Шпаргалки по "Международной экономике"

18. Інститути та інструменти  державної підтримки мед

Структура інститутів, що управляють ЗЕД КабМін, Мін-во зовн торгівлі або зовнішньоек звязків, митні органи , ЦБ, Експ-імп банк, Цн стат управління, Мін-во іноз справ, податкові відомства. Мін-тво зовнї торгівлі здійснює функції керівництва, регулювання та контролю у галузі зовн торгівлі, виробляє розпорядження і слідкує за їх виконанням усіма підвідомчими їй організаціями. Функції:1)Роробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами;2)Розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з іноземними державами і підписує торгові договори і угоди за уповноваженням свого уряду;3)Складає проекти експортно-імпортних та інших зовнішньоторгівельних планів, контролює їх виконання; 4)Контролює і регулює діяльність експортно-імпортних об єднань, торгових представництв за кордоном, займається питанням митної та вал-фін політики; 4)Видає експ та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою і підбором кадрів тощо. Торгові представництва країни в іноз державах захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн торгівлі. Функції :1.Представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвитку торгових та інших господарських відносин цієї країни з країною перебування торгового представництва; 2.Регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;3.Здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;4.Вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні зв язки та        кон юнктуру ринків країн перебування,  подавати відповідну інформацію у Міністерство зовнішньої торгівлі та Міністерство іноземних справ своєї країни, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям своєї країни.Торгові представництва є частиною посольства чи місії даної країни, вони безпосередньо підпорядковуються Мін-тву зовнї торгівлі.ЦБ відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими інструментами, регулюванням курсу нац валюти. Експ-імп банки здійснюють кредитні та розрахункові функції від імені уряду, кредутування зовнішньої торгівлі.Митні органи – це держ установа, що контролює експ-імп потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито та податки. Мін-во іноземних справ сприяє визначенню зовнішньопол орієнтирів і зовнішньоп забезпеченню зовнішньоек інтересів нац експортерів та імпортерів.Кабінет Міністрів координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоек діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття нац зовнішньоек стратегії, політики та законодавства головними органами держ влади  країни.

19. Принципи міжнародної економічної  діяльності України в міжнародному  та національному правовому контексті

Принципи – це певні  правила, ідеї, засади здійснення певної діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються у нормах міжнародного права, а потім розвиваються у міжнародному економічному праві. Принципи бувають загальні і специфічні. Згідно Закону України «Про зовшішньоекономічну діяльність суб єкти ЗЕД України та іноземні суб єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами: Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, Принципом юридичної рівності і недискримінації, Принципом верховенства закону, Принципом захисту інтересів суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності, Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

20. Особливості українського нормативного  регулювання міжнародної економічної  діяльності. Стандартизація та метрологія  в міжнародній економічній діяльності

Особливості українського нормативного регулювання  міжнародної економічної діяльності. Основним нормативним актом, що регулює зовнішню економічну діяльність Украхни є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до цього Закону суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: фізичні особи , юридичні особи, об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність, структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України, спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, котрі зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, інші суб'єкти господарської діяльності. Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи. До видів зовшшньоекономічної діяльності, що здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: -експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; -надання суб'єктами зовніїїіньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності та навпаки. -наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; -кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності; -створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; -створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; -спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності; -підприємницька діяльність на території України та за її межами, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, "ноу-хау", торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; -організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; -інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Щодо особливостей праав фізичних та юридичних осіб, то фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які постійно проживають на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які постійно не проживають на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Всі суб'-єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство зовншшьоекономічних зв'язків України протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове, якщо установчі документи не передбачають інше. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом країни, що є місцем її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержані вимога законів України. До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче спів-робітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили ідше. До зовнййньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється. До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа. До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту. При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.

Стандартизація  та метрологія в міжнародній економічній  діяльності

В світовій практиці створено мережу технічних комітетів із стандартизації у провідних галузях науки, техніки, економіки (у 1998 р. їх було 121). Діяльність у сфері стандартизації постійно розвивається. Наприклад, одним із найактивніших на кінець ХХ ст. став сектор стандартизації і сертифікації послуг. І це не випадково, адже в сучасному світі сектор послуг величезний. У промислово розвинутих країнах на нього припадає більше двох третин ВВП і зайнятості населення. Більше половини всіх витрат населення припадає на такі послуги: охорона здоров я, торгівля, транспорт, банківська справа, страхування, телекомунікації, туризм тощо. Застосування в сфері послуг практики стандартизації, по суті виявилось неможливим через те, що робота в сфері послуг оцінюється безпосередньо клієнтом, має творчий характер і містить значну долю ручної праці. Послуги, на відміну від товарів, не можна зберігати, повертати, віддавати під заставу або передавати іншим особам. Тому їх стандартизація вкрай ускладнена і вимагала розробки точних параметрів забезпечення рівня якості послуг.Україна також робить перші кроки у забезпеченні захисту споживачів від послуг низької якості. На базі ухвалених в Україні ряду законів створюються і починають діяти державні і міждержавні (у рамках СНД) стандарти. Роботи по створенню стандартів на послуги здійснюються, насамперед, на потенційно небезпечних для населення ділянках. До них відносять стандарти на хімічне чищення і прання білизни, ремонт і технічне обслуговування електронних побутових машин, приладів і апаратури, перукарські послуги тощо. На новому етапі розвитку стандартизації в Україні з 1992 по 1998 рр. Вже розроблено більше 2000 стандартів, а на стадії розробки знаходяться понад 1000. Державний стандарт, один з функціональних органів державного управління України, проводить узгодження стандартизаційної і метрологічної політики у відповідності з міжнародними правилами і нормативами, забезпечує контроль за якістю товарів, що надходять до України за імпорту.

