Методика використання дидактичних ігор у вихованні звукової культури дітей старшого дошкільного віку

Дитина

/Київ, 1993/

Дитина в дошкільні

роки /Запоріж- жя, 1991/

Українське дошкілля

/Львів, 1991/

Розвиток

Українсько-

го мов-лення у дошкіль-ників /Київ, 1991/ |

Розвивати мовне дихання /вимовляти слова 3-4 складові на одному видиху/, вправляти в умінні передавати з допомогою інтонації різний настрій, закріплювати вміння говорити чітко, виразно, володіти силою голосу, різним темпом мовлення. Розвивати фонематичний слух: вчити впізнавати слова близького звучання /рими/ і самим добирати подібні слова; розрізняти значення слів, відчувати наголос. Удосконалювати вимову всіх засвоєних звуків, зокрема звернути увагу на вимову звуків [к,х,г], в тому числі, при збігу кількох приголосних. Тренувати у вимовлянні шиплячих звуків [ш,ж,ч,шч]; [дз, дж], [г,ґ]. Розвивати вміння правильно вимовляти звуки [з,ц], [с,ц], [з,с] та звуки [ц :], [с :] у дієслівних формах.

Правильно вимовляти шиплячі  звуки [ш, ж,ч], сонорні [л,р], усі звуки рідної мови; регулювати темп мовлення, тембр голосу, вдосконалювати дикцію.

Закріплювати правильне  вимовляння дитиною звуків [с,з,ц,ш,щ,ч,л,р,дз,дж]. Удосконалювати дикцію, розвивати голосовий апарат, мовний слух, фонематичне сприймання, мовне дихан-ня. Вчити вимовляти слова із додер-жанням норм літературної вимови. Розвивати мовне дихання, слухову увагу. Привчати говорити чітко, виразно, передавати інтонацією різні психічні стани, своє ставлення до того, про що говориться. Вчити вимовляти слова з трьома і більше складами на одному видиху. Закріпити вміння володіти силою голосу, темпом мовлення /говорити голосно-нормально-пошепки, помірно-швидко-поволі/. Вдосконалювати вимову всіх засвоєних звуків, особливо вправляти у вимові [г,к,х,ф,ц,ць,з,зь,с,сь]; вчити вимовляти шиплячі [ш,ж,ч] та |

Діти повинні вміти  говорити чітко, правильно, виразно, володіти силою голосу, розрізняти

голосні,

приголосні звуки, місце звука у слові,

добирати слова

із заданим зву-ком /за допомогою предметних малюнків/.

Вимовляти голосні та приголосні звуки, губно-губні, губно- зубні зубні, передньо-і задньоязикові,

свистячів процесі рухових  і хороводних ігор.

Малятко

/Київ, 1991/.

Витоки мовленнєвого розвитку |

звукосполуку [шч], вимовляти [р,рь,л], закріпити вимову [ль]. Слідкувати, щоб діти оглушували дзвінкий приголосний [з] у префіксах перед глухими; добиватися роздільної вимови йотованих голосних з попередніми приголосними. Далі знайомити дітей з будовою мовного апарату: як рухаються губи і язик при творенні звуків. Учити виділяти голосом приголосні звуки в слові відповідно до завдання вихователя, впізнавати звуки в словах. Ознайомити з вимовою голосних. Для розвитку фонематичного слуху вчити добирати слова близького звучання. Називати договорювані звуки на початку, в середині, в кінці слова. Уточнювати, закріплювати правильну ви-мову приголосних звуків рідної мови, домагатись правильної вимови шиплячих та звука [р]. Розвивати мовне дихання, фонематичний слух, інтонаційну виразність мови.

Удосконалювати вимову приголосних  звуків [б,п,м,в,д,т,г,к,з,ц,с,ф], як твердих,

так і м'яких у різних позиціях.

