике"

11. Нетарифні засоби регулювання  зовнішньої торгівлі: види, цілі та наслідки застосування

Нетарифні - методи адміністр  впливу -ефектив-й засіб регул-ня зовн.ек діял-ті шляхом станов-ня певних вимог до суб’єктів господ діял-ті при здійсн-ні зовн.ек-ної діял-ті. Метою запровадь-ня певних заборон  та обмежень при регул-ні зовн.ек-ної діял-ті є захист вітчиз-го тов.вироб-ка та викон-ня певних м/н забов’язань кр-ни. Взагалі термін «нетарифне регул-ня» охоплює групу адмін-х, фін-вих, кредитних, тех-х та інших заходів, що усклад-ть імпорт та експорт певних тов-в. За визнач-ням основ-х методів нетариф-го регул-ня виділ-ть: 1.Кількісні обмеження: квотув-ня, ліценз-ня, «добров-не обмеж-ня» експорту. Кількісні обмеж-ня є формою держ-го регул-ня умов виходу підпр-ств на зовн-й ринок. Квота – кільк-й нетариф-й засіб обмеж-ня експорту або імпорту товару певною кіл-тю або сумою на певний проміжок часу. Квоти бувають як експортні,  так і імпортні. За способом формув-ня квоти бувають порціальні (відповідно до обсягів кр-ни в експорті і імпорті за базовий період), 2стор-ні (в обмін на зустрічні торг.-політ. поступки), вибіркові (обмеж-ня поставки тов-в з якоїсь певної кр-ни або групи країн при вільних закупках з інших країн). Ліценз-ня – регул-ня зовн.ек-ної діял-ті через дозвільний пакет докум-в, що видається держ. органами на право експорту або імпорту товару у визнач-них кіл-тях на певний проміжок часу. Ліцензії бувають генеральні (дозвіл без обмежень обсягу та вартості) та індивід-ні (однораз-й дозвіл на одну торг-ну операцію). Добровільне обмеж-ня експорту – це кіл-сне обмеж-ня, що грунт-ся на забов’язанні одного з партнерів обмежити (не розшир-ти) обсяг експорту, взятому на себе в рамках офіційної міждерж. угоди про станов-ня квот на експорт товару. 2. Приховані методи: тех.-ні бар’єри, пол-ка держ. закупівель. Тех-ні бар’єри – вимога дотрим-ня нац-них стандар-в, одерж-ня сертиф-тів якості на імпортну прод-цію, спеціф-го маркув-ня та пакув-ня тов-в, дотрим-ня сан.-гігієн-них норм, фітосан-го контролю, еколог-го контролю з метою зах-ту навкол-го серед-ща та інші вимоги, встанов-ні закон-вом кр-ни. За класиф-цією основ-х дозвіл-х докум-тів,які видаються на підставі закон-чих і підзакон-х актів, що мають на меті запровадь-ня певного виду контролю із урах-ням цілей і задач відповід-го органу (сертифікат відповідності, експертний висновок на вивез-ня відходів, фітосан-ний сертифікат, ліцензія на ввез-ня (вивез-ня) валюти тощо.) За тематикою дозв-х докум-тів виділ-ть такі напрямки: ліцен-ня, облік - реєстрація зовн.ек. контрактів, сертиф-ція імпортованої прод-ції, контроль.

12. Державна реєстрація суб'єктів мед. Презумпція права на здійснення мед як атрибут ринкової системи господарювання

Згідно закону України “Про ЗЕД” всі  суб'єкти  зовнішньоекономічної  діяльності  мають  рівне право здійснювати  будь-які її види, прямо  не заборонені  законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні  особи  мають  право  здійснювати зовнішньоекономічну діяльність  з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами   України. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Кеуючись декретом КМУ “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)” здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами підприємницької діяльності України не потребує державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну  діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених законом України “Про ЗЕД”, в тому числі і шляхом  видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

13. Цілі тарифної політики; стратифікаційний  аналіз наслідків тарифної політики (динаміка статусу окремих соціальних груп)