21. Міжнародні правові рамки  торгівлі між країнами. Конвенція ООН про міжнародні купівлю та продаж товарів

КООН  від 1980 регламентує осн  права та обов”язки контрагентів. Дан док-т містить 101 статтю та визначає сферу свого застос-ня, порядок  укладення договору, стр-ру договору ітд. Осн знач документу полягає  в тому, що він усуває осн розбіжності, які існують в НАЦ Зак-вах стосовно міжнар К-П Т. Вона містить перелік можлив об”єктів  МТ, визначає ознаки контракту, осн обов”язки сторін, засоби правового захисту та розва”язання суперечностей між контрагентами.   Ця К стос-ся лише К-ПТ.   Ця К не застос-ся до продажу: · Товарів,що купуються для особистого споживання  · Товарів з аукціонів · Фондових паперів, акцій, оборотних документів та грошей  · Водного та повітряного транспорту  · Електроенергії

22. Міжнародна кооперація та  міжнародний поділ праці як  передумови міжнародної економічної діяльності

МПП-спеціалізація окремих країн на вир-ві товарів та послуг, якими вони обмінюються між собою. З посиленням міжн.спеціалізації МПП базується на наділеності країн капіталом,працею,підприємницькими талантами, знаннями. Саме це зараз  визначає , на вир-ві яких товарів та послуг спеціалізується країна. Кооперація- інтенсивний обмін продуктами спеціалізації.  Міжн. спеціалізація виступає, з од.боку, подетальною спец., а з іншого-тісним коопераційним звязком між госп.субєктами різних країн. Отже МПП та міжн.кооперація є нерозривні процеси які призводять до зміцнення міжн. економ.звязків між країнами та  до посилення ролі МЕД та залежності одних краін від інших. МПП є передумовою МЕД, оскільки міжнар ек відносини розвиваються на основі міжнар поділу праці (МПП), який являє собою обмін між країнами факторами і результатами вир-ва в певних кількісних і якісних пропорціях. Передумовою МПП є розвиток сусп-го поділу праці за родом діяльності та просторовою диференціацією. Формами МПП є: міжнар спеціалізація та міжнар кооперація, які мають свої типи види підвиди тощо Сусп поділ праці: 1. за родом діяльності: - загальний – частковий – одиничний 2. за просторовою диференціацією - територіальний (всередині країни) МПП: 1. міжнародна спеціалізація і міжнародна кооперація: 1) предметна, подетальна, технологічна МС: виробнича, міжгалузева, внутрішньогалузева, підприємств МК: територіальна, окремих країн, груп країн, регіонів світу Важливим є розуміння: А) тенденцій у пропорціях міжнар виробничої спеціалізації і кооперації (на сьогодні превалює внутр-галузева спец-я, кооперація). Б) умов та особливостей міжнар спец-ї окремих країн Фактори, що впливають на МПП можна розділити на: 1) природно-географічні або відмінності в 1.1 розмірах території 1.2 чисельності населення 1.3 ек-но-географ мположенні 1.4 наділеності природн ресурсами 2) соц-ек-ні 2.1 мотивації та кваліфікації робочої сили 2.2 науково-техн-му потенціалі 2.3 виробничому апараті 2.4 масштабах і серійності вир-ва 2.5 темпах створення об”єктів вир-ої і соц-ї інфраструктури 2.6 особливостях істор розвитку 2.7 зовн-ек-них традиціях 2.8 соц-ек типах ек-ки 3) науково-технолог прогрес: 3.1 розширення фронту і диференціація науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт 3.2 прискорення темпів морального зносу 3.3 збільшення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств 3.4 технолог. Диверсифікація 4) політичні фактори.

