Етапи розвитку і сучасний стан світової економіки

- відмова від товару.

 

      Якщо  передбачається заміна, то необхідно вказати чи подовжується строк гарантії.

8. Штрафні  санкції та компенсація збитків 

За загальноприйнятими нормами постраждала сторона  може в судовому порядку вимагати відшкодування не тільки прямих збитків, але й не отриманих доходів.

Угода про додаткові  чи альтернативні штрафні санкції повинна обов'язково включатися до тексту контракту.

  Такі штрафи можуть  бути :

         - адволорними - в процентах від  суми контракту 

         - твердими   -  визначеними в  конкретних сумах та у вигляді 

         -  пені    - в відсотках від суми не виконаних зобов'язань за кожен день запізнення.

 

     За формою  виплати ШТРАФИ можуть бути :

1) Заліковими, коли можна додатково вимагати компенсації збитків по суду в тій частині, що непокрита штрафом.

2) Додатковими, коли можна після отримання штрафу вимагати повного відшкодування збитків.

3) Альтернативна форма,  коли постраждалий сам вирішує  отримує він штрафну компенсацію  чи буде добиватися судового  рішення.

4) виключна форма, коли  передбачається тільки штраф, як правило великий. І сторони відмовляються  від інших претензій.

  Виплата штрафів  не звільняє від зобов'язань по контракту, але в контракті можна вказати граничний термін дії контракту.

9. Умови  платежів

Тут визначається спосіб та порядок фінансових розрахунків.

    Розрахунок може бути поточним, або з застосуванням кредиту.

 

10. Страхування

  Взагалі умови  страхування залежать від базових  умов поставки, але щоб уникнути  суперечок краще викладати страхову  програму повністю, а саме :

Хто страхує, що страхується, від яких ризиків, на чию користь і в якій страховій компанії.

11. Форс-мажор

Тобто обставини непереборної сили, які технічно заважають здійсненню контракту :   стихійне лихо, війна, епідемія, дії уряду.

   Комерційна неефективність  контракту не може бути обставиною форс – мажору. Сторона повідомляє іншу про настання форс – мажору з відповідними документами, на період форс – мажору призупиняються всі зобов'язання по контракту.  Необхідно вказати максимальний строк форс – мажору, після якого сторони можуть відмовитись від контракту. Ніякі претензії не приймаються, крім повернення авансових платежів.

  12. Арбітраж

Вказується  місце і спосіб вирішення суперечок.  Якщо такої вказівки не має, тоді використовується місце та право активної сторони. А для контрактів про будівництво та спільне підприємництво місце та право тієї сторони де здійснювалася ця діяльність.

 

 

 

 

3. Базові умови поставки  товарів ( інкотернс )

 

Базові умови вказують момент переходу відповідальності за збереження вантажу та транспортні  витрати від продавця до покупця. Це відповідно впливає на ціну, чим менше зобов'язань у продавця тим дешевший може бути товар.

  Базові умови позначаються  загальновизнаними абревіатурами  і класифікуються за допомогою  « інкотернс » 

1. EXW Exworks – ( франко - завод ), самовивоз, тобто товар треба забрати у виробника.

2. FCA free carrier – продавець вільний, коли передав товар, для інтермодальних методів перевозу вантажу.

3. FAS free along side ship – (франко – порт)

Вільний вздовж борта, судна. З указанням конкретного порту, де продавець повинен розмістити вантаж на причалі або в ліхтерах, підготовлений для завантаження на зафрахтоване покупцем судно.

4. FCB free on board ( франко – борт )

Продавець повинен ще сплатити за завантаження вантажу на судно. Відповідальність за вантаж переходить в момент перетину релінгу.

 

5. FCA fob airport

Передає вантаж обумовленій  авіакомпанії.

6. FCR / FOT free on rail /free on truck

Передати вантаж залізничній  компанії на відповідній станції, або ще й сплатити за завантаження у вагон.

7. CAF (CFR) cast and freight

Вартість та фрахт  продавець повинен зафрахтувати судно і перевезення вантажу  до вказаного порту.

8. CIF cast, insurance and  freight

Продавець сплачує страхування вантажу під час перевезення

9. CPT carriage paid to …

( для сухопутного транспорту)

Провізна плата сплачена до вказаного географічного пункту.

10. CIP carriage, insurance paid to …

Провізна плата, додаткове  страхування до вказаного географічного пункту.

11. DAF delivered at frontier … ( франко – кордон)

Де вказується конкретний прикордонний пункт.

12. DAS delivered ex ship …

Поставка з судна

13. DEQ delivered ex quay

Поставка з пристані

14. DDU delivered, duty unpaid

Товар вже можна забирати зі складу, але мито не сплачене.

15. DDP delivered, duty paid

Товар поставлений і  розмитнений.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Лекція № 10

 

Тема: Зовнішньоекономічна  політика держави.

Питання:

1. Сутність та цілі зовнішньоекономічної політики.
2. Структура зовнішньоекономічної політики.
3. Типи зовнішньоекономічної політики.

 

1. Зовнішньоекономічна політика – це частина загальноекономічної політики, яка спрямована на вирішення соціально-економічна завдань шляхом ефективної участі в міжнародного розподілу праці.

Загальні цілі зовнішньоекономічної політики

1. Забезпечення вільного  доступу національних виробників  на світові ринки сировини  та готової продукції.

2. Формування ефективної  структури експорту та імпорту,  що забезпечує покращення умов торгівлі.

3. Забезпечення конвертованості  національної валюти та стабільного  обмінного курсу.

4. Національна економічна  безпека.

5. Надійна та диверсифікована  схема зовнішньоекономічних зв’язків.

Кожен уряд у своїй  роботі вирішує такі зовнішньоекономічні проблеми:

1. Позитивна динаміка  торгового та платіжного балансів.

2. Коригування обмінного  курсу з метою забезпечення  інтересів експортерів і імпортерів  та тартегування інфляції.

3. Забезпечення безперебійного  постачання імпортної сировини та вивозу експортної продукції.

4. Своєчасне обслуговування  зовнішньоекономічного боргу та  його бажане зменшення.

5. Залучення іноземних  інвестицій.

Вирішення поточних проблем  часто суперечить стратегічним економічним  цілям, тому необхідно розробка і реалізація комплексних державних програм, які повинні узгоджувати тактику та стратегію економічного розвитку. Найбільші протиріччя утворюються у випадку зовнішньої  переорієнтації на ринках сировини та готової продукції і зміни схеми коопераційних зв’язків. Не можливо одночасно раціоналізувати і змінювати всі існуючі схеми. Тому повинна бути визначена черговість і строки виконання поставлених завдань.

При формуванні зовнішньоекономічна політика проходить такі етапи:

1. Визначення головних  цілей та пріоритетів.

2. Узгодження загальноекономічних  зовнішньоекономічних цілей.

3. Оцінка нагальних  проблем і можливих шляхів  їх вирішення.

4. Узгодження національного  та міжнаціонального економічного  законодавства і формування правової  програми підтримки національного виробника.

5. Розробка програми  конкретних дій уряду з оптимальною  комбінацією різних методів та  інструментів, що сприяють досягненню  визначених цілей.

Зовнішньоекономічна діяльність, як правило більш зарегульована  ніж внутрішня, що пов’язана з  необхідністю додаткового оформлення отримання додаткових дозволів та додаткових платежів у бюджет. Теоретично всі обмеження зовнішньоекономічної діяльності повинні забезпечувати національним виробникам додаткові конкурентні переваги. Але на практиці надмірна зарегульованість перешкоджає більш національним експортерам та імпортерам ніж іноземним фірмам. Практика доказала, що вступ країн у ВТО і спрощення зовнішньоекономічної діяльності завжди забезпечувало додатковий приріст ВВП, хоча його структура при цьому змінювалась на користь експортних галузей.   

 

 

 

 

2. Структура зовнішньоекономічної політики.

Державна політика спрямована на конкретні підприємства, які пристосовуються  до неї відповідно до принципів раціональної поведінки, а значить наслідки державної політики не завжди будуть відповідати її цілям. Підприємства, скоріше всього будуть шукати шляхи найбільш дешевого обходу державних правил і обмежень. Тому більш ефективним вважається не обмеження зовнішньої торгівлі, а навпаки її стимулювання на тих напрямках, які уряд вважає перспективними та корисними для країни.

Зовнішньоекономічна політика держави поєднує такі елементи:

1. Зовнішньоторгова політика ( тарифне та нетарифне регулювання  і стандартизація).

2. Валютно-фінансова політика.

3. Інвестиційна та  кредитна політика.

4. Промислова та структурна  політика.

5. Забезпечення економічного  зростання та економічної безпеки.

6. Інтеграційна політика.

7. Інституціональна ( співробітництво  з міжнародними організаціями,  укладання міжнародних угод, розвиток  законодавчої бази).

8. Міграційна і соціальна  політика.

 Зовнішньоекономічна  політика підприємства:

1. Конкурентна політика  на зовнішніх ринках.

2. Маркетинг зовнішньоекономічної  діяльності.

3. Залучення іноземних  інвестицій.

4. Вертикальна та горизонтальна  інтеграція з закордонними партнерами.

5. Технологічна та  інноваційна політика.

6. Фондова політика ( діяльність  на ринку цінних паперів).

На рівні регіону повинні  створюватись сприятливі умови для  господарської та інвестиційної  діяльності. Регіональна влада може поліпшити економічну та інвестиційну ситуацію декількома шляхами:

1. Добиваючись централізованого  фінансування та державної підтримки  міжнародних проектів.

2. Знижуючи рівень  місцевої корупції і підвищуючи  обсяг офіційно зібраних податків, що створює додаткові фінансові ресурси у місцевому бюджеті.

3. Сприяння створенню  об’єднань підприємств і фінансових  організацій по типу консорціумів  для реалізації конкретних міжнародних  проектів.

Регіональна влада може допомагати не тільки організаційними  можливостями, але і виділенням необхідних земельних ділянок, що значно здешевлює реалізацію проєкта.

4. Залучення фінансових  ресурсів по міжнародним програмам  кредитування та допомоги.

5. Залучення на свою  територію іноземних інвесторів, з допомогою комплексної програми  інформування, рекламування, підняття іміджу регіону та реалізації відповідних організаційних заходів.

 

3. Типи зовнішньоекономічної політики.

Існує 3 основних типи зовнішньоекономічної політики:

1. Протекціонізм.

2. Фритредерство.

3. Самоізоляція.

Аргументу протекціонізму:

1. Захист державної безпеки.

У випадку військових конфліктів країна, що залежить від  постачання імпортних товарів не зможе їх отримувати, якщо торгові  шляхи будуть порушені, тому в країні в любому випадку треба зберегти загальну галузеву структуру і мінімально необхідний рівень виробництва промислових і сільськогосподарських товарів.

2. Необхідно зберегти  рівень життя та заробітної  платні, які можуть постраждати  від конкуренції з виробниками  з країн з низьким рівнем  життя.

3. Політичні причини.

Насамперед необхідність збереження сфер діяльності населення  та соціальних груп для забезпечення лояльності, насамперед до уряду.

4. Необхідність захисту  від посилення міжнародної конкуренції  молодих галузей, що тільки  створюються або надто слабкі. Але з цього приводу завжди іде суперечка, які самі галузі треба захищати і коли нарешті треба переходити від захисту до вільної торгівлі.

5. Обмеження імпорту.

Сприяє залученню прямих іноземних інвестицій, які стають для іноземних виробників найбільш ефективним методом обходу торгових обмежень.