Цілі тарифної політики Зовн.ек політика держ – це комплекс заходів, що мають на меті досяг-ня ек-кою кр певних переваг на св ринку і водночас – захист вн ринку від конкур-ції іноз товарів. Вона спрямована на стимул-ня (обмеж-ня) експорту (імпорту) тов-в. Інструм-ми такої пол-ки є методи тариф-го і нетариф-го регул-ня МТ, осн формами – держ протекц-зм і політика «вільної торг-лі». Тарифні методи регул-ня зовн торг-лі займають одне з цн місць у сис-мі держ регул-ня ЗЕД. Мито підвищує ціну конкрет-го імп товару при надход-ні на вн ринок кр, дає змогу нац тов.вироб-кам підвищ-ти загал-й рівень цін вітчизн тов-в та одержувати дод прибуток. Мито прямо захищає вн ціни і прибутки нац підпр-ств. Рівень мит-х ставок, зростає з підвищ-ням ступеня обробки науко- та техноємкості: сировина обклад-ся низьким митом або взагалі не обклад-ся ним, за техноємкі ж, готові товари та послуги стяг-ся високе мито. Введ-ня мит-го тарифа на імпорт надає переваги вн виробнику та держ, але в пройграшу залиш-ся споживач. Введ-ня митного тарифу на імпорт призводить до перерозподілу дох-в від спож-чів на користь держ бюджету та вироб-ків в імпортозамін галузях. Введення митного тарифу на експорт може бути цілесообразною в тому випадку, коли ціна на будь-який продукт знаходь-ся під контролем та утрим-ся на рівні нижче св шляхом виплати певних субсидій вироб-кам. Метою держ підтримання достатньої пропозиції на вн ринку та уник-ня надлиш-го експорту продукту, що підлягає субсидії. Експортні тарифи викор-ся, кр, що розвив-ся та кр з перехід-ю ек-кою. В цьому випадку осн втрати несуть не спож-чі, а вироб-ки. Стратифікац. аналіз наслід-в та-риф.пол-ки (динаміка статусу окрем. соц.груп). Провед-ня тариф. пол-ки має певні наслідки: зменш-ся обсяги внутр. спож-ня; збільш-ся обсяги продаж внутр. вироб-ками і зросає в-во в імпортоконкур-х галузях; збитки іноз. вир-ків, що вираж-ся в змен-ні обсягів продаж на ринку певн. кр-ни; грош. витрати нас-ня; збіл-ня доходів до держ. бюджету; зниж-ня ефект-ті ек-ки за рах-к збіл-ня неефект. в-ва; відбув-ся втрати спож-чів; погірш-ня кон-тури внутр. ринку і змен-ня ефект-ті нац. ек-ки (падає рівень конкур.здат-ті, уряд пітри-мує нац. вир-во, підприємці орієнт-ся на митн. заходи, виникає парник. ефект для нац. підприємців); підвищ-ня цін у кр-ні – інфляція; збіл-ся ефект-ть господар-я у довгострок. перспективі, нац. ек-ка не впливає на параметри роботи ринку; збілльш-ся кіл-ть тов-в, що купується на ринку, бо падають ціни.

14. Валютні ризики та методи страхування валютних ризиків

Особливе місце серед комерційних  ризиків займають валютні ризики – небезпека валютних втрат в  результаті зміни курса валюти ціни по відношенню до валюти платежу у  період між підписанням зовн.торг угоди  та здійснення платежу по ньому. Види валютного ризику: 1) операційний – можливість збитків або недоотримання прибутку; 2) балансовий (трансляційний) – невідповідність активів та пасивів, які виражені у іназем валютах; 3) несприятливий вплив валютного ризику на економічний стан підприємства. Основні проблеми управління валютними ризиками. · Необхідно встановити на якому рівні слід визначати і реалізовувати різні варіанти стратегії хеджування · Визначення для якого виду валютного ризику на кожному рівні ієрархії корпорації слід використовувати хеджування. Види стратегій хеджування: Операційна · Використання місцевих кредитів для рівноваги місцевих активів · Метод прискорення та затримки платежів Контрактна · Форвардні валютні контракти · Валютні опціони Метод прискорення та затримки платежів · Використовується для захисту грошової готівки між взаємозв”язаними підрозділами, наприклад головною компанією та її філіалами. Стратегія прискорення - означає інкасацію іноземної валюти на рахунки дебіторів до строків, коли очікується послаблення іноземної валюти, і розрахунки з постачальниками та кредиторами до строків, коли очікується посилення іноземної валюти. Стратегія затримки – означає, що фірма затримує отримання платежів на рахунки дебіторів, коли очікується посилення іноземної валюти, і затримує розрахунки з постачальниками та кредиторами, коли очікується послаблення іноземної валюти. Форвардні валютні контракти - заключається між банком та фірмою на поставку іноземної валюти по встановленому валютному курсу у строго визначені строки. Валютні опціони - використовуються, коли необхідно гарантувати до іноземної валюти по встановленому раніше обмінному курсу, закріплює за покупцем право, не накладаючи на нього додаткових зобов”язань, купити чи продати іноземну валюту на визначену суму по фіксованому обмінному курсу на протязі встановленого періоду в майбутньому

15. Проблема лібералізації мед  України. Факторні передумови  міжнародної спеціалізації України

Для Укр.-ни сьогодні актуал-ною  є така мета зовн.ек політики, яка  полягає в органіч-му поєд-ні заходів щодо послідовної ліберал-ції сфери зовн.ек зв’язків з регул-чою роллю держави в цій сфері при переваж-му викор-ні ринк-х, а не амін-них засобів регул-ня. Ліберал-ція передбачає вільну торг-лю та обмежене втруч-ня держави у зовн.ек діял-ть. Рух до зміш-ї ек-ки потребує від держави: 1) істотного змен-ня прямого держ-го впливу на ек-не життя сус-ва, 2) оволодіння новими методами регул-ня ек-ки. Перша задача, перш за все, передбачає: 1.Ліберал-цію цін, тобто встанов-ня цін повинне здійс-тись на ринковій основі, а не державою; 2.Відмова від директив-го планув-ня, планув-ня діял-ті підприємств стає їх власною справою; 3.Усун-ня спец-ної сис-ми мат.-тех. забез-ня підприємств, вони стають самостій-ми щодо визнач-ня де, у кого, на яких умовах придбати необхідні їм рес-си. Другою та, як показує практика Укр-ни та інш. країн з перехід-ю ек-кою, більш склад-ю задачею є оволодіння державою новими підходами, методами та інструм-ми регул-ня ек-ки. Низька конкур.спромож-ть прод-ції Укр-ни в умовах відкритої нац-ної ек-ки була головною причиною різкого скороч-ня частки пром-вих тов-в торг-лі з інш. кр-ми. Слід також зазначити, що багато держав, в т.ч. і Укр-на, декларуючи вільну торг-лю і палко захищаючи переваги безперешкод-ї м/н міграції кап-лів і роб-ї сили, тим не менше досить вміло поєд-ть ці теор-ні концепції з практ-ю шир-го використання захисних тарифів та інших видів обмежень. Актуальним для України є розв язання питання подвійного оподаткування прибутку, який одержує іноземний учасник СП. Поліпшення інвестиційного клімату для іноземних підприємців в Україні пов язана і з формуванням системи страхування від політичних і економічних ризиків.

Факторні  передумови міжн.спец-ції України. Україна має вел.запаси цінних кор.копалин усіх осн.груп- паливн, рудн. та нерудних. Ведеться видобуток кам”ян. та бур.вугілля, зал, марганц.руд, калійних солей, уран.руд. Україна забезпеч. унікальн.запасами водн, земельн, лісов. та рекреац.рус-сів. Але вони викор-ся вкрай нераціон-но. Наявн-ть на У. таких факторів прир.рес-сів зумовл. її міжн.спеціалізацію на світ.ринках. Так, основу тов.стр-ри експ-ту У. стан. пост-ки чорн.металів та виробів з них (трубопрокат)- близько 40% Е. Більше третини експ-ту припад. на пост-ки хім. та пов”язаних з нею галузей пром-ті, мінер.прод-тів, машин, устатк-я та механ-мів, текстилю та виробів з нього, алюмінію та його виробів. Збільшилася частка чорн.металів, механ. машин та устатк-я, прод-тів неорган. хімії. Натомість зменш-ся частка зернов. культур, палива мінерального, нафти та прод-тів її перер-ки, засобів наземного, пов. та водн.трансп-ту, одягу. Сприятл.клімат.умови та родючі грунти забезп. вир-во зернових, соняшника та рослинних жирів, цукру. 90% пр-ції металургії йде на експ-т, така ж сит-ція і з феросплавами. Суч.реалії укр.експ-ту: нас не чекають на європ.ринках, тому слід освоюв. Ринки Азії, Близьк.Сходу, Африки. Осн.торг.партнер У.- Росія, на яку приход-ся 35% укр. експ-ту (хім. прод-ція, металургія, АПК, машинобуд-я)

16. Структура, задачі та напрями  діяльності апарату державного регулювання міжнародної економічної діяльності України