Закріплювати вимову шиплячих звуків

[ж,ч,щ]. Вчити твердо вимовляти звукосполучення "[шч]-щ", правильно

[ж,ч,щ]. Вчити твердо вимовляти звукосполучення "[шч]-щ", правильно артикулювати та вимовляти звуки [р,р'] у різних позиціях, вибуховий звук [г]; дзвінко вимовляти звук [б] у кінці слів. Стежити за твердою вимовою шиплячих звуків, напівпом'якшеною перед "і" та пом'якшеною вимовою подвоєних шиплячих в іменниках середнього та жіночого роду.

Продовжувати розвивати  м'язи мовного апарату: рухомість  язика /вміння робити язик широким і  вузьким, утримувати широкий язик за нижніми зубами, відсувати назад  тощо/, рухливість губ /уміння витягувати їх уперед, заокруглювати, розтягувати  в посмішку/, вміння утримувати нижню  щелепу в певному положенні. Розвивати змішаний тип мовного дихання. Вчити правильно дихати, робити вдих через ніс, плавний, вільний, подовжений видих /довжина видиху дорівнює фразі з 3-5 слів, тривалість паузи - рахунок: один, два/. Привчати дітей говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації: нормально, голосно, тихо, пошепки. Домагатися нормального темпу мовлення, говорити помірно, чітко, не поспішаючи. Продовжувати розвивати

артикулювати та вимовляти  звуки [р,р'] у різних позиціях, вибуховий звук [г]; дзвінко вимовляти звук [б] у кінці слів. Стежити за твердою вимовою шиплячих звуків, напівпом'якшеною перед "і" та пом'якшеною вимовою подвоєних шиплячих в іменниках середнього та жіночого роду. Продовжувати розвивати м'язи мовного апарату: рухомість язика /вміння робити язик широким і вузьким, утримувати широкий язик за нижніми зубами, відсувати назад тощо/, рухливість губ /уміння витягувати їх уперед, заокруглювати, розтягувати в посмішку/, вміння утримувати нижню щелепу в певному положенні. Розвивати змішаний тип мовного дихання. Вчити правильно дихати, робити вдих через ніс, плавний, вільний, подовжений видих /довжина видиху дорівнює фразі з 3-5 слів, тривалість паузи - рахунок: один, два/. Привчати дітей говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації: нормально, голосно, тихо, пошепки. Домагатися нормального темпу мовлення, говорити помірно, чітко, не поспішаючи. Продовжувати розвивати |

Володіють вимовою звука

[р],та вимовляють

слова згідно

літературних норм

української мови.

Оволодівають

правильною

вимовою всіх

звуків рідної

мови, в тому числі

шиплячими і звуком [р]. Тип мовного дихання-змішаний.

Диферен-ціюють близькі фонеми, добре розвинений

фонематичний слух. Темп

мовлення

нормалізу-ється,

регулюють си-лу голосу

відповідно до

ситуації.

Продовження табл. 1.1

Дітей дошкіль-ного віку /Київ,

1997/. |

артикулювати та вимовляти  звуки [р,р'] у різних позиціях, вибуховий звук [г]; дзвінко вимовляти звук [б] у кінці слів. Стежити за твердою вимовою шиплячих звуків, напівпом'якшеною перед "і" та пом'якшеною вимовою подвоєних шиплячих в іменниках середнього та жіночого роду. Продовжувати розвивати м'язи мовного апарату: рухомість язика /вміння робити язик широким і вузьким, утримувати широкий язик за нижніми зубами, відсувати назад тощо/, рухливість губ /уміння витягувати їх уперед, заокруглювати, розтягувати в посмішку/, вміння утримувати нижню щелепу в певному положенні. Розвивати змішаний тип мовного дихання. Вчити правильно дихати, робити вдих через ніс, плавний, вільний, подовжений видих /довжина видиху дорівнює фразі з 3-5 слів, тривалість паузи - рахунок: один, два/. Привчати дітей говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації: нормально, голосно, тихо, пошепки. Домагатися нормального темпу мовлення, говорити помірно, чітко, не поспішаючи. Продовжувати розвивати інтонаційну виразність мовлення /дикцію,

тембр, мелодику, фразовий і  логічний наголоси/. |

шиплячими і звуком [р].

Тип мовного дихання-змішаний.

Диферен-ціюють близькі

фонеми, добре розвинений фонематичний слух.

Темп мовлення нормалізу-ється, регулюють силу

голосу відповідно до ситуації.

Як бачимо, в чинних програмах  виховання і навчання дітей дошкільного  віку досить повно висвітлено змістову сторону виховання звукової культури мовлення. Так, у програмі "Дитина" [58] визначено виховання таких  чинників звукової культури мовлення: розвиток мовного дихання, фонематичного  слуху, дикції, володіння темпом мовлення, силою голосу, інтонаційними засобами виразності. В програмі акцентується увага на вимові дітьми шиплячих, свистячих  та звуків [г],[ґ],[к],[х],[дз],[дж].

У програмі "Українське дошкілля" [195] пропонується розвивати голосовий  апарат, мовне дихання, фонематичне  сприймання, мовний слух; удосконалювати дикцію, дотримуватися орфоепічної  пра-вильності мовлення, закріпити  правильну вимову звуків [с,з,ц,ш,щ,ч,л,р,дз,дж] дітьми середнього дошкільного віку.

В тематичній програмі "Розвиток українського мовлення у дошкільників" /автор Н.Я.Дзюбишина-Мельник/ визначено  такі завдання: розвивати в дітей  фонематичний слух, дикцію, мовне дихання, "закріпити вміння володіти силою  голосу, темпом мовлення", прищеплювати навички орфоепічне правильного  мовлення, вдосконалювати вимову голосних і приголосних звуків. Особлива увага  звер-тається на вправлянні дітей  у вимові [г,к,х,ф], свистячих [ц,ць,з,зь,с,сь], шиплячих [ш,ч,ж] і сонорних [р,рь,л,ль] звуків, також пропонується ознайомити дітей з будовою мовного апарату: як рухаються губи і язик при творенні звуків.

Аналіз методичних порад  для вихователів та батьків "Дитина в дошкільні роки" [59] засвідчив, що авторами визначено лише деякі  аспекти виховання звукової культури мовлення, а саме: "регулювати темп мовлення, тембр голосу, вдосконалювати дикцію", правильно вимовляти  шиплячі звуки [ш,ж,ч], сонорні [л,р], усі звуки рідної мови.

У програмі "Малятко" [120] сформульовані завдання з виховання  звукової культури мовлення таким чином: розвивати мовне дихання, фонематичний слух, інтонаційну виразність мови, уточнювати, закріплювати правильну  вимову всіх звуків рідної мови. Особлива увага звертається на оволодіння дітьми правильною вимовою шиплячих та звука [р] до кінця року.

Аналізуючи чинні програми виховання і навчання дітей дошкіль-ного віку, ми також звертали увагу й  на Показники засвоєння дітьми звукової культури мовлення. В ході аналізу  ми дійшли висновку, що в більшості  з них відбито загальний кінцевий результат. І лише у програмах "Малятко" та "Витоки мовленнєвого розвитку дітей дош-кільного віку" конкретно визначено показники засвоєння змісту звукової культури мовлення. Так, у програмі "Малятко" визначено, що діти до кінця року повинні оволодіти вимовою звука [р] і шиплячих звуків, вимовляти слова згідно літературних норм української мови.

Найбільш повно визначено  показники засвоєння змісту звукової культури мовлення у програмі "Витоки мовленнєвого розвитку дітей Дошкільного  віку": діти оволодівають правильною вимовою всіх звуків рідної мови, в тому числі шиплячими і звуком [р], диференціюють близькі за звучанням фонеми, регулюють силу голосу та темп мовлення відповідно до ситуації спілкування, мають змішаний тип мовного дихання.

