Формування моральної культури у студентів педагогічних спеціальностей в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ)

Під час обговорення моральних  дилем ми використовували прийоми,  які спонукали студентів переглянути власну позицію, сприяли розвитку їхньої моральної свідомості.

1. Прийом альтернативних наслідків. Студентам пропонується відповісти на запитання: Що трапиться, якщо персонаж учинить так, або інакше? Використання цього прийому сприяє розвитку в студентів прагматичних умінь, здатності передбачати наслідки власних учинків.
2. Прийом заміни ролей. Педагог пропонував студентам уявити себе на місці певного персонажу ситуації. “Якби Ви були на місці…, як би Ви вчинили?”  такі запитання спонукали молодь до співпереживання, сприяли розвитку емпатії.
3. Прийом урахування почуттів дійових осіб моральної дилеми. Цей прийом спонукав студентів брати до уваги емоційні переживання інших людей, ставити себе на їхнє місце: “Як, на Вашу думку, персонаж  почуває себе в цій ситуації? Що б Ви почували  в такій ситуації? Чи є відповідність між Вашими почуттями й почуттями героя?” Такі запитання розвивали у студентів здатність розуміти почуття, позиції, інтереси інших  людей.
4. Прийом використання особистого досвіду студентів. З цією метою ми використовували запитання, які вели студентів від аналізу особистих вражень до формулювання загальних моральних правил: “Чи не траплялось щось подібне з Вами? Якими були Ваші думки, почуття, дії? Оцінюючи зараз подібну ситуацію, чи хотіли б Ви щось змінити у власній поведінці?”
5. Прийом “Дехто вважає…”. “Дехто вважає, що закони не можна порушувати за будь-яких обставин. Що можна їм відповісти?” за допомогою цього прийому ми підводили студентів від аналізу конкретної ситуації до теоретичного обговорення моральних норм й етичних принципів.
6. Прийом заміни ключового персонажа (коли близьку людину заміняють незнайомою чи навпаки): “Якби на місці брата був Ваш знайомий, як би Ви діяли?”
7. Прийом стимулювання взаємодії шляхом зіставлення різних позицій. “Здається, ваші колеги на протилежних позиціях. Обґрунтуйте свою точку зору.”

Використання таких  прийомів формує вміння мислити, оцінювати ситуацію, аргументувати свою точку зору, використовувати власний моральний досвід, який сприяє формуванню моральної спрямованості особистості, моральних переконань, ціннісних орієнтацій.

Під час вивчення теми “Міжособистісні взаємини й спілкування” ми використовували діалог – “лист”:

Під час проведення практичного  заняття “Стратегія поведінки в  конфлікті” група була поділена на 5 підгруп. Кожній підгрупі було визначено  завдання такого змісту.

1. В оригінальній формі розкрити теоретичний зміст стилю “пристосування” (I підгрупа); компромісу (II підгрупа); співробітництва (III підгрупа); уникнення (IV підгрупа); суперництво (V підгрупа).
2. Підібрати та розіграти конфліктну ситуацію, оптимальним  розв’язанням якої була б відповідна стратегія поведінки.
3. Виробити дотримання норм моралі.
4. Продумати 2-3 запитання для представників інших підгруп із теми, яку вони подають для обговорення.

У ході проведення ділової  гри перша група, яка представляла стиль співробітництва, розкрила теоретичний  зміст у формі інтерв’ю журналіста з директором інституту.

Управління конфліктами  використовує також методику розв’язання  конфлікту через “рішення проблеми”.

Дана методика припускає  такі напрями:

• Визначення проблеми через категорію цілей, аналіз не тільки різних позицій, але й інтересів, що стоять за ними;
• Визначення рішень, проблемних для обох конфліктуючих сторін;
• Зосередження уваги на проблемі, а не на особистих якостях конфліктуючих;
• Забезпечення атмосфери довіри, при якій можливий обмін думками.

У такий спосіб кожна  підгрупа презентувала відповідну стратегію поведінки в конфлікті.

