Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

При обстеженні словникового запасу досліджують вміння дитини співвіднести слово з предметом, дією і правильно використовувати його в мовленні. Обстеження словникового запасу проводиться в обсязі тем з довкілля: наприклад “Одяг”, “Транспорт”, “Дикі і свійські тварини” тощо. Логопед одержує інформацію про обсяг словникового запасу та його якісний склад. При цьому потрібно проаналізувати, які заміни лексичних значень, порушення лексичного змісту, невиправдані контекстом уживання слів мають місце в обстежуваної дитини. При оцінці лексичних можливостей варто пам’ятати, що при нормальному розвитку мовлення активний словник дитини збільшується дуже швидко. Словник п’ятирічної дитини коливається в межах 2000 слів і розподіляється між різними граматичними категоріями в такий спосіб: переважають іменники — 50,2% і дієслова — 27,4% [31].

Дослідження сформованості граматичної сторони мовлення — один з провідних моментів логопедичного обстеження дітей із ЗНМ. Виявляється правильність використання дитиною категорії роду, числа, відмінки іменників, прийменники тощо. Матеріалом обстеження є малюнки предметів та дії. Для виявлення вміння використовувати морфологічні форми слів перевіряється здатність утворити множини від іменників в однині та навпаки, утворення зменшено-пестливої форми від даного слова та дієслів з відтінками дії, вставляння відсутніх в реченні слів в потрібному відмінку, роді та числі. При оцінці ступеня сформованості граматичної будови необхідно пам’ятати, що до трьох-чотирьох років діти з нормальним мовленнєвим розвитком в основному правильно вживають у самостійному мовленні всі прості прийменники (в, в, на, під, з, з, до, за, але, після), вільно користуються ними у своїх висловлюваннях. При нормальному розвитку мовлення діти до п’яти років опановують всіма типами відмінювань, тобто правильно вживають іменники, прикметники у всіх відмінках однини й множини. Окремі труднощі, що зустрічаються в дітей, стосуються рідко вживаних іменників у родовому й називному відмінках множини (стули, деревов, тощо) [36].

Поряд з обстеженням експресивної сторони мовлення виявляється й  розуміння лексико-граматичних відносин: слів, близьких за значенням (стовбури-дерева-корінь; двері-стіна-під’їзд-будинок; красить  стіну-розфарбовує картинку та ін.); категорії числа й роду іменників, дієслів, прикметників (покажи, про  що можна сказати “блакитний”, “блакитна”, “блакитне”, “блакитні” та ін.); просторового розташування предметів, виражених  різними реченнями (покажи, хто визирає  через стіл, з-під стола, що лежить між столами, за столом та ін.). З’ясовується розуміння дитиною причинно-наслідкових  зв’язків, а також речень, що мають підрядний зв’язок (як правильно: стало тепло, тому що розпустились листочки на деревах; розпустилися листочки тому що стало тепло).

При обстеженні загальної та дрібної моторики логопед звертає увагу на загальний фізичний розвиток, навички самообслуговування, особливості при виконанні фізичних вправ (біг, вправи з м’ячем, хода тощо), перевіряється здатність тримати рівновагу (стояти на лівій та правій нозі), стрибати на одній нозі, виконати вправи на переключення рухів. Оцінюється точність виконання завдання за просторово-часовим параметрам, утримання в пам’яті складових частин та послідовності елементів, наявність самоконтролю при виконанні завдання. Рекомендовано порівняти дані розуміння граматичних форм слів з їхнім уживанням дитиною й встановити характер аграматизму (імпресивний, експресивний); зіставити результати мовленневої і немовленневої діяльності дитини [50].

Дослідження артикуляційного апарату та його моторики має важливе значення для виявлення причин дефекта звукової сторони мовлення та для планування корекційної роботи. Обстеження будови артикуляційного апарата й рухливості важливо для виявлення можливих причин дефекту звукової сторони мовлення дитини, а також для визначення прийомів корекційної роботи в подальшому навчанні. Для обстеження звуковимови підбираються склади, слова та речення з різними групами звуків. Для визначення рівня фонематичного сприймання та запам’ятовування складів дитині пропонують повторити 2-3-4 складів [16].

Логопедичний висновок базується  на багатосторонньому аналізі результатів  спостереження за дитиною, на великій  кількості прикладів мовлення дитини. Результати комплексного дослідження  узагальнюються у вигляді логопедичного  висновку, де вказується рівень мовленнєвого розвитку дитини та форма мовленнєвого дефекту.

Оскільки метою нашого дослідження є формування лексико-граматичної  сторони мовлення у дітей із ЗНМ  ІІІ-го рівня, то нами для обстеження лексичного й граматичного компонентів  було використано методичні рекомендації та дидактичний матеріал Л. Трофіменко за визначеними нами напрямами — лексичною та граматичною складовими мовлення [60].

