Формування моральної культури у студентів педагогічних спеціальностей в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ)

Вивчення  факторів соціалізації морального розвитку особистості показало, що важливу  роль у моральному становленні першокурсників відіграє ідеал.

В ідеалі як у моральному зразку відображаються такі відносини, які ще не стали для індивіда  нормою поведінки, але в них уже прослідковуються майбутні, більш досконалі  її форми. Ідеал стає засобом у тому випадку, коли індивід прагне до морального вдосконалення.

Згідно з  даними проведеного нами констатуючого  експерименту, майже 95% респондентів мають свій ідеал. Моральним зразком на державному рівні є екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко (32,9%), Микола Катеринчук (5,8%); на регіональному - мер Сергій Мельник (8,3%); із близького оточення : батьки (48%), друзі (15,5%), родичі (12,3%). Помітно зріс у порівнянні з попередніми роками авторитет батьків у процесі виховання молоді (у 70-80 роках, як свідчать численні дослідження, за ідеал обирали батьків лише 18% респондентів). 47% опитаних студентів досить часто розмовляють із батьками на морально-етичні теми, ще 18% - періодично, інколи – 25,8%, ніколи – 12,5%.

На жаль, серед  ідеалів сучасної молоді дуже малий  відсоток посідають викладачі (5,8%). На запитання “Як часто Ви маєте  змогу спілкуватися з викладачами  на моральні теми?  “часто”  відповіли лише 2,8% опитаних, періодично – 5,5%, інколи – 39,5%, дуже рідко – 38,4%, ніколи – 14,5%.

Серед багатьох причин такого стану студенти вказують на відсутність у викладачів ВНЗ  “ініціативи й бажання”, “неспівпадання інтересів”, “нестачу часу” та інші. Усе це свідчить про падіння авторитету викладача в системі морального виховання молоді.

Одержану  інформацію про рівень розуміння  студентами поняття “моральна культура спілкування” ми фіксували за такими  критеріями:

1. повнота й точність; 2) осмисленість, розуміння поняття; 3) уміння застосувати знання на практиці.

Перший рівень (високий). Це студенти, які мають  достатньо повні й чіткі уявлення про моральну культуру спілкування, доброзичливі взаємини людей. Розкриваючи  суть поняття, вони виділяють головне, диференціюють розбіжність між культурним і некультурним спілкуванням, наводять приклади, які свідчать про осмислене розуміння суті поняття (13,2 %).

Другий рівень (середній). Це студенти з недостатньо  повним і чітким уявленням про  моральну культуру спілкування людини. Розкриваючи суть поняття, вони дають дуже приблизну його характеристику, наприклад, “встановлення суспільством певних моральних норм, яких потрібно дотримуватись” (77,4%).

Третій рівень (низький). До цього рівня віднесено  студентів, які відзначаються низьким рівнем розвитку уявлень і знань про моральну культуру спілкування, низьким усвідомленням моральних понять або ж взагалі не змогли дати визначення (6,8 %).

Для більш  ретельного аналізу думок респондентів у ході нашого дослідження студентам було запропоновано ряд додаткових запитань: “Чи читаєте ви  спеціальну літературу, яка дає можливість краще орієнтуватись у спілкуванні, вибирати правильний тон і необхідні форми контактів з іншими людьми?” Як з’ясувалось, 68,4% респондентів зовсім не читають такої літератури, і лише 31,5% студентів дали ствердну відповідь. Серед авторів таких публікацій молодь найчастіше називає Дейла Карнегі, статті у популярних журналах („Наталі”, „Ліза”, „Отношения детей и родителей”) та називають методичні посібники й підручники (“Психологія спілкування”, „Психологія й етика ділового мовлення” та ін.), які ними використовуються під час  вивчення спеціального курсу “Етика ділового спілкування”.

На запитання  “Як часто Ви спілкуєтесь в  інституті з однокурсниками?” 60,5 % респондентів “із задоволенням розмовляють на різні теми, обговорюють їх”, але 13,2 % студентської молоді тільки обмінюються незначними фразами. У спілкуванні із співбесідниками лише 42,1 % молоді уміє вислухати свого опонента, коли 26,3 % більше говорить, ніж слухає, а  31,6% ніколи не звертали на це уваги.

Таким чином, аналіз реальної практики спілкування  показує, що основним недоліком спілкування  молоді є його низький моральний  рівень. Для спілкування сучасних студентів характерний розрив між  набутою ними певною інформацією про моральні цінності суспільства

Отже, в результаті аналізу проведених нами досліджень стану сформованості моральної  культури студентської молоді на початковому  етапі експерименту можна зробити  такі висновки.

1) Контингент  абітурієнтів, що вступає до ВНЗ,  складається переважно з випускників середніх шкіл. Домінуюче шкільне та сімейне виховання цієї групи учнів дає можливість викладачам спиратися на сформовані моральні засади першокурсників і, використовуючи позитивні приклади, створювати загальну моральну атмосферу у ВНЗ.

