Формування моральної культури у студентів педагогічних спеціальностей в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ)

 

РОЗДІЛ 3  ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ  МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

3.1 Опис методики та результатів експериментальної роботи

Дослідно-експериментальна робота проводилась на гуманітарно-педагогічному факультеті ХНУ. У дослідженні брали участь 423 студенти. Було створено 3 експериментальні та 3 контрольні групи. Дослідження проводилось на першому, третьому та п’ятому курсах інституту. В експериментальній групі застосовувалась розроблена методика формування моральної культури студентів, контрольна група працювала за традиційною програмою.

З метою перевірки  теоретичної розробки проблеми формування моральної культури студентів ВНЗ  гуманітарно-педагогічного профілю було проведено формуючий експеримент, що включав організаційний, основний та підсумковий етапи. 

На організаційному  етапі передбачався такий зміст  роботи:

1. Участь у роботі засідань кафедр навчального закладу з метою інформування про мету, завдання та зміст експерименту.
2. Розробка методики проведення занять із спецкурсу “Моральна культура особистості”.
3. Визначення учасників експерименту, проведення інструктажу та забезпечення організаторів необхідними методичними матеріалами.
4. Розробка методики діалогічного спілкування.
5. Розробка методики застосування концепції знаково-контекстного навчання в процесі вивчення навчальних дисциплін.
6. Визначення рівня сформованості моральної культури студентів на початковому етапі експерименту.

На основному етапі  здійснювалось:

1. Упровадження програми експериментального дослідження з формування моральної культури студентів ВНЗ гуманітарно-педагогічного профілю на різних етапах навчання.
2. Проведення просвітницької та методичної роботи серед організаторів експерименту.
3. Вивчення та аналіз динаміки сформованості моральної культури особистості.

На підсумковому етапі  передбачено:

1. Проведення кінцевого заміру рівня сформованості моральної культури студентів експериментальних та контрольних груп.
2. Аналіз, систематизація та узагальнення результатів експерименту.
3. Зіставлення теоретичних положень із практичними результатами експерименту.
4. Інформування викладацького складу про підсумки експериментальної роботи.

Завдання дослідження полягало в тому, щоб простежити динаміку розвитку моральної культури студента, що виявляється на когнітивному, емоційно-мотиваційному, регулятивному та поведінковому  рівнях. Організація діяльності студентів на цих рівнях є нічим іншим, як включення їх у систему пізнавальних, праксеологічних та аксіологічних відносин. Зміст даних компонентів зумовлений змістом моральної культури, що формується в процесі навчання студентів у ВНЗ. 

На початковому етапі експерименту було визначено рівень сформованості моральної культури студента. Ці дані зафіксовані в таблиці на с. 67-69.

Процес формування моральної культури молоді ми розглядаємо під час  вивчення навчальних дисциплін та виробничої практики. З цією метою нами було використане поняття контент-аналізу – методу виявлення та оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації (відео, теле-, радіо, інтерв’ю), в якому  відповідно до цілей дослідження виділяються певні смислові одиниці змісту та форми інформації (наприклад, психологічні характеристики людей, які подають цю інформацію, види взаємодії людей і т.д.).

Контент-аналіз дав можливість виявити  окремі психологічні характеристики комунікатора аудиторії, інформації та їх взаємодії.

У змісті програми  ми виділили  теми, вивчення яких дає можливість формувати не лише професійні якості майбутнього спеціаліста, а і його моральні якості. Тобто, поряд із вивченням основних категорій професійної діяльності, її сутності і специфіки, засвоєнням конкретних форм і етапів створення й організації власної справи, студенти  знайомляться з діловою етикою, “входять” у світ моральних цінностей,  паралельно з професійним середовищем вивчається і суть моральної атмосфери в колективі. Крім професійної спрямованості, розглядається і моральна спрямованість діяльності, моральні мотиви професійної діяльності, дотримання моральних принципів на підприємстві тощо.

На наш погляд, достатніми можливостями в питанні формування моральної культури студентства  має навчальна дисципліна “Психологія і педагогіка”.

