Методика використання дидактичних ігор у вихованні звукової культури дітей старшого дошкільного віку

1. | Як Ви розумієте поняття  „звукова культура мовлення?”  | 16,25 | 65 | 12,5 | - | 6,25

2. | Що означає „правильне  мовлення?” | 2,5 | 63,75 | 18,75 | 5 | 10

3. | Які звуки найчастіше  не вимовляють Ваші діти? | 100 | - | - | - | -

4. | Які методи і прийоми  Ви використовуєте для виправлення  звуків? | 18,75 | 61,25 | 8,75 | 6,25 | 5

5. | Які види роботи Ви  плануєте щодо виховання звукової  культури мовлення? | 30 | 61,25 | 8,75 | - | -

6. | Якими прийомами Ви  перевіряєте фонематичний слух дітей? | 36,25 | - | 2,5 | 61,25 | -

7. | Яка у Вас у групі  чи в дитячому садку є методична література з виховання звукової культури мовлення? | 8,75 | 63,75 | 15 | 12,5 | -

8. | Які посібники з виховання звукової культури мовлення Ви виготовили самостійно, чи є у Вашій групі? | 13,75 | 18,75 | - | 67,5 | -

Як свідчить таблиця, на перше запитання анкети "Як Ви розумієте" поняття "звукова культура мовлення?" правильно та достатньо повно відповіли 16,25% вихователів. Наприклад, "це чиста, правильна вимова звуків рідної мови, вимова слів, узгоджена з нормами орфоепії української мови, виховання чіткої дикції, інтонаційної виразності, розвиток фонематичного слуху та мовного дихання". 65% респондентів відповіли на це запитання частково правильно, вони відзначили лише деякі чинники звукової культури мовлення: "це правильна вимова всіх звуків рідної мови", "розвиток артикуляційного апарату", "розвиток дихання, правильна вимова всіх звуків" тощо. 12,5% вихователів відповіли так: "це засіб спілкування і взаєморозуміння між людьми", "це частина загальної культури людини, вміння правильно користуватися лексичними, звуковими, граматичними засобами" тощо. 6,25% респондентів не дали відповіді на це запитання.

На друге запитання "Що означає "правильне мовлення?" 2,5% вихователів відповіли, що "це вміння правильно користуватися лексичними, граматичними, фонетичними засобами мовлення, це правильне користування літературними нормами української мови, вміння логічно, послідовно висловлювати свої думки, граматично правильно будувати речення". 63,75% респондентів називали лише деякі характеристики "правильного мовлення": "це літературна-вимова слів", "це чисте, точне мовлення" тощо.

18,75% вихователів неадекватно  відповіли на це запитання.  Серед них: 12,5% ототожнювали поняття  "правильне мовлення" і "звукова  культура мовлення". Так, вихователі називали, що правильне мовлення - "це розвиток інтонаційної виразності мовлення, слухової уваги, темпу", "розвиток тембру, темпу та ритму мови" тощо. 6,25% респондентів дали такі відповіді: "правильне мовлення - це активний словниковий запас, правильна звуковимова", "це вживання всіх частин мови, порядок слів у реченні" тощо. 5% вихователів дали негативну відповідь. У 10% респондентів була відсутня відповідь на це запитання.

На запитання "Які звуки  найчастіше не вимовляють Ваші діти?" 100% вихователів називали конкретно, які звуки не вимовляють їхні діти: це шиплячі, свистячі, сонорні, [дж], [дз], [ґ], [к], [х]. Здебільшого діти не могли вимовляти ще й звуки [ф], [в]. Причину їх неправильного вимовляння вихователі пояснювали, як "недостатній розвиток артикуляційного апарату".

Відповідаючи на запитання "Які методи і прийоми Ви використовуєте для виправляння звуків?" 18,75% респондентів назвали найбільш поширені методи і  прийоми формування правильної вимови звуків. Серед них: дидактичні ігри /18,75%/, використання художньої літератури - 16,2%, показ артикуляції звуків - 12,5%, прийом віддзеркаленого мовлення - 12,5%, мовний взірець - 17,5%. Частково правильно  відповіли на це запитання 61,25% вихователів. Вони назвали не більше двох методів і прийомів роботи. Неадекватну відповідь дали 8,75% респондентів, вони називали метод "індивідуального заняття з розвитку мовлення", "оцінка" тощо. 6,25% вихователів дали негативну відповідь. 5% вихователів утрималися від відповіді.

