Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

Для цього необхідно було вирішити ряд завдань:

―              з’ясувати стан лексичної та граматичної складових мовлення у дітей в експериментальній та контрольній підгрупах;

―              розробити зміст логопедичної роботи по формуванню словникового запасу у дітей із ЗНМ ІІІ рівня;

―              розробити зміст логопедичної роботи по формуванню граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ ІІІ рівня.

Експериментальною базою  дослідження був обраний дитячий  садок №59, м. Полтава. Формуючи контрольну і експериментальну групи ми обрали дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня, всі компоненти мовлення у яких були сформовані на одному рівні.

Експериментальне дослідження  здійснювалося впродовж 2008-2009 рр. і  складалося відповідно до визначеної мети з трьох етапів: теоретико-аналітичного, конструктивно-методичного й експериментально-узагальнюючого. Проте програма експериментальної  роботи містила 3 етапи — констатувальний  першого порядку, формувальний і  констатувальний другого порядку. Була проведена підготовча робота: проведене логопедичне обстеження дітей логопедичних груп ДНЗ № 59 із ЗНМ III рівня.

Методами експериментального дослідження були: метод спостереження за дитиною в процесі гри та навчання, який дозволяє нам виявити як дитина спілкується з однолітками та дорослими, які компенсуючі механізми (жестикуляція, міміка, пантоміміка тощо) спостерігаються у дитини тощо; метод бесіди з батьками дитини, що дозволяє дізнатися причини порушень мовлення, як дитина поводиться і спілкується вдома тощо; метод бесіди з дитиною дозволяє дізнатися як дитина іде на контакт, як поводиться з малознайомими людьми тощо; застосовувалася методика логопедичного обстеження, що дозволяє визначити рівень сформованості мовлення дитини, його компонентів, виявити співвідношення активного і пасивного словника, об’єм словникового запасу, будову та рухливість артикуляційного апарату, фонематичні процеси, стан зв’язного мовлення, сформованість процесів словотворення, словозміни тощо.

Власне констатуючий експеримент  передбачав вирішення таких завдань:

—                          вивчення рівня розвитку лексичної таграматичної сторін мовлення у дітей логопедичної групи та з’ясування рівнів ЗНМ.

—                          визначення критеріїв і показників розвитку лексичної та граматичної складових мовлення дітей.

Проведений теоретичний  аналіз проблеми (див. Розділ 1) дозволив визначити вимоги до мовленнєвого розвитку дітей із ЗНМ та критерії.

Термін “критерії” у  нашому розумінні –– це міра для  оцінювання зрушень, що відбулися у  розвитку складових усного мовлення в результаті формування особистості, або умов, за яких гіпотеза може чи не може відповідати даним експерименту [33].

Критерії мають допомогти  з’ясувати найсуттєвіші зміни, що сталися  у дітей у процесі корекції усного мовлення у порівнянні з їх попереднім станом, що виявить якісні зміни в результаті логопедичного  впливу.

Критеріями лексичної  складової у дітей із ЗНМ ІІІ  рівня визначили:

перший — здатність  до формування різних лексичних узагальнень. Показниками названого критерію виступають вживані узагальнюючі слова.

другий — володіння  формулами мовленнєвого етикету  відповідно до ситуації (привітання, прощавання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент та ін.). Показниками  названого критерію виступають: здатність  обмінюватися думками, повідомленнями.

третій — продуктивність використання дитиною лексичних  одиниць мовлення (швидка та точна  актуалізація лексем у ході сприймання та утворення мовленнєвих зв’язків). Показниками названого критерію виступають вживані частини мови.

Критеріями граматичної  складової у дітей із ЗНМ ІІІ  рівня визначили:

перший — здатність  до словозмін, що виражають числові, родові, часові, відмінкові відношення. Показниками названого критерію виступають практичні операції з  морфемами, вміння змінювати граматичні форми слів, розуміти їх значення, правильно  узгоджувати слова в словосполученнях і реченнях.

другий — здатність  до словотвору. Показниками названого  критерію виступають практичні вміння змінювати граматичні форми слів, розуміти їх значення.

третій — здатність  до використання синтаксичної складової  мовлення. Показниками названого  критерію виступають практичні вміння формування різних типів синтаксичних конструкцій на рівні речення: простого непоширеного, простого поширеного.

