Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 10:26, дипломная работа
На спеціальну (вільну) економічну зону поширюються положення конвенцій Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною. Підприємства, що діють у спеціальній (вільній) економічній зоні, повинні дотримувати принципів тристоронньої декларації Міжнародної організації праці про багатонаціональні підприємства і соціальну політику. Законодавчі ати про створення кожної спеціальної (вільної) економічної зони визначають конкретні вимоги, що випливають з положень зазначених конвенцій і принципів згаданої декларації.
Вступ............….…........……………...............................…………...........................................…2
Розділ 1. Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон в Україні………………………………………………..………...4
1.1. Сутність, об`єктивна необхідність створення, загальні риси та класифікація
спеціальних (вільних) економічних зон....……….…………………...……………..….....7
1.2. Вимоги по розміщенню спеціальних (вільних) економічних зон…………...………….13
1.3. Історія організації і функціонування спеціальних (вільних) економічних
зон в Україні……………………………...……………………….….…….……………....14
1.4. Світовий досвід і можливості його використання в Україні…………….……….……..19
Розділ 2. Сучасне становище та проблеми розвитку вітчизняних спеціальних
(вільних) економічних зон…….……………………….…………………………..23
2.1. Типи спеціальних (вільних) економічних зон, створених в Україні…………...………25
2.2. Нормативно-правове забезпечення процесів створення та функціонування
спеціальних (вільних) економічних зон………………………….………...…………….35
2.2.1. Порядок створення та ліквідації……………………………………………...…..37
2.2.2. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами………….……….40
2.3. Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні: сучасне становище………..…………..43
2.3.1. Порівняльний аналіз можливостей для суб`єктів господарювання…………..47
2.3.2. Деякі проблеми формування спеціальних (вільних) економічних
зон в Україні…......………………………………………………………….…….56
Таблиця 1……………………………………………………………………………………….67
Таблиця 2…………………………………………………………………………………….…71
Розділ 3. Правове регулювання інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних)
економічних зонах в Україні..………………………………………...………..…72
3.1. Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон.................……...…………73
3.2. Правове регулювання інвестиційної діяльності в окремих спеціальних
(вільних) економічних зонах.................…………………………………..……...……….76
Висновок..……………………………………………………………………………………..103
Література………………………………………………………………………...…………..109
Для впровадження проекту необхідні 2,5 млн. дол. США.
Умови: 80% - іноземна інвестиція, 20% - українська.
Ринок збуту: Ринок продукції деревообробки є стабільно високим в більшості європейських країн. Також і український ринок має великий потенціал, оскільки попит на меблі та деревину для будівельної індустрії в майбутньому зросте.
Рівень очікуваних прибутків складає близько $200,000 в рік.
Проте, іноземний досвід створення
і розвитку ВЕЗ не може бути повністю
запозичений і механічно
Дуже важливо, щоб ефект від функціонування ВЕЗ мав не тільки локальний (на її території), але й макроекономічний (для всього народного господарства України) характер. Необхідно досягнути збалансованості інтересів усіх учасників інвестиційного процесу на території зони. Це стосується як державних структур, так і вітчизняних та іноземних підприємців, які в умовах економічної кризи в Україні повинні мати рівні права для вкладення інвестицій в розвиток економіки. Причому у кожній з ВЕЗ необхідно забезпечити можливості для багатоваріантного економічного розвитку, тобто розробка проекту створення зони передбачає, як зазначалось вище, альтернативність напрямків, за якими потенційно вона може розвиватися.
Для нормального функціонування ВЕЗ необхідно розробити програму її розвитку, що врахувала б варіанти створення фінансової та банківської інфраструктур ринкової економіки в зоні, які повинні створити умови для першочергового накопичення капіталу, здатного забезпечити інвестування не лише простого, а й розширеного відтворення ВНП України, завдяки якому тільки й можливо забезпечити прискорений розвиток її народного господарства. В багатьох країнах, що розвиваються, встановлено жорсткий контроль за економічною діяльністю, яка дискримінується, перш за все, за рахунок фіскальної політики. У ВЕЗ такий контроль послаблено, а податкова система працює у пільговому режимі, особливо стосовно до митних зборів.
Узагальнюючи досвід створення вільних економічних зон в Україні, необхідно відзначити орієнтацію ініціаторів їх створення на залучення недержавних коштів для розбудови інфраструктури ВЕЗ, що в сучасній вітчизняній економічній ситуації є, безумовно, позитивним і фактором, що подає надію майбутньої стабілізації розвитку. Будучи, в цілому, перспективною формою регіонального господарювання і зовнішньоекономічної діяльності в Україні, формою новою і складною для держави, такою, яка вимагає строго селективного підходу, великої підготовчої роботи та відповідальних рішень в центрі і на місцях, вільні економічні зони можуть забезпечити ефективний розвиток регіональних економічних комплексів і держави в цілому.
