Зростання ефективності використання матеріально-технічних ресурсів в СТОВ “Ліщинське” Житомирського району Житомирської області

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Кругообіг матеріально-технічних ресурсів на ринку.

На перший погляд, схема досить проста, бо показує рух ресурсів від виробника до споживача. Однак в ринкових умовах на стиках зазначених тут контрагентів вклинюється досить серйозний ринковий важіль — ціна, яка в аграрному сектор доповнюється ще й очікуваним ефектом від застосування ресурсів. Посередник, що стоїть між виробником і споживача ресурсів, також зацікавлений в рівні оптової та відпускної ціни. Отже, економічний інтерес у наведеній схемі слід розглядати як рушій розвитку і реалізація його має здійснюватись у зворотному напрямі:

 

 

 

Рис.1.3. Механізм реалізації економічного інтересу.

Щоб цей механізм реалізації економічного інтересу спрацював, потрібно, щоб ресурси промислового походження мали чітку адресність своєї сфери використання, тобто відповідали конкретним вимогам і особливостям технології виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, а ціна їх продажу безпосередньо споживачеві була меншою від очікуваного ефекту. Лише на цій основі стане можливим нагромадження коштів на розширення сфери застосування матеріально-технічних ресурсів та їх відтворення.

Організація ринку матеріально-технічних ресурсів потребує досить серйозного підходу і контролю з боку держави. Тут не можна обійтися раптовою зміною одних методів іншими, потрібен певний перехідний період, упродовж якого стане можливим врахувати особливості становлення нових міжгалузевих зв'язків, але на принципово новій, ринковій основі. Незалежно від того, хто саме організовує ринкові відносини в сфері матеріально-технічного забезпечення, на ринку зустрічаються два контрагенти: продавець і покупець ресурсів. Вони перебувають кожен у своїй власній осі економічних координат: перший має намір продати з найбільшою вигодою, другий сподівається придбати той чи інший ресурс за прийнятною для нього ціною і якістю. Проте існують певні відмінності та особливості між продавцями матеріально-технічних ресурсів. Зокрема, вітчизняні заводи-виробники, як. уже зазначалося, при формуванні ціни керуються розрахунковим ефектом. А оскільки надійність і якість таких ресурсів низька, то ціна в більшості випадків значно перевищує цей очікуваний ефект, зарубіжні ж продавці, які продають ресурси вищого ґатунку і надійності, керуються механізмом попиту, що складається на українському ринку, а це забезпечує їм надприбутки. Добре заробляють і власні посередники, які продають вітчизняні та зарубіжні ресурси.

Сучасна кон'юнктура ринку матеріально-технічних ресурсів досить хитка. Свідченням цього може бути, наприклад, непомірне, ніким не регульоване зростання цін. Ось лише деякі порівняння, які показують скільки треба продати пшениці, щоб придбати в наш час той чи інший вид ресурсів, т.

Таблиця 1.3

Ресурси	1990р.	1998р.	Збільшення разів
Трактор Т-150К	57	364	6
Комбайн «Нива»	45	1304	30
1 т селітри	0,2	2,0	10
1 т диз. палива	0,5	5,6	11

 

Зарубіжний «Джон Дір» потребує продажу пшениці в 2 рази більше, ніж «Нива».

Аграрні підприємства, яким з боку держави не створено зовсім ніяких умов «виживання», практично припинили закупівлю техніки та інших ресурсів, а це тут же позначилося на різкому скороченні виробництва їх вітчизняною промисловістю (окремі види ресурсів промислового походження підприємства України взагалі припинили виробляти). Цим скористалися різні комерційні структури і шляхом бартерних операцій, лізингової торгівлі відкрили простір для збуту на теренах України ресурсів західних фірм.1

Отже, ринок матеріально-технічних ресурсів потребує нагальної державної регульованості з урахуванням інтересів усіх партнерів, разом узятих.