Для обстеження лексичної  складової тобто словниково запасу дитини (активного й пасивного) нами було розроблено Логопедичну картку (Див. Додаток А) з відповідними вправами-завданнями. При обстеженні словникового запасу пропонуються такі вправи-завдання: 

Обстеження пасивного  словника:

—              Знання іменників та дієслів (Покажи, де лялька, стіл, іграшки, посуд, одяг. Посади ляльку, мишку та ін.);

—              Розуміння і використання прислівників “в”, “над”, “під” тощо;

—              Розуміння і використання чоловічого, середнього, жіночого роду прикметників та іменників (покажи де червоний, покажи де червона тощо);

—              Розуміння і використання чоловічого, жіночого роду дієслів у минулому часі (покажи де Женя спіймав рибку, покажи де Женя спіймала рибку тощо);

—              Розуміння і використання однини і множини дієслів та іменників (покажи де сидить сова, покажи де сидять сови тощо.);

—              Розуміння відмінкових закінчень іменників (покажи олівцем ручку, покажи ручкою олівець тощо.);

—              Розуміння співвідношення між членами речення (покажи чим хлопчик ловить метелика, покажи хто ловить метелика тощо.);

—              Розуміння оповідання.

Обстеження активного  словника:

—              Підбір узагальнюючих слів (лялька, машинка, м’ячик, лялькове ведмежа — іграшки, тощо.);

—              Називання і показ частин предметів(стілець: ніжки, сидіння, спинка, тощо);

—              Хто як голос подає, хто як рухається (півень, кішка, собака тощо);

—              Що робить повар, лікар, перукар;

—              Підібрати антоніми (швидкий, білий, сонячний тощо.);

—              Знання назв геометричних форм і утворення прикметників від них (прямокутник — прямокутний тощо.)

—              Підбір правильних прикметників (коричневий, карі — стілець, очі тощо.);

—              Підбирати слова які підходять до змісту (На дерево прилетіла (зграя, стадо, зграйка) горобців тощо);

—              Закінчити речення: На верхівку гори … . В будинок … . (війти, зійти) [21].

Паралельно з перевіркою активного словника з’ясовується розуміння  слів шляхом ставлення питань, уточнення  слів та їх узагальнення. Оскільки, словник  дітей не завжди є достатнім показником ЗНМ, то його стан повинен досліджуватися не ізольовано, а в сукупності з  грматичною будовою мовлення. Тому для обстеження граматичної будови мовлення нами також була розроблена Логопедична картка (Див. Додаток  А) з відповідними вправами-завданнями, що складалися із обстеження словозміни, словотворення та синтаксичної будови речення, а саме:

Обстеження словозміни здійснюється за такими вправами-завданнями:

— необхідно запропонувати  дитині перетворити однину іменника в множину (коза – кози, рука – руки, листок – листя тощо.) ;

— використання іменників  у родовому, орудному відмінків без  прийменників (У мене є олівець. У мене немає … Я малюю … );

— використання форми родового відмінку у множені (багато чого? Стіл, вікно, лампа. );

— узгодження прикметників і іменників (назвати колір предметів: плаття, небо, сонце. );

— узгодження числівників 2 і 5 з іменниками (малюнок, шапка, бант.).

Для дослідження совотворення використовують такі вправи-завдання:

— утворення зменшено-пестливих  слів за допомогою суфіксів (Стілець, миска, сани, шапка, тощо.);

— утворення назв дитинчат(У качки, у кішки, у гуски.);

— утворення прикметників від іменників (Що із чого зроблено? (склянка із скла) Скло, дерево, хутро, гума, папір.);

— дитина відповідає на питання:Чий? Чиє? Чиї? Чия? (Мамина сумка. Бабусине пальто.);

— утворення дієслів за допомогою префіксів (Уходити, входити, виходити);

— утворення дієслів доконаного виду (Що зробив? Малює, прибирає, пере.)

Дослідження синтаксичної будови речення досліджується за такими вправами-завданнями:

— складання фраз (речень) за малюнками (Дівчина поливає квіти. Дівчинка ловить метелика.);

— складання фраз за зразком ( Я буду читати речення, а ти склади подібне.);

— складання речень із слів у початковій формі (Доктор, лікувати, діти. Мати, допомога, дитина.);

— перевірка точності речень (я читатиму речення, а ти, якщо помітиш помилку, виправ її: Собака увійшов у будинку. Кішка повисла у дереві.) [21].

Якщо дитина не взмозі виконати завдання свого рівню, їй пропонуються завдання меншої складності. Результати мовленнєвої діагностики логопед  зобов’язаний занести в логопедичну  картку (Див. Додаток Б), як основний документ, що засвідчує рівень розвитку всіх сторін мовлення, а саме: рівень звуковимови; особливості граматичної  будови мовлення; розвиток зв’язного  мовлення; розвиток пасивного та активного  словника. Узагальнюючи дані обстеження логопед виставляє логопедичний діагноз відповідно загальноприйнятих  у вітчизняній логопедії класифікацій мовленнєвих порушень: психолого-педагогічної та клініко-педагогічної.