23. Зарубіжний досвід регулювання  відкритої економіки: можливості  застосування в Україні

Це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозициї. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію. Україна у міжнародній торгівлі віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас проводить політику протекціонзму стосовно певних країн та груп товарів. Україна уклала угоди про вільну торгівлю з такими країнами: ратифіковано-Білорусь, Росія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Естонія, Латвія, Молдова, Туркменистан, Узбекистан; не ратифіковано: Казахстан, Литва. Також Україна уклала угоди з встановленням  режиму найбільшого сприяння з: Австрія, Болгарія, Греція, Єгипет, Індія, Китай, Німеччина. Гвінея, Швейцарія, Франція та інше. Крім того, укладені контингентні угоди з Киргистаном, Туркменистаном, Росією, Узбекистаном, які передбачають, що режим вільної торгівлі не поширюється на певні групи товарів. Незважаючи на це, порівняно з іншими країнами постсоціалістичного табору економіка України є найменш відкритою. Відкритість економіки – це відношення сумарного обсягу експорту, імпорту і нефакторингових послуг до ВНП (%). Але сучасна політика уряду України свідчить про прийнятий курс на відкритість економіки та широку інтеграцію у світове господарство. Для забезпечення гарантованого доступу до товарних ринків у рамках приєднання України до ГАТТ і її вступу до СОТ проводиться поступове зниження ставок ввізного мита України. Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита не більше ніж 14%.На даний час в Україні показник середньозваженої ставки ввізного мита характеризує українську систему митно-тарифного регулювання як відкриту. Головною проблемою є правове регулювання зовнішньоторгівельної політики.

24. Державна політика захисту галузей національного виробництва: цілі та методи; задачі експортно-промислової політики в Україні

Державна  політика захисту внутрішнього ринку  від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних та нетарифних інстр-тів торгової політики називається - протекціонизм. Тепер, напевне, немає більш актуальної проблеми для нашої економіки, ніж відродження національного виробництва, збільшення випуску сучасної конкурентноздатної продукції. Важливе місце належить проведенню державою ефективної зовнішньоторговельної політики – одного з важливих елементів впливу на сприяння розвитку власного виробництва, підтримку вітчизняного товаровиробника. Світовий досвід показує, що розвиток зовнішньоекономічних відносин у країнах з перехідною економікою, як правило, регулюється державою. Однак глибина і жорсткість ряду заходів впливу на цей процес можуть істотно відрізнятися. Загальним є одне – держава захищає національну економіку, інтереси товаровиробників і споживачів, створюючи за допомогою відповідних важелів відносно вигідні умови інтеграції національного господарства в систему світових господарських зв'язків. Тому завданням зовнішньоекономічної політики стає м'ягкість деструктивного впливу на зовнішню торгівлю, що відбувається за межами національних границь, і поліпшення за рахунок цього умов господарювання власних товаровиробників. Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні – ті, що засновано на використанні митного тарифу, і нетарифні – всі інші методи. Нетарифні методи регулювання підрозділяються на кількісні методи і методи прихованого  протекціонізму. Окремі інструменти торгової політики частіше застосовуються при необхідності або обмежити імпорт, або форсувати експорт. Методи: 1.Тарифні. Інструменти: -митні тарифи -тарифна квота 2.Кількісні. Інструменти: -квотування –ліцензування -“добровільне обмеження експорту” 3.Приховані. Інструменти: -державні закупки -вимога про зміст місцевих компонентів -технічні бар’єри -податки і збори 4.Фінансові. Інструменти: -субсидії –кредитування -демпінг.  До найголовніших заходів державної політики захисту галузей нац вир-ва слід віднести заходи протекціонізму (П). П – це політика захисту внутр. ринку та нац товаровиробників від іноземної конкуренції шляхом застосування тариф та нетариф інструментів торговельної політики, а також патерналістських засобів впливу на розвиток ек-ки, окрем галузей або в-ва вцілому.   Патерналізм – засоби підтримки нац в-ва – це цілеспрямований вплив на параметри ек діяльності з метою покращення показників ек розвитку, ↑ обсягів виробленої продукції, ↑ конкурентоспроможності нац в-ва. Щодо тариф методів, то основними ф-ціями мит тарифів є: - мит тарифи є захистом нац виробників від інозем конкуренції; - збір мит податей є важливим джерелом надходжень до держ   б-ту; - мит тарифи широко використовуються  для покращення умов доступу нац товарів на іноземні ринки; - ставки мит тарифів впливають на стан платіжного балансу країни. До найбільш розповсюджених інструментів нетариф адміністративного рег-ня ЗЕД відносять ліцензії та квоти. Ліцензування та квотування імпорту/експорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме: - у випадку погіршення розрахункового балансу, ↑ зовнішньої заборг-ті країни; - у випадку порушення рівноваги окремих товарів на внутрішньому ринку; - у випадку необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортованою та вітчизняною продукцією; - у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав; - у відповідності з міжнар угодами.  Цілі протекціонізму: - здійснення позитив впливу на нац в-во, що вирішує: проблеми зайнятості, ↑ НД, ВВП; - покращення умов формування плат балансу та ек кон”юнктури; - забезпечення стабільності нац ек та ек безпеки шляхом недопущення інозем конкурентів до деяких ключових сфер соц-ек життя держави; - розв”язаня соц проблем.