Зростання ефективності використання матеріально-технічних ресурсів в СТОВ “Ліщинське” Житомирського району Житомирської області

 

Водночас необхідно відзначити, що від рівня забезпеченості підприємств відповідними технічними засобами залежить впровадження інтенсивних та індустріальних технологій сільськогосподарського виробництва.

Із зміцненням і розвитком матеріально-технічної бази аграрних підприємств збільшується виробництво сільськогосподарської продукції. Кількісні і якісні показники сільськогосподарського виробництва, рівень задоволення попиту населення на продукти харчування цілком залежать від досягнутого рівня розвитку продуктивних сил аграрних підприємств. Проте зміцнення їх матеріально-технічної бази великою мірою залежить від розвитку галузей промисловості, які поставляють селу індустріальні засоби виробництва.

Визначальний фактор удосконалення матеріально-технічної бази аграрних підприємств — науково-технічний прогрес, який здійснюється безперервно і є необхідною умовою економічного і соціального розвитку. За умов науково-технічного прогресу в першу чергу вдосконалюються засоби праці, які мають вирішальне значення для розвитку матеріального виробництва. Засоби праці є не тільки мірилом розвитку робочої сили, а й показником рівня суспільних відносин, за яких відбувається праця.

Особливості сільськогосподарського виробництва позначаються на розвитку продуктивних сил цієї сфери виробничої діяльності. Зокрема у зміцненні і розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств важливу роль відіграють прогрес сільськогосподарської науки і впровадження її досягнень у виробництво. Йдеться про поліпшення рослин і тварин як біолого – господарських об'єктів на основі виведення і використання нових сортів сільськогосподарських культур, порід худоби і птиці вищої продуктивності. Використання сільськогосподарських культур і порід тварин з великими потенціальними можливостями щодо підвищення продуктивності є основою впровадження інтенсивних технологій, що забезпечує високу ефективність функціонування аграрних підприємств.

 

 

2. Складові матеріально-технічної бази та ефективність їх використання

Найбільш активною частиною матеріально-технічної бази аграрних підприємств є енергетичні ресурси, які включають потужність механічних двигунів (тракторів, комбайнів, автомобілів та ін.), електромоторів, електроустановок і робочої худоби. Підвищення рівня забезпеченості підприємств енергетичними ресурсами характеризує зміцнення і розвиток їхньої матеріально-технічної бази.

В енергетичних ресурсах аграрних підприємств України переважають механічні двигуни, а частка робочої худоби становить менше 0,5 %. У складі енергетичних ресурсів основне місце займають тракторні і автомобільні двигуни, частка яких становить приблизно 2/3 всіх потужностей.

Рівень забезпеченості аграрного підприємства енергетичними ресурсами визначається такими показниками:

 енергозабезпеченість  підприємства — кількість енергетичних 
потужностей (к. с.) з розрахунку на 100 га посівної площі;

    енергоозброєність праці — кількість енергетичних потужностей (к. с.) з розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Енергетичні ресурси сільськогосподарських підприємств України у 2000 р. порівняно з 1990 р. зменшились на 52,2 мли. к. с., або на 35,5 % (табл. 1.2). Рівень забезпеченості аграрних підприємств енергетичними ресурсами за 1990-2000 рр. знизився. Якщо у 1990 р. на 100 га посівної площі припадало 484 к. с., то в 2000 р. — 424 к. с., або на 12,4 % менше. Рівень енергоозброєності праці за ці роки у зв'язку із зменшенням кількості працівників підвищився з 37,2 к. с. до 38,3 к. с. з розрахунку на одного середньорічного працівника, або на 3 %.

 

 

 

Таблиця 1.2.

