Шпаргалки по "Международной экономике"

39.Міжнародний туризм. Україна в  сист м/н тур послуг: реальн  та парспектива.

М.туризм-вид  підпр.д-ті,який передбачає над-ня широкого комплекутурист. послуг з метою задов.потреб інонац.туристів:турист-й-лікув-я,відпочинок;

науковий- участь в міжн.семінарах,конгресах;діловий-поїздки  для провед-я

комер.перег-в;етнічний-поїздки для  зусирічі родичів.

Впровадж-я нової інформ-ї сис-ми у турис.бізнесі У.З розв.НТП роз-ся пр-с

комп’ю-ції п-в різних галузей  ек.У.В 1999р.виник-ня укр.тур.інформ.с-ми,яка

надає шир-кі можл-ті орган-ції маркет.д-ті та інфор.забезп-ня п-в,які функ-ть

на тур.р-ку.Головна мета:форм-ня інфор.бази даних про тур.послуги У.з подальшою реал-цією їхнього пр-ту на вн, зов.р-ках та всесвіт-х с-мах.В У-ні

сприяиві умови для турист.туризму(в  Закарпатті цілющі санаторії).

40.Стр-ра укр.експ-ту та цілі  її оп-тиміз-ї.

Сфера ЗЕД є однією з найб.ди-намічних в ек-ці Укр.У  період з 1994р. по 1997р.заг.обсяг зовн.торгівлі посту-пово зростав.Так експорт збільш-ся на 22,3%.Остан.2р.(1998,1999)у зовн.торг-лі спостер-ся спад.У1999р.еспорт тов-в і послуг був менший за рівень 1994р. При цьому через більше скороч-я імпорту вперше з 1994р. склалося по зит.сальдо торг-лі.Дані за 1квартал2000 р. вказують на значне покращ-я справ у зовн.торгівлі.Експорт зріс у порів-ні з відповід.періодом 1999р. на 24%.Якщо така тенденція буде зберігатися,то ста-не можливим наближення до пок-ків 1997р.Однак,товарна стр-ра укр.експ-ту погірш-ся.Домінуючі позиції займає прод-ція металург.галузі(42,3%),мінер. прод-ти і хімія.Так,напр.,з 1995р. обсяг експ-ту чорн.металів збільш-ся на 6,4% ,а експ-т прод-ції м/б скоротився.Це оз-начає збільш-ня частки сир-ни і тов-в з низьк.додан.вар-тю у стр-рі експ-ту. Щодо торг-лі рег-ми,то взагалі остан. роками відбулась певна зміна напрямів торг.потоків,диверсифікація укр.експ-ту.Знач.чином змен-сь частка кр-н СНД в експ-ті Укр.Протягом кіл-кох років продовж-ть зростати обсяги поставок укр.тов-в в Китай,Турреч.,Німеч.,Італ. Можна відмітити,що в цілому кр-ми – найб.торг.партнерами Укр-ни протягом ост.років залиш-ся Росія,Китай,Тур., Нім.,Італ.,США,Білор.,Польща.Торгів-ля по рег-х розподіл-ся наст.чином:бі-льше 55%імп-ту тов-в надх-ть з країн СНД,експ-т з Укр. до кр-н СНД також займає значне місце-більше 30%.Серед кр-н СНД найб.торг.парт-м явл.Росія (78% імпорту і 55% експ-ту)У стр-рі укр.експ-ту до РФ понад 90% займає прод-ція глибокої чи достатньо глиб. переробки.Щодо торгівлі з ЄС голов. експ.позиції Укр. в стр-рі торг-лі з ЄС (склад.більше 74%): неблагор.метали( 31,9%),текстиль та текст.вироби(15,6%) ,мінер.прод-ти(11,2%),прод-ція хім.га-лузі(9,8%),машини,устатк-я(5,6%).Ни-зькі темпи ек.перетворень обумовлю-ють вплив негат.фак-рів роз-ку зовн.торг-лі Укр.,серед яких:у тов.стр-рі експ-ту переважає прод-ція енерго-ємк.галузей,сир-на і товари з низьк.до дан.вар-тю.;низьк.конкурентоспром-ть вироб-в тов-в і послуг.Необх-на структ. трансформація експ.галузей з метою збільш-я частки кінц.прод-ції у заг.об-сязі експ-ту,а також необх-на ефект. держ.пол-ка щодо стимул-я експ-ту,зокрема прод-ції високотехнол.галу-зей,подальше посил-я диверсифік-ї укр. експ-ту,створ-я інфраст-ри для просув-я укр.тов-в на ринках ін.кр-н(реклама, марк-г тощо).

41. Структура українського імпорту та цілі її оптимізації.

