Формування моральної культури у студентів педагогічних спеціальностей в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ)

Мета програми полягала в залученні студентів до духовної діяльності, розвитку здібностей до моральних зусиль таким чином, щоб у результаті осмислення власного життя моральна культура стала константою особистісної структури студента, а ціннісне ставлення до людини – його рисою.

Програма зорієнтована на нову психологію мислення, на проведення творчих занять з урахуванням специфіки майбутньої професії.  Нами встановлено, що ефективність програми забезпечувалася завдяки дотриманню таких умов: 1) точне визначення занять із питань моральної культури особистості в навчально-виховному процесі; 2) органічний зв’язок формування моральної культури з професійною підготовкою; 3) врахування методичної специфіки занять;  4) поєднання навчання і виховання; 5) врахування того факту, що заняття із спецкурсу спрямовані на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості, що вплив на неї вимагає спеціального педагогічного інструментування і дозволяє розкрити студентові глибину свого внутрішнього світу, свого духовного потенціалу.

Однією з умов ефективного  формування моральної культури студентської молоді стало їх включення у моральні стосунки, а через них у пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, практичну діяльність. Ми доводимо, що формування моральної  культури здійснюватиметься ефективно, якщо студент буде включений у реальні моральні відносини, а через них у пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, практичну діяльність. Морально цінні, гуманні за змістом взаємини виникають не в будь-якій діяльності, а лише тоді, коли вона є „спільно взаємодіючою”, коли виконання об’єктивних вимог, що їх ставить до учасників спільна діяльність, потребує узгодженості в їхніх діях, турботи про людину. У „спільно взаємодіючій” діяльності виникає особливий клас завдань, розв’язання яких потребує встановлення між її учасниками певних позитивних за спрямованістю взаємовідносин. „Спільно взаємодіючою” є групова діяльність студентів. Наповнена гуманістичним змістом,  вона має суспільно цінне значення, є базою для розгортання відповідних морально цінних взаємин.

У суспільній діяльності та гуманістичній системі відносин студенти змушені не лише координувати свої дії з іншими, приходити на допомогу один одному, а й долати негативні якості та риси, виявляти турботу та увагу, бути толерантними, з повагою ставитися до партнера у спільній роботі.

У процесі дослідження  встановлено: безпосереднім чинником, що формує ті чи інші моральні якості особистості, є відносини, в системі яких особистість  виконує основну суспільну функцію. Щоб ефективно впливати на формування моральної культури особистості, потрібно враховувати той факт, чи стане діяльність, яку ми організовуємо, платформою для розгортання гуманних взаємин і до яких учинків вона спонукатиме студентів. У цьому випадку педагогічна організація діяльності рівнозначна організації творчо-активного ставлення до діяльності, ставлення до партнера з діяльності як до рівноправного суб’єкта, визнання за ним права бути особистістю.

Методика формування моральної культури студентів досліджувалася з позицій ставлення до людини як найвищої цінності. Її сформованість забезпечувалась суб’єкт-суб’єктними взаєминами, діалогізацією спілкування, розвитком у студентів самопізнання та рефлексії.

В експерименті застосовувались  активні методи формування моральної  культури особистості: дискусійний, діалогізації, ситуацій морального вибору, етичного оцінювання та співвіднесення з відповідними моральними нормами, пошуковий, ігровий, діяльнісно-практичний, використовувався різноманітний спектр ігор: сюжетно-рольових, імітаційних, інтерактивних, ділових, комунікативних, позиційних. Це сприяло ствердженню в свідомості студента таких моральних норм, як відповідальність, справедливість, почуття обов’язку, честі, чесність, порядність, толерантність тощо.

Компетентність студентів  забезпечували етичні та соціально-психологічні тренінги у сфері людських стосунків. Їхньою метою було вивчення та засвоєння форм спілкування з різними категоріями працівників у державних, приватних установах, підприємствах, фірмах тощо.

Ефективним шляхом виховання моральної культури студентської молоді стали ситуації морального вибору, які ми розглядали і як умову творчого розвитку особистості, показник її моральної зрілості.

Такі ситуації не мали однозначного розв’язання.  Воно залежало від того, наскільки студент здатний до аналізу ситуації, глибини мислення, яка б могла сприяти пошуку критерію.

Процес морального вибору особистості, як підкреслює А.Титаренко, можна розділити на такі основні  компоненти, що виступають як його фази:

1. Потреби та інтереси, які стимулюють моральний вибір учинків у поведінці.
2. Спонукання та моральна спрямованість (диспозиція, установки) особистості.
3. Моральні мотиви та цілі.
4. Розв’язання моральної ситуації, формування прагнень.
5. Моральне діяння (власне вчинок), засоби його здійснення й міра вольового напруження суб’єкта.
6. Об’єктивна результативність (цінність) учинку (а також викликані нею зміни ситуації вибору). Санкції: заохочення та покарання.
7. Оцінка вчинку й особистісна самооцінка [43. 70, 71].

Процес морального вибору, на нашу думку, стає однією з умов, що дозволяє студентам регулювати свої стосунки, які базуються на пізнавальній, ціннісно-орієнтаційній діяльності й відповідно приймати оптимальні рішення.

Прийняття рішень є нічим  іншим, як  розв’язанням завдання, яке  стоїть перед майбутнім спеціалістом. Механізм розв’язку завдання, описаний в працях Ю.Кулюткіна, включає в себе три етапи: проектування предметного змісту й формування діяльності; реалізація намічуваного проекту в безпосередній взаємодії з людьми; підсумкова оцінка досягнутих результатів [7, 43].