Динаміка забезпеченості енергетичними ресурсами сільськогосподарських підприємств України

 

Показник	Рік
	1990	2000	2005
Енергетичні потужності сільськогосподарських підприємств, млн. к. с.	147,1	94,9	62,9
Припадає енергетичних потужностей, к. с.: на одного працівника	37,2	38,3	53,4
на 100 га посівної площі	484	424	341
Всього спожито електроенергії, млрд. кВт-год	28,5	11,7	12,3
у т.ч. на виробничі потреби	19,0	5,0	3,3
Електроозброєність праці, кВт-год	3605	1824	2486

 

У 2000-2005 рр. енергетичні потужності сільськогосподарських підприємств зменшились на 33,7 %, а рівень їх енергозабезпеченості знизився на 19,6 %. Водночас енергоозброєність праці підвищилась з 38,3 к.с. до 53,4 к.с., або на 39,4 %, що пов'язано із скороченням працівників підприємств за цей період у 2,1 рази.

Показники енергоозброєності праці й енергозабезпеченості сільськогосподарських підприємств окремих регіонів України значно відрізняються, що зумовлене відмінностями їх галузевої структури, спеціалізацією і концентрацією виробництва та іншими факторами.

Особливо високий рівень енергозабезпеченості у передових господарствах України, де на 100 га посівної площі припадає 800-900 к. с. енергетичних потужностей.

В енергетичних ресурсах аграрних підприємств важливого значення набуває застосування електроенергії, що свідчить про дальший розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва. Електрифікація виробничих процесів — важливий фактор впровадження комплексної механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва.

Використання електроенергії в аграрних підприємствах України за 1990-2000 рр. зменшилось у 2,4 рази, в тому числі на виробничі потреби — у 3,8 рази. Частка електроенергії, яка споживалася в сільському господарстві, в загальному її виробництві також зменшилась і завжди була низькою. Так, у 1990 р. в сільському господарстві України було використано 9,5 % виробленої електроенергії, в 2000 р. — 6,8 %, а в 2005 р. — всього 6,6 %.

Для оцінки рівня використання електроенергії в підприємствах використовують такий показник, як електроозброєність праці, який визначається кількістю електроенергії, використаної на виробничі потреби, з розрахунку на одного середньорічного працівника сільськогосподарського виробництва.

Якщо в 1990 р. електроозброєність праці в сільськогосподарських підприємствах України становила 3605 кВт-год, то в 2000 р. — 1824 кВт-год, або на 49,4 % менше. У 2005 р. порівняно з 2000 р. електроозброєність праці підвищилась на 36,3 % і становила 2486 кВт-год.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу, переведення виробництва сільськогосподарської продукції на індустріальну основу вимагають значного збільшення використання електроенергії. Зростання електроозброєності праці в підприємствах забезпечує значне підвищення її продуктивності. Електрифікація сільського господарства має велике не тільки економічне, а й соціальне значення, сприяючи поліпшенню умов праці і побуту сільських трудівників.

Підвищення рівня забезпеченості аграрних підприємств енергетичними ресурсами зумовлює раціональне і ефективне використання їх. У процесі розвитку матеріально-технічної бази підприємств важливого значення набуває впровадження енергозберігаючих технологій. Вони повинні стати одним з головних джерел задоволення зростаючих потреб господарств в енергетичних ресурсах, сприяти підвищенню ефективності виробництва.

Однією із складових частин матеріально-технічної бази аграрних підприємств є засоби механізації виробничих процесів. Сільськогосподарські машини і знаряддя як механічні засоби праці є одним з основних елементів продуктивних сил сільського господарства. На застосуванні машин і знарядь у виробничому процесі ґрунтується механізація сільськогосподарського виробництва.

Механізація сільськогосподарського виробництва — це процес заміни ручної праці машинною, окремих машин — системою машин, а також впровадження їх автоматизованих систем. Механізація виробництва є об'єктивним і закономірним процесом удосконалення матеріально-технічної бази аграрних підприємств.

Механізація сільськогосподарського виробництва в своєму розвитку проходить три стадії: часткова механізація; комплексна механізація; автоматизована система машин. При частковій механізації окремі виробничі процеси механізовані, а решта виконується ручним способом. Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. При використанні автоматизованої системи машин усі виробничі процеси виконуються, регулюються і контролюються за допомогою автоматичних пристроїв і відповідних програм. Автоматизація сільськогосподарського виробництва найбільш широко застосовується на птахофабриках та інших великих тваринницьких комплексах.

З розвитком матеріально-технічної бази зростають обсяги використання сільськогосподарської техніки, поліпшується її якість. Аграрні підприємства оснащуються дедалі досконалішою технікою, хоча темпи цього процесу не відповідають сучасним вимогам. Нині матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств потребує якісної перебудови для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів.

Розвиток матеріально-технічної бази аграрних підприємств має забезпечити вимоги індустріалізації сільськогосподарського виробництва, пов'язані із застосуванням системи машин (насамперед для впровадження потокової технології виробництва).

Система машин — це сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі. Вона є основою впровадження комплексної механізації й автоматизації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві.

Лише використання системи машин є ефективним і забезпечує збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяє поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів. У тваринницьких галузях система машин має забезпечувати продуктивне використання худоби і птиці протягом багатьох років.

Відсутність комплексу машин на тваринницьких фермах господарств знижує ефективність механізації. Саме тому на фермах повільно скорочується чисельність працівників і відповідно дуже низькими темпами зростає навантаження худоби з розрахунку на одного працівника. Механізація окремих виробничих процесів на фермах істотно полегшує працю окремих працівників, проте лише комплексна механізація зумовлює підвищення продуктивності праці.

Нині аграрні підприємства повинні застосовувати не окремі машини, а їх комплекси, що дає значний економічний ефект. Зростання технічної оснащеності підприємств дає змогу підвищити рівень механізації виробничих процесів у рослинництві й тваринництві.

Рівень механізації сільськогосподарського виробництва визначається відношенням обсягу механізованих робіт до загального їх обсягу. Як економічний показник рівень механізації виробничих процесів характеризує розвиток матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва.

Рівень механізації окремих виробничих процесів у рослинництві достатньо високий. Основні польові роботи (оранка, сівба зернових культур і цукрових буряків, збирання зернових і силосних культур) повністю механізовані. Однак сьогодні техніка не відповідає сучасним вимогам, внаслідок чого порушується прийнята технологія, допускаються великі втрати врожаю, особливо при збиранні.

У галузях тваринництва виробничі процеси механізовані недостатньо, особливо низький рівень комплексної механізації робіт на тваринницьких фермах. Нині до 70 % всіх працюючих у тваринництві зайняті ручною працею. Тому впровадження комплексної механізації виробництва в аграрних підприємствах є основою підвищення продуктивності праці, а також сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем села.

Забезпеченість аграрних підприємств технікою і високопродуктивне використання її мають особливе значення. Адже кількість і якість сільськогосподарської продукції значною мірою залежать від дотримання визначених строків виконання окремих виробничих процесів і робіт.

У складі техніки, що використовується в господарствах, переважає машинно-тракторний парк. За його допомогою виконуються механізовані роботи в рослинництві, тваринництві, на транспорті та в інших галузях. Обсяг механізованих робіт машинно-тракторного парку обчислюється в умовних еталонних гектарах. Еталонний гектар — це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за певних (еталонних) умов. Відповідно до цього встановлено коефіцієнти переведення різних видів механізованих робіт в умовні еталонні гектари.

Для трактора кожної марки визначений нормативний виробіток в еталонних гектарах за одиницю робочого часу. Виробіток за 1 год. для трактора ДТ-75 становить 1 умовний гектар, тому його взято за еталонний. Трактори всіх інших марок переводяться в умовні еталонні трактори за відповідними коефіцієнтами.

Забезпечення ефективного використання техніки та необхідність виконання комплексу механізованих робіт в оптимальні строки зумовлюють обґрунтування кількісного та структурного складу машинно-тракторного парку підприємства.