Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

—              оглушення звуків ( папуся — бабуся; тітусь — дідусь);

—              відсутність пом’якшення (пат — п’ять) [64].

Характерним для дітей  є порушення складової структури  слова. Діти здатні повторити 3-4 складові слова, але в самостійному мовленні припускаються типових помилок: скорочують кількість складів; переставляють  склади; уподібнюють склади; додають  зайві звуки і склади; скорочують звуки на злитті приголосних в  словах.

Фонематичний недорозвиток у дітей, що мають ЗНМ ІІІ-го рівня  проявляється, в основному, в несформованості  процесів диференціації звуків, що відрізняються тонкими акустико-артикуляційними  ознаками, але іноді діти не розрізнюють  і більш контрастні звуки. Фонематичне  недорозвинення затримує та утруднює оволодіння звуковим аналізом і синтезом [65, с. 65-75].

Словник дітей в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у однолітків із нормальним мовленнєвим  розвитком. Аналіз словникового запасу дітей дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: циферблат, бінокль, шпаківня, барліг). Діти неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у власному мовленні:

—              неправильно називають предмети, що подібні за зовнішніми ознаками (майка — сорочка, фонтан — душ);

—              замінюють назви предметів, що подібні за призначенням (миска — тарілка, графин — пляшка);

—              замінюють назви предметів на інші, що ситуативно пов’язані з ними (марка — конверт, каток — лід);

—              частину предмету замінюють його назвою (стовбур — дерево, шнурки — черевики, пелюстки — квітка);

—              замінюють слова, що позначають родові поняття, словами, що позначають видові поняття і навпаки (береза — дерево, посуд — тарілки);

—              замість одного слова використовують словосполучення або речення (душ — кран з дірочками, бінокль — щоб дивитись; шланг — воду лити);

—              назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вишиває, плете — шиє; вирізує — рве; клює — стукає);

—              не розуміють, плутають, не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, латати, зазирати та ін.) [62, с. 17-19].

Не знають назв багатьох кольорів (сірий, фіолетовий та ін.). Не розрізнюють і не називають форму  предметів (квадратний, трикутний, овальний та ін). В словнику дуже мало узагальнюючих  слів. У власному мовленні діти не використовують антоніми і синоніми. Багатозначні слова з переносним значенням  часто не розуміють. Спостерігається  порушення лексичної поєднуваності  слів. Треба зазначити, що словниковий  запас дітей поповнюється за рахунок  збільшення кількості слів, що позначають назви конкретних предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, дій. Кількість  слів, що мають абстрактне значення і відображають абстрактні відносини, поповнюється повільно і значно відстає  від норми.

У дітей з ІІІ-м рівнем ЗНМ спостерігаються стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних  засобів мовлення. Імпресивний аграматизм проявляється в недостатньому розумінні  морфологічної структури слова. Зазначаються труднощі в розумінні  складних логіко-граматичних конструкцій, що виражають причинно-наслідкові та часово-просторові відношення. В експресивному  мовленні діти часто припускаються  помилок в процесі граматичних  змін слів і їх сполучень у реченні. Характерним є помилки при  словозміні, узгодженні прикметників, числівників з іменниками в роді, відмінку, числі. Помилки при використанні простих і складних прийменників. Дітям притаманні стійкі помилки  у словотворенні. Діти не володіють  морфологічним складом слова. Спостерігаються  утруднення в утворенні іменників  за допомогою суфіксів (козенята —  козлючата; мисочка — миситочка; дверцята — дверочки); використання префіксальних дієслів (зашиває, пришиває — шиє; перебігає, переходить — іде); утворенні прикметників від іменників (глиняний посуд — глиновий, глинний  посуд; скляна ваза — склова ваза). Діти не завжди можуть підібрати однокореневі слова, часто не розуміють завдання. Наприклад, діти з ЗНМ підготовчої  групи підібрали такі однокореневі слова до слів “золотий”, “річка”, “ліс”. Золотий — залізний; блискучий; гарний. Річка — море; вода; Дніпро. Ліс — дерева; гриби; зелений [60, с. 34-40].

