Дослідно-практична робота з розвитку комунікативної компетенції на уроках англійської мови

- читати і розуміти  нескладні, автентичні тексти (з  розумінням основного змісту  і з повним розумінням);

- усно спілкуватися в  стандартних ситуаціях навчально-трудової, культурної, побутової сфер;

- в усній формі коротко  розповісти про себе, оточенні, переказати, висловити думку, оцінку.

- вміння письмово оформити  і передати елементарну інформацію (лист).

   Так визначається мінімальний рівень комунікативної компетенції у Державному освітньому стандарті з іноземних мов. [7, с. 18]

   В процесі мовної комунікації люди користуються засобами мови - його словником і граматикою - для побудови висловлювань, які були б зрозумілі адресату. Однак знання тільки словника і граматики недостатньо для того, щоб спілкування мовою було успішним: треба знати ще умови вживання тих чи інших мовних одиниць та їх поєднань. Інакше кажучи, крім власне граматики, носій мови повинен засвоїти «ситуативну граматику», яка наказує використовувати мову не тільки у відповідності зі змістом лексичних одиниць і правилами їх поєднання в пропозиції, але і в залежності від характеру відносин між мовцем і адресатом, від мети спілкування і від інших факторів, знання яких у сукупності з власне мовними знаннями складає рівень комунікативної компетенції носія мови.

     Характер навичок спілкування, що входять в комунікативну компетенцію і відрізняються від знань власне мови, можна проілюструвати на прикладі, так званих непрямих мовних актів. Непрямим називається такий мовний акт, форма якого не відповідає його реальному значенню в даній ситуації. Наприклад, якщо сусід за обіднім столом звертається до вас з наступними словами: - Не могли б ви передати мені сіль?, то за формою це питання, а по суті - прохання, і відповіддю на неї має бути ваше дію: ви передаєте сусідові сільничку. Якщо ж ви зрозумієте це прохання як питання і відповісте: Можу, не проводячи відповідної дії і чекаючи, коли ж співрозмовник дійсно прямо попросить вас передати йому сіль, - процес комунікації буде порушений: ви поступите не так, як очікував мовець і як прийнято реагувати на подібні питання - прохання в аналогічних ситуаціях. [25, c. 48]

    Також в процесі спілкування має місце орієнтація на соціальні характеристики мовного партнера: його статус, позицію, ситуаційну роль, що проявляється у виборі альтернативних мовних засобів зі стратифікації і мовними обмежувачами.

    Таким чином, як граматичні, так і лексичні навички та вміння представляють собою центр мовної компетенції, на який спираються мовні навички та вміння.

    Спілкування формує людину як особистість, дає йому можливість придбати певні риси характеру, інтереси, звички, схильності, засвоїти норми і форми моральної поведінки, в изначити цілі життя і вибрати засоби їх реалізації.

На наш погляд, спілкування є найважливішою фазою формування особистості молодшого школяра.

    Під особистістю С.Л. Рубенштейн розуміє сукупність вироблених звичок і переваг, соціокультурний досвід та набуті знання, що визначають повсякденну поведінку . [22, с. 43]

    При організації комунікативного процесу важливу роль відіграє облік особистісних і вікових особливостей молодших школярів. Молодший шкільний вік є надзвичайно сприятливим для оволодіння комунікативною компетенцією на уроках англійської мови. Любов до предмета в даному віці дуже тісно пов'язане з відчуттям психологічного комфорту, радості, потреби і готовності до спілкуванню, які створює вчитель на уроці.

    Для молодшого шкільного віку (6-10 років) характерна готовність до шкільного навчання, в основі якого лежить інтерес до нової діяльності, що є джерелом мотивації навчання. Готовність дитини до школи визначається її володінням достатнім обсягом знань з області повсякденного спілкування, культури і поведінки, умінням співпраці, бажанням вчитися. Ці якості формуються в сім'ї, в переддошкільні роки, і від рівня їх сформованості значною мірою залежать входження дитини в шкільне життя, його ставлення до школи та успішність навчання. [9, с. 38]

    Дослідники відзначають ряд труднощів, з якими стикаються молодші школярі: новий режим життя, необхідність систематично трудитися для володіння знаннями, прийняття авторитету вчителя.

    Багато методистів вважають ранній початок занять з іноземної мови переважно для досягнення базового рівня оволодіння комунікативною компетенцією.