Аналіз програми цієї дисципліни  виявив, що формуванню моральної  позиції студентів сприяють такі теми курсу: „Структура свідомості”, „Воля і характеристика свідомості”, „Мотиви і потреби особистості”, „Соціальне середовище та особистість”, „Особистісна відповідальність”, „Свобода волі”, „Соціальні риси і статус”, „Внутрішньособистісний конфлікт”, „Лідерство в малих групах”, „Стилі керівництва та їх ефективність”, „Конфлікти та засоби їх розв’язання”, „Проблемне навчання та ділові ігри”.

Під час вивчення цих  тем є можливість виділити структуру  моральної свідомості, визначити  її характеристику, сформулювати моральні потреби, мотиви особистості, виявити  етапи формування моральної культури особистості, визначити роль вольових якостей для здійснення моральних учинків, дотримуватись моральних норм у процесі розв’язання міжособистісних конфліктів.

У процесі занять з  курсу “Основи психології та педагогіки”  є можливість пізнати внутрішній світ людини, відкрити для себе природу  почуттів, поведінки людини та піднести її до ідеалів Добра, Істини й Краси. Оволодіння основами педагогіки та психології формує у студентів ставлення до людей, навколишнього світу, до себе. Вивчення даного курсу сприяє розвитку індивідуальності особистості, визнання своєї неповторності, унікальності, впливає на образ думок, поведінку, формує потребу в турботі про інших, а з часом формує альтруїзм, любов та повагу до людей, потребу в допомозі. Орієнтація занять на моральних засадах сприяла формуванню поваги людської гідності, самоповаги, ввічливості, людяності тощо.

Сучасному студенту необхідним стає науковий діалог, полеміка у викладанні матеріалу, спільна діяльність викладача й студента.

Одним із завдань формуючого експерименту було впровадження програми  вироблення моральної культури студента у діалогічному спілкуванні на заняттях з предметів гуманітарного циклу.

Нами була розроблена методика організації діалогічного спілкування з метою формування моральної культури студентів, яка забезпечила засвоєння ними моральних принципів, норм, понять, переконань, дій, а також здатність здійснювати моральний вибір.

Розроблена методика базується на принципі єдності навчання та виховання. У ході експерименту здійснювались  спостереження за роботою студентів, проміжний контроль за змістом та проявом у навчальній групі моральних ситуацій, які виникали в результаті педагогічного впливу. 

Оскільки змістом спілкування  є обмін інформацією, вироблення й розроблення стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини, то методика передбачала педагогічне керівництво діяльністю студентів у навчально-виховному процесі яке здійснювалось в три етапи:

1. культура спілкування (на рівні обміну інформацією);
2. культура взаємодії;
3. професійна культура спілкування;

Перший етап роботи - “культура  спілкування” – підготовчий. На ньому проводилась робота  з нагромадження та осмислення інформації. Так, під час вивчення теми “Психологія особистості” розглядались питання поняття особистості, її психологічні характеристики та структури. При цьому особлива увага зверталась на моральні ідеали, переконання, відносини, моральні якості особистості, її самооцінка, що охоплює мотиваційно-ціннісну сферу особистості.

У процесі вивчення інструментальної сфери особистості ми розкривали зміст таких понять, як знання, вміння, навички, здібності особистості, особливості пізнавальних процесів. Акцентували увагу при цьому на тому, як, зокрема, моральні знання , звички впливають на поведінку та діяльність людини.

Засвоюючи цю інформацію, студенти ніби пропускають її через  власну свідомість, через емоції, почуття і, таким чином, осмислюють її. Потім оцінюють цю інформацію не за окремими поняттями, а цілісно.

У процесі навчання ми прагнули спонукати студентів до засвоєння та осмислення інформації, розв’язання проблемно-комунікативних завдань, які ми сформулювали таким чином.

Інформаційно-пошукові (пошук  необхідної інформації з питань моралі), у процесі яких реалізується пізнавальна  функція спілкування. У ході роботи студентам пропонувалось виконати завдання такого змісту:

    а) назвіть моральні якості особистості, ціннісні орієнтації, моральні переконання. Як Ви розумієте ці поняття?