У процесі роботи студенти виробили закони професійної етики:

- управління людьми  розпочинається із себе;

- не поважаючи підлеглого, не будеш мати поваги з його  боку, а  відсутність поваги  – це вже передконфліктна ситуація;

  -  ніщо не ціниться  так дорого і не коштує так  дешево, як ввічливість;

  -  вивчення підлеглих,  інтерес до них як до  особистостей  є обов’язковою умовою для  успішної роботи з ними;

  -  індивідуальний  підхід – шлях до взаєморозуміння;

  - недостатня інформованість  співробітників, замовчування інформації  створюють напруження у взаєминах.

Велике практичне значення у навчально-виховному процесі  має діалог – “обмін враженнями”. Для ведення такої бесіди необхідне  розуміння співбесідника, обізнаність у предметі обговорення, вміння й бажання  виявити та обговорити нове, уміння інформувати про свої враження й обґрунтовувати їх, імпровізовано реагувати на враження співбесідника, бути відкритим для аргументів партнера, вміти досягти мети бесіди – задоволення реальних інтересів.

У процесі діалогу  ми націлювали студентів на те, що в  кожному з нас є бажання  отримати визнання власної цінності, а тому важливим було тактовно підкреслити  позитивні якості співбесідника, щиро похвалити його. У процесі роботи ми націлювали студентів на те, що недоліки інших не викорінюються жорсткою критикою. Їх можна зменшити, збільшуючи позитивні якості. Це викликало у партнера бажання досягти ще більшого успіху.

Студенти в процесі  діалогу привчались поважати особисту гідність іншого: схвалення, визнання, повага. Важлива умова для проведення такого діалогу – увага до співбесідника. Тому ми націлювали студентів на створення належної психологічної атмосфери – присутність толерантного, співчутливого ставлення до співбесідника.

Відтворюючи у спілкуванні  цілі майбутньої діяльності, студенти у своїх думках звертаються у  майбутнє, наділяють її смислом. Наділення смислом майбутньої діяльність неможливо без вираження ставлення до дій і вчинків підприємців. У спілкуванні виявляється суб’єктність студентів, тобто її цілі, прагнення, інтереси, мотиви тощо.

Дискусія як форма  організації діяльності студентства, розв’язання моральних проблем  є і способом введення їх у ситуацію вибору, яку можна вважати  продуктивним засобом виховання моральної культури студентської молоді. Нами було запропоновано метод незакінчених речень. У результаті діалогу виявились дії студентів, і це підтвердилось їхніми висловлюваннями з приводу заданих ситуацій.

Закріплюючи мовленєвий матеріал моральної тематики, необхідний для реалізації емоційно-комунікативної функції спілкування, ми пропонували студентам під час  вивчення теми “Емоції” виконати наступні вправи: відобразити різні емоційні стани – “здивування”, “переконаність”, “роздратування”, “гнів, агресію”, “сум”, “радість”, “презирство”, “скептичність”, “доброзичливість”. Відповідний стан описувався уривком із творів.

Це завдання студенти виконували у три етапи. Перший етап демонструє стан. Другий етап демонструє стан і супроводжує його відповідною  реплікою. Третій етап програє ситуацію з демонстрацією відповідного стану. Таким чином, ми підкреслювали роль емоцій у регуляції поведінки людини.

Складова комунікативних здібностей – це вираження, яке містить  аналіз та оцінку власних почуттів та вміння сприймати й розпізнавати почуття, виражені іншими. Тому на заняттях ми проводили вправи на:

а) вираження власних  емоцій;

б) розпізнавання та розуміння  почуттів інших;

в) заохочення інших до вираження емоцій.

Комунікаційна здатність, як підкреслюють студенти, характеризується заохоченням інших до вираження емоцій хоча б у тих ситуаціях, в яких такий вияв буде вважатись доречним. Бути хорошим слухачем є одним із шляхів допомогти іншим почувати себе комфортно при обговоренні їхніх почуттів, особливо коли поділитися цими почуттями для людини ризиковано або дуже важко через емоційні переживання. Опис власних почуттів у доречній ситуації також може заохотити інших поділитися своїми почуттями. Навички вираження емоцій можуть допомогти наблизитись до кращого розуміння співбесідника.