Цей факт переконує, що без регулювання процесу реалізації матеріально-технічних ресурсів не можна обійтись, бо, незважаючи на зростання потреби в них споживачі будуть більш вимогливо і прискіпливо підходити до їх придбання і в разі відсутності зустрічних рухів поступово стануть на шлях відмови від таких послуг.

Дещо по-іншому слід розглядати і процес постачання ресурсів, в сучасних умовах замало керуватися лише порівнянням витрат на придбання матеріально-технічних ресурсів та очікуваним від їх використання ефектом. Важливіше в кожному конкретному випадку з’ясувати, чи відповідає той чи інший ресурс вимогам господарства, прийнятій технології і системі екологізації виробництва. Потрібно досконало знати умови продажу (придбання), наявність, продуктивність та екологічність ресурсу, бо від цього, власне, залежить ціна. Наприклад, технічний рівень вітчизняних сільськогосподарських машин може бути значно вищий, якщо в їх конструкціях використано елементну базу, вузли та агрегати провідних зарубіжних фірм. При цьому вартість такої техніки буде в 1,5—2 рази нижчою порівняно з імпортними аналогами.

Посилення державного регулювання ринку засобів виробництва стає нагальною вимогою. Слід насамперед визначити, які матеріально-технічні ресурси і в яких реальних обсягах може й повинна виробляти вітчизняна промисловість, що необхідно і можна імпортувати, а що доцільно виробляти спільними зусиллями з іноземними фірмами чи шляхом кооперації з іншими регіонами. Щодо імпорту матеріально-технічних ресурсів, то держава має встановити диференційоване ввізне мито, а саме: пільгове — на ті ресурси, які в країні не виробляються, і підвищене — на ті, аналоги, які виробляються в Україні.

У цілому процес формування ринку засобів виробництва можна представити у вигляді схеми:

 

 

 

 

 

 

            Рис.1.4. Процес формування ринку засобів виробництва.

Зазначені на схемі організаційні форми ринку залежать від конкретних умов і можливостей. Проте вже тепер пропозиція матеріально-технічних ресурсів досить широка при обмежених можливостях їх споживачів. Через те для гарантованого становлення ринку засобів виробництва важливо створити умови, за яких різні організаційні форми ринку давали б можливість покупцям придбавати ресурси на виплату, на засадах обміну, прокату, під майбутній врожай тощо. Досить важливе значення має прогноз потреби в ресурсах, забезпечення їх конкурентоспроможності за якістю і ціною, надання споживачам ресурсів вичерпної інформації про нових виробників, нові ресурси, їх ціни та експлуатаційні переваги, нові форми реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ  Сучасний стан та рівень ефективності використання матеріально  -  технічних ресурсів на підприємстві

2.1. Природна, організаційно - економічна та соціальна характеристика СТОВ “Ліщинське”

Досліджуване підприємство – сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Ліщинське”, яке знаходиться в с. Ліщин Житомирського району Житомирської області. СТОВ “Ліщинське” є юридичною особою. Його діяльність регулюється статутом та законами України.

СТОВ “Ліщинське” розташоване на території північно-західного агрокліматичного району області, який характеризується нижчою сумою активних температур та більшим зволоженням. Рельєф місцевості має вигляд хвилястої рівнини. Клімат помірно-континентальний, з вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня температура найхолоднішого місяця становить -6° (січень), найтеплішого +17°+19° (липень). Середня річна температура повітря +6°+7°. Тривалість періоду з середньодобовими температурами вище 0° становить 240-260 днів. На території протягом року випадає приблизно 575-600 мм опадів. Максимум опадів припадає на літні місяці. Позитивний баланс вологості в ґрунті забезпечує нормальний розвиток рослинності. В цілому погода сприяє веденню сільського господарства. Ґрунти переважно опідзолені, темно-сірі опідзолені, а також дерново-підзолисті. Для підвищення родючості вони потребують внесення органічних і мінеральних добрив. В цілому ґрунти даного типу можна використовувати під вирощування технічних культур. Недоліком розміщення є забрудненість ґрунтів району пестицидами і радіонуклідами, що вимагає у підприємства додаткових затрат.

Для більш детальної характеристики функціонування підприємства і розрахунку конкретних показників використаємо дані бухгалтерської звітності підприємства за 2005 – 2007 роки.

 

 

Таблиця 2.1

Структура товарної продукції в СТОВ “Ліщинське”

Вид продукції	2005р.		2006р.		2007р.		В середньому за 3 роки
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн	. %.	тис. грн..	%
Зерно	299,0	18,9	514,0	35,5	682,0	42,7	498,3	32,4
Цукрові буряки	138,0	8,7	197,0	13,6	86,0	5,4	140,3	9,2
Льон-довгунець	-	-	-	-	-	-	-	-
Картопля	1,0	0,1	-	-	1,0	0,1	0,7	0,1
Овочі	2,0	0,1	-	-	1,0	0,1	1,0	0,1
Інша продукція рослинництва	73,0	4,6			43,0	2,7	38,7	2,4
Разом по рослинництву	513,0	32,4	711,0	49,1	813,0	51,0	679,0	44,2
Молоко	268,0	16,9	177,0	12,2	87,0	5,4	177,3	11,5
М’ясо ВРХ	471,0	29,7	276,0	19,1	329,0	20,6	358,7	23,1
М’ясо свиней	32,0	2,0	31,0	2,2	27,0	1,7	30,0	2,0
Продукція птахівництва	-	-	-	-	-	-	-	-
Продукція вівчарства	-	-	-	-	-	-	-	-
Інша продукція тваринництва	4,0	0,3	9,0	0,6	40,0	2,5	17,7	1,1
Разом по тваринництву	775,0	48,9	493,0	34,1	483,0	30,2	583,7	37,7
Промислова продукція, всього	153,0	9,7	46,0	3,2	208,0	13,0	135,7	8,6
Реалізація іншої продукції робіт та послуг	143,0	9,0	197,0	13,6	93,0	5,8	144,3	9,5
Реалізація товарів	-	-	-	-	-	-	-	-
Всього по підприємству	1580,0	100,0	1447,0	100,0	1597,0	100,0	1541,3	100,0

 

Як видно з таблиці, підприємство займається зерновиробництвом з  розвинутою м'ясо-молочною спеціалізацією. Спостерігається значне підвищення вирощування зерна, що в 2005 р. складало 18,9 %, а в 2007 р. піднялося до 42,7 %. Структура м’яса ВРХ у 2005 р. складала 29,7 %, а у 2007 р. знизилась до 20,6 %. Щодо молочного напрямку, то він складає 5,4 %, що значно зменшилось порівняно з 2005 р. (16,9 %).

 

Земля – основне національне багатство, що перебуває під охороною держави та регулюється земельним Кодексом і Конституцією України.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а, наприклад, в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Земельні ресурси – основна складова частина виробничо-ресурсного потенціалу с.-г. виробництва.

Тому розглянемо структуру та склад землі досліджуваного підприємства.

Таблиця 2.2

Склад і структура земельних угідь в СТОВ “Ліщинське”

Вид угідь	2005р.		2006р.		2007р.		Відхилення (+, -). 2007 р. до 2005 р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	1676,14	100,0	1869,54	100,0	1769,2	100,0	93,1
Всього сільськогосподарських угідь, з них	1557,11	93,0	1750,51	93,6	1751,0	99,0	193,89
- рілля	1557,11	93,0	1750,51	93,6	1751,0	99,0	193,9
- сіножаті	-	-	-	-	-	-	-
- пасовища	-	-	-	-	-	-	-
- багаторічні насадження	-	-	-	-	-	-	-
Площа лісу	18,23	1,1	18,23	1,0	18,23	1,0	0,0
Ставки і водоймища	40,80	2,4	40,80	2,2			-
Інші угіддя	-	-	-	-	-	-	-
Площа ріллі в короткостроковому користуванні господарств	60,00	3,5	60,00	3,2	-	-	-
Наявність осушених земель	-	-	-	-	-	-	-