Держ та її органи не мають  права втручатися в ЗЕД її  суб єктів, якщо таке не передбачено  законодавством.  Органи держ регулювання  ЗЕД: ВРУ, Раду Міністрів України, НБУ, Міністерство зовнішньоекономічних зв язків України, Державне управління митного контролю України, Антимонопольний комітет. Загальнодерж органи визначають загальноправові, організаційні засади МЕД в У. Найвищим органом є ВР України. ВРУ як представницький, законодавчий орган приймає закони, що регулюють МЕД, які пов язані з оподаткуванням, наданням пільг створенням фін інститутів, укладанням міжн договорів тощо. ВРУ встановлює спец режими МЕД на території У, визначає напрямки зовнішньоек політики, затверджує списки товарів, експорт та імпорт яких забороніється або підлягає ліцензуванню. Президент, як голова держ, забезпечує узгодження дії органів держ влади. Виконує представницьку функцію, відповідає за визначення напрямків зовн політики тощо.Кабінет Міністрів України – осн орган виконавчої влади, який забезпечує заг умови ек діяльності в У, здійснює координацію і контроль за МЕД. КМУ визначає розподіл функцій, повноваження міністерств і відомств, приймає участь у розробці концепцій МЕД, готує пропозиції щодо укладання міжн договорів з питань торговоек співроб-ва, формує склад торгових представництв У за кордоном, здійснює нетарифне регулювання МТ, забезпечує приплив в кр інвестицій, надає іноз організаціям і фірмам дозвіл на відкриття представництв.Функціональні органи – відповідають за розробку і координацію держ програм розвитку міжн співробітництва, визначають структуру інвестицій, іновацій, торгівельної політики. (Мін-во економіки, Мінфін, НБУ, Держ митний комітет, Держ стандарт.)Функції Мінекономіки: забезпечення розробки і реалізації держ міжн ек політики, прийняття участі в розробці зовнішньоторг і платіжн балансу У, пропозицій з формуванням концепції держ програми розвитку МЕД, формування регіональних програм розвитку МЕД, забезпечення механізму оптимізації експортної і імпортної діяльності, здійснення оперативного нетарифного регулювання в МТ, видача ліцензій, забезпечення квот на проведення МЕД, здійснення контролю за осн  міждерж розрахунків. НБУ -проводить єдину нац грошовокред політику, здійснює регулювання гр обігу, забезпечує купівельну спроможність гр. од, встановлює форми і порядок проведення міжн розрахунків, видає ліцензії банкам на проведення банківської діяльності в У, регулює порядок обігу іноз вал на території У, регулює курс гривні, здійснює управ-ня золотовалютними резервами. Державний митний комітет – це цн митний орган, який здійснює митне регулювання і митний контроль на нац рівні. Він здійснює такі функції: забезпечує дотримання законодавства, ек безпеку держ в межах повноважень, виступає з пропозиціями щодо оптимізації митного регулювання міжн торгівлі, збирає мито при перетині товарів кордону У, бореться з контробандою і порушенням митних правил, веде митну статистику в У, створює сприятливий митний режим для сприяння виконання угод в У, захищає права нац споживачів і контролює якість ввозимих товарів, регулює держ органи, підприємства, громадян з питань митної політики. Державний стандарт – проводить узгодження стандартизаційної і метрологічної політики, забезпечує контроль за якістю товарів, що надходять до України за імпорту.

17. Макроекономічні органи регулювання  відкритої економіки Адміністративні  та економічні методи регулювання  мед в Україні

Структура інститутів, що управляють ЗЕД КабМін, Мін-во зовн торгівлі або зовнішньоек звязків, митні органи , ЦБ, Експ-імп банк, Цн стат управління, Мін-во іноз справ, податкові відомства. Мін-тво зовнї торгівлі здійснює функції керівництва, регулювання та контролю у галузі зовн торгівлі, виробляє розпорядження і слідкує за їх виконанням усіма підвідомчими їй організаціями. Функції:1)Роробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами;2)Розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з іноземними державами і підписує торгові договори і угоди за уповноваженням свого уряду;3)Складає проекти експортно-імпортних та інших зовнішньоторгівельних планів, контролює їх виконання; 4)Контролює і регулює діяльність експортно-імпортних об єднань, торгових представництв за кордоном, займається питанням митної та вал-фін  політики; 4)Видає експ та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою і підбором кадрів тощо. Торгові представництва країни в іноз державах захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн торгівлі. Функції :1.Представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвитку торгових та інших господарських відносин цієї країни з країною перебування торгового представництва; 2.Регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;3.Здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;4.Вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні зв язки та        кон юнктуру ринків країн перебування,  подавати відповідну інформацію у Міністерство зовнішньої торгівлі та Міністерство іноземних справ своєї країни, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям своєї країни.Торгові представництва є частиною посольства чи місії даної країни, вони безпосередньо підпорядковуються Мін-тву зовнї торгівлі.ЦБ відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими інструментами, регулюванням курсу нац валюти. Експ-імп банки здійснюють кредитні та розрахункові функції від імені уряду, кредутування зовнішньої торгівлі.Митні органи – це держ установа, що контролює експ-імп потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито та податки. Мін-во іноземних справ сприяє визначенню зовнішньопол орієнтирів і зовнішньоп забезпеченню зовнішньоек інтересів нац експортерів та імпортерів.Кабінет Міністрів координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоек діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття нац зовнішньоек стратегії, політики та законодавства головними органами держ влади  країни.