Наступне завдання передбачало  аналіз планів навчально-виховної роботи вихователів старших груп.

Аналізуючи календарні плани, ми прагнули з'ясувати: чи вирішуються  завдання виховання звукової культури мовлення у складі інших занять і  в повсякденному житті; як використовуються фольклорні твори в різних формах роботи. Результати аналізу, планів навчально-виховної роботи подано в таблиці 1.2

 

 

Таблиця 1.2.

Відображення завдань  виховання звукової культури

і мовлення у складі інших занять та в повсякденному житті впродовж року /%/

Завдання

виховання звукової

культури мовлення | Форми  роботи

Заняття | Повсякденне життя

Художня

література | Рідна

природа | У світі

музики | Прогу-

лянка | ІІ поло-

вина

дня | Режимні

моменти

Інтонаційні засоби виразності | 50 | 4,2 | 41,4 | - | 43,5 | -

Мовне дихання | - | - | 73 | - | - | -

Фонематичний слух | - | 6,3 | - | 20 | - | -

Орфоепічна правильність | 10 | - | - | - | - | -

Сила голосу | 27,3 | - | 80 | - | 27 | -

Дикція | - | - | - | - | - | -

Темп мовлення | 34,3 | - | 77,5 | - | 27 | -

Фонетична правильність | - | - | - | - | 13,5 | 4,9

Артикуляція звуків | - | - | - | 40 | - | -

Як засвідчує таблиця, завдання виховання звукової культури мовлення плануються лише на заняттях з художньої літератури, рідної природи та музики. В усіх проаналізованих планах було обмаль завдань із виховання звукової культури мовлення. Так, на заняттях з художньої літератури впродовж року було заплановано завдання з розвитку темпу мовлення - 34,3%, з розвитку інтонаційних засобів виразності - 50%, з виховання орфоепічної правильності мовлення - 10%, вправляння дітей у силі голосу - 27,3%. На заняттях з рідної природи було заплановано завдання з розвитку фонематичного слуху - 6,3%, з розвитку інтонаційних засобів виразності - 4,2%.

Найвищий показник відображення завдань виховання звукової культури мовлення було зафіксовано на музичних заняттях. Так, завдання з розвитку мовного дихання планувалося - 73%, вправляння дітей у силі голосу -80%, 41,4% було визначено завдання з виховання  інтонаційних засобів виразності та 77,5% становило завдання з розвитку темпу мовлення. Завдання щодо інших  компонентів звукової культури мовлення з планів навчально-виховної роботи нами вилучено не було.

Завдання виховання звукової культури, мовлення планувалися і  в повсякденному житті. Так, на прогулянці визначено вирішення таких завдань: пояснення та показ правильної артикуляції  звуків - 40%, з розвитку фонематичного  слуху - 20%. Під час режимних моментів вихователями було заплановано лише 4,9% завдань з виховання в дітей фонетичної правильності мовлення. Наприклад, "під час причісування звернути увагу Оксани М. на вимову слова "гребінець", повторити артикуляцію звука [р]" /вихователь О.Г.Кузнєцова/. Відображення завдань виховання звукової культури мовлення у другій половині дня розподілилося таким чином із виховання фонетичної правильності мовлення - 13,5%, розвитку темпу мовлення та сили голосу - 27%, виховання інтонаційних засобів виразності - 43,5%. Зауважимо, що означені завдання виховання звукової культури мов-лення планувалися вихователями здебільшого під час драматизації чи інсценізації художніх творів. Наступний етап нашої роботи передбачав анкетування вихова-телів дитячих садків. Нами була складена анкета щодо з'ясування стану роботи з виховання звукової культури мовлення в дитячому садку /Див. додаток А/.

Розглянемо результати анкетування  вихователів. Кількісний аналіз цієї роботи представлено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Результати анкетування  вихователів /%/

№ | Запитання

анкети | Характеристика відповідей

Правильні | Частково правильні | Неадеква-тні | Негатив-ні | Відсут-ні