Недоліки в використанні лексики, граматики, звуковимови яскраво  проявляються в різних формах монологічного  мовлення: переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, із власного досвіду, розповіді-описах. Діти розуміють логічну послідовність, але лише перераховують дії при  складанні оповідань за серією малюнків. При переказі пропускають окремі ланки, “гублять” дійових осіб, іноді змінюють логічну послідовність  подій. Розповідь-опис мало доступна дітям, перераховуються окремі предмети та їх частини. Діти, як правило, не супроводжують  розповіддю ігрові ситуації. Частина  дітей може лише відповідати на запитання.

Отже, ЗНМ ІІІ-го рівня  характеризується такими недоліками:

—              розуміння мовлення в межах повсякденності;

—              спостерігається імпресивний аграматизм;

—              наявними є стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних законів мовлення;

—              спостерігається необізнаність в окремих словах і виразах, змішування смислових значень слів, близьких за значенням, неточне знання і недоречне використання багатьох слів з повсякденного побуту, переважають іменники і дієслова, мало слів, що характеризують якості, ознаки, стан предметів і дій, велика кількість помилок при використанні простих прийменників, а складні прийменники майже не використовуються;

—              у монологічному мовленні діти використовують здебільшого прості речення, відзначаються труднощі й повне невміння розповсюджувати речення і будувати складні речення (складносурядні і складнопідрядні);

—              у більшості дітей зберігаються недоліки вимовляння звуків і порушення складової будови слова;

—              зазначається недорозвинення всіх фонематичних процесів, що уповільнює процес оволодіння навичками звукового аналізу, синтезу та грамоти;

—              без спеціального корекційного навчання грамоти виникає багато помилок специфічного характеру, що є причиною неуспішності дітей при навчанні в школі [55, с. 5-9].

Багаторічне вивчення Т. Філічевою  мовлення 6-7-річних дітей дозволило  встановити, ще одну категорію дітей, яка виявляється за межами вище описаних рівнів і може бути визначена як ІV-й рівень мовленневого недорозвитку — нерізко виражене недорозвинення мовлення [45].

У дітей з ІV-м рівнем недорозвитку мовлення виявляються  незначні порушення всіх його компонентів. У таких дітей немає виражених  порушень звуковимови, має місце  лише недостатня диференціація звуків. Характерною своєрідністю є те, що, розуміючи значення слова, дитина не отримує в пам’яті його фонематичний образ і, як наслідок, спостерігається  спотворення в різних варіантах: персеверації, перестановка звуків і  складів, парафазії, опускання складів, додавання звуків і складів. Млява  артикуляція і нечітка дикція залишають враження загальної змазаності мовлення. Творення слів за допомогою  суфіксів також викликає значні утруднення. Стійкими залишаються помилки при  вживанні: іменники зі зменшено-пестливими суфіксами, іменники із суфіксами одиничності, іменників, що характеризують емоційно-вольовий і фізичний стан об’єктів, присвійних прикметників. Це дозволило виділити дітей з більш легкою формою ЗНМ  в самостійну групу — четвертий  рівень мовного недорозвитку [45].

Отже, спираючись на дослідження  Р. Левіної та Т. Філічевої ми охарактеризували І-ІІ-ІІІ-ІV-й рівні ЗНМ у дітей  дошкільного віку та з’ясували специфічні особливості кожного рівня та їх компонентів.

1.3 Стан лексико-граматичної  сторони мовлення у дітей із  ЗНМ ІІІ рівня

Дослідження науковців Р. Лалаєвої, Н. Серебрякової, Є. Соботович, С.Цейтлін, О. Шахнарович вказують, що у  дітей із ЗНМ формування лексико-граматичної  сторони відбувається з великими труднощами, що зумовлюють уповільнений темп засвоєння граматичних форм, морфологічної та синтаксичної систем мови й спотворення загальної  картини мовленнєвого розвитку. Це зумовлено тим, що граматичні значення завжди більш абстрактні, ніж лексичні, а граматична система мовлення організована на основі великої кількості мовних правил. Проте, граматичні форми словозміни, різні типи речень з’являються, як правило, в тій же послідовності, що і у дітей з нормальним розвитком  мовлення.

