Формування моральної культури у студентів педагогічних спеціальностей в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ)

Аналізуючи рівень розуміння  моралі як регулятора поведінки ми виявили, що експериментальні умови  дозволили молоді ефективно здійснювати  узагальнення соціальних явищ (експериментальні групи 53,9%, контрольна 22,5%).

Важливим показником сформованості моральних знань  є здатність студента використовувати  їх під час аналізу життєвих ситуацій і застосовувати як основу для  своїх особистих ціннісних орієнтацій, мотивів. Дослідження показали, що у  студентів посилилася тенденція до узагальнення, виявилися прагнення дати відповідь на складні запитання, моделювати нові способи діяльності, знаходити оригінальні підходи до розв’язання ситуацій морального вибору. Обговорення шляхів розв’язання конкретних ситуацій спонукало студентів до вибору, що дало можливість кожному з них визначати власну точку зору, розвивати вміння слухати, тренувати професійні навички, професійну позицію.

Завдяки використанню методу ситуацій морального вибору у студентів  відбулися внутрішні зміни моральної орієнтації.

З метою виявлення  рівня здатності студентів до використання знань під час аналізу  життєвих ситуацій ми використовували  такі діагностичні методи: бесіда, методика незакінчених речень, введення студентів  у ситуації морального вибору, співвіднесення мотивів, прийняття рішень, фіксація повторюваних молоддю вчинків.

За мотиваційним критерієм  ми визначали наявність переходу ціннісних орієнтацій у стійкі особистісно  значущі мотиви та характер ставлення  молоді до себе, до людей (особистісний, соціально-значущий, моральний). І як результат, змінилася картина в ціннісному ставленні студента до людини. Саме у цьому 72,6% опитуваної молоді вбачає смисл людських взаємин. Студенти усвідомили, що кожна людина заслуговує на повагу і увагу, має право на власну позицію і думку. На ціннісному ставленні будувались доброчинні акції молоді. В експериментальних групах 12,6%, в контрольних 1,3% були їх ініціаторами. Це свідчить про зміни, що відбулися у мотиваційній сфері молоді. Кількість студентів, які пояснюють свої дії такими мотивами, як доброта, порядність, почуття власної гідності, милосердя, співчуття,  в  експериментальних групах становить  35,2%, в контрольних – 25,4%.

Нами визначено рівень розвитку потреб: потреба актуалізувати  соціально значущі, моральні мотиви, цілі, цінності; адекватно сприймати, розуміти та оцінювати взаємини; постійно вдосконалювати арсенал засобів і способів реалізації моральних взаємин та дій. Як виявилось, кількість студентів, які пояснюють свої дії гуманними мотивами (відповідальністю, справедливістю, почуттям гідності, добротою) на кінець експерименту в ЕГ становила 38,3% порівняно із 24,6% у КГ, потреба у повазі до людей в ЕГ виявилась у 45,8%, у турботливому ставленні – у 64,4%, відповідно ці показники в КГ становлять 30,1% та 19,4%. Ці дані підтвердились студентськими творами, спостереженнями за ними в ситуаціях морального вибору, в оцінних ситуаціях тощо. Більшість молоді (75,2%) вважала, що благодійні акції – це реалізація  можливостей  проявити  милосердя, людяність.

Емоційно-чуттєвий критерій передбачав уміння керувати своїми емоціями, здатність відкликатися на різні  засоби і способи реалізації ставлення, на результати їхніх впливів, бережливо  ставитись до емоційного стану об’єктів-суб’єктів  ставлення, позитивний емоційний відгук на моральну основу ставлення. В результаті намітилася тенденція до позитивних зрушень у  культурі почуттів молоді. У студентів можна було зафіксувати такі характеристики, як контроль за власним емоційним станом, його регуляція, прояви відповідальності за вираження власних почуттів. Цьому сприяла адекватна самооцінка власних почуттів, дій та вчинків. У кінці експерименту вона збільшилася на 14%.

Спираючись на думку  вчених про те, що відносини є  рушійною силою розвитку моральних  якостей особистостості, ми організували роботу так, щоб у взаєминах студентів формувались взаєморозуміння, взаємовідповідальність, взаємоповага, готовність та здатність будувати стосунки з іншими на основі довіри, справедливості, толерантності, відкритості, порядності, почуття професійного обов’язку.