Емоції допомагають  студентам розкрити внутрішній світ інших людей, сприяють їх самовизначенню, формують емоційну сферу особистості, яка, перш за все, виявляється у здатності  відчувати, проникати в переживання  іншої людини, тобто співчувати та допомагати іншим.

Аналізуючи звіти студентів  експериментальних груп, необхідно  відзначити позитивні зміни у  ставленні до навколишніх, в об’єктивній  оцінці інших.

Така організація занять розвиває інтерес  у студентів  до їх проведення, бажання висловлювати власну думку, відстоювати свою позицію, адекватно реагувати на співбесідника, вміти слухати його.

У студентів простежується  тенденція до активного обговорення  питань імпровізації, що свідчить про  ефективне засвоєння ними моральної  культури свідомості почуттів, стосунків  і  поведінки.

Отже, “діалог-взаємодія” допомагає встановити контакт викладача  й студента, зрозуміти їхній  внутрішній світ, думки, інтереси, підвищити рівень моральної культури. Цей етап сприяє формуванню моральних знань, умінь, навичок поведінки.

Третій етап роботи –  професійна культура спілкування. Його особливість полягає у цілеспрямованому осмисленні студентами професіоналізму  у спілкуванні з іншими. Під  час розв’язання розвивальних завдань  спілкування стимулює професійну самоосвіту й самовиховання особистості. Долаються соціально-психологічні фактори, які стримують професійне самовираження особистості (невпевненість, скутість, сором’язливість, песимізм тощо).

Культура професійного спілкування – це виявлення самостійного мислення, глибокого й високоморального прийняття рішення у ситуаціях морального вибору. Це поняття розуміється нами як “акт моральної діяльності, і суть його полягає в тому, що людина, виявляючи власну автономність, самовизначається у ставленні до системи цінностей і способів їх реалізації у лінії поведінки або окремих вчинків”.

Особливості ділового спілкування  дали можливість будувати алгоритм дій  на заняттях за певною структурою.

1-й етап. Входження  в контакт. Створення відповідної  психологічної атмосфери. Внутрішня  готовність обох сторін до взаємодії.

2-й етап. Створення  ситуації вибору.

3-й етап. Виклик у  пам’яті студентів асоціацій  образів, аналогій, необхідних для  актуалізації і мотивації змісту  й теми заняття: побачити, почути, зробити (пригадується ситуація, коли студент стикається з проблемою, яку ми сьогодні розглядаємо).

4-й етап. Організація  та самоорганізація діяльності, поєднання даних явищ, образів,  ситуацій з життєвою практикою. 

5-й етап. Виклад нової  інформації.

6-й етап. Аналіз, пояснення  й усвідомлення нової інформації (в індивідуальних, групових, парних формах роботи, пошук шляхів у розв’язанні проблеми, формули алгоритму, аналіз, порівняння, синтез тощо).

7-й етап. Усвідомлення  інформації.

 Форми роботи:

• розмова             обмін думками               шлях до істини;          
• бесіда                обмін почуттями              свято;
• дискусія               зустріч                   перехрестя;
• семінар              несподіванка                сенс життя;
• “круглий стіл”               пошук              надія на любов;
• урок             взаєморозуміння.

8-й етап. Демонстрація  студентами рівня усвідомлення  нової інформації (знання, уміння, навички). Надається максимальна можливість  для висловлювання власних думок.

9-й етап. Оцінюється  не студент, а його відповідь і дії. Паралельно з оцінкою викладача й одногрупників студент оцінює свою роботу.

10-й етап. Робота з  поняттями. Золоте правило: не  залишати без обговорення   незрозумілих понять.

11-й етап. Узагальнення  заняття (що зрозуміли, що створили нового. Повідомити про свої сподівання на майбутнє).

12-й етап. Рефлексія  (етап, який дозволяє студенту  оцінити прожиті хвилини, усвідомити  набуті знання  та дійсність.

Проведений аналіз розробленої методики показав, що вона відповідає структурі моральної культури особистості.

Продуктивним шляхом формування моральної культури особистості  було введення в навчальний комплексної програми „Моральна культура особистості”, який забезпечував засвоєння студентами морально-етичних норм у повсякденному житті та в професійній діяльності.