Лексика — словниковий  склад мови або діалекту. Словник  — це слова (основні одиниці мовлення), що позначають предмети, явища, дії  та ознаки навколишнього середовища (пасивний та активний) [33].

Аналіз психолого-педагогічної літератури та констатувальний експеримент  свідчить, що у дітей із ЗНМ спостерігається  невідповідність об’єму активного  і пасивного словника [48, 51]. За думкою вітчизняних авторів, дошкільники  із ЗНМ розуміють значення багатьох слів, об’єм їх пасивного словника приближується до норми, проте застосування слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликає великі труднощі. Бідність словника проявляється в незнанні багатьох слів: назви ягід, квітів, диких і  домашніх тварин тощо. В словнику дитини мало узагальнюючих слів, рідко використовують антоніми, а синоніми практично відсутні. Не знаючи назв частин предметів, вони заміняють їх назвою самого предмета (“рукав” — “сорочка”); заміняють  слова, близькі по ситуації й зовнішніх  ознаках (“приклеює” — “мазет”) заміняють  назви ознак та ін.

Граматика — розділ мовознавства, який вивчає граматичну будову мови, тобто  закономірності формотворення слів і структуру словосполучень та речень, абстрагуючись від їхнього матеріального  або лексичного значення [33]. Граматичний  устрій — система взаємодії слів між собою в фразах та реченнях. Таким чином, лексико-граматична сторона  мовлення — це організація лексичних  одиниць мови в граматичних конструкціях: в реченні й тексті.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та констатувальний експеримент  свідчить, що у дітей із ЗНМ спостерігається  невідповідність об’єму активного  і пасивного словника [16, 39]. За думкою вітчизняних авторів, дошкільники  із ЗНМ розуміють значення багатьох слів, об’єм їх пасивного словника приближується до норми, проте застосування слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликає великі труднощі. Бідність словника проявляється в незнанні багатьох слів: назви ягід, квітів, диких і  домашніх тварин тощо. В словнику дитини мало узагальнюючих слів, рідко використовують антоніми, а синоніми практично відсутні. Не знаючи назв частин предметів, вони заміняють їх назвою самого предмета (“рукав” — “сорочка”); заміняють  слова, близькі по ситуації й зовнішніх  ознаках (“приклеює” — “мазет”) заміняють  назви ознак та ін.

Розуміння та використання граматичних форм дітьми із ЗНМ ІІІ  рівня також характеризуються особливостями. За даними дослідження Л.Трофіменко: недостатнє розрізнення однини та множини  іменників (60% правильних відповідей), дієслів (55%), прикметників (35%) (результати отримані при попарному пред’явленні картинок, на яких зображено один або  декілька предметів) [60, с. 34-40]. При пред’явленні малюнків хаотично кількість хибних відповідей збільшується. Використання у власному мовленні числових форм прикметників (який м’яч — які м’ячі?) хибні відповіді (60%) показують, що діти часто не знають назв кольорів, граматично невірно оформлюють закінчення слів, вимовляють їх нечітко, розмито, скорочено (червониі, белиі, синаі, білаі, червони, біли). При цьому діти не помічають власної неправильної вимови, не розуміють, в чому їх помилка (Ти говориш: літак летить, літаки летить. Ти правильно сказав? — Так). Допущені помилки свідчать про недостатнє розуміння та розрізнення вказаних форм, при цьому діти орієнтуються на лексичне значення слова більшою мірою, ніж на граматичне. Діти з ІІІ рівнем ЗНМ припускаються стереотипних помилок, велика кількість відповідей випадкові при однотипних завданнях, орієнтуються на порядок розташування малюнків, замість правильної відповіді висловлюють своє емоційне ставлення до зображених предметів, часто невпевнені в собі. Наприклад, при розрізненні картинок, на яких дівчинка співає — дівчатка співають, показують все підряд (Мені ось ця і ця дівчинка подобається) і відповідають: “І ті, і ті співають”. Розуміння та використання родових форм якісних прикметників дітьми із ЗНМ ІІІ рівня: діти використовують закінчення чоловічого та жіночого роду прикметників стосовно середнього роду довше ніж у нормі (Яблуко яке? —Червона. Червоний). Граматично правильне оформлення закінчень в узгодженому словосполученні з іменником спостерігається лише в 40% випадків, недостатнє розуміння та розрізнення дієслів чоловічого та жіночого роду минулого часу. За даними О. Гвоздєва, у нормі рід дієслів минулого часу засвоюється в 3 роки [60]. Діти заміняють дієслова минулого часу дієсловами теперішнього часу, які не позначають родової належності (Що зробила Женя? — Плаче (заплакала). Що зробив Женя? — Теж плаче (заплакав) ). Діти не в повній мірі розуміють і розрізняють дієслова доконаного та недоконаного виду.

