Зростання ефективності використання матеріально-технічних ресурсів в СТОВ “Ліщинське” Житомирського району Житомирської області

Таблиця 3.1

  Структура основних виробничих  засобів СТОВ “Ліщинське”, %

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Будівлі, споруди та передавальні пристрої	87,8	85,1	84,6
Машини і обладнання	7,6	9,3	9,3
Транспортні засоби	2,9	2,8	2,8
Інструменти, прилади, інвентар	0,3	0,3	0,3
Робоча і продуктивна худоба	1,3	2,4	2,9
Інші основні засоби	0,1	0,1	0,1
Разом	100	100	100

 

Починаючи з періоду, що охоплює 2005—2007 роки, спостерігається зменшення частки будівель, споруд і передавальних пристроїв на 3,2%, але поступово зростає частка машин і обладнання — на 1,7% та робоча і продуктивна худоба на 1,6%, незмінною залишається частка транспортних засобів і  інструментів, приладів, інвентаря  та інших основних засобів.

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передусім активної частини виробничих фондів. Саме тому строки експлуатації машин і устаткування повинні бути оптимальними. Останніми роками через мізерну частку капітальних вкладень у розвиток сільського господарства України підприємства зменшили закупівлю сільськогосподарської техніки порівняно з 1990 роком: зернозбиральних комбайнів — у 8, тракторів — у 9,5 рази. В умовах дефіциту фінансових ресурсів в аграрному секторі простежується стійка тенденція до старіння виробничих потужностей. Значно знизився рівень оновлення та поповнення підприємств сільськогосподарською технікою.

Зменшення кількості техніки й зниження рівня її технічної готовності призводять до розтягування строків виконання робіт, порушення вимог агротехніки і втрат урожаю. Наприклад, у 2003—2004 роках лише через подовження тривалості збирання врожаю ранніх зернових до 25—30 днів проти нормативних 10 днів, втрати зерна досягли майже 50 тис. т, що за вартістю еквівалентне 35—40 новим вітчизняним зернозбиральним комбайнам.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Вважаємо, що фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Для підтримання основних засобів у робочому стані в підприємствах проводять ремонтні роботи, роботи з модернізації та заміни діючих засобів праці. Головним напрямом зниження собівартості ремонтних робіт є підвищення організаційно-технічного рівня самого ремонтного виробництва, максимальне наближення його до процесу виготовлення нових машин і устаткування. Модернізація також сприяє ефективності відтворювальних процесів. При порівняно невеликих витратах і за відносно короткий строк модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому рівні, підвищити продуктивність праці, а звідси й збільшити виробництво продукції.

Однак у СТОВ “Ліщинське” темпи оновлення матеріально-технічної бази шляхом модернізації та заміни фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці не забезпечує оптимальних строків експлуатації, тому суттєве прискорення темпів оновлення парку виробничого устаткування в більшості підприємств залишається нагальним завдання.

Я вважаю, що на даному етапі потрібно шукати шляхи раціонального використання техніки і на цій основі зменшення ЇЇ потреби. Зокрема, кожному аграрному підприємству необхідно укомплектувати машинно-тракторний парк, який відповідав би обсягам і технологіям механізованих робіт. Результати досліджень показують, що економічно міцні підприємства з великими обсягами робіт мають комплектувати власний машинно-тракторний парк, а економічно слабким, з невеликими обсягами робіт, доцільно кооперувати кошти для закупівлі техніки й використовувати її на міжгосподарській основі. Створення міжгосподарських безприбуткових кооперативів із технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників є одним із найраціональніших шляхів оновлення машинно-тракторного парку та підвищення ефективності його використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки і пропозиції

 

З огляду на зазначену ситуацію, можна зробити висновок, що склалося надзвичайно несприятливе і катастрофічне становище з ресурсозабезпеченням матеріально-технічної бази господарства.

Частина техніки, яка перебуває на балансі сільськогосподарських підприємств, по суті, нероботоздатна, оскільки агротехсервісні служби безпосередньо не пов'язані з кінцевими результатами сільськогосподарського виробництва, а самі господарства не мають достатніх фінансових ресурсів для закупівлі дорогих запчастин, поновлення машинно - тракторного парку тощо. Ринкові перетворення в аграрній економіці країни значно загострили проблему відтворення матеріально-технічних ресурсів. Зміна форми власності, виникнення конкуренції ставлять вимогу своєчасного оновлення основних засобів виробництва на рівень найважливіших факторів забезпечення ефективної господарської діяльності аграрних підприємств.

Склалася парадоксальна ситуація: витрати підприємств на придбання основних виробничих фондів стабільно зростають, а ефективність їх використання стабільно знижується. Це пояснюється наявністю в аграрних підприємствах великої кількості зношеної техніки та обладнання, серед яких “губиться” нова, продуктивна техніка внаслідок її недостатньої частки.

Академік І.І. Лукінов звертав увагу на те, що коли найближчим часом не поліпшиться матеріально-технічне становище, то роботи у сільськогосподарському виробництві доведеться виконувати кіньми й вручну за умови, якщо буде відновлено поголів'я коней і кінний реманент. На його думку: “Господарства (колективні й фермерські) можуть перетворитися з високотоварних у натуральні, з вкрай низькою продуктивністю праці й такими ж високими виробничими витратами, за яких не може бути і мови про конкурентоспроможність”.

Нині ситуація в сільському господарстві така, що існуючі господарства всіх форм власності необхідно зміцнювати відповідними матеріально-технічними ресурсами, бо інакше затрати праці на виробництво одиниці рослинницької й тваринницької продукції будуть значно вищими, а як результат - господарська діяльність буде економічно невигідною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрного підприємства: Підручник. – 2-ге вид., доп. І перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В. Г. Економіка аграрного підприємства.: Підручник. – К.:                    КНЕУ, 2002. – 622 с.

