Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

Перший етап. Уточнення  категоріального значення слова, що передбачає уточнення і накопичення  елементарного словника дітей. З  цією метою використовуються вправи на уточнення, розуміння та використання слів із конкретним значенням (іменники, прикметники, дієслова та ін.), що позначають ряди однорідних предметів чи явищ. Наприклад.

—      Вибрати картинки, на яких намальовані м’ячі (різного кольору, розміру).

—      На картинці зображені різні предмети: великі та маленькі. Показати, що велике (що маленьке).

—      Назвати, які це предмети – великі або маленькі.

—      Показати, хто (що) пливе (іде, їсть, лежить).

—      Сказати, хто що робить (іде, їсть, лежить).

Другий етап. Засвоєння  контекстуально зумовленого значення слова, особливо з абстрактним значенням  типу бідний, добрий, злий, хоробрий та ін. Дітям пропонується послухати  ряд текстів (казки, вірші, фрази), у  яких розкривається значення слова (або відтінки значення певного слова). Після читання кожного тексту педагог виявляє розуміння дітьми його місту за допомогою питань і  просить пояснити значення заданого слова, виходячи зі змісту прочитаного  тексту, підібрати слово близьке  чи протилежне за значенням тощо.

Третій етап. Кумуляція  значень слова. Важливим етапом роботи є не тільки формування в дитини варіативного значення слова в контексті, але й організація спостереження  за використанням цих варіативних  значень та їхньому нагромадженню  в пам’яті дитини (кумуляція). Діти згадують і запам’ятовують прочитані  їм напередодні тексти. Наприклад, педагог  ставить питання: «Про кого ви слухали  вірш (казку)? Які вони були всі? Що означає  бідна лисичка, бідний зайчик, бідна  дівчинка? Кого ви ще можете так назвати?»

Четвертий етап. Перенос  засвоєного значення. Після того, як діти засвоїли різні відтінки слова  у контекстах, їм пропонується послухати  інші тексти, що не містять такого слова, але ситуація припускає використання саме цього слова для її позначення. Аналогічна робота проводиться зі словами  добрий, жадібний, хитрий тощо, які в  різних контекстах набувають різних відтінків значення. Саме такий механізм забезпечує збагачення словника в нормі [14, c. 35].

2. Формування активного словникового запасу на матеріалі лексичних тем у процесі засвоєння антонімічних значень, порівняння предметів, роботи з синонімами, розуміння багатозначності слів. Це привчає дітей до зіставлення предметів та явищ за різними ознаками: часовими і просторовими відношеннями, за величиною, кольором, вагою тощо. Таким чином, у дітей розвивається розумова операція порівняння, що забезпечує формування лексичних узагальнень більш високого рівня. Крім того, така робота сприяє актуалізації таких частин мови, як дієслова, прикметники, якими збіднене експресивне мовлення дітей дошкільного віку.

Варто поєднувати роботу із формуванням значень слів з розвитком  сенсорних функцій і наочно-дійових  форм пізнавальної діяльності, у процесі  якої дітей вчать виділяти загальне та різне в предметах і явищах навколишнього середовища, розвивають володіння формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощавання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент) з використанням  усіх частин мови та формами звернення  до дорослих і дітей. Це дозволяє не тільки закріплювати значення слів, але  і на їх основі формувати у дітей  практичне розуміння складних семантичних  відношень, що існують у мові. З  іншого боку, використання цього прийому  демонструє взаємозв’язок між різними  напрямами корекційної роботи з  розвитку словника, що робить корекцію комплексною і спрямованою не тільки на засвоєння різних мовних знань, але і на формування мовленнєвих  умінь у різних комунікативних та навчальних ситуаціях.

3. Розвиток лексичнох системності у межах лексичної тематики. Відомо, що слова зберігаються в довготривалій пам’яті не хаотично, а в системі різних за рівнем складності асоціативних зв’язків, які складають основу поняття “лексична системність”. Саме її розвиток дає змогу збільшити продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення (маємо на увазі швидку та точну актуалізацію лексем у ході сприймання та утворення мовленнєвих зв’язків). Адже саме ця проблема супроводжує дітей із ЗНМ протягом усього дошкільного та молодшого шкільного віку. Лексична системність розвивається шляхом формування у дітей нових та розширення вже існуючих типів асоціативних зв’язків між словами: ситуативних, синтагматичних, парадигматичних, понятійних. Включення слова в різні системи асоціацій забезпечує повноцінне розуміння дитиною його значення [14, c. 35]. Формування лексичної системності є досить тривалим процесом. У нормі воно відбувається у ході спонтанного мовленнєвого розвитку дітей. Однак у дошкільників з порушеннями мовлення цей процес вимагає цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи, про що досить переконливо свідчать дані, які дозволили виявити більш пізнє формування лексичної системності і організації семантичних полів, якісну своєрідність цих процесів та основні напрями формування лексичної системності:

1. Формування синтагматичного типу зв’язків слів передбачає включення його у синтагми різних рівнів: словосполучення, речення, текст. Словосполучення, як синтаксичне утворення, тісно пов’язане і з лексичною, і морфологічною системами мови. Оволодіння словосполученням у онтогенезі дозволяє розширювати і закріплювати синтагматичні зв’язки між словами, валентності слів, сприяє засвоєнню і закріпленню правил граматичного ладу мовлення, є умовою для засвоєння більш складної структури речення. Закріплення словосполучень полегшує швидкий вибір слова, тому що на основі синтагматичних зв’язків одне слово як би по ланцюжку припускає появу іншого слова, що також сприяє організації лексичної системності.

2. Формування парадигматичних зв’язків слів. Оволодіння парадигматичним типом смислових зв’язків слів ґрунтується на вмінні дітей визначати подібність і поєднувати у логічні групи предмети та явища за різними ознаками: сенсорними (колір, величина, форма), внутрішніми якостями та властивостями, функціональним використанням тощо. 

3. Формування  семантичниз зв’язків. Робота проводиться за схемою: 

—      виконання завдань, заснованих на принципі спрямованого асоціативного експерименту для відпрацьовування відповідного типу семантичного зв’язку (Я буду називати тварин, а ти скажи, хто як пересувається: заєць, змія, сорока, риба, лисиця, слон);

—      виконання вправ з комбінованим використанням вільного і спрямованого асоціативних експериментів (завдання починаються з вільних асоціацій і, якщо їхній характер не відповідав необхідному рівневі, педагог починав використовувати елементи спрямованого асоціативного експерименту);

—      проведення завдань з використанням вільного асоціативного експерименту (Я буду називати слова, а ти до них добери свої).

ІІ напрям — Формування граматичної складової мовлення. Ця складова мовлення відображає закріплені в мовленні способи кодування інформації й систему складних відношень, що виникають між предметами, явищами, їх ознаками, діями, властивостями тощо в довкіллі. Складність граматичного кодування відображається у складній системі граматичних категорій, синтаксичних конструкцій тощо. Оволодіння нею в нормі відбувається протягом усього дошкільного віку. У дітей із ЗНМ численні аграматизми спостерігаються упродовж молодшого шкільного віку [29, c. 35].

1. Розвиток морфологічної  системи словотворення. 

Як відомо, словотверення  є потужним засобом поповнення словника. За даними лінгвісики, в українській  мові близько 70% слів — похідні, тобто  утворені шляхом словотворення. Отже, оволодіння морфологічним словотворенням — важлива умова для збагачення словника. Словвотворення спирається на низку практичних мовних знань  та операцій з мовними знаками. Однією з найважливіших є операція практичного  морфологічного аналізу, її сутність полягає  в умінні дитини помічати в мовленні найменш значимі елементи слова, з’ясовувати їх семантику та використовувати  їх для самостійонго творення й розуміння  слів з відповідними морфемами. У  ході спеціально організованого навчання дітей необхідно звертати увагу  на:

—      організацію системи продуктивних словотворчих моделей;

—      формування різних типів морфологічних значень;

—      формування практичного морфологічного аналізу;

—      утворення за аналогією;

—      привертання уваги до граматичного оформлення мовлення.

Для реалізації цих напрямів ми будемо використовувати спеціально розроблений алгоритм формування у  дітей розумових дій і операцій з мовними знаками (О. Шахнарович) у модифікованому й адаптованому варіанті для роботи з дітьми дошкільного  віку із ЗНМ ІІ-ІІІ рівня (Л. Бартєнєва, Є. Соботович, Л. Трофименко).

1.       Визначення спільного в значенні похідних слів.

2.       Визначення загального звучання словотворчих афіксів.

3.       Присвоєння значення виділеній морфемі.

4.       Утворення слів за аналогією.

5.       Класифікація похідних слів за значенням.

Починати роботу необхідно  на матеріалі морфем, що у процесі  онтогенезу формуються першими і  тому легше засвоюються дітьми.

1.       Суфікси іменників зі значенням пестливості (-очк, -ичк, -чик, -ик, -к, -оньк, -еньк: зірочка, носик, стільчик, бабусенька), недорослості (-ат, -ят, -к-: лисенятко, каченятко, лисенята, каченята).

2.       Префікси дієслів зі значенням протилежності дій (за – ви, на – ви, при від: заходить – виходить, наливає – виливає).

3.       Префікси дієслів доконаного та недоконаного виду (на-, з-, по-, про-: малював – намалював, будувала – збудувала).