Зріс якісний рівень культури стосунків між студентами. У їхніх взаєминах спостерігається  правильне сприйняття та оцінювання емоційного стану іншого, співчуття  та співпереживання, прояви тактовності  та делікатності, доброзичливості. Уміння  розв’язувати конфліктні  ситуації на  основі діалогу виявили  43% студентів.

Ефективність роботи студентів сприяла створенню  атмосфери психологічного та морального комфорту, яка базувалась на встановленні доброзичливих взаємин та поваги один до одного.

Як показали дослідження, період навчання у ВНЗ дав досвід самореалізації, самоствердження, сприяв формуванню самооцінки.

Робота студенства у  ситуаціях самовизначення сприяла  появі у них новоутворень в  інтелектуальній (потреба у присвоєнні моральних знань), мотиваційно-емоційній (готовність проявляти емпатію), поведінковій (невимушеність поведінки в ситуаціях морального вибору) сферах.

За поведінковим критерієм  ми визначали, в якій мірі студенти керуються моральними нормами, вміють співвідносити моральні знання із моральними вчинками у взаєминах, спілкуванні та поведінці. Якісний аналіз результатів дослідження свідчить про зміну основних моральних показників студентів експериментальних груп. Вони стали більш усвідомлено й відповідально ставитись до власних учинків, до прийняття рішень. Так, 71,3% студентів виявили позитивну спрямованість у моральному вдосконаленні. Найбільш значущим виявився компонент емпатії (31,4%). Студенти стали ініціаторами соціальнокорисної благодійної діяльності, що вимагала прояву турботи та допомоги людям. 72,6% студентів взяли участь у благодійних акціях, мета яких – надавати трудову, матеріальну та моральну підтримку тим, хто цього потребує.

 Перехід поведінки  студента у професійну стало  можливим на основі впровадження концепції знаково-контектного навчання шляхом перетворення їхньої інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та поведінкової структур. У результаті цього зовнішня життєдіяльність змінюється на внутрішню.

Діалогізація спілкування  допомогла взаємному розкриттю „Я” студента та педагога.

Психологічний механізм формування моральних якостей майбутніх  фахівців – це, насамперед, моральна відповідальність та професійний обов’язок. Їх можна уявити як процес впливу на психіку студента всієї сукупності морально-виховних факторів, які, трансформуючись у свідомості, формують у молоді відповідні погляди, переконання, установки і знаходять своє вираження у вчинках та діях.

Розподіл студентів  за рівнем сформованості моральної  культури особистості подано в таблиці  №8

 

Таблиця №8

               Сформованість моральної культури особистості

Рівні моральної культури	Кількість студентів (423 чол.)
	1-й курс (146 чол.) початок   експерименту				3-й курс (137 чол.)				5-й курс (140 чол.)    кінець    експерименту
	ег		Кг		ег		кг		ег		кг
		%		%		%		%		%		%
Творчий (високий рівень)	9	3,4	10	3,7	15	5,8	12	4,6	20	7,8	17	6,7
Рефлексивно- пасивний (вище серед. рівня)	48	17,9	46	17,2	57	21,9	51	19,6	65	25,5	62	24,3
Репродуктивний  (середній рівень)	43	16,0	45	16,8	50	19,2	45	17,3	37	14,5	30	11,8
Емпіричний  (низький рівень)	34	12,7	33	12,3	9	3,5	21	8,1	6	2,4	18	7,1
Всього	134		134		131		129		128		127

 

Результативним є впровадження комплексної програми „Моральна культура особистості”.

Порівняльний аналіз даних, отриманих у результаті проведення дослідно-експериментальної роботи підтверджує правильність та продуктивність висунотої гіпотези, педагогічних умов, форм та методів формування моральної культури студентів.

Динаміка розвитку моральної  культури особистості відображена  на гістограмі.