Проте, після двох років  у нормі у дитини практично  не зустрічаються випадки змішування відмінків, вживання одного відмінка замість  іншого. Однак значення відмінків  ще відрізняються більшим спрощенням та послідовністю, ніж у мовленні дорослих. В 3 роки дитиною в нормі  засвоюються всі відмінкові та родові закінчення іменників та прикметників. До п’яти років у мовленні дітей  мають місце поодинокі граматичні помилки, пов’язані зі складними  нетиповими випадками вживання граматичних  категорій (дереви замість дерева). Проте, в мовленні дітей із ЗНМ IIІ  рівня наявні такі помилки:

1.       Заміни: форма одного відмінка формою іншого. Родовий: у лисичках, у їжак, склянка молочко, кошик ягоди (діти з нормою: у слона, у хлопчика, кошик ягід, грибів); давальний: по море, по снігам (діти з нормою: по морю, по стежці, по снігу, по дорозі); знахідний: ведмідь, лисичка (замість ведмедя, лисичку); орудний: ложкам, квіточкам, розчіскам (діти з нормою: голкою з ниткою, ложкою і виделкою, зі своїми родичами і друзями).

2.       Використання ненормативних форм: шляпка грибока, із залізи, іс яблочком, іс собаком, іс тряпком.

3.       Викривлення звуко-складової структури слова: вотьком (ложкою), тябаком (з собакою), лябукома (з яблуками).

4.       Неправильне вживання відмінково-прийменникових конструкцій (опускання, заміни прийменників): ліс, сумку, кульочок (в ліс, в сумку, в кульочок).

5.       Нерозуміння смислу запитання, неточна чи ситуативна відповідь: З чого (звідки) виходять люди? — Тому що вони не хочуть їхати кудись. — З чого варять варення? — їсти.

Таким чином, діти 4-5 років  із ЗНМ ІІІ-го рівня володіють  зниженою здатністю сприймати та розрізняти значення лексико-граматичних  одиниць мовлення, що обмежує їх можливість правильної побудови власного висловлювання. У цих дітей виявляються  утруднення як у виборі граматичних  засобів, так і в їх оформленні та комбінуванні. Великі труднощі викликають прийменниково-відмінкові конструкції іменників [46]. Проте, недостатньо визначити тільки рівень сформованості відмінкової словозміни у дітей. Необхідно виявити вміння дитини граматично правильно оформлювати речення. У процесі самостійної побудови речення дитина також може припускатися помилок, що свідчить про нерозуміння синтаксичної ролі слова.

У процесі обстеження діти із ЗНМ III рівня розуміють смисл  простої ситуації, зображеної на пред’явленому  малюнку, правильно відповідають на поставлені педагогом запитання  до різних членів речення з прямим порядком слів (Хто? Що робить?) та показують  відповідні предмети, дії. У той же час помітні труднощі виникають  у дітей при самостійному складанні  речення з опорою на наочність. Частіше  за усе діти називають знайомі  зображені предмети, деякі дії, використовують прості дво- трислівні фрази за допомогою  запитань педагога (Дідусь сидить. Котик  спить. Діти йдуть гуляти). Спостерігаються  порушення розуміння та труднощі відтворення складних логіко-граматичних  конструкцій з однаковим лексичним  складом, але різним значенням типу: “Коля старший за Ваню. Ваня старший  за Колю. Собака вкусила кішку. Собаку вкусила кішка. Мамина дочка. Доччина  мама”[14].