Зіставимо положення  А.Титаренка про фази морального вибору з положеннями Ю.Кулюткіна  про етапи  розв’язання завдання.

Проектування студентами змісту майбутньої діяльності як етап розв’язку завдання стає можливим, якщо вона (діяльність) відповідає їхнім потребам і інтересам, а моральна спрямованість базується на моральних мотивах і цілях (1,2 і 3-й компоненти морального вибору).

Реалізація наміченого проекту діяльності як етап розв’язку  завдання пов’язана з розв’язком моральної ситуації (4-й компонент морального вибору) здійснюється у формі моральної дії (5-й компонент морального вибору). На етапі реалізації завдання студенти прагнуть, наприклад, визначити частку особистого зиску і суспільної зацікавленості у веденні бізнесу.

Етап реалізації пов’язаних з організацією оцінної діяльності студентів. Вона припускає здійснення оцінювання ситуації, оцінки цінностей і засобів діяльності у взаємодії з іншими підприємцями.

Підсумкова оцінка досягнутих результатів як етап розв’язання  завдання припускає визначення результату та його оцінки ( 6-й  і  7-й  компоненти морального вибору).

Ми прагнули, щоб студенти самостійно визначили проблему, виходячи із ситуації, ставили завдання і  визначали шляхи його розв’язку (етап проектування). Результатом цього етапу є визначення студентами рівня моральної культури, своєї моральної позиції у даній ситуації.

Обмін думками стає основою  для розвитку здатності студентів  до саморегуляції своїх учинків  і дій.

Аналізуючи результати діяльності студентів, ми визначаємо їх просування та розвиток у процесі засвоєння змісту освіти на рівні навчальних предметів.

Ураховуючи  критеріальні показники, ми розробили  програму діагностики рівня сформованості  моральної культури особистості. При  цьому ми враховували повноту  і точність, усвідомленість та глибину розуміння моральних понять, потреб у систематичному поповненні знань, уміння застосовувати знання в повсякденному житті.

У дослідно-експериментальній  роботі ми прагнули  визначити рівень розуміння та усвідомлення таких  моральних якостей, як відповідальність, справедливість, миролюбність, толерантність, почуття людської гідності, дисциплінованість. З цією метою були використані певні методи дослідження (див. дод. 2,3,4)

З метою визначення орієнтації студентів у суті понять моральних виявлень особистості ми провели опитування про те, за якими ознаками розрізняються, в якій мірі усвідомлюються й наскільки адекватно сприймаються  залежно від змісту й значення моральні поняття.

У результаті з’ясувалось, що правильно розрізняють моральні поняття 56,0% студентів, усвідомлюють їх у реальному житті 24,8%, розуміють їх зміст лише 19,2%. В опитувані брали участь 89 чоловік. Дані представлені в таблиці №2.

      

 

 

Таблиця №2

Орієнтація  студентів у визначенні моральних  понять

№ гр.	К-сть	Розрізняють		Усвідомлюють		Розуміють
		К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
1.	29	15	16,8	7	7,9	7	7,9
2.	30	18	20,2	8	9,0	4	4,5
3.	30	17	19,0	7	7,9	6	6,8
Середній Показник		50	56,0	22	24,8	17	19,2

 

Одним із визначальних показників рівня сформованості моральної культури особистості є мотиви поведінки. З цією метою ми дали можливість студентам пояснити, чому вони обрали професію, пов’язану з педагогічною роботою. Аналіз результатів показав, що здійснення життєво важливого вибору студенти роблять, спираючись на думку інших (наприклад, батьків, родичів - 23,6%), забезпечити своє майбутнє (21,4%), престижність професії (19,0%), бажання стати хорошим фахівцем (15,8%), продовжити навчання, щоб бути чимось зайнятим (11,2%), щоб реалізувати свої здібності в майбутньому (8,9%). 

Одержані  результати свідчать про те, що студенти не завжди роблять вибір усвідомлено (у даному випадку вибір майбутньої професії). Ці дані відображені в  таблиці №3.

Таблиця №3 

                               Мотивація вибору студентами  майбутньої професії

№	Чому  обрали професію	К-сть	%
1.	Спирались на думку інших	21	23,6
2.	Щоб забезпечити  своє майбутнє	19	21,4
3.	Престижність  професії	17	19,0
4.	Бажання стати  хорошим фахівцем	14	15,8
5.	Продовжити  навчання, щоб бути чимось зайнятим	10	11,2
6.	Щоб реалізувати  свої здібності у майбутньому	8	9,0
	Усього	89	100

 

Спостереження та анкетування свідчать про те, що студенти часто орієнтуються не на професію, а на красиве життя (“нові українці”, європейці).

Для діагностики  ціннісних орієнтацій студентів  ми використовували наступні показники: 1) матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних ускладнень); 2) пізнання (можливість розширення своєї освіти, світогляду, загальної культури, інтелектуальний розвиток); 3) свобода (самостійність, незалежність у судженнях та вчинках); 4) щастя інших (добробут, розвиток та вдосконалення інших людей, усього народу, людства в цілому); 

5. вихованість (хороші манери); 6) старанність (ретельність, дисциплінованість); 7) незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче); 8) толерантність (до поглядів та думок інших, уміння пробачати іншим їхні помилки та хибні погляди); 9) чесність (щирість, правдивість); 10) чуйність (турбота, піклування).

Дослідження показали, що найважливішими в життєвій позиції студенти вважають такі цінності: матеріально забезпечене життя (19,4%); незалежність (16,3%); чесність (15,3%); свобода (13,2%); старанність ( 9,7%); пізнання (9,0%);  вихованість (8,3%); толерантність (4,2%); чуйність (2,8%); щастя інших (1,9%).