    Отже, молодший шкільний вік є найбільш оптимальним у засвоєнні іноземної мови. У цьому випадку в поле зору залишається завдання, вирішити яке покликане початкове навчання даному предмету, а саме розвиток комунікативної компетенції. Це передбачає наявність у школярів не лише практичних умінь, але й певних якостей особистості: товариськості, розкутості, бажання вступати в контакт, уміння взаємодіяти в колективі і так далі. Безумовно, мова йде не про те, щоб займатися розвитком дітей у збиток знань, а про те, щоб розвиток комунікативної компетенції було спеціально спрямоване на розвиток особистості молодших школярів.

1.2 Можливості  уроків англійської мови у  формуванні комунікативної компетенції у молодших школярів

      Можливості уроків англійської мови у формуванні комунікативної компетенції у молодших школярів надзвичайно широкі. Перш за все, сформулюємо мету навчання іноземної мови молодших школярів.

     Основою метою навчання іноземним мовам в школі є розвиток здатності школяра до спілкування іноземною мовою. Реалізація цієї мети пов'язана з формуванням в учнів ряду комунікативних навичок: розуміти і породжувати іншомовні висловлювання відповідно до конкретної ситуації спілкування, мовної завданням і комунікативним наміром; здійснювати свою комунікативну поведінку у відповідності з правилами спілкування і національно - культурними особливостями країни досліджуваної мови.

На першій ступені навчання (у I-IV класах) реалізуються наступні цілі:

- сприяти більш раннього  прилученню молодших школярів до нового для них мовного світу в тому віці, коли діти ще не відчувають психологічних бар'єрів у використанні іноземної мови як засобу спілкування; формувати у дітей готовність до спілкування іноземною мовою і позитивний настрій до подальшого його вивчення;

- сформувати елементарні  комунікативні уміння в чотирьох  видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо) з урахуванням  мовних можливостей та потреб  молодших школярів;

- ознайомити молодших  школярів із світом зарубіжних  однолітків, із зарубіжним пісенним, віршованим і казковим фольклором  і з доступними дітям зразками  дитячої художньої літератури  на досліджуваному іноземною  мовою;

- долучити дітей до  нового соціального досвіду з  використанням іноземної мови за рахунок розширення спектру соціальних ролей в ігрових ситуаціях типових для сімейного, побутового, навчального спілкування, формувати уявлення про найбільш загальних особливостях мовного взаємодії рідною та іноземною мовами, про відповідають інтересом молодших школярів вдачі і звичаї країн досліджуваного мови;

- формувати деякі універсальні  лінгвістичні поняття, спостережувані  в рідною та іноземною мовами, розвиваючи цим інтелектуальні, мовні і пізнавальні здібності  учнів. [12, с. 140]

     Новий базовий навчальний план передбачає обов'язкове вивчення іноземної мови з I по IV клас у початковій школі при 2-х годинах на тиждень.

      Оновлення змісту навчання англійської мови виявляється в тому, що відбір тематики та проблематики іншомовного спілкування орієнтований на реальні інтереси і потреби сучасних школярів з урахуванням різних вікових груп, на посилення діяльного характеру навчання в цілому.

    Особливе увагу при відборі змісту навчання іноземних мов приділяється соціокультурним навичкам і вмінням, що дозволяє адекватно представляти культуру своєї країни у процесі іншомовного спілкування.

    Зміст навчання в рамках початкового шкільного етапу визначається програмою і спрямована на формування основ комунікативної компетенції.

Що ми розуміємо під терміном «комунікативна компетенція»? Це здатність гнучко і ефективно користуватися іноземною мовою в межах розуміння і передачі інформації. Так як початкова школа є першою ланкою в загальній системі шкільної освіти, то її завдання полягає в тому, щоб закласти основи комунікативної компетенції, що дозволяє здійснювати іншомовне спілкування і взаємодія дітей молодшого шкільного віку.

      Комунікативна компетенція є провідною метою уроку англійської мови та визначає структуру уроку.

     В педагогіці «структура уроку» визначається як «сукупність різних варіантів взаємовідносин між елементами уроку, що забезпечує його цілеспрямовану дієвість». [11, с. 32] Структура уроку повинна відповідати навчальній діяльності школяра, яка повинна відповідати структурі діяльності як такої. Так, Гальперин П.Я. Виділяє три компоненти в структурі діяльності:

1. Цілепокладання, що реалізуються  в послідовності: потреба, мотив, мета, завдання 1,2 .

