Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

Отже, ми розглянули рівень сформованості лексико-граматичної  сторони мовлення у дітей із ЗНМ III рівня та визначили, що у такої  категорії дітей страждають всі  складові лексико-граматичної сторони  мовлення: словозміна, словотворення  та синтаксична будова речення.

У дітей із ЗНМ ІІІ рівня  у вільних висловлюваннях переважають  прості поширені речення, майже не використовуються складні конструкції. Відмічаються аграматизми: помилки в узгодженні числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку. Розуміння зверненого мовлення наближується до норми. Відмічається недостатнє розуміння змін значення слів за допомогою  префіксів, суфіксів; спостерігаються  труднощі в розрізненні морфологічних  елементів, що виражають значення числа  та роду, розуміння логіко-граматичних  структур, що виражають причинно-наслідкові, часові та просторові відношення. Глибоке  вивчення всіх сторін мовлення дозволяє констатувати, що усі компоненти мовлення: лексика, граматика, фонетика, зв’язне  мовлення, звуковимова — залишаються  у таких дітей недорозвиненими [3, с. 23-29].

Отже, лексико-граматичнасторона  мовлення дітей старшого дошкільного  віку із ЗНМ ІІІ рівня потребує корекційно-логопедичної роботи, що може відбуватися в умовах ДНЗ на логопедичних, музичних заняттях, на заняттях з вихователями та з іншими спеціалістами.

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ  

На основі теоретичного аналізу  досліджень вчених висвітлених у  психолого-педагогічній літературі ми охарактеризували мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ, описали  клінічну характеристику за К.Мастюковою, рівні загального недорозвитку за Р. Левіною й Т. Філічевою.

Суттєвою відмінністю  між класифікаціями цих авторів  є те, що К.Мастюкова до I-го рівня  недорозвитку мовлення відносила ту категорію дітей у яких були незначні прояви ЗНМ — необтяжений варіант, до II-го рівня — із більш складними  проявами ЗНМ та III-й рівень —  найскладніший обтяжений синдромами притаманними дітям із ЗНМ. За класифікацією  Р. Левіної найтяжчий рівень ЗНМ — I-й рівень, II-й рівень — менш складний, та III-й рівень — найлегший.

На основі теоретичного аналізу  й узагальнення даних висвітлених  у психолого-педагогічній літературі результатів спостереження й  обстеження мовлення дітей О. Гвоздєвим, Л. Трофіменко та інших та порівняльних характеристик мовлення дітей з  нормальним мовленнєвим розвитком  визначили стан та специфічні особливості  лексико-граматичної сторони мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ  ТА ЗМІСТ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНОЇ  СТОРОНИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗНМ ІІІ РІВНЯ  

2.1 Сучасні програми  подолання ЗНМ у дітей старшого  дошкільного віку

Урядом України прийнято ряд державних програм, у яких відзначено, що “дошкільне виховання  здійснюється у сім’ї, дошкільних дитячих  закладах у взаємодії з сім’єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх повноцінний  розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі” [58].

Державною національною програмою  “Освіта України XXI століття” передбачено  нероздільність навчання та виховання, формування всебічно розвиненої особистості. До найважливіших завдань реформування дошкільного виховання відносить  — “оновлення змісту, форм і методів  дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей” [12].

Концепція дошкільного виховання  в Україні підкреслює, що одним  із пріоритетних завдань дошкільного  виховання є “відновлення престижу українського мовлення дітей, державної  мови суверенної України, мови конкретної нації, як засобу соціалізації особистості”. Відмічається, що повноцінний розвиток мовлення забезпечує цілеспрямоване навчання відповідно до структурних елементів  мови — фонетичних, лексичних, граматичних [25].

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні визначає обов’язковий мінімум рівня розвиненості дитини перших шести (семи) років, необхідний для її нормального функціонування у навколишньому середовищі. Так  у сфері “Я сам”, змістовній лінії  “соціальне я” визначені знання, уміння, навички дитини стосовно мовленнєвого розвитку, які є кінцевим результатом  розвитку мовлення на етапі дошкільного  дитинства. Це передбачає, що кожна  дитина старшого дошкільного віку повинна  проходити моніторинг мовленнєвого розвитку. Моніторинг розрахований на фіксацію та аналіз стану мовленнєвого розвитку як конкретної дитини, так  і вікової групи ДНЗ в цілому. Діагностування рівня розвитку мовлення дитини виявить як стан засвоєння  програми навчання і виховання дітей  дошкільного віку, так і можливі  його порушення. Тому, діагностування рівня розвитку мовлення дітей повинно  бути першою і провідною умовою організації  логопедичної допомоги [1].