Під показниками розуміємо  кількісну характеристику окремих  виявів порушень лексичної та граматичної  складової мовлення у єдності  з їх якісною визначеністю. Зведені  показники розвитку мовлення, окремі його компоненти необхідно об’єднати  в певну систему, на основі якої можна  скласти думку про якісні зміни  у формуванні лексико-граматичної  сторони мовлення. Саме показники  дають змогу виявити ефективність корекції мовлення [33].

Для реалізації завдань констатувального експерименту були використані визначені  критерії та їх показники. Дослідження  рівня розвитку лексико-граматичної  сторони мовлення відбувалося за допомогою серії традиційних, загальноприйнятих  завдань, за результатами виконання  яких було зібрано інформацію про  рівні вираженості показників. Визначення показників першого критерію проводилося  шляхом використання загальноприйнятих  і адаптованих діагностичних  методик опанування дітьми лексичною  та граматичною сторонами мовлення (Додаток А).

Методикою передбачено ведення  бесід і розмов відповідно визначених завдань; розпитування. Обстеження проходило  у такий спосіб: основними методами дослідження було пряме й опосередковане спостереження за мовленням дітей, опитування логопеда, вихователя та батьків. Отримані в процесі діагностування дані про стан мовлення заносилися в логопедичну картку обстеження (див. додаток Б).

Дослідження показало, що більшість  дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ мають труднощі в оволодіння словниковим запасом й граматичною  будовою мовлення. Для зручності  виведення кількісної характеристики виконання кожного завдання була використана трибальна система  оцінювання.

Аналізуючи психолого-педагогічну  літературу з проблеми формування усного мовлення, ми дійшли висновку, що рівень розвитку словникового запасу та граматичної  будови мовлення визначається в залежності від активності та самостійності  виконання завдань.

Відтак, у залежності від  правильності і самостійності оцінювалося  виконання завдань за трьома рівнями:

—               високий рівень (від 2 до 3 балів) — виконує всі завдання правильно;

—               середній рівень (від 1 до 2 балів) — виконує всі завдання правильно, після стимуляції й заохочення;

—               низький (0 – 1 бал) — частково виконує всі завдання, після стимуляції й заохочення.

Виконання завдань оцінювалося  відповідними балами залежно від  рівня. В процесі констатувального експерименту був проведений діагностичний  зріз розвитку лексичної та граматичної  складових мовлення 12-ти дітей, отримані, узагальнені і обчислені результати виконання завдань відобразили  в таблиці (Таблиця 3.1.).

Проведений аналіз стану  лексичної та граматичної складових  мовлення на етапі констатувального експерименту вказує, що діти мають  не сформованість лексичної та граматичної  складових мовлення. За оцінкою виконання  завдань трьох рівнів діти, в основному, займають низький і середній рівень сформованості мовлення, як в експериментальній  так і контрольній групах.

Таблиця 3.1

Результати сформованості  рівня лексичної та граматичної  складових мовлення у дітей за даними 2008 року (констатувальний експеримент)

Кількість                осіб Рівні мовлення	Експериментальні групи		Контрольні групи		Розбіжність у рівнях усного мовлення до початку експерименту
	Особи	%	Особи	%	Особи	%
Лексична складова мовлення
Високий	-	-	-	-	-	-
Середній	3	55	3	55	-	-
Низький	3	55	3	55	-	-
Граматична складова мовлення
Високий	-	-	-	-	-	-
Середній	3	55	3	55	-	-
Низький	3	55	3	55	-	-

Е –– експериментальна група                  К –– контрольна група 

Отже, більшість дошкільників недостатньо оволоділи словниковим  запасом та граматичною будовою  мовлення відповідно віку.

Використовуючи дані результатів  виконаних завдань та програмові вимоги до лексичної та граматичної  складових мовлення, ми визначили  такі рівні розвитку діалогічного мовлення: високий, середній, низький.

Високий: Мають часткове лексичне недорозвинення; гарно розуміють звернене мовлення; мають достатньо розвинену увагу, фонематичний слух, мовне дихання, артикуляційний апарат; вміють вживати всі частини мови, узагальнюючі слова, володіють формулами мовленнєвого етикету.

Мають часткове граматичне недорозвинення стосовно словозмін, що виражають числові, родові, часові, відмінкові відношення, розуміють їх значення й правильно вживають. Наявні практичні вміння змінювати граматичні форми слів, розуміють їх значення. Під час розмови використовують неповні номінативні, питальні та окличні  речення. Зміст речень підкреслюють жестами та інтонацією.