Традиційно  основна доля імп-та т-рів У.приход-ся на енергоносії-прир.газ, нафта,нафпр-ти.Але  доля імп-ту мін.пр-ів за ост.час зниж-ся в заг.імп-ті т-рів,

це  поясн-ся ліквід-єю поставок туркм-го газу в У.На долю Р-сії прих-сь осн. ім-рт.Оцінюючи торг-ну стр-ру ім-рту У.=>не відп-є суч.вимогам.Її покращ. залеж. від рішеня задач стр-ної перестройки всього ек.комплексу У.Імпорт:

пр-ти хім.пром,мін.пр-ти,машини облад-ня,транс.з-би,пластмаси  і гумові вир-би, ін.групи. 

У структурі українського імпорту основне місце посідає  імпорт енергоносіїв (близько 42% від  загального обсягу імпорту). Слід зазначити, що обсяги імпортованого природного газу до України останнім часом збільшилися. Одночасно зменшилися кількісні обсяги імпортованої сирої нафти. Причиною дестабілізації ринку нафти та нафтопродуктів є насамперед негативні тенденції світового ринку, дефіцит нафтопродуктів, скорочення запасів палива на ТЕС, роз'єднання з російською енергосистемою, існування невирішених питань щодо ціни на електроенергію, завдяки чому були порушені умови відповідності обсягів перетоків електроенергії в межах енергосистеми країн СНД тощо.

Серед товарних груп неенергетичного  імпорту переважають машини та устаткування (1.2 млрд. $), а саме імпорт механічного та електричного устаткування і засобів наземного транспорту. Наступною за ступенем впливу на обсяги імпорту групою товарів є продукція хімічної промисловості (фармацевтичні продукти, каучук і гумові вироби та інші хімічні продукти).

Також значене місце посідають імпортні поставки продукції чорної та кольорової металургії.

Останнім часом відбулося скорочення обсягів імпорту промислових  виробів та продовольчих товарів. Це результат не тільки загального скорочення обсягів світової торгівлі, але й заходів уряду України, спрямованих на захист та підтримку вітчизняного товаровиробника, у тому числі встановлення високих ставок ввізного мита на окремі товари. Однак з метою лібералізації імпорту постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін у деякі постанови Кабінету Міністрів України з питань встановлення мінімальної митної вартості на товари легкої промисловості та сільськогосподарську продукцію" відміняється мінімальна вартість на деякі товари, що може збільшити імпортні надходження. Слід зазначити, що, незважаючи на зменшення обсягів, в обох групах збільшилася їх частка в загальному імпорті.

До основних країн-імпортерів відносяться  Російська Федерація (43.2% від загального обсягу імпорту), Німеччина (7.3%), Туркменистан (3.7%), США (3.1%), Республіка Білорусь (2.6%), Італія (2.1%), Польща (2%). Поява Туркменистану серед основних імпортерів зумовлена відновленням поставок природного газу до України, вартісні обсяги яких становили майже 99% від загальної вартості імпорту з цієї країни

42. Прямі та портфельні інвестиції  в економіку України: поняття  та реальні тенденції.

Іноземний капітал може залучатися у формі прямих і портфельних  інвестицій.

Прямі інвестиції – це вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу), та вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування. Прямими інвесАтиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції (частка доходу об’єкта інвестування, яка не розподіляється і не переводиться прямому інвесторові). Крім того, до прямих інвестицій відносять усі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями. У світогосподарській практиці філією вважається підприємство, що повністю належить прямому інвестору. В дочірній компанії прямий інвестор-нерезидент володіє більш як 50% капіталу, а в асоційованій – менш як 50%..

Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів); такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування.

Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці  є частка у 10% об’єкта інвестування. Однак, прямою може вважатися й інвестиція з меншою часткою участі, але яка забезпечує реальний вплив на прийняття рішень об’єктом інвестування. І навпаки, якщо частка інвестора становить більше 10%, але він не має реального контролю над об'єктом, то відповідна інвестиція не визнається прямою.

Потенційно Україна  є інвестиційно привабливою країною, оскільки має чималу кількість недостатньо  використовуваних фізичних та людських ресурсів, місткий внутрішній ринок, безперешкодний вихід до ще більших  ринків Росії та колишніх республік СРСР. Проте Україна має репутацію країни, економіка якої, порівняно з іншими економіками Східної Європи та колишніх республік СРСР, є однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. За обсягом залучених інвестицій України помітно відстає від інших східноєвропейських країн.

На початок 2000 р. прямі іноземні інвестиції спрямовувалися в такі сектори  економіки: харчова промисловість (20% загального обсягу), внутрішня торгівля (17%), машинобудування та металообробка (11%). Такий галузевий розподіл зберігається з кінця 1998р. За країною походження інвестицій лідером залишаються США (18% загального обсягу), Нідерланди (9%), РФ (9%), ФРН (7%), Великобританія (7%).