Закон України “Про дошкільну  освіту” ст. 7 зазначає, що дітям  з вадами психофізичного розвитку гарантовано  право на безоплатне здобуття дошкільної освіти та корекції вад розвитку. У  ст.16 відмічається, що держава сприяє розвиткові різних форм соціальної адаптації  дітей з психофізичними вадами, хворих, гарантує створення їм умов і забезпечення рівних можливостей здобуття дошкільної освіти, реабілітації та покращення здоров’я [20]. Освітньо-виховний процес в таких закладах здійснюється за окремими програмами, методиками розробленими Міністерством освіти України у погодженні з Міністерством охорони здоров’я України. Оскільки, держава приділяє значну увагу розвитку мовлення дошкільників, яка має виключно важливе значення для формування їх особистості та підготовки до шкільного навчання, логопедична допомога дітям повинна обов’язково надаватися в тому об’ємі, якого потребує дитина як в умовах спеціалізованих логопедичних груп, так і у загальноосвітніх групах. Особлива відповідальність у цьому плані належить батькам, педагогам [20].

Розроблена “Концепція стандарту  спеціальної освіти дітей дошкільного  віку з порушенням мовленнєвого розвитку”  визначає принципи проектування змісту навчання, мінімальний обсяг знань, умінь і навичок стосовно загальноосвітнім та корекційно-компенсаторним галузям  навчання. Визначається зміст корекційного навчання, зокрема для дітей із ЗНМ, дається характеристика дефекту, різні варіанти та орієнтовні напрями  корекційного навчання [26]. Аналізуючи Концепцію стандарту спеціальної  освіти дітей дошкільного віку з  порушенням мовленнєвого розвитку, слід зазначити, що в ній визначені  основні завдання, які передбачають корекцію провідного розладу, розвиток усіх сторін мовлення та підготовку дітей  до навчання у школі. Ці завдання розроблені для спеціальних дитячих садків і логопедичних груп при масових  дитячих закладах, для дітей з  мовленнєвими порушеннями. Вчені Р.Лалаєва, Є. Соботович, Т. Ушакова, Т. Філічева, Г.Чиркіна, О. Шахнарович та ін. вважають, що особливої  значущості набувають питання використання нових підходів до корекції і попередження ЗНМ з урахуванням новітніх наукових даних про психолінгвістичну  структуру мовленнєвої діяльності, її психологічні механізми, нормативні показники мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку.

Отже, Закон України “Про дошкільну освіту”, “Базовий компонент  дошкільної освіти”, “Концепція стандарту  спеціальної освіти дітей дошкільного  віку з порушенням мовленнєвого розвитку”  наголошують на обов’язковій логопедичній допомозі дітям із ЗНМ відповідно існуючих законодавчо-нормативних  документів[1, 20, 26].

Логопедична робота повинна  відбуватися на основі Програм навчання і виховання дітей дошкільного  віку “Малятко”, “Дитина в дошкільні  роки”, “Дитина і довкілля” для  масових дитячих садків, а також  спеціальних програм типових  та авторських корекційно-розвиваючого навчання для дітей з порушеннями  мовлення [26].

Найбільш популярними  в Росії є “Програми для дошкільних освітніх установ компенсуючого виду для дітей з порушеннями мовлення” (2008), авторами програми є: Г. Чиркина, А. Лагутіна [67]. У нових програмах розкриті ширші, варіативні можливості для формування комунікативних здібностей, мовленнєвого і загального психічного розвитку дитини дошкільного віку, що, у свою чергу, сприятиме його успішній соціалізації. Представлені підсумкові показники просування в мовленнєвому розвитку дітей в кожній частині програм. В той же час в змісті програмного матеріалу зберігається наступність з первинними програмно-методичними розробками в аспекті реалізації основних, перевірених багатолітньою практикою, напрямів і технологій коректувально-логопедичного впливу на порушені ланки мовленєвої системи. Програми адресовані педагогічним колективам дошкільних освітніх установ, що реалізовують завдання корекції різних порушень мовлення. 

Програма “Корекційне навчання та виховання дітей п’ятирічного віку із ЗНМ” Т. Філічевої, Г. Чиркіної (2004) визначає завдання навчання, що запропоновані по періодам. Метою програми є корекція мовлення в процесі навчання і виховання. В першому періоді заняття по розвитку лексико-граматичної сторони мовлення логопед проводить два рази на тиждень, у другому — три рази, в третьому — чотири [63].

В першому періоді заняття  проводяться на: розвиток розуміння  усного мовлення; підготовку до оволодінням  діалогічною формою спілкування; практичне  засвоєння способів словотворення (за допомогою суфіксів та префіксів); складання простих речень за питаннями.

На другому періоді  навчання діти засвоюють: зміну форми  дієслів; узгодження іменників та прикметників за числом та родом; використання прийменників “в, на, під, над” тощо.

На третьому періоді: утворення  дієслів за допомогою префіксів; утворення прикметників; утворення  прикметників за допомогою зменшенопестливих  суфіксів; творення антонімів та синонімів; узгодження прикметників з іменниками в роді, числі та відмінком; використання прийменників “до, від, з”; складання  різних типів речень.

В цій програмі проводиться  планування фронтальних занять по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення за лексичними темами у визначеній послідовності. В програмі висвітлино лексичний матеріал для логопедичних занять та приблизні плани-конспекти.

