Етапи розвитку і сучасний стан світової економіки

Відповідно до 4 видів  страхування визначається і спеціалізація  страхових компаній:

1. Загальне страхування.

2. Особисте страхування.

3. Змішане страхування.

4. Перестраховка.

Перестрахуванням займаються, як правило, найбільш відомі фірми Німеччини  та Англії, наприклад Ллойд.

В Європі створена значна кількість брокерських фірм, що шукають  страхові об’єкти здебільшого для німецьких та швейцарських фірм. 

 

  

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція №5.               Тема: «Міжнародні економічні організації».

Питання:                          1. ООН та її спеціалізовані органи.

                                          2. Міжнародні фінансові організації.

                                          3. Міжнародні банки розвитку.

1. Організація Об’єднаних Націй забезпечує загальне правове регулювання міжнародних відносин, встановлює головні принципи та правила економічних відносин.

При цьому ООН в поточній діяльності використовує спеціалізовані організації та фонди. Головні організації:

1. ЮНКТАД – конференція  ООН по торгівлі та розвитку.

Вона розробляє принципи та механізми міжнародної торгівлі. В рамках цієї організації були підписані угоди про торгівлю сировиною, сільгосптоварами, про умови морського фрахта, страхування міжнародної торгівлі.

2. ЮНСІТРАЛ – це  комісія ООН по торгівлі та  законодавству.

Забезпечує розробку правових основ міжнародних економічних  відносин.

3. ЮНІДО – це організація ООН про промисловому розвитку.

Вона сприяє створенню  промислового та науково-технічного потенціалу у слабо розвинутих країнах. Для  цього створено спеціальний банк даних про нові технології та нове устаткування, звідкіля члени ООН  можуть безкоштовно отримувати інформацію.

4. ФАО – світова  організація по продовольству  та сільському господарству.

Сприяє організації  соціальних програм в країнах, що потерпають від голоду та впровадженню нових аграрних технологій.

5. ІКАО- міжнародна організація  цивільної авіації.

6. МАГАТЕ – міжнародне  агентство з атомної енергетики.

Контролює мирне застосування ядерної технології та розповсюдження ядерної зброї.

ООН також проводила  спеціалізовані міжнародні конференції  по проблемам екології, попередження воєнних конфліктів, енергозабезпечення та енергозбереження.

Спеціальні програми допомоги для погано розвинутих країн  здійснюється за рахунок доброчинних  внесків, здебільшого розвинутих країн  та країн-експортерів нафти.

 

 2. Міжнародні фінансові організації.

А) Всесвітня Торгова Організація.

Вона діє на основі міжурядової багатосторонньої угоди, яка регламентує торгову та товарну  політику країн-учасників.

Основний текст угоди  включає правила та принципи міжнародної  торгівлі і можливість її обмеження  митними тарифами, по конкретним проблемам проводять переговори.

ВТО притримується політики фритредерства і пропагує ідею економічного компромісу між національними інтересами виробників та покупців. Рівень тарифів для розвинутих країн по товарним групам допускається на рівні 6-10 %. Для слабо розвинутих країн – до 20 %. По окремим угодам і на обмежений проміжок часу можуть встановлюватися підвищені митні тарифи, в тому випадку, якщо мито є основою для формування державного бюджету. Категорично проти експортного мита і за зняття всіх обмежень на експорт ресурсів. ВТО контролює більше 90 % світової торгівлі.

 

Б) Міжнародна Організація  Праці.

Існує ще з 1919 року, вирішує  соціально-економічні проблеми праці  шляхом правового регулювання. Надає  допомогу окремим країнам в організації служб зайнятості, системи професійно-технічної освіти, державної системи контролю за умовами праці. Приймає участь в розв’язанні конфліктних питань у трудових відносинах. На переговори запрошуються представники уряду, профспілок та союзів підприємців, які при участі працівників МОП шукають консенсус.

 

В) Міжнародний Валютний Фонд.

Це організація  з  економічного і валютного співробітництва. Виступає за стабільність обмінних курсів валют в умовах вільно конкурентної торгівлі товарами та валютою.

Країни-члени зобов’язуються підтримуватись задекларованих цілей:

1. Не допускати маніпуляцій з валютними курсами та не надавати односторонні конкурентні переваги.

2. Перешкоджати суттєвим короткостроковим  коливанням валютних курсів.

3. При здійсненні валютного регулювання враховувати інтереси інших країн.

Фонд проводить активні консультації між країнами, при валютних ускладненнях надає кредитні ресурси та здійснює стабілізаційні програми. Кожна країна приймає участь у голосуванні за визначеною квотою, що залежить від валютної квоти, тобто суми внесеної до фонду. 25 % квоти вноситься у ВКВ, інша частина в національній валюті по поточному курсу. У межах загальної квоти країна може брати валютний кредит без додаткових умов під низькі проценти. Зверх квоти кредити видаються по спеціальним угодам і використовуються під контролем фонду. Якщо умови фонду не виконуються фінансування може призупинитися.

Вимоги фонду спрямовані на підтримку  платоспроможності боржника:

1. Скорочення бюджетних витрат;

2. обмеження темпів зростання з/п;

3. відміна цінових субсидій і  скорочення соціальних програм;

4. звільнення зовнішньої торгівлі  від митних обмежень і обмеження  державного втручання у валютний  ринок. 

 

Г) КОКОМ- Координаційний комітет по експортному контролю.

Це міжнародна організація країн-членів НАТО та Японії. Створена для перешкоджання продажу передової техніки та технології до країн ймовірного противника на основі стратегії «контрольованого технологічного відставання».

До противників відносять:

1. Країни не члени НАТО які  мають ядерну зброю.

2. Країни, що мають  договори про колективну безпеку  з такими країнами або мають  військові бази таких держав  на своїх територіях.

3. Країни, що відмовилися  підписати договір «Про нерозповсюдження  ядерної зброї» або таємно  розробляють ядерні технології, відмовляючись від контролю з боку МАГАТЕ.

4. Країни, що підтримують тероризм  та серйозно порушують права  людини.

Експортний контроль здійснюється з допомогою створеного списку товарів  заборонених до експорту та списку країн до яких заборонено такий експорт. Члени НАТО також здійснюють цілеспрямовану політику обмеження технологічного імпорту з країн-противників, щоб уникнути залежності від імпорту стратегічної сировини чи запасних частин.

 

Д) Організація економічного співробітництва та розвитку.

Створена на базі тих  країн, що отримували допомогу по плану  Маршала після II Світової Війни. Зараз  туди входять 19 найбільш розвинутих країн Європи, США, Японія, Австралія, Канада, Нова Зеландія. Ці країни займають дві третини світового виробництва.

Цілі організації:

1. Максимально швидке  економічне зростання при збереженні  фінансової стабільності.

2. Просування до вільної  торгівлі.

3. Створення сприятливих  умов для розвитку відсталих  країн.

Організація займається аналізом економічної ситуації в  світі, координує національну економічну політику країн-членів, прогнозує економічний розвиток та надає рекомендації. Спеціалістами організації розроблена система національних рахунків. На основі аналізу економічної ситуації двічі на рік надають прогнози економічного розвитку на наступні 2 роки для всього світу і головних країн. Діє також угода про взаємний обмін нафтовими ресурсами у випадку ембарго з боку ОПЕК. 

Е) Лондонський клуб кредиторів.

Це організація приватних  інвесторів, насамперед банків та фінансових компаній, які володіють цінними паперами, емітованими урядами різних країн. Ці інвестори збирають регулярні зустрічі в Лондоні, де обговорюють платоспроможність своїх боржників. На зустрічах проводять переговори з тими боржниками, що не можуть вчасно розрахуватися. Як правило, домовляються про конверсію ( обмін ) старих цінних паперів на нові з підвищеними процентними ставками, але відтер міновані строком погашення.

Є) Паризький клуб кредиторів.

Це неформальна організація  держав-кредиторів, що володіють борговими зобов'язаннями інших країн. Проводять зустрічі в Парижі, куди запрошують представників одного чи декількох боржників, де створюють проблеми сплати боргу, його пролонгації чи конверсії. На зустрічах присутні представники Міжнародного Валютного Фонду та ЮНКТАД.

 

 

3. Міжнародні банки  розвитку.

 

Найбільш відома структура  – це Світовий банк, який об'єднує  декілька фінансових організацій. Найвагоміша  з них – Міжнародний банк реконструкції  та розвитку. Він надає переважно  довгострокові кредити для економічного розвитку країн. Кредити супроводжуються рекомендаціями щодо напрямків їх використання та в цілому щодо стратегії економічного розвитку.  Як правило надається фінансова підтримка здійсненню структурних зрушень. Насамперед, впровадженню енергозберігаючих технологій, розвитку прибуткових галузей та закриттю не рентабельних підприємств. Приймати участь в роботі банку можуть тільки члени МВФ. Кредити надаються безпосередньо державними організаціями чи під державні гарантії.

 

 

          Міжнародна фінансова корпорація.

Вона заохочує приватне підприємництво і надає кредити недержавним організаціям. Відповідно кредити не потребують державних гарантій, але підвищуються вимоги до самих позичальників. Насамперед, до рівня розроблених бізнес-планів. Заохочується паритетне фінансування ( коли позичальник сам вкладає у проект кошти, аналогічні тій сумі що хоче запозичити).

       Переваги  надаються невеликим та середнім  проектам у сферах переробки  сільгоспсировини, створення інформаційних  мереж, у сфері послуг, телекомунікацій,  тобто там де є значний і сталий попит.

 

             Міжнародна асоціація розвитку.

  Надає кредити  на найвигідніших умовах ( до 50 років  і без процентів), але суми не  великі і надаються в екстрених  випадках найбіднішим країнам.  Наприклад, для подолання голоду, чи створення водопроводу.

 

              Міжнародне агентство по  гарантуванню  інвестицій.

     Співробітничає  з урядами у випадку виникнення  політичного ризику, неповернення  чи знецінення інвестицій.

 

              Міжнародний центр регулювання  інвестиційних суперечок.

Займається розв'язанням  конфліктів, що виникають між урядами  та іноземними інвесторами. Насамперед, з приводу прав власності, податкових змін та вивозу прибутків.

 

               Європейський банк реконструкції  та розвитку.

Він створений з метою надання допомоги структурним перетворенням в країнах Центральної та Східної Європи.

   Після 1991 року  крім Європейських країн в  роботі банку приймають участь  США, Японія, Австралія, Туреччина.

     Банк фінансує  програми спрямовані на ринкові  реформи та адаптацією країн з перехідною економікою до вимог світового ринку та міжнародної конкуренції. Більша частина кредитів надається недержавним організаціям. Країни, що отримують кредити щорічно, надсилають у банк звіти щодо свого фінансового та економічного стану, а банк надає свої рекомендації щодо економічного розвитку.

               Найбільші кредитні лінії банку  :

  1. Модернізація сільського  господарства

  2. Видобуток та переробка енергоносіїв.

  3. Конверсія воєнної промисловості.

 

           Європейський інвестиційний банк

   В його роботі  приймають участь країни члени  ЄС, і за спеціальними угодами  – країни сусіди ( країни Середземномор’я  та Східної Європи ). Банк позичає  великі суми коштів на міжнародних  ринках капіталу і потім надає інвестиційні кредити організаціям та фірмам країн-членів.

 

    Банк Міжнародних  розрахунків.

  Це інституціональний  банк, який координує діяльність Центральних банків ЄС, США, Канади,  Японії, Австралії та Південної Америки. Тобто країн зі значними золото - валютними резервами. Штаб-квартира в місті Базель ( Швейцарія ). Власний капітал оцінений в 1,5 млрд. золотих франків.  Цей банк також акумулює резервні валютні фонди до 80 центральних банків. Ці кошти банк розташовує на ринкових умовах в тих центральних банках, що потребують додаткового фінансування, у випадку погіршення платіжного балансу.  Також банк надає кредити МВФ. І тим країнам щодо яких прийнято рішення щодо фінансування від МВФ і вони очікують терміну свого кредиту.  Цей банк щорічно публікує звіт про стан та діяльність найбільших світових банків та щоквартально видає бюлетені про міжнародну банківську діяльність.