У відповідях на запитання "Які  види роботи Ви плануєте щодо виховання  звукової культури мовлення?" 30% вихователів  назвали види, типи та кількість  занять, конкретно вказали ігри, вправи, які вони використовують у  процесі виховання звукової культури мовлення. Зазначимо, що серед названих ігор найпоширенішими є: "Живі звуки", "Хто, як кричить", "Спіймай звук", "Телефон". Щодо вправ, то вихователі називали загалом артикуляційні вправи і вправи з розвитку дихання. 61,25% респондентів назвали деякі ігри, вправи, заняття, але не змогли визначити точно їх кількість, або не визначали види та типи занять. 8,75% вихователів називали заняття, але не визначили їх види та типи.

На запитання анкети "Якими  прийомами Ви перевіряєте фонема-тичний слух дитини?" 36,25% вихователів відповіли таким чином: за допомогою дидактичних ігор і вправ - 16,25%, спілкування з дитиною -7,5% , під час індивідуальної бесіди - 12,5%. 2,5% респондентів дали неадекватну відповідь. Наприклад, "перевірка фонематичного слуху здійснюється в три етапи: підготовка артикуляційного апарату, уточнення вимови звука, закріплення вимови звука в словах" тощо. 61,25% вихователів дали негативну відповідь.

На наступне запитання "Яка  у Вас у групі чи в дитячому садку є методична література з виховання звукової культури мовлення?" 8,75% респондентів назвали точно книжки та їх авторів. Зазначимо, що серед них  основними є: "Правильно ли говорит Ваш ребёнок" /О.І.Максаков/, "Воспитание у детей правильного произношения" /М.Ф.Фомічова/, "Воспитание правильний речи у детей дошкольного возраста" /В.І.Рождєствєнська, Є.І.Радіна/. Частково правильно відповіли 63,75% вихователів, вони назвали лише 1-2 книжки серед тих, що є в дитячому садку. 15% респондентів дали неадекватну відповідь: "Картки для занять з грамоти", "Рухливі ігри в дитячому садку" тощо. 12,5% вихователів не змогли назвати посібники з виховання звукової культури мовлення.

У відповідях на запитання "Які  посібники з виховання звукової культури мовлення Ви виготовили самостійно, чи є у Вашій групі?" 13,75% вихователів назвали достатню кількість виготовлених ними дидактичного матеріалу з. виховання звукової культури мовлення. Серед них: "Звуковий циферблат", "Звукова лінійка", дидактичні ігри "Хто, як кричить", "Порахуй звуки". 18,75%" вихователів виготовили самостійно 1-2 вида дидактичного матеріалу, більшість з них дидактичні ігри.

67,5% респондентів дали  негативну відповідь: не виготовляють  посібники з виховання звукової культури мовлення.

 

 

2.2. Характеристика звукової  культури мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Метою констатуючого експерименту було вивчення особливостей звуковимови  та рівнів розвитку звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку.

Вибір вікової групи для проведення експериментальної роботи обумовлюється результатами досліджень психологів /ЄААркін, С.Бернштейн, Д.Б.Ельконін, О.Р.Лурія, М.Х.Швачкін/ щодо якісних новоутворень психічного розвитку дітей цього віку. Так, за умов правильного виховання діти вже до трьох років /початку дошкільного віку/ оволодівають правильною вимовою більшості звуків рідної мови. Натомість упродовж молодшої /четвертий/ та середньої /п'ятий рік життя/ груп спостерігаються ще деякі закономірні типові помилки звуковимови. До п'яти років дитина не тільки чує, диференціює, правильно вимовляє всі звуки рідної мови, але й усвідомлює звуковий склад рідної мови.

Завданнями констатуючого  етапу експерименту виступили:

1) з'ясування рівнів розвитку звукової культури мовлення у дітей старшого дошкільного віку;

2) визначення критеріїв та показників розвитку звукової культури мовлення у дітей старшого дошкільного віку;

Експериментальна робота здійснювалася в старших групах дитячого садка міста Броди. В експерименті брало участь 30 дітей.

У процесі констатуючого  експерименту було зібрано 150 протоколів виконання дітьми експериментальних  завдань.