3. Бойчук І. М. Економіка підприємств. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 480 с.

4. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: вид-во А.С.К., 2004. – 400с.
5. Борух В. О., Алямкін Р. В. Економічна статистика. Навчальний посібник. – К.: 2006.
6. Гринькова В. М., Корда В. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге видавництво, переробл. і доповн. – К.: Знання – Прес, 2004. – 424 с.
7. Економіка підприємств / П. П. Руснак, В. Г. Андрійчук, А. А. Ільєнко та ін.; За редакцією П. П. Руснака. – Біла Церква, 2003. – 256 с.
8. Економіка підприємств: Навчальний посібник./ За редакцією доктора к.е.н., професора А. В. Шегди. – К.: Знання – Прес, 2002.
9. Економіка підприємств: Підручник./ За загальною редакцією С. Ф.Покропивного. – Видавництво друге, перероблене та доповнене. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
10. Економіка підприємства: Навч. посібник/ За ред. О. П. Крайник. – Львів: Інтелект – Захід, 2003. – 208 с.
11. Економіка підприємства: Навчальний посібник – 2-ге вид., доп. – К: “Каравела”, Львів: “Новий світ – 2000”, 2001. – 320 с.
12. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. П. Руснак, В. Г. Андрійчук, А. А. Ільєнко та ін.; За ред. П. П. Руснака. – К., 2002. – 197 с.
13. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й. М. Петровича. – Львів: Магнолія плюс, 2004. – 680 с.
14. Коробов М. Я. Фінансовий аналіз діяльності підприємств: Підручник. – К: Либідь, 2000.
15. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємств: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004. – 580 с.
16. Петренко О. В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств. Фінанси України. – 2000. - №6.  – с. 91-95.
17. Растяпін А. В., Губенко С. П. Максимізація прибутку підприємства. – Фінанси України. 2002. - №2. – с. 19-29.
18. Сідун В. А., Пономарьов Ю. В. Економіка підприємств.: Підручник. –К.:2003
19. Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти; За ред. В. М. Піча. – Львів: Магнолія плюс, 2004. – 367 с.
20. Фінанси підприємств: Підручник/ За редакц. проф. А. М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 1998. – 368 с.
21. Шваб Л. І. Економіка підприємств. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Друге видання. – К.: Каравела, 2005.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

 Наявність основних засобів  у регіонах України (на кінець  року за фактичними цінами), млн. грн.

 

Республіка, область	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
АР Крим	9923,5	9909,0	9031,2	8191,4	6595,4	5241,5	4686,3	4537,3
Вінницька	7066,7	6864,7	6659,9	6345,8	4831,8	3850,4	3317,4	2766,6
Волинська	3478,8	3316,9	3086,8	3021,0	2508,7	2101,3	1787,4	1535,5
Дніпропетровська	8662,5	8301,3	7902,8	7339,9	4884,2	3638	2329,2	1698,2
Донецька	6734,9	6471,0	5850,4	5556,4	3480	2335,9	1998,2	1937,2
Житомирська	5552,8	5446,7	5382,4	5400,1	4787,1	4490,9	3334,1	3040,1
Закарпатська	1599,8	1724,9	1526,7	1465,8	906,6	767,7	666,0	731,8
Запорізька	7143,8	7025,9	6807,6	6343,9	4732	3784,7	3598,1	1962,1
Івано-Франківська	1817,7	1759,7	1599,8	1490.0	646,4	455,4	358,0	288,9
Київська	8355,6	8655,6	8241,5	7930,0	5005,5	4967,7	4269,4	401,2
Кіровоградська	5517,6	5366,9	5088	4780,8	2911,2	2)58,6	1846,1	1536,5
Луганська	4749,1	4672,0	4141,1	3703,9	1874	1427,5	1310,4	1256,9
Львівська	4091	3805,1	3328,2	3197,0	2680,9	1666,5	1292,2	1106,1
Миколаївська	5437,1	5247,2	4921,4	4607,2	4014,8	3100,1	2588,0	2488/
Одеська	7591,7	7336,3	7119	6663,4	5187,1	4725,3	3780,2	3269,3
Полтавська	7420,1	7046,8	7034,4	6676,9	4487,5	3625,3	3193,9	2748,8
Рівненська	3228,9	3152,6	2828,5	2685,0	2317.8	2179,7	2049,5	1685,9
Сумська	5327	5270,1	5077,1	4892,0	3034,6	2852,5	2335,3	2047,0
Тернопільська	3901,5	3736	3628,1	3503,6	1598,3	1287,4	994,0	837,9
Харківська	7880,1	7654,7	7279	6812,6	4470	3568,4	2863,8	2456,4
Херсонська	6342,3	6727,4	6333,6	6113,3	4302,3	2907	2176,4	2187,9
Хмельницька	5294,3	5171,8	5028,8	4875,4	3402,1	2731,5	2410,1	2048,0
Черкаська	6646,4	6570,9	6154,1	6015,4	3811,5	3326,3	2892,7	2363,5
Чернівецька	1822,6	1765,6	1642,6	1508,5	1007,9	810,5	674,4	615,3
Чернігівська	5762,8	5550,1	5480,9	5235,6	4286,1	3760,3	3438,9	3038,2
По Україні	141349	138550	131175	124352	87764	71760	60190	52195

* За даними статистичних щорічників України за відповідні роки.

 

 

1 Доречно зауважити, що незважаючи навіть на досить відчутні дотації можливості західних фермерів щодо придбання техніки та інших ресурсів стають обмеженими, а це й спонукає західних виробників шукати нові, нетрадиційні ринки збуту.