Отже, методика логопедичного  обстеження мовлення дітей із ЗНМ  включає всі компоненти (словник  та граматична будова, звуковимова, фонематичні  процеси та зв’язне мовлення) мовлення, проте відповідно предмету нашого дослідження  ми зосередили свою увагу лише на лексико-граматичній  стороні мовлення, що поділяється  на дослідження словника та граматичної  будови й полягає в дослідженні  активного й пасивного словника та з дослідження словотворення, словозміни та синтаксичної будови речення. Для кожного з них розроблені окремі вправи-завдання, які розраховані  на різні рівні складності. Починати обстеження рекомендовано з урахуванням  вікових норм. Але, якщо дитина не відповідає на задані запитання, логопед повторює та пояснює його, якщо при цьому дитина не відповідає ставляться завдання меншої складності, або ті які розраховані на менший вік. Усі недоліки мовлення дитини фіксується логопедом під час обстеження та їх враховують при написанні логопедичних висновків.

 

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

У другому розділі здійснили  аналіз сучасних програм Г. Чиркіної, Т.Туманової, Т. Філічевої, Л. Трофіменко та інших використовуваних у навчально-виховному  процесі логопедичних груп ДНЗ для  дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ й найбільш розповсюджених в системі спеціалізованих освітніх закладах для дітей з порушеннями  мовлення в Україні та Росії, які  складають науково-методичну основу організації корекційно-розвиваючого впливу для подолання порушень лексико-граматичної  та фонетико-фонематичної сторін мовлення. Ці програми розраховані на дітей  із ЗНМ різних рівнів та професійну організацію логопедами ДНЗ компенсуючого  типу корекційно-розвиваючого процесу  з роботою у підгрупах й  індивідуальних заняттях з врахуванням  циклічності у вивченні матеріалу.

Нами визначені провідні напрями подолання ЗНМ ІІІ  рівня у дітей старшого дошкільного  віку, а саме: формування лексичної  складової та граматичної складової  сторін мовлення. Формування лексичної  складової мовлення включає: формування різних рівнів лексичних узагальнень; розвиток володіння усіма частинами  мови; розвиток лексичної системності. Формування граматичної складової  мовлення включає: засвоєння дитиною  розгалуженої системи граматичних  уточнень, що виражають числові, родові, часові, відмінкові відношення; розвиток морфологічної системи словотвору та формування різних типів синтаксичних конструкцій: на рівні словосполучення: узгодження, керування на рівні речення.

Розробили діагностичну карту  для обстеження стану сформованості  лексичної та граматичної складових  мовлення та описали методику, що дозволяє вивчити ці компоненти мовлення й  виявляє словниковий запас дитини, лексико-граматичну сторону мовлення (словозміну, словотворення та синтаксичну  будову) та стан зв’язного мовлення. Завдання мають різні рівні складності.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ  КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ  З ДІТЬМИ ІЗ ЗНМ ІІІ РІВНЯ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ДНЗ 

 

3.1 Мета, завдання  та методи експериментального  дослідження

ЗНМ характеризується порушенням всіх компонентів мовленнєвої системи, яка охоплює фонетико-фонематичну  та лексико-граматичну сторони при  нормальному слухові й інтелекті. Діагностичною ознакою може слугувати  диссоціація між мовленнєвим  і психічним розвитком, індивідуальний темп просування мовного розвитку дітей, проте є ряд особливостей, що проявляються при різних рівнях ЗНМ: труднощі формування пізнавально-комунікативної діяльності, уповільнений розвиток словникового запасу, граматичної будови, зв’язного мовлення та інш. Тому одним із головних завдань  мовленнєвого розвитку дошкільників із ЗНМ є завдання розвивати комунікативно-пізнавальну  потребу в мовленні (І рівень ЗНМ), оволодівати елементарними формами  усного мовлення на основі практичних умінь відповідати на запитання, складати речення по моделях (ІІ рівень ЗНМ), подальшого розвитку словникового запасу, граматичної структури та зв’язного мовлення (ІІІ рівень ЗНМ).

На сучасному етапі  розвитку логопедії в Україні  гостро стоїть питання про підвищення ефективності корекційно-розвивальних методик та оптимізацію на цій  основі усієї системи логопедичної роботи з дітьми із порушеннями мовлення, із ЗНМ ІІІ рівня втому числі, бо науковим підґрунтям логопедичної діагностики є гуманістична психологія з позицій якої організація корекційного процесу передбачає реалізацію особистісно  орієнтованого підходу. Тому, одним  з основних завдань, визначених “Концепцією  лінгвістичної підготовки дітей  до шкільного навчання”, є забезпечення такого рівня корекційно-розвивального  процесу, який би сприяв не тільки оволодінню дитиною мовленням, але й шкільними  знаннями та мовою як шкільним предметом [44]. У зв’язку з цим, метою нашої дослідницької роботи передбачалася розробка та експериментальна перевірка визначених напрямів та змісту формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня в умовах ДНЗ за визначеними нами напрямами: лексичним і граматичним.