    б) опишіть  почуття тривоги, переживання,  доброзичливості, альтруїзму тощо;

    в) віднайдіть  та програйте ситуації, які яскраво  ілюструють (відображають) моральні стосунки людей;

    г) які моральні  якості яскраво виявляються у  Вас?

2. Регулятивно-оцінні (виражають  прагнення до впливу на перетворення  знань та почуттів у повсякденну  поведінку, у процесі яких реалізується  спонукальна функція спілкування). Завдання для студентів були визначені за таким змістом:

    а) із описаної  ситуації оцініть учинки осіб  із точки зору моралі;

    б) чи був  у героїв даної ситуації вибір?

    в) проаналізуйте  ситуацію, обґрунтуйте мотиви вчинків  героїв, визначте мету їхніх учинків і засоби, якими вони користувались для досягнення мети.

3. Емоційно-оцінні (виражають прагнення до впливу на емоційну сферу, формування поглядів й переконань), у процесі яких реалізується ціннісно-орієтаційна функція спілкування. Завдання були поставлені таким чином:

    а) у заданій  ситуації визначте, якими моральними  почуттями керувались герої?

    б) що Ви  відчуваєте, коли читаєте опис  цією ситуації?

    в) як емоції  впливають на поведінку людини?

4. Інформаційно-поведінкові.  Були підібрані такі завдання:

    а) поясніть, від чого залежить поведінка  людини?

    б) як моральні  якості особистості допомагають  її розв’язувати конкретні ситуації.

Аналіз результатів  роботи за змістом занять моральної  спрямованості експериментальної  групи відзначається вмінням використовувати моральні знання, великою емоційністю, переконливістю та аргументованістю суджень, дій та їхніх оцінок.

На даному етапі роботи особливо важливим є формування ставлення  до інформації морального змісту.

Розв’язання вище перерахованих завдань сприяє активізації мислительських процесів, пізнавальної активності, виробляє здатність до самостійного пошуку оптимальних рішень, збагачує свідомість студентів високими моральними цінностями.

Наступний етап – “культура  взаємин” – передбачає діалогічну взаємодію в системі “викладач - студент”, “студент - студент”. Експериментальні дослідження підтверджують думку про те, що діалог сприяє формуванню стосунків людей. Через діалог здійснюється осмислення взаємин, а також формується прагнення та здатність до самопізнання, саморозвитку, самовиховання.

Проблема налагодження педагогічної взаємодії розв’язується  через професійне навчання. Цьому  сприяє такий спосіб поведінки викладача  із студентом як заохочення до діалогового  спілкування, організації комунікативного спілкування у груповій, парній та колективній роботі; схвалення атмосфери довіри; попередження помилок без принижень; інструктаж; організація рольового спілкування; пред’явлення вимог до поведінки з урахуванням рівня вихованості студента; використання різноманітних методів впливу; прийняття особистості студента як партнера із спілкування.Кожне заняття організовувалось й проводилось так, що сприяло моральному вихованню студентів. Акцентувалась увага на фактах виховного значення, які мають місце у вивченні тієї чи іншої теми.

У нашій роботі подано матеріал із психології особистості, психології спілкування, конфліктів, взаємин тощо. Розгляд цих тем через діалогічне спілкування сприяло вихованню  інтересу до особистості, до особливостей взаємин у різних соціальних групах.

 Яскравим прикладом  діалогічного спілкування було  проведення дискусій, спрямованих  на розв’язання моральних дилем. 

Обов’язковою умовою ефективності дискусії є дотримання певної тактики поведінки викладача. Він не нав’язує власних поглядів, спираючись на свій авторитет. Інколи аргументовані доводи викладача підштовхували студентів до її некритичного сприймання. А це гальмує процес морального розвитку.

У процесі дискусії ми заохочували  студентів до запитань і навіть сумнівів щодо певних поглядів, формували творчу атмосферу, стимулювали мислення студентів, чергували активні та спокійні періоди дискусії, необхідні для глибокого осмислення проблеми, аналізу власних поглядів, переконань.