Констатуючий експеримент  здійснювався поетапно.

На першому етапі виявлялися особливості звуковимови дітей, котрі прийшли до старших груп дошкільного закладу освіти. Задля  цього дітям було запропоновано  низку експериментальних завдань. Опишемо їх.

ЗАВДАННЯ 1. Допоможи зайчику.

МЕТА: з'ясувати вимову свистячих  звуків [с',с], [з',з]

МАТЕРІАЛ: атрибути до лялькового театру, казкові герої: Вінні-Пух, П'ятачок, зайчик, зайчиха, павук.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: Експериментатор  запрошує дітей до лялькового театру: "На лісовій галявині стояла маленька хатинка. В ній жили два друга – Вінні-Пух і П'ятачок. У хатинці завжди було чути сміх і жвавий гомін. Вони ніколи не сумували, від світанку займалися якоюсь справою: Вінні-Пух прибирав у кімнатах, а П'ятачок готував їжу. Кож-ного вечора до них приходили їхні друзі, бо з ними завжди було цікаво і весело. Якось до них прибіг дуже засмучений зайчик Довгі Вуха із проханням допомогти йому: "Моя найулюбленіша дочка Білявочка потрапила -в біду: її впіймав Чорний Павук. Він сказав мені, що визволить мою донечку лише тоді, коли я виконаю його завдання. Спочатку потрібно правильно назвати, що зображено на картинках, а потім сказати, що подарували Павуку на його День народження. Якщо я не виконаю цього завдання, то Білявочка до мене ніколи не повернеться. Почали друзі гадати, що ж там зображено і не можуть (Догадатися". Давай допоможемо зайчику Довгі Вуха.

Експериментатор показує  картинки, а дитина відповідає (пропонувалися  такі предметні картинки: собака, лис, сосна, сіль насіння, сіно, лось; зозуля, гарбуз, коза, залізниця, зяблик, заєць цукор, цукерки, міліціонер, ножиці, матрац, перець, спідниця). Вимагалося, щоб дитина промовляла слова голосно та чітко.

ЗАВДАННЯ 2. Гра "Виправ чебиряйчика".

МЕТА: з'ясувати вимову дитиною  шиплячих звуків [ж,ш,ч].

МАТЕРІАЛ: іграшковий чебиряйчик, предметні картинки.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: В експериментатора іграшковий чебиряйчик Віллі, який запрошує дитину навчити його правильно вимовляти звуки, щоб над ним не сміялися його друзі. Експериментатор: "Подивися, скільки Віллі приніс багато різних картинок. Він аж підстрибує, так хоче назвати ці картинки, але соромиться. Ми з Віллі домовилися таким чином, що він буде промовляти назву предметів мені на вухо, а я повторю голосно, а ти виправиш помилку і назовеш правильно звук". (Пропонуються такі предметні картинки: шуба, аркуш, вишні, лоша, груші; жінка, жаба, вуж, ніж, кожух; чоботи, часник, качка, піч, м'яч). Наприкінці гри чебиряйчик дякує дитині за те, що вона навчила правильно його вимовляти звуки.

ЗАВДАННЯ 3. Гра "Ходить гарбуз по городу".

МЕТА: з'ясувати вимову дитиною  сонорного звуку [р,р'].

МАТЕРІАЛ: предметні картинки.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: Експериментатор  нагадує зміст гри, потім на столі розкладає предметні картинки і пропонує дитині допомогти Гарбузові відібрати його родичів - городину. Дитині нагадували, що вона повинна промовляти слова голосно та чітко (пропонувалися такі картинки: картопля, редька, редиска, цибуля, морква, баклажан, часник, сонях, цвітна капуста, помідор, огірок, буряк, квасоля, петрушка, кабачок, горіх).

На другому етапі –  з’ясовувся рівень розвитку фонематичного слуху в дітей. Опишемо зміст експериментальних завдань.

ЗАВДАННЯ 1. Гра «Що сказав ведмедик?»

МЕТА: виявити вміння дитини розрізняти на слух свистячі звуки.

МАТЕРІАЛ: іграшковий ведмедик.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: Експериментатор  з ведмедиком у руках відходить  від дитини на відстань 5-6 метрів і  пошепки промовляє по черзі слова  зі схожими звуками від імені ведмедика «Біле вухо». Дитина повинна назвати слова, які сказав ведмедик (пропонуються такі слова: коза, коса, світ, ніс, віз, сова, зоря, квас).