Ринок корпоративних ЦП. Проникнення  західних портфельних інвестицій на український ринок корпоративних ЦП розпочалося лише під час ваучерної приватизації в 1993-94рр. Приватизація вперше забезпечила ринкову пропозицію акцій українських промислових підприємств для сторонніх інвесторів. Разом з тим високий загальний рівень ризиків і майже повна відсутність правового регулювання ринку ЦП стримували орієнтованих на вкладання в Україну інвесторів. Першими іноземними фінансовими інститутами, які вкладали кошти на українському ринку корпоративних ЦП, були відділення великих міжнародних фінансових компаній та молоді компанії, створені спеціалістами, добре знайомими з українською специфікою. На сьогоднішній день іноземні портфельні інвестиції в акції промислових підприємств не відіграють для української економіки значної позитивної ролі.

З’явившись у 1993р., ринок короткострокових гривневих облігацій внутрішньої позики мав на меті фінансування бюджету і спочатку був закритий для іноземних інвесторів. Цю заборону іноземні інвестори обходили, створюючи в Україні дочірні підприємства та укладаючи договори з банками. Згодом іноземні інвестори були допущені на ринок ОВДП. Однак запропонована українською владою схема інвестицій, покликана захищати стабільність ринку ОВДП від непередбаченого притоку/ відтоку іноземного спекулятивного капіталу, істотно знизила дохідність та ліквідність таких вкладень.

43. Іноземне інвестування: цілі  інвестора та реципієнта.Правове  забезпеч іноз інвест в Укр.

Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки, воно інтегрує інтереси і ресурси громадян, фірм та держави щодо ефективного соціально-економічного розвитку. У найбільш широкому значенні інвестиції – це укладення капіталу в тій чи іншій формі в ту чи іншу справу задля наступного його збільшення або збереження. Іноземний капітал може залучатися як у формі прямих і портфельних інвестицій, так і у формі кредитів і позик.

Головними цілями іноземних  інвестицій є бажання розмістити капітал в тій країні та в тій  галузі, де він буде приносити максимальний прибуток, скоротити рівень оподаткування  та диверсифікувати ризик. Однак при здійсненні портфельних інвестицій інвестор зацікавлений не в тому, щоб керувати компанією, а в тому, щоб отримувати дохід за рахунок майбутніх інвестицій. Здійснюючи прямі капіталовкладення, іноземний інвестор прагне взяти в свої руки керівництво компанією. Основними цілями здійснення прямих інвестицій є:

1) пошук ринків збуту (можливість  залишатися конкурентноспроможним,  розширювати діяльність у певній  галузі, економія на масштабах  виробництва тощо);

2) пошук ресурсів та активів  (доступ до природних ресурсів, дешева кваліфікована робоча сила);

3) пошук економічної ефективності (раціоналізація структури розпочатого  раніше інвестиційного проекту  у такий спосіб, аби створити  для інвестора умови єдиного  управління економічними процесами,  розпорошеними географічно).

Між інтересами експортерів і імпортерів капіталу існують об'єктивні протиріччя, які в умовах економічної нерівності партнерів ставлять більш сильну сторону (як правило, експортера капіталу) в краще положення при виборі умов інвестування. Однак, серед цілей реципієнтів портфельних іноземних інвестицій можна назвати: 1) поповнення власного капіталу з метою довгострокового розвитку шляхом розміщення акцій серед закордонних портфельних інвесторів; 2) акумулювання позичкових коштів для реалізації конкретних проектів шляхом розміщення серед портфельних інвесторів боргових ЦП; 3) поповнення центрального та місцевих бюджетів шляхом розміщення боргових ЦП, емітованих відповідними органами влади; 4) ефективна реструктуризація зовнішнього боргу  шляхом його конвертації в державні облігації з наступним розміщенням їх серед іноземних інвесторів.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про режим іноземного інвестування". Цей Закон встановлює такі державні гарантії захисту іноземних інвестицій на території України.Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха, аварій тощо. При цьому іноземному інвестору гарантується адекватна і ефективна компенсація.

В разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій. Держава гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.Цим законом для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим (рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами).Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей (конвертованої валюти, рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, цінних паперів, прав інтелектуальної власності тощо).Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України і самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів укладених з українськими підприємствами про спільну інвестиційну діяльність.Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються ті, у статутному фонді яких іноземна інвестиція складає не менше 10%.При виникненні між іноземними інвесторами і державою спорів з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями ці спори розглядаються в судах України. Закон України "Про банки і банківську діяльність" надає право створювати комерційні банки за участю іноземних юридичних та фізичних осіб. НБУ видає ліцензію на створення таких банків.Законом України "Про науково-технічну інформацію" передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України.Крім того, у відповідності із Законом "Про режим іноземного інвестування" на територіях спеціальних (вільних) економічних зон встановлюється спеціальний режим інвестиційної діяльності. Зараз на території України створені такі спеціальні (вільні) зони: Півничнокримська експериментальна економічна зона Сиваш" (24 інвестиційних проектів, загальна вартість яких складає 55 млн.$), "Донецьк", "Азов", "Яворів", "Курортополіс Трускавець", "Славутич", “Закарпаття".Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій".