Шпаргалка по"Региональной экономике"

47 Визначити фактори  сталого розвитку продуктивних  сил

Розвиток продуктивних сил  визначається чотирма факторами: трудовими  ресурсами, штучно створеними засобами виробництва, природними ресурсами, капіталів. Економічна наука мало звертала увагу на екологічні проблеми, що й стало однією з причин формування техногенного типу економічного розвитку. Цей тип можна охарактеризувати як природо руйнівний, оснований на використанні штучних засобів виробництва, створених без урахування екологічних обмежень. 
 
Для запобігання глобальної та локальної екологічних криз необхідно змінній техногенний тип розвитку насталий Останній дає можливість задовольнити потреби сучасних поколінь, але не ставить під загрозу існування наступних. Концепція сталого розвитку набула визнання як в економічній науці, так і в міжнародній практиці.

Визначення "сталій розвиток" для продуктивних сил постіндустріального розвитку означає економічне зростання на основі нових технологій, переходу від товаровиробників до обслуговуючої економіки. Виробництво послуг та інформації при сталому розвитку відіграє провідну, домінуючу роль. Знання та інформація стають провідною продуктивною силою. На практиці це має вид частини суспільства - інтелектуального суспільства, яка через інформацію контролює процес матеріального виробництва і створення високих технологій і, таким чином, забезпечує сталий розвиток. 
 
^ Сталий розвиток продуктивних сил регіону — це прагнення досягти бажаного рівня їх розбудови за рахунок мобілізації внутрішніх та зовнішніх можливостей регіональної економіки. Бажаного рівня можливо досягти за умови не тільки нарощування виробництва матеріальних благ (матеріальний фактор залишається однією з основних умов існування людей), але й зміною ціннісних пріоритетів людини. Якщо раніше мова йшла про соціально-економічну стабільність, то зараз йдеться про "екологію духа", про духовно-інформаційні параметри розвитку продуктивних сил. 
 
^ Факторами сталості розвитку продуктивних сил регіональної економіки є також низка загроз та можливостей зовнішнього та внутрішнього середовища. Важливими показниками є: політичне становище, раціональне використання природно-ресурсного виробничого потенціалу регіону, результати ринкового реформування відносин власності, поліпшення умов та середовища життєдіяльності населення, збереження екологічної безпеки території регіону. 
 
Висновок про сталість розвитку продуктивних сил не можна робити на основі аналізу лише одного з факторів. Вимогам сталості повинна відповідати уся система продуктивних сил регіону. Необхідно, через це, аналізувати дію усіх факторів за певними напрямками протягом декількох років. Отже перелічені вище фактори сталого розвитку продуктивних сил слід вивчати у таких агрегованих напрямках:  

•  
  уречевлений, фізичний капітал (кількість і якість землі, обсяг, структура, стан і ефективність основних фондів, тощо); 
•  
  людський капітал (чисельність та структура населення, структура зайнятості, культурний і професійний рівень населення);
•  
  фінансові ресурси регіону; 
•  
  досконалість ринкових відносин (рівень концентрації, інфраструктура ринку, рівень приватизації, рівень державного регулювання);
•  
  неекономічні фактори (політичне, соціально-культурне середовище);
•  
  глобальні умови (стан світового господарства. глобалізація економіки, зовнішні загрози, участь у транскордонному та світовому співробітництві, регіональних інтеграціях).

 
Вивчення впливу ресурсного фактору  посідає особливе місце в концепції  сталого розвитку. ^ Ресурс розвитку - це будь-який чинник, що є необхідним для розвитку, робить його можливим, здатний сприяти йому. До ресурсів розвитку або засобів розвитку відносять матеріальні та духовні ресурси. Матеріальні ресурси бувають речовинні та енергетичні. Існує поділ усіх ресурсів на природні (які містяться у природі) таштучні, створені або перетворені людиною. 
 
При цьому саме людина є винятковим, основним ресурсом розвитку, здатним приводити в дію усі інші види ресурсів. Людський чинник у сучасних роботах позначається як людський капітал, або як інтелектуальний потенціал продуктивних сил суспільства, країни, регіону. Матеріальні ресурси, які завжди були мірилом розвитку суспільства, поступаються перед цінністю людського інтелекту. В умовах сталого розвитку панівною є сфера послуг, особливо: інформація, наука, освіта, культура. Розвиток цих напрямків людської діяльності означає нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, який у свою чергу, визначає сталий розвиток продуктивних сил. Власне, основною метою сталого розвитку є забезпечення високої якості життя нинішнього та майбутніх поколінь. 
 
У сталому розвитку інформація стає особливо важливим чинником. Інформація є в'яжучим матеріалом, як цемент у будівництві, який поєднує різні форми продуктивних сил в єдине ціле на рівні країни та її регіонів. Ще на початку ідеї стабільного розвитку було достатньо оцінено значення інтеграції різних галузей людської діяльності, в ході якої посилюється їх взаємовплив та запліднення ідеями, отриманою інформацією, засобами нагромадження інформаційного потенціалу, як необхідного ресурсу розвитку продуктивних сил. Інформація впливає на сталість розвитку на усіх рівнях людської діяльності. Від її змісту залежить підвищення або пониження сталості розвитку продуктивних сил. 
 
Здатність отримувати інформацію і використовувати її стає вирішальною умовою я утримання на ринку світової конкуренції, збереження та зміцнення геополітичного положення країни, входження до інформаційної епохи. 
 
Проте слід сказати, що існує загроза інформаційної небезпеки. Це можливий негативний вплив новітньої інформаційної техніки на здоров'я людини, серйозна небезпека несанкціонованого проникнення до інформаційних систем та мереж, комп'ютерні злочини, створення електронних досьє на членів суспільства, інформаційне шпигунство. Без належної системи захисту від негативного впливу інформаційного ресурсу сталий розвиток не мислимим. 
 
Політичним фактором сталого розвитку є потреби людей. Ступінь задоволення потреб залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Поняття потреба означає внутрішню вимогу чогось з боку організму, особи, соціальної групи або суспільства як цілісності: це відсутність або нестача чогось необхідного для життєдіяльності та розвитку. Існує поділ потреб на біологічні та соціальні, матеріальні, економічні та духовні, споживання і виробництва. Найважливіша особливість потреб - динамізм та мінливість. Одні потреби змінюють інші, вони зростають і розширяються. Це зростання має як кількісний, так і якісний характер. Потреба людини давно вийшли за межі життєво необхідних і стають дедалі некерованими, що загрожує розбалансуванню системи виробництва і споживання. 
 
Потреби є показником рівня якості життя населення, а також процесу сталого розвитку продуктивних сил. Потреби зростають і це підштовхує до інтенсифікації виробництва, вона, у свою чергу, неминуче породжує нові потреби, що знову спонукає нарощування виробництва. Саме такий процес нарощування виробництва і споживання потреб значною мірою породили ідею сталого розвитку. Це означає, що людські потреби є головним фактором сталого розвитку продуктивних сил. 
 
З точки зору сталого розвитку невпинне зростання і некерованість потреб можна оптимізувати лише завдяки переходу до формування та задоволення оптимальних або розумних потреб. Але оптимальні або розумні межі потреб майже неможливо визначити, а тим більше дотримуватись їх. До зразкових з точки зору обмеження потреб не можна віднести жодну з країн світу. Якщо нашу та подібну їй країни можна звинуватити у марнотратстві природних та інших матеріальних ресурсів (висока матеріаломісткість багатьох виробництв), то розвинуті країни марно витрачають величезні кошти та ресурси на дорогу рекламу, не говорячи вже про військові витрати, бюрократичний апарат. Якщо людина не зведе свої потреби до рівня розумності, то наступні покоління залишаться без ресурсів. 
 
Важливе значення для сталого економічного розвитку і прогресивних структурних перетворень набувають вимоги закону міжрегіональної економічної інтеграції та укріплення економічних підвалин державності. Тенденціями інтеграції є процеси розвитку виробничої і науково-технічної кооперації регіонів, їх господарських, торговельних, фінансових і інших зв'язків. 
 
^ Міжрегіональна економічна інтеграція - закономірне явище сучасності. Інтеграційні процеси розвиваються паралельно з прагненням регіонів до суверенізації (федералізації) і тому важливого значення набуває вивчення регіональної економіки та політики не тільки України а й країн СНД. Економічні переваги інтеграції визначаються насамперед тим, що вона є важелем подолання автаркічних та сепаратиських відцентрових тенденцій окремих територій, засобом укріплення економічних і політичних основ державності і є гарантією територіальної цілісності України, її економічної і національної безпеки. 
 
В цілому всі обмеження сталого розвитку продуктивних сил країни та її регіонів складаються з трьох груп. До першої групи слід віднести усі чинники економічного та науково-технічного потенціалу. Будь-які суб'єкти економіки, наприклад регіону, не вирішать екологічну проблему, або проблему вдосконалення науково-технічного процесу без значних фінансових ресурсів. Тому цей чинник може надовго загальмувати процес сталого розвитку продуктивних сил у цьому регіоні. 
 
^ Другою групою стримуючих чинників сталого розвитку є дефіцит або низька якість вітчизняного екологічного устаткування. 
 
Третьою групою - є недосконала методологія та методи визначення економічної шкоди та збитків, зумовлених забрудненням та деградацією навколишнього середовища. Нейтралізувати цю групу чинників стримування сталого розвитку продуктивних сил регіону можливо лише шляхом застосування принципово нового економічного механізму природокористування.

48 Дати оцінку економіці України  в системі міжнародного розподілу  праці

Для України на сучасному перехідному  етапі розвитку її економіки особливо важливим є повне і ефективне  використання зовнішніх економічних  зв'язків для вирішення нагальних  науково-технічних і господарських  проблем.

Крім того, в Україні недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. До основних причин, що зумовило сучасний рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків раїни, слід віднести такі.

По-перше, після розпаду колишнього Радянського Союзу стався значний  розрив господарських зв'язків України  з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила частину цих традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств 23 відсутність комплектуючих виробів  тощо. Більше того, значною мірою  втратила інтерес до виготовлених у  нашій країні виробів, приладів, машин, а також виплавленого металу до внаслідок  зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані  на ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30—50%.

По-друге, переважання в експорті України паливно-сировиннної групи  товарів, їх частка нині перевищує 70%, а  разом з товари народного споживання становить понад 90%. По-третє, в структурі  експорту низькою є частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної  власності. Згідно з даними Держкомстату України тільки 0,5% від загальної  кількості вироблених цих видів  машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними  на світовому ринку.

По-четверте, в експорті незначною  є частка товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.

По-п'яте, відмічається значне зростання  частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній та господарській діяльності в середині країни. Нині ця частка становить майже 80%.

Слід визначити пріоритетні  напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво  наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудівного  літакобудування, в ракетно-космічній  техніці та створенні надтвердих матеріалів.

В Україні необхідно налагодити виробництво імпортозамінної продукції, зокрема такої, як зернові, кормо- і  картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі та ін.

По-шосте, слід заохочувати іноземних  інвесторів. Найважливішою умовою цього  є стабільність чинного законодавства  у зовнішньоекономічній діяльності. Нині Україна, згідно з оцінкою міжнародних  експертів, за створенням надійного  інвестиційного клімату посідає  лише 130-те місце в світі.

По-сьоме, важливо налагодити надійний державний контроль.

У системi мiжнародного подiлу працi Україна спецiалiзується  на виробництвi машин (лiтаки, судна, ракетно-космiчна тexнiкa, танкобудування), продукцiї чорної металургiї (залiзна і марганцева руди, прокат), продукцій АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олiя, м'ясо, молоко, овочевi консерви, кондитерськi вироби), виробництвi xiмiкaтів, цементу.  
Україна має висококвалiфiкований науково-технiчний i технологiчний потенцiали в лiтакобудуваннi. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва лiтакiв.  
За два ocтaннi роки випущено три принципово новi моделi лiтакiв Ан-70, Ан-140 та Ан-38, що вважаються перспективними моделями XXIст.  
Девять суднобудiвних заводiв України спроможнi виконувати замовлення на будiвництво сучасних суден (транспортних, рибо промислових), суден технiчного флоту, вiйськових кораблiв, а також забезпечити весь комплекс послуг з їx ремонту".  
Реалiзуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п'ятiрки країн світу iз замкнутим циклом виробництва цiєї складної i високотехнологiчної продукцiї. За технiчними характеристиками Українські танки не лише не поступаються передовим свiтовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевищують їx.  
Значними є потенцiйнi можливостi України у виходi на cвітовий ринок з продукцiєю АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олiї.  
Зовнiшньоекономiчна полiтика України щодо експорту зерна має враховувати шалену конкуренцiю на cвітовому ринку зерна i можливий у зв'язку з цим усiлякий опiр з боку iнших країн-експортеpiв цiєї продукції. Це пов'язано з обмеженою ємкiстю cвітового ринку продовольчогого й фуражного зерна - близько 185 млн. т. Iз загального обсягу експорту пшеницi 75% припадає на Аргентину, Австралiю, Канаду i США та країни ЄС, у тому числi Францiю, а на США - 64% всього експорту зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами Укpaїни на ринку зерна з постсоцiалiстичних країн є Угорщина, Казахстан, Польша.  
Незважаючи на спад виробництва сiльськогосподарської продукцiї, у тому числi й зерна, Укpaїна вже нинi вступила в конкурентну боротьбу за її збут на cвітовому ринку. З урахуванням нинiшньої економічної ситуацiї правомiрно ставити завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна. Основними iмпортерами зерна нинi є 20 держав світу. Найбiльш вiрогiдними партнерами України на ринку зерна будуть Грузiя, Азербайджан, Узбекистан, Typкмeнicтaн, з якими слiд укладати довгocтpoкові угоди. Не виключаються також налагодження цього ринку з iншими країнами, передусiм Африки.  
Щодо cвітового ринку цукру слiд зазначити, що за ocтанні роки основні його виробники збiльшили обсяги виробництва i стабiлiзували його на досить високому piвні. Найбiльше у світі цукру виробляють Iндiя та Бразилiя (разом   майже 25%). Cтpiмко нарощується його виробництво в Австралiї та Мексицi. На високому piвні стабiлiзувалися виробництво його в США (6-7 млн. т), Китаї (6 млн. т), Францiї та Нiмеччинi (вiдповiдно 4,5 i 4 млн. т). Внаслiдок цього Україна змiстилася за обсягом виробництва цукру на 11-тe мiсце серед найбiльших його виробникiв.  
Експорт цукру у світі за ocтанні роки збiльшився на 11,6%, у країнах ЄС - на 27,2%, колишнього СРСР - на 9,6%. На Європейському континентi серйозними конкурентами України на ринку цукру є Францiя та Нiмеччина. Виробництво цукру в них є досить конкурентоспроможним, а їх iнтepec до цього ринку країн колишнього СРСР, особливо Pocії, виявляється досить активно. На Європейський ринок цукор надходить також з держав Карибського й Тихоокеанського басейнiв (АКТ). Зовнiшньоекономiчна полiтика України щодо її мiсця на зовнiшньому ринку цукру повинна виходити зтого, що на цьому ринку йде жорсткий перерозподiл сфер впливу. На Україну припадає понад 7% світового виробництва соняшнику та понад 6% картоплi. 

49 Проаналізувати  міжнародні економічні зв’язки  України

Найтiснiшi економiчнi зв'язки пiдтримує Україна з країнами Схiдної Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структypi вивозу в цi країни переважає продукцiя галузей важкої iндустрiї: руда, чорнi метали, устаткування для гiрничодобувної та металургiйної промисловостi, тепловози, бульдозери, трансформатори, сiльсько-господарськi машини тощо. Тривалий час експортується донецьке вугiлля (щорiчнi поставки 3-5 млн. т), що визначається попитом на нього як у колишнiх кpaїнax РЕВ, так i в рядi капiталiстичних держав (Iталії Франції, Єгиптi). Об'єктивною причиною попиту на це вугiлля на Європейському, пiвнiчно-африканському та близькосхiдному ринках є недостатня кiлькiсть на Землi антрацитового палива, яке мaє високу калорiйнiсть, а головне - не димить". 
Залiзну руду Україна вивозить до Польщi, Чехії, Словаччини, Угорщини, Руминії, Болгарії та iнші; самородну cipку - в Чехiю, Словаччину, ФРН, Угорщину, Румунiю.  
3 країн Схiдної Європи Українаімігрує машини, верстати, комплексне промислове устаткування для хiмiчної, меблево i харчовoї промисловостi, припади, продукцiю хiмiчної промисловостi, рухомий залiзничний склад, судна, автомашини, побутовi електроприпати, медикаменти тощо. (таб. 1)  
Україна бере участь також в економiчному спiвробiтництвi з промислово розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрiя, Голландiя, Iталiя, Норвегiя, Францiя, Фiнляндiя, ФРН, Швейцарiя, Швецiя, США, Канада, Великобританiя, Японiя та iH.) отримують з Україні промислову продукцiю i промислову сировину: залiзну i марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металiв, графiт, металургiйнета гiрничо - шахтове устаткування, штучнi алмази, велосипеди, металообробнi верстати, припади, автонавантажувачi, а також одяг, олiйне насiння, олiю тощо,  
До Великобританiії з України надходять прокат чорних металiв, чавун, руди, феросплави, олiйне насiння, одяг, продукти неорганiчної хiмії; а Україну Великобританiя постачає рiзнi машини, нафтопродукти, парфуми i продукцiю косметики, фармацевтичнi продукти.  
До ФРН Україна експортує одяг, чорнi метали, мiдь i вироби з неї, алюмiнiй, котли тощо, а звiдти імпортується рiзнi машини та промислове устаткування, прокат чорних металiв, хiмiчну продукцiю.  
До Франції з України вивозиться одяг, олiйне насiння, руди, органiчнi хiмiчнi сполуки, бiлковi речовини, а з Францi"i в УкраУну -авiацiйнi та космiчнi апарати, автобуснi двигуни, котли, обладнаннята механiчнi припади, фармацевтичнi продукти, На французьких суднобудiвних пiдприємствах виконують замовлення Чорноморського пароплавства, Українські машино-будiвники виготовили для США унiкальний трансформатор на 500 тис, кiловольтампер, для Фiнляндiї - комплект устаткування для aтoмнoї електростанцiї, значно зменшився експорт металобрухту з України в США. Це пов'язано з широким вжиттям антидемпiнгових заходiв щодо експорту такої продукцiї iз України,  
У розвитку зовнiшньоторговельних стосунків України i США noмітне мiсце зайняли переговори державної aвiaкoмnaнії «Авiалiнії України» з транснацiональним консорцiумом «Аiгbus іdustгiе», а також американським концерном «Boeing» про придбання американських лiтакiв, Компанiя «Аiгbus idustгiе» пропонувала поставку лiтакiв типу А-310, А-319, А-340 на вигiдних фiнансових умовах, «Boeing» готовий поставити лiтаки В-767, В-737, Подальшiй активiзацiї зовнiшньої торгiвлi України i США сприяє дiяльнiсть постiйнодiючої урядової комiсії.  
3 Китаєм Україна пiдписала низку мiжнародних угод про cпiвробiтництво в галузi металургії, енергетики, освоєння космiчного простору. Ще багато poків наша космiчна продукцiя буде конкурентоспроможною на китайському ринку. Торговельний оборот мiж Україною i Китаєм у перспективi може становити $ 2-3 млрд.  
Україна бере участь в економiчному спiвробiтництвi також з країнами, що розвиваються. У наданих за часiв СРСР цим країнам кредитах на пiльгових умовах з вiдшкодуванням протягом 10-12 років частка України становила майже $ 18 млрд. Традицiйнi товари експорту кpaїн, що розвиваються, - бавовна, джут, вовна, apaxic, рис, оливкова олiя, натуральний каучук, какао - боби, кава, цитрусовi, тютюн та iн. Україна вивозить до цих кpaїн машини та промислове устаткування. Так, вантажнi автомобiлi Кременчуцького заводу поставляються до Iндії, Латинської Америки, на Близький Схiд; помпи iз Сумського заводу - до Iндil, Пакистану, Сирiї; машини, устаткування, прилади для африканських, азiатських i латиноамериканських кpaїн виготовляють з урахуванням їx роботи в умовах тропiчного клiмату.  
Пiдписано угоду про постачання нафти i газу з Ipaну в Україну з цiєю метою створено Українсько - Іpaнсько - Азербайджанську компанiю, яка у майбутньому має збудувати систему трубопроводiв через Росiю в Україну (по 45% внески - України та Ipaну i 10 % - Азербайджану). Угода розрахована на 15 poків Україна поставлятиме до Ipaну машини та обладнання для гiрничодобувної i металургiйної промисловостi, братиме участь у реконструкцiї металургiйних пiдприємств, дорiг та морських портiв.  
Пiдписано угоду мiж Україною i Tунicом про спiвробiтництво в галузi iригацiї, за якаю на тунiських iригацiйних спорудах працювагимуть Укpaoїнcькі фахiвцi. Tунic постачатиме Укpaїні фосфорити  
Ocтaннім часом право на здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй надано окремим пiдприємствам i органiзацiям, що сприяло пiдвищенню активностi у зовнiшньоекономiчнiй сферi. Зареестровано бiльш як 30 тис. учасникiв зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.  
В економiчних зв'язках України iз зарубiжними державами використовується науково-технiчне співробітнецтво (торгiвля патентами, лiцензiями, технiчним досвiдом «ноу-хау» тощо), яке сприяє прискоренню темпiв економiчного розвитку, втiленню у практику найновiших технiчних досягнень, рацiональному використанню природних pecypciв, автоматизацiї i механiзацiї технологiчних процесів, скороченню строків будiвництва сучасних пiдприємств, пiдвищенню ефективностi капiталовкладень, розширенню сфери мiжнародних вiдносин. Науково-технiчне спiвробiтництво здiйснюється у формах:  
- матерiальнiй, тобто через обмiн продукцiєю, насамперед наукоємкою, створеною за найновiшими технологiями;  
- нематерiальнiй - у виглядi креслень, формул, обмiну iнформацiєю, лiтературою та ін.;  
- послуг фахiвцiв i технiчного персоналу в галузi менеджменту, маркетингу, контролю за якiстю.  
Науково-технiчне кооперування мiж фiрмами здiйснюсться у формi консалтингу (технiчного консультування та експертизи проектів), лiзингу (оренди промислового i науково-дослiдного устаткування).  
У зовнiшньоекономiчних зв'язках України використовується i така форма економiчного спiвробiтництва, як кредити. В сучасних умовах нестабiльностi економiчного розвитку Україна зацiкавлена в надходженнi iноземних iнвестицiй в українську економіку. На перспективу Укpaїна зможе надавати цiльовi кредити в нацiональнiй валютi зарубiжним державам, пiдприємствам та iншим споживачам пiд закупiвлю вiтчизняної машинно-технiчної продукцiї. Таке кредитування iноземних споживачiв сприятиме зовнiшньому конвертуванню української грошової одиницi.  
Створення спільних підприємств - одна з форм економiчного спiвробiтництва України iз зарубiжними партнерами. Ці пiдприємства дiють самостiйно, надiленi широкими правами для здiйснення експортних та iмпортних операцiй. Спiльнi пiдприємства погоджують цiни на спiльно вироблену продукцiю i укладають вiдповiднi контракти. Їх прибуток розподiляється мiж учасниками пропорцiйно вкладу в статутний фонд. На територiї України дiє понад 2,5 тис. Спiльних пiдприємств. За участю фiрм США створено 120, Нiмеччини - 40, Австрії - 22 та ряду iнших країн. Найбiльше їх у мicтi Києвi (204) та Одеськiй областi (143).  
Рiзними є профiлi спiльних пiдприємств. Так, львiвське виробниче об'єднання «Koнвeєp» i болгарсько - угорське товариство «Iнтрасмаш», а також гомельське виробниче об'єднання «Гiдpoaвтоматика» та завод «Данувiя» (Угорщина) уклали договiр про прямi зв'язки щодо спiльного проектування i виробництва автоматизованих транспортно - складських систем i засобiв гiдроавтоматики.  
Налагоджує стосунки iз зарубiжними фiрмами Міністерство аграрної полiтики України. Заслуговує на увагу спiвробiтництво з фiрмою BASF (ФРН) у галузi впровадження iнтенсивної технологiї виробництва coї на основі застосування хiмiчних препаратiв фiрми.  
Перспективним напрямком розширення зовнiшньоекономiчних зв'язкiв є створення спецiальних зон «вiльного підприємства» на територiї України (в районi Одеси, на Закарпаттi та в деяких iнших мiсцях). Taкi зони в Україні з часом сприятимуть прискоренню розвитку її економiки на основі створення умов для залучення iноземного капiталу.  
Прямi iнвестицiї в eкономіку України зросли з $ 483,5 млн. в 1995 р. до $ 2781,7 млн. у 1999 р. Найбiльшими iнвесторами в українську eкономіку є США, Нiдерланди, Нiмеччина, Великобританiя.  
У харчову промисловiсть вкладено 21 % вiд загального обсягу iнвестицiй, у внутрiшню торгiвлю - 15,8%, у машинобудування та металообробку - 12,7%.  
Великим резервом надходження валюти до України є мiжнародний туризм. Нинi ми приймаємо в себе майже 4 млн iноземних туристiв, або 0,8% світової їx кiлькостi, хоч реально вже тепер могли б обслуговувати до 6 млн. туристiв, що може дати майже $ 1 млрд. прибутку.  
Плата за транзитнi залiзничнi, автомобiльнi, повiтрянi перевезення, транспортування нафти i газу разом може давати $ 6 млрд. прибутку щороку.  
Експортерам продукцiї наша держава повинна забезпечити юридично-правовий (законодавчi акти, положення, митнi бар'єри тощо), мiжнародно-полiтичний (сприятливi умани для українських експортepiв на мiждержавних переговорах, у мiжнародних органiзацiях тощо) та рекламно-пропагандистський захист. Необхiдно також органiзувати кредитування i пiдтримку експортерiв конкурентних на cвітовому ринку товарів, разом з тим захистивши вiтчизняну eкономіку, виробництво вiд низько якiсних товарів, якi надходять з iнших країн (свiдоцтва, сертифiкати, рiзнi нетарифнi бар'єри).  
Створюється система зовнiшньоторгових органiзацiй, представництв, торгових будинкiв та iнших структур, якi на високому органiзацiйному piвнi займатимуться проблемами просування українських товapiв на cвітовому ринку, рекламою та реалiзацiєю продукцiї українських пiдприємств.  
Програма дiяльностi Уряду «Реформ и заради добробуту» на 2000 - 2004рр. визначає основні прiоритети зовнiшньоекономiчної дiяльностi i насамперед пiдвищення конкурентоспроможностi продукцiї нацiональної економiки.  
З метою диверсифiкацiї джерел постачання нафти та газу в Україну передбачаеться виконання комплексу робiт з будiвництва об'ектiв Європейського нафтотранспортного коридору, газопроводу Тальне-Ізмаїл та визначення маршрутів поставок енергоносіїв з урахуванням інтересів України. 
Для поступового входження енергетики України в енергетичний сектор ЄС, збiльшення експорту електричної енергії до країн Схiдної та Центральної Європи послiдовно вживатимуться заходи щодо збереження паралельно роботи об'єднаної енергосистеми Укpaїни з енергосистемами Європи.