Поряд з програмами навчання та виховання дітей із ЗНМ існують  також авторські методичні рекомендації “Подолання загального недорозвитку мовлення у дітей” (1994). Н. Жукової метою яких є розвивати лексико-граматичну сторону мовлення на основі поетапного формування усного мовлення. В основі лежить розв’язання завдання: навчання дітей дошкільного віку із ЗНМ складанню різних видів речень. Ці види речень поступово ускладнюються, спираючись на розвиток фразового мовлення дітей в нормі. На кожному етапі проводиться логопедична робота з дітьми певного рівня мовленнєвого розвитку не враховуючи форми порушення мовлення (алалія, дизартрія та ін.) з метою розвитку розуміння зверненого мовлення, активізації самостійного мовлення [18].

Л. Єфименко “Формування мовлення у дошкільників (діти із загальним недорозвитком мовлення)”(1985) пропонує методичні прийоми по формуванню фразового та зв’язного мовлення відповідно до рівня мовленнєвого недорозвитку, дає коротку характеристику мовленнєвих процесів дітей з різними рівнями розвитку мовлення. Метою програми є формування фразового та зв’язного мовлення на логопедичних заняттях.

Корекційна робота з дітьми І-го рівня мовленнєвого недорозвитку спрямована на уточнення та розширення словникового запасу, розвиток складової  структури слів, формування фрази, велику увагу приділяє формуванню розуміння  граматичних форм. Робота над словником  з дітьми із ІІ-м рівнем мовленнєвого недорозвитку починається з уточнення, розширення та активізації словника, діти навчаються словозміні та словотворенню. Збагачується словник антонімами. Основним завданням даного етапу є формування фразового мовлення: розвиток структури  речень, їх граматичного та інтонаційного  оформлення. Перехід від простого двоскладного непоширеного речення  до поширеного ведеться поетапно. З  дітьми ІІІ-го рівня мовленнєвого недорозвитку продовжується робота над структурою речення та його граматичного оформлення. Основними завданнями є формування зв’язного мовлення [60].

Т. Ткаченко (1998) пропонує методичні  рекомендації до проведення занять, з  метою удосконалення лексико-граматичних  уявлень, у вигляді планів-конспектів занять та висуває наступні вимоги:

— чітке розподілення функцій  між вихователем та логопедом;

—                          при плануванні і проведенні логопедичних занять акцент робиться на вивченні граматичних категорій;

—                          при підготовки занять не ставиться задача вкласти весь матеріал в одну лексичну тему, виключається лексична замкнутість, словник розширюється без обмежень;

—                          високе розумове та мовленнєве навантаження дозволяє добитися значного навчального ефекту;

—                          послідовність у вивченні лексико-граматичних тем встановлена у відповідності з фізіологічними та психолого-педагогічними особливостями формування мовлення при ЗНМ [61].

Формування навичок словотворення  у вигляді планів-конспектів представлені в методичних рекомендаціях С. Шаховської й Е. Худенко (1992), програмі “Діти  із ЗНМ. Виховання та навчання” Т. Філічевої й Т.Туманової (1999). Метою  цих програм є розвиток рівня  мовлення на логопедичних заняттях. Усі  методичні рекомендації враховують рівень мовленнєвого недорозвитку дітей  із ЗНМ, програму корекційного навчання і виховання дітей із ЗНМ, в  співвідношенні з принципами системності, комплексності, онтогенетичного принципу, врахування патологічних та індивідуальних особливостей [46 с. 32-38 ].

Метою програми “Перспективне планування логопедичної роботи в старшій групі дітей дошкільного віку із ЗНМ” Н. Ніщева є — розвиток мовлення дітей із ЗНМ дошкільного віку. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку завдань: розвиток звуковимови; фонематичного аналізу; загальних мовленнєвих навичок; лексики; граматичної будови; зв’язного мовлення; розвиток просторових, часових та елементарних математичних уявлень; художньо-творчої діяльності; фізичного розвитку; музичного виховання; грамоти. Програмовий матеріал поділяється на три квартали, які поділені на розділи відповідно до поставлених завдань: 1-й розділ — звуковимова; 2-й розділ — фонематичний аналіз; 3-й розділ — загальні мовленнєві навички; 4-й — лексика; 5-й — граматична будова; 6-й — зв’язне мовлення; 7-й —розвиток просторових, часових та елементарних математичних уявлень; 8-й — художньо-творчої діяльності; 9-й — фізичний розвиток; 10-й — музичне виховання; 11-й — грамота [43].

Програма “Перспективне планування роботи логопеда в середній групі дошкільного навчального закладу (ЗНМ)“ Л. Соломахи передбачає дослідження мовлення (вересень) та саме навчання. Метою цієї програми є розвиток мовлення дітей із ЗНМ. Програма включає розвиток зв’язного мовлення, фонетико-фонематичної сторони мовлення, граматичної сторони мовлення, загальні мовленнєві навички [27].