Доцільно підкреслити, що співставлення витрат та результатів, яке традиційно використовується для техніко-економічного обгрунтування проекту ВЕЗ, як правило не враховує найважливіших, особливо для української економіки, соціально-економічних виграшів від її створення, а саме:
Позитивний вплив ВЕЗ на економіку країни в цілому виникає, як правило, тоді, коли кількість та розміри зон досягає певної критичної маси, а національна економіка і національне законодавство - певної стабільності. Якщо правова та господарська системи несталі, характер впливу ВЕЗ може бути різноспрямованим.
Безумовно, аргументи проти вільних економічних зон досить вагомі. Так, сьогодні ані Донецька область з усіма її вугільними проблемами, зношеними основними фондами, нерозвинутою інфраструктурою та станом роздержавлення, ані Закарпаття, де стихійні лиха, які ще не скінчилися, призвели до значних руйнацій зокрема та насамперед об’єктів інфраструктури не можуть вважатись інвестиційно привабливими регіонами. У СЕЗ “Донецьк” найпривабливішими для інвесторів є великі міста регіону: Донецьк, Маріуполь, Горлівка, Макіївка. Такі ж зони депресивності, як типово шахтарські Кіровське, Вугледар, Торез чи Дзержинськ потребують спеціальних механізмів залучення фінансів. Проте і тут створення СЕЗ може все ж відіграти конче потрібну роль певного інструменту виживання.
Використана література:
[1] Васильев Л. СЭЗ: мифы и действительность. - Биржевые ведомости, 1995, N 1-2, с.8.
[2] Лемешко М. Свободные зоны не свободны от кризиса. - Деловые люди, 1994, N 3, c.44-46.
[3] Постановление ВС РСФСР от 14.07.90 г. N 106-1 "О создании зон свободного предпринимательства".
[4] Постановление ВС РСФСР от 13.09.90 г. N 165-1 "О создании зон свободного предпринимательства".
[5] Положение о свободной экономической зоне в районе г. Находки Приморского края. Утверждено постановлением СМ РСФСР от 23.11.90 г. N 540.
[6] Положение о свободной экономической зоне в Калининградской области (СЭЗ "Янтарь"). Утверждено постановлением СМ РСФСР от 25.09.91 г. N 497.
[7] Глуховский М. СЭЗ "Находка": иллюзии и реальность. - Деловые люди, 1994, N 3, c.53-54.
[8] Закон РСФСР от 4.07.91 г. N 1545-1 "Об иностранных инвестициях в РСФСР".
[9] Указ Президента РСФСР от 15.11.91 г. N 213 "О либерализации внешнеэкономической деятельности на территории РСФСР".
[10] Указ Президента РФ от 4.06.92 г. N 548 "О некоторых мерах по развитию свободных экономических зон (СЭЗ) на территории Российской Федерации".
[11] Мандибура В. О., Шамота В. М., Курбушко О. М. Особливості функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в умовах ринкової трансформації // Економічна політика періоду ринкової трансформації та питання її законодавчого забезпечення. К., 1997.
[12] Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. научн. трудов. Донецк: “Донеччина”, 1999. С. 297—298.
[13] Дергачов В. Великий “мильний” проект, або Вільні зони по-українськи // День. 1999.
[14] Іващенко О., Павленко І. Проблеми та перспективи розвитку спеціальних економічних зон в Україні // Економічні реформи сьогодні. 1999. № 25. С. 26.
1 Цього притримується й Україна.
2 Відомості Верховної Ради, 1992, №50, ст.676
3 Кіото, 18 травня 1973 р.
4 Класифікація, типові розміри, склад пільг та регіони розповсюдження СЕЗ в Україні приведені у Додатку № 3.
5 П О С Т А Н О В А від 20 березня 1992 р. N 144 Київ “Про затвердження Положення про зону особливого режиму в районі державного кордону України з Республікою Молдова”
6 Семенов Г. Развитие СЭЗ и оффшорных зон.// Российский экономический журнал – 1993.№11
7 Бабинцев В.Г. Особая экономическая зона.// Российский экономический журнал.-1992.№9
5 Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.
8 "Урядовий кур'єр", 15 вересня 2000 р.
9 "Голос України", 19 вересня 2000 р.
10 Із стенограми засідання Верховної Ради України від 16 лютого 2000 р.
11 "Україна молода" 7 червня 2000 р.
12 "День", 28 вересня 2000 р.
13 "Голос України", 7 березня 2000 р.
14 "Україна молода", 7 червня 2000 р.
15 "Урядовий кур'єр", 15 вересня 2000 р.
16 "День", 28 вересня 2000 р.
17 "Голос України", 7 березня 2000 р.
18 “Урядовий кур`єр”, 26 квітня 1994 р.
19 Відомості Верховної Ради, 1996, N 11, ст. 52.
20 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 7, ст.50.
21 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 15, ст.82.
22 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 32, ст.263.
23 Повністю виробленими або достатньо переробленими чи обробленими у СЕЗ "Славутич" вважаються товари, що відповідають критеріям, викладеним у статті 18 Закону України № 2097-12 "Про Єдиниймитний тариф".
24 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 18, ст.139.
25 Відомості Верховної Ради, 2000, N 25, ст.196.
26 Відомості Верховної Ради, 2000, N 26, ст.208.