Більшість студентів  першого курсу ще не усвідомили необхідності сформувати себе як високоякісну особистість, використовувати період навчання у  ВНЗ не лише для отримання кваліфікації, але й для морального самовиховання. Адаптаційний період сприймається найчастіше як перехід до самостійного життя, своєрідне самоствердження дорослості, що виявляється в максимізації своїх можливостей.  Особливо це характерно для випускників шкіл, що звільнились від домашнього контролю. Нові стереотипи побуту й зразки поведінки в ньому часто істотно змінюють моральне обличчя молоді, але ця перебудова не завжди призводить до позитивних моральних результатів.

Подальше  перебування у стінах ВНЗ (у кінці  першого і на другому курсі), коли адаптація уже “спрацювала”, розглядається багатьма студентами як стверджування своєї престижності в очах друзів, оточення, батьків.

2) У процесі  подальшого навчання у ВНЗ   відбувається певна морально-вольова  перебудова більшості студентів.  До третього курсу залишаються переважно лише ті студенти, які ствердили себе як такі, що досягли успіхів у навчанні, позитивно зарекомендували себе в суспільно-трудовому процесі. Тому відбувається “осерйознення”, помітне дозрівання духового та морального потенціалу. Поглиблення морального ставлення до своєї майбутньої діяльності відбувається на першій виробничій практиці: підвищується вимогливість до себе, відповідальність та добросовісність.

Разом із тим  процес морального формування зовсім не можна вважати  завершеним. У  багатьох студентів, незалежно від виховного впливу на молодших курсах, виявляється завищеність самооцінки, неадекватність свідомості та поведінки, незібраність, слабка воля, безвідповідальність щодо вимог інституту.

3) Студенти IV-V курсів відчувають себе уже наполовину поза стінами ВНЗ. Цьому сприяють оволодіння достатньо високим рівнем спеціалізованих знань, і сама організація навчального процесу, що орієнтована на завершення супроводжувальних лекційних курсів, виробнича практика, виконання дипломних робіт та проектів – усе це допускає вільне відвідування занять. Немало студентів створюють сім’ю. Попередній розподіл також створює почуття очікуваних змін у їхньому житті. Формується характер та спрямованість особистості, визначається життєва позиція. Самостійність свого стану висуває ряд проблем, і насамперед, проблеми ділових можливостей: “Що я можу робити і як? “.

Задоволеність (чи незадоволеність) своїм призначенням, своєю професією, роботою, набутими знаннями також накладає свій відбиток на моральне обличчя студента і, по суті, нерідко визначає хід думок та дій. Усі недоліки випливають на поверхню, ретельне маскування  під “морально культурну” особистість спадає. Тому мета та завдання морального виховання набувають  виняткової відповідальності, професійної та соціальної актуальності.

Динаміка розвитку  моральної культури особистості показана в таб.7.

Таблиця №7

 

Динаміка розвитку  моральної культури особистості

Рівні моральної культури	ПОКАЗНИКИ	Кількість студентів (208 чол.)
		1-й  курс				3-й  курс
		ег		кг		Ег		Кг
			%		%		%		%
Творчий (високий  рівень)	Характеризується  наявністю знань про сутність моральних цінностей; усвідомленістю моральних понять; умінням співвідносити  моральні якості особистості з відповідними нормами життєдіяльності; здатністю аналізувати та приймати адекватні рішення в ситуації морального вибору; здатністю до моральних оцінок предметів і явищ дійсності; здатності самостійно висувати критерії моральної оцінки відповідних ситуацій.	9	3,4	10	3,7	15	5,8	12	4,6
Рефлексивно-пасивний (вище серед.  рівня)	Характеризується  позитивною спрямованістю змісту інтегральних виявлень, сталістю поведінки та діяльності. Цей рівень передбачає здатність  до самостійної, морально мотивованої  поведінки у звичних умовах. Спостерігається  виявлення нахилу до саморегуляції на основі моральних цінностей.	48	17,9	46	17,2	57	21,9	51	19,6
Репродук-тивний (середній  рівень)	Характеризується  позитивною спрямованістю інтегральних процесів моральної вихованості, проте  сталість поведінки оцінюється негативно, а ознаки активності, самоорганізації та саморегуляції відсутні. Простежується наявність певної інформації про основні моральні цінності, що виражається в безпосередньому відтворенні знань про сприйняті поняття.	43	16,0	45	16,8	50	19,2	45	17,3
Емпіричний  (низький  рівень)	Знання  про моральні поняття, стосунки  людей поверхові та обмежені. Байдужі до одногрупників, до  їх проблем; не вміють співчувати. Нетерпимі до думок і поглядів  інших; нерідко принижують людську  гідність. Поведінка характеризується негативним досвідом взаємин. На допомогу приходять лише тоді, коли цього потребують оточуючі. Прослідковується нездатність до усвідомленого вибору вчинків і дій на основі системи моральних цінностей, нерозуміння високої значущості моральних цінностей, відсутність стійких моральних потреб і інтересів, нерозвиненість моральних почуттів.	34	12,7	33	12,3	9	3,5	21	8,1
Всього		134		134		131		129

 

Під час формування моральної  культури студентів ми виходимо з  того, що поставлені завдання будуть максимально розв’язуватись, якщо ставлення студентів до  діяльності підприємця буде здійснюватися в єдності з розвитком у них досвіду реалізації моральної культури. Це стає можливим під час виробничої практики, оскільки штучно змодельовані ділові та рольові ігри, проблемні ситуації, проблемні питання не дозволяють студентам повністю “відчувати” ситуацію морального вибору і визначити рівень своєї моральної культури.