Середній: Мають лексичне недорозвинення мовлення; мають збіднений словниковий запас, наявні помилки у вживанні граматичних конструкцій; мовна увага, фонематичний слух, артикуляційний апарат розвинені недостатньо; вміють частково вживати всі частини мови, в окремих ситуаціях узагальнюючі слова, володіють окремими формулами мовленнєвого етикету.

Мають граматичне недорозвинення мовлення стосовно словозмін, що виражають  числові, родові, часові віднощення, не завжди розуміють їх значення й правильно  вживають. Наявні окремі практичні  вміння змінювати граматичні форми  слів, не завжди розуміють їх значення. Використовують неповні речення, з  в’ялим інтонаційним забарвленням та жестами.

Низький: Мають лексичне недорозвинення; бідний словниковий запас; фразове мовлення погано розвинене; мовна увага, фонематичний слух, артикуляційний апарат слабо розвинені; мають стійкі вади у вимові, розвиток зв’язного мовлення низький, звернене мовлення розуміють. Частково вживають окремі частини мови, у знайомих ситуаціях використовують узагальнюючі слова, володіють окремими формулами мовленнєвого етикету.

Мають граматичне недорозвинення стосовно словозмін, що виражають числові  та родові відношення, інколи розуміють  їх значення й правильно вживають. Наявні окремі практичні вміння змінювати  граматичні форми слів. Використовують неповні речення. Зміст речень підкреслюють жестами. Речення майже не інтонуються.

Такі обставини зумовлювали  необхідність розроблення змісту логопедичної роботи щодо формування лексичної та граматичної складових мовлення у дітей старшого дошкільного  віку із ЗНМ ІІІ рівня в умовах ДНЗ за визначеними нами напрямами: лексичним і граматичним.

Отже, констатувальний етап експериментального дослідження виявив недостатній рівень розвитку лексико-граматичної  сторони мовлення у дітей логопедичної групи із ЗНМ ІІІ рівня. Це свідчить про необхідність організації логопедичної роботи й розробки її змісту, як систематичного логопедичного впливу різними засобами та прийомами на формування лексичної  та граматичної складових мовлення у дітей із ЗНМ ІІІ рівня.

3.2 Експериментальна  програма по формуванню лексико-граматичної  сторони мовлення у дітей старшого  дошкільного віку із ЗНМ III рівня

Основними завданнями корекційно-розвивального  навчання дітей із ЗНМ III рівня є  продовження роботи по розвитку: 1) розуміння мовлення і лексико-граматичних засобів мовлення; 2) вимовної сторони мовлення; 3) самостійного розгорненого фразового мовленняі; 4) підготовці до оволодіння елементарними навиками письма і читання. Ефективність корекційно-логопедичної роботи визначається чіткою організацією дітей у період їхнього перебування у ДНЗ, правильним розподілом навантаження протягом дня, координацією й наступністю в роботі логопеда й вихователя. В процесі організації логопедичної роботи ми спиралися, на перевірені практикою та висвітлені у педагогічній літературі та програмах навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення, загальнодидактичні (принципи науковості, систематичності та послідовності, доступності поданого матеріалу, наочності, принцип виховую чого характеру навчання, активності та індивідуального підходу до кожної дитини) та спеціальні принципи:

Принцип розвитку, що полягає  в аналізі об’єктивних і суб’єктивних умов формування мовленнєвої функції  дитини. Різнобічне обстеження дошкільника  із цих позицій дозволяє виявити  провідний мовленнєвий дефект і  зумовлені ним недоліки психічного розвитку.

―              Принцип системного підходу, що дозволяє аналізувати взаємодію різних компонентів мовлення. Стосовно дітей із ЗНМ цей принцип реалізується в процесі взаємозалежного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мовлення. Корекція порушень вимови звуків і складової структури слів дозволяє домагатися потрібної чіткості й виразності мовлення. У той же час розвиток фонематичного сприйняття готує основу для формування граматичної й морфологічної системи словотворення і словозміни.

―              Принцип зв’язку мовлення з іншим сторонами психічного розвитку, що розкриває залежність формування компонентів мовлення від стану інших психічних процесів. Виявлення цього зв’язку лежить в основі впливу на ті психологічні особливості дітей із загальним недорозвиненням мови, які прямо або побічно перешкоджають ефективній корекції мовленнєвої діяльності.