 

 

3.3 Методичні  рекомендації щодо вдосконалення  формування моральної культури  студентів ВНЗ

Суспільна роль моралі й  культури, психологічна емансипація особистості у нових соціально – економічних умовах будуть неухильно зростати. І це закономірно, оскільки без них навряд чи можна подолати соціально-економічну й духовну кризу в Україні. Разом із тим аналіз суспільного життя однозначно свідчить про ту  невідповідність моральної культури реальному буттю людини, її низькому рівню в усіх сферах життя, яка призводить до різних несприятливих наслідків і негативних явищ. На усвідомленні єдності моралі й культури повинен організовуватись навчально-виховний процес ВНЗ протягом усіх років навчання студентської молоді. Ця мета може бути реалізована тільки за умови систематичної науково організованої навчально-виховної роботи, проведення спеціальних науково обґрунтованих навчальних занять, які б сприяли вихованню у молоді як загальної культури, так і моральної культури особистості.

Цій меті, на нашу думку, могла б відповідати розробка та впровадження у навчальний процес студентів педагогічних спеціальностей комплексної програми “Моральна культура особистості студента”. За  наявності такої програми виховний процес став би впорядкованим і здатним до реального управління ним.

В основу Програми  пропонується покласти принцип: від розділу до розділу зміст моральних норм ускладнюється, глибше розкриваються стосунки між людьми, Вона має за мету систематизувати й розширити засвоєні за попередні роки навчання правила поведінки, поглибити розуміння морального змісту етичних норм, закріпити та розвинути у студентів нові уміння та навички.

Мета програми полягає в тому, щоб показати молодій людині, що моральна культура – це галузь самовираження, самоутвердження, сфера особистісної реалізації. Тому Програма передбачає розширення та поглиблення мотиваційно-потребнісної та емоційної сфер розвитку особистості студента на основі розвивальних вправ, тренінгів, імітаційних, сюжетно-рольових ігор тощо. Програму курсу необхідно б спрямувати на те, щоб допомогти молоді навчитись культури взаємин між людьми.

Необхідно звернути студента до власного життя через аналіз поведінки, через виховання й розвиток у нього потреби у постійному дотриманні норм моралі, у зосереджені уваги на етичному змісті власних учинків та вчинків людей, які його оточують.

Як показали дослідження, аналіз відповідної літератури, юнацький вік є найсприятливішим для формування моральної культури особистості. Підтвердженням цього є ряд особливостей, які спостерігаються у цей період. Зокрема, прагнення молоді до незалежності змінює сферу їхніх взаємин із навколишніми, загострюється потреба у спілкуванні та взаємостосунках із ровесниками. І це закономірно, оскільки в юнацькому віці “питання, пов’язані з нормами й правилами суспільної поведінки та нормами взаємин людей один з одним, стають у центрі уваги” [13,33].

В юнацькому віці створюються  сприятливі умови для виховання студентства як суб’єкта взаємовідносин.

Виконуючи контактну  функцію, функцію розуміння й  сприйняття в даному процесі, характер взаємостосунків у колі сім”ї, ровесників, друзів виступає як важливий фактор формування особистості студента. Значення цієї функції підсилюється особливостями психологічного розвитку молоді цього віку, зокрема, прагненням їх до самооцінки на основі внутрішніх критеріїв, які формуються в ході особливої діяльності – самопізнанні. Основною формою самопізнання студента є порівняння себе з іншими людьми: дорослими, ровесниками. Поведінка студента регулюється його самооцінкою, а самооцінка формуються під час взаємовідносин із навколишніми.

Проведений нами аналіз дає підставу визначити зміст  запропонованої Програми та послідовність її складників таким чином (див. дод.1):

Розділ І. Тема:“Проблеми  Добра й Зла”.

Розділ ІІ. Тема: “Совість як регулятор життя людини”.

Розділ IІІ. Тема: “Поняття, відповідальність та обов’язок”.

Розділ IV. Тема: “Почуття власної гідності”.

Розділ V. Тема: “Толерантність як необхідна якість особистості на шляху до взаєморозуміння між людьми”.

Розділ VI. Тема: “Почуття справедливості як мета та регулятор  важливих ціннісно-смислових ідей та уявлень у процесі життєдіяльності  людини”.

Розділ VII. Тема: “Чесність і порядність – необхідні моральні якості сучасного спеціаліста”.

Розділ VIII. Тема: “Етикет” (у контексті спілкування).

Розділ IX. Тема: “Культура  життя в суспільстві”.

Розділ Х. Тема: “Культура  почуттів”.

Розділ ХІ. Тема: “Культура  самопізнання та саморегуляції поведінки”.