Студенти, що включаються  у виробничий процес як виконавці  певних функцій, не можуть не вносити  в нього інших своїх якостей. Їхні політичні, моральні якості, симпатії та антипатії, позитивні якості та недоліки – все це впливає і на виробничий процес, і на відповідні стосунки [35,41].

Процес формування моральної  культури в період виробничої практики вимагає насичення її змісту творчим і моральним підґрунтям, яке сприяє розвитку ініціативи, відповідальності, заповзятливості та інших якостей підприємця.

Єдність практичних і  теоретичних форм фундаментальної, гуманітарної та спеціальної підготовки формує моральну особистість, готову до продуктивної діяльності (реалізація принципу єдності теорії й практики).

Метою виробничої та переддипломної практики є закріплення теоретичних  знань, а також набуття практичних навичок роботи, досвіду розв’язання  аналітичних та дослідницьких завдань.

Оскільки практика спрямована на реалізацію різних завдань, ми описуємо лише ті її аспекти, які безпосередньо  стосуються досліджуваної нами проблеми.

Ми розглядаємо практику як активну форму навчання, як продовження  аудиторних робіт у виробничих умовах.

Як показує досвід, виробнича практика наділена можливостями у формуванні моральної культури студентської молоді. Ці можливості полягають  в тому, що майбутні підприємці використовують засвоєнні ними наукові знання в  практичній діяльності, яка виявляє їхнє ставлення як власне до самої діяльності, так і до підприємців, з якими вони вступають у стосунки.

  Під час проходження  практики студенти отримали завдання (анкети, запитальники), що стосувалися   розв’язання моральних проблем,  з якими вони могли зіткнутися за період практики,  передбачали визначення моральної культури фахівця та її вплив на рівень діяльності підприємства.

Ми націлювали студентів  на застосування різних методів вивчення рівня моральної культури фахівців, зокрема спостереження, бесіди, інтерв’ю, аналіз продуктів діяльності тощо. Результати було запропоновано включити до звіту з практики, в курсові та дипломні роботи.

 Практика дала можливість  студентам застосувати власні  знання, яких вони набули в  процесі прослуховування лекційних курсів, семінарських занять та самостійної роботи.

 

          3.2 Аналіз результатів експериментальної роботи

 Дослідно-експериментальна робота, що проводилась з виховання моральної культури студентів ВНЗ показала певні зміни рівнів їх сформованості. Так, зменшилась кількість студентів на емпіричному (низькому) та репродуктивному (середньому) рівнях сформованості моральної культури особистості і збільшилась їх кількість на творчому (високому) та рефлексивно-пасивному (вищесереднього) рівнях. За підсумками формуючого експерименту, на низькому рівні було 2,4%, на середньому 14,5%, вищесередньому 25,5%, на високому 7,8%. Одночасно у контрольних групах ці рівні складали відповідно: на низькому 7,1%, на середньому  11,8%, вищесередньому  24,3%,  на  високому  6,7%.

Ефективність змін у  рівнях сформованості моральної  культури студентської молоді відбулася  завдяки організованій та цілеспрямованій  діяльності, що забезпечувалась такими педагогічними умовами:

• процес навчання в контексті економічної діяльності здійснювався шляхом переходу від інформації до осмислення, від осмислення до дії;
• зміст та методика занять із навчальних дисциплін передбачала використання  діалогічного спілкування;
• включення студентів у моральні відносини, а через них у пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, практичну діяльність;
• уведення в навчальний процес спецкурсу, що забезпечує засвоєння студентами морально-етичних норм в економічній діяльності, розвиток у них рефлексії, самопізнання, ціннісного ставлення до людини.

Ключове значання в отриманні даних результатів мало використання особистісно-зорієнтованого підходу до виховання молоді: ставлення до студента як до унікальної, неповторної особистості.

Сформованість моральної  культури ми досліджували на когнітивному, емоційно-мотиваційному, регулятивному та поведінковому рівнях.

На когнітивному рівні  передбачено такі показники сформованості  знань: розрізнення, усвідомлення, розуміння  та здатність використовувати їх під час аналізу життєвих ситуацій.

Аналіз результатів  показав, що відбулися певні зміни в обізнаності та осмисленні таких моральних норм, як відповідальність, справедливість, повага людської гідності, миролюбність, порядність, чесність та ін. Так, на початок експерименту було виявлено, що моральні поняття здатні пояснити 19,1% студентів. У результаті забезпечення педагогічних умов показник в експериментальних групах піднявся до 68,7%, в контрольній до 26,2%. Завдяки спостереженню, протиставленню, інтерпретації точок зору, позицій, способів поведінки під час  обговорення студентами  в  групі ми  визначили,  що рівень усвідомлення суттєво підвищився.