4.       Суфікси прикметників зі значенням присвійності (-ин, -ов: бабусин, зайчикова). Спочатку корекційна робота організовується на матеріалі слів з однаковими морфемами: визначення спільного в значенні слів (з опорою на наочність), наприклад: вазон – вазончик, помідор ~ помідорчик, барабан – барабанчик; визначення загального звучання словотворчих афіксів, наприклад, доповнити слова, початі педагогом (з опорою на наочність:), паль – чик, зай – чик, стіль – чик, м’я – чик, хліб – чик; присвоєння значення виділеній морфемі (Хлібниця, цукорниця, цукерниця означає те, що їдять, чи те, куди кладуть хліб, цукор, цукерки? Що тобі про це підказало?); утворення слів за аналогією: утворення слів без зміни звукової структури кореня похідного слова (слон – слоник, ваза – вазочка), утворення слів зі зміною звуків у корені слова (кіт – котик, нога — ніжка), утворення асемантичних (безглуздих) слів.

5.       Класифікація похідних слів за значенням.

Для розуміння диференційованого  значення засвоєних морфем дітям  Пропонується розкласифікувати слова. Здійснюється це за допомогою вправ, ігор, у процесі яких, наприклад, діти вибирають малюнки за Інструкцією (ти вибираєш великі предмети, а ти –  маленькі).

2. Засвоєння дитиною  розгалуженої системи граматичних  уточнень, що виражають числові,  родові, часові, відмінкові відношення. Це потребує формування у дітей практичних операцій з морфемами, вміння змінювати граматичні форми слів, розуміти їх значення, правильно узгоджувати слова в словосполученнях і реченнях.

Розуміння та порівняння в імпресивному мовленні словоформ

Робота розпочинається з  диференціації корелюючих словоформ  при попарному (потім врозсип) пред’явленні мовленнєвого та наочного матеріалу: категорія  числа; категорія виду; категорія  часу; категорія роду.

1.       Засвоєння категорії числа

У роботі використовуються числові форми різних частин мови:

—      іменники чоловічого роду (столи, гриби, огірки, м’ячі, кубики);

—      іменники жіночого роду (ложки, шапки, редиски, ляльки);

—      дієслова, узгоджені у числі з іменниками (хлопчики йдуть – хлопчик іде, дівчинка співає – дівчатка співають).

—      прикметники, узгоджені з іменниками (червона квітка – червоні квітки, великий м’яч – великі м’ячі).

2.       Засвоєння категорії виду дієслова

У процесі засвоєння граматичної  категорії виду дитина має навчитися  добирати форми доконаного і недоконаного виду дієслів. Така робота відрізняється  від аналогічної з формування словотворення, оскільки при словозміні ставиться завдання змінити не значення слова за допомогою префіксів, а  тільки його форму (малює – намалював, поливає – полив).

3.       Засвоєння категорії часу дієслова

При формуванні категорії  часу дієслова відпрацьовується теперішній, минулий та майбутній часи на практичному  рівні з опорою на наочність у  процесі дій та запитань педагога (що я буду робити? – ви будете малювати, що я роблю? – ви малюєте, що я  робила? – ви малювали).

4.       Засвоєння категорії роду іменника, прикметника, дієслова.

Граматичне оформлення прикметників відбувається з урахуванням форм жіночого, чоловічого та середнього роду в узгодженому словосполученні  з іменником (червона квітка –  червоне яблуко – червоний м’яч). Для розвитку розуміння дітьми категорії  роду рекомендується використовувати  вправи, де спочатку дітям необхідно  співвіднести іменники з особовим займенником  жіночого, чоловічого та середнього роду. Як видно, категорії числа (однина-множина) і виду (доконаний-недоконаний) мають  дві словоформи (кубик – кубики, іде – ідуть, червона . – червоні; малює – намалював), а часу (теперішній, минулий, майбутній) і роду (чоловічий, жіночий, середній) – три словоформи (будує – будував -буде будувати, червоний – червона – червоне), тому корекційна робота з формування зазначених категорій має спільні  етапи.

1.       Розвиток розуміння граматичних категорій в імпресивному мовленні (їх диференціація при пред’явленні попарно, врозсип). Попарне пред’явлення мовленнєвого матеріалу забезпечує високий ступінь концентрації уваги на граматичному оформленні слів, що дозволяє точно оцінити міру розуміння дітьми використовуваної граматичної категорії. На наступному етапі виконуються вправи з пред’явленням однотипного матеріалу врозсип (одночасно пред’являються 2-3 пари малюнків). У випадку, коли діти зазнають труднощів, доречно організувати роботу з розвитку концентрації уваги та розширення її обсягу, поступово збільшуючи кількість об’єктів від 2 до 5-7, що одночасно пред’являються.