2. Виконання, що реалізуються  в діях, що складаються з операцій. Кількість дій визначається кількістю  завдань.

3. Аналіз, який передбачає  визначення відповідності досягнутого  результату поставленої мети.

    «Структура уроку іноземної мови визначається етапом навчання, місцем уроку в серії уроків, характером поставлених завдань. Як цілісний твір, структура уроку включає: початок, основну частину і завершення. Кожна з названих частин виконує властиву йому функцію, що відображає специфіку предмета ». [21, с. 51]

    Що стосується логіки уроку, то, на думку Є.І. Пассова, вона пов'язана зі структурою уроку, складаючи його внутрішню сутність. Логіка - поняття комплексне, багатоаспектне. Так, Пасів виділяє чотири аспекти логіки уроку:

1. Цілеспрямованість (співвіднесеність  всіх компонентів уроку з провідною  метою).

2. Цілісність (відповідність  всіх компонентів уроку, їх співпідпорядкованість  один одному).

3. Динаміка (рух за стадіями  засвоєння мовного матеріалу).

4. Зв'язність (єдність і  послідовність матеріалу за змістом). [6, с. 60]

     Враховуючи результати більш ніж сорокарічних досліджень в області раннього навчання, які проводилися в нашій країні паралельно з широким досвідченим навчанням, можна стверджувати, що користь уроків англійської мови у формуванні комунікативної компетенції у молодших школярів багаторазово доведена. Коротко підсумовуючи переваги систематичного навчання дітей іноземної мови в молодшому шкільному віці, можна відзначити можливості уроків англійської мови:

- безперечне позитивне вплив на розвиток психічних функцій дитини: його пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви та ін;

- стимулюючий вплив на загальні мовні здібності дитини;

- раннє навчання іноземної мови дає великий практичний ефект у плані підвищення якості володіння першою іноземною мовою, створює базу для продовження його вивчення в основній школі, а також відкриває можливості для навчання другої  іноземної мови, необхідність володіння якими стає все більш очевидною;

- незаперечна виховна та інформативна цінність раннього навчання іноземної мови, яка проявляється в більш ранньому входження дитини в загальнолюдську культуру через спілкування на новому для нього мовою. При цьому постійне звернення до досвіду дитини, врахування його менталітету, сприйняття його дійсності дозволяє дітям краще усвідомити явища власної національної культури в порівнянні з культурою країн мови, що вивчається.

Раннє вивчення іноземних мов представляє учням можливість формування наступних комунікативних навичок:

- правильно вимовляти  і розрізняти на слух звуки, слово, словосполучення та речення іноземної мови; дотримуватися інтонації основних типів пропозиції;

- опанувати найбільш уживану лексику у межах тематики початкового етапу, освоїти продуктивний лексичний мінімум в обсязі не менше 500 лексичних одиниць. Загальний обсяг лексики, включаючи рецептивний лексичний мінімум, становить не менше 600 лексичних одиниць;

- отримати уявлення про основні граматичні категорії досліджуваної мови, розпізнавати вивчену лексику та граматику при читанні і аудіюванні і використовувати їх в усному спілкуванні;

- розуміти на слух мову вчителя, однокласників, основний зміст полегшених текстів з опорою на зорову наочність і мовну здогадку;

- брати участь у діалогічному  спілкуванні: вести етикетні діалоги і елементарний двосторонній діалог-розпитування в обмеженому колі ситуацій повсякденного спілкування;

- коротко висловлюватися  на теми, відібрані для початкової  школи, відтворювати напам'ять знайомі  римовані твори дитячого фольклору;

- опанувати техніку читання вголос; читати про себе навчальні та полегшені автентичні тексти, користуючись прийомами ознайомчого і вивчаючого читання;

- писати коротке привітання і особистий лист (з опорою на зразок), заповнити просту анкету про себе;

- освоїти елементарні  відомості про країну досліджуваної  мови. [23, c. 62]

     Таким чином, важливо, щоб діти були зацікавлені, разом з учителем «творили» урок, не тільки знання та володіння учнями мовним матеріалом визначають ефективність формування комунікативною компетенцією молодших школярів, скільки готовність і бажання дітей брати участь в міжкультурному спілкуванні англійською мовою. Це можливо, якщо основною формою навчальної діяльності школярів буде не слухання, говоріння, читання або лист іноземною мовою, а живе і активне спілкування з учителем та один з одним.

1.3 Методичний інструментарій по формуванню комунікативної компетенції