ЗАВДАННЯ 2. Гра "Плесни в  долоні".

МЕТА: виявити вміння дитини розрізняти на слух сонорні звуки. : МАТЕРІАЛ: предметні картинки.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: Експериментатор  показує дитині картинку і. називає, що на ній зображено. Дитина повинна плеснути в долоні, якщо почує звук [р]. Пропонувалися такі предметні картинки: рис, сир, лис, глечик, огірки, комар, пенал, сокіл, якір, ластівка, ящірка.

ЗАВДАННЯ 3. Гра "Знайди зайве  слово".

МЕТА: з'ясувати вміння дитини розрізняти на слух шиплячі звуки.

МАТЕРІАЛ: чарівна хустка.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: експериментатор  пропонує дитині гру: я буду називати декілька разів одне й теж саме слово, потрібно бути уважному, бо серед  них є зайве слово, дуже схоже  на потрібне нам, а ти, якщо почуєш ці зайві слова, одразу махнеш цією чарівною хусткою /показує, як це треба робити/ і назвеш те слово, яке я вимовила помилково.

Давай спробуємо. Слухай: шафа, шафа, шафа, жаба, шафа; шафа, шафа, шафа, шафа, чапа, шафа; душ, душ, душ, вуж, душ; ніж, ніж, ніж, ніж, ніч ,ніж; шашка, шашка, шашка, чашка, шашка; душ, душ, Душ, кущ, душ; ніж, ніж, ніж, кіш, ніж; ченчик, ченчик, ченчик, женчик, ченчик.

ЗАВДАННЯ 4. Гра "Будь уважним".

МЕТА: виявити вміння дитини розрізняти на слух шиплячі-свистячі приголосні звуки.

МАТЕРІАЛ: предметні картинки, картки жовтого, синього, червоного кольору.

ПРОЦЕДУРА ВИКОНАННЯ: Експериментатор  розкладає перед дитиною картки синього, червоного, та жовтого кольорів і повідомляє: "Я буду показувати тобі картинку і називати, що на ній зображено, а ти, якщо почуєш звук [ш] піднімеш червону картку, якщо почуєш звук [з] - - синю картку, а на звук [ч] - картку жовтого кольору. Зрозуміло? Тоді давай пограємо! Пропонуються такі предметні картинки: миска, шишка, салат, шпагат, сова, лоша, парус, аркуш, шабля, земля, газета, машина, гарбуз, леміш, цукор, човен, пальчик, блюдце, калач, гребінець

Рсізглянемо результати виконання  першого етапу експерименту. Кількісні  дані особливостей звуковимови дітей середнього дошкільного віку подано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Особливості звуковимови  дітей середнього дошкільного віку (%)

Приго-

лосні

звуки | Вимова

Правильна | Спотворена | Відсутня

Експери-ментальна

група | Контрольна група | Експери-ментальна  група | Контрольна група |

Експери-ментальна група | Контрольна група

свистячі | с | 60 | 58 | 28 | 34 | 12 | 8

з | 58 | 60 | 26 | 22 | 16 | 18

ц | 52 | 54 | 32 | 28 | 16 | 18

шиплячі | ш | 44 | 48 | 28 | 26 | 28 | 26

ж | 50 | 48 | 20 | 20 | 30 | 32

ч | 52 | 54 | 20 | 22 | 28 | 24

сонорний | р | 18 | 16 | 12 | 14 | 70 | 70

Як засвідчує таблиця, значній частині дітей чотирьох років ще властиві різного роду недоліки звуковимови. Виявилося, що дітям цього віку важко дається вимова свистячих звуків. За одержаними даними, 60% дітей експериментальної та 58% - контрольної групи оволоділи правильною вимовою звука [с]. Решта дітей (40% - і експериментальної та 42% - контрольної груп) мали певні вади і зворушення у вимові цього звука.

Так, у 12% дітей експериментальної  та 8% - контрольної груп цей звук був відсутнім: замінювали звук [с] звуком [т] - 4% дітей експериментальної та 2% - контрольної груп. Наприклад: «тобака»-собака, «тонях»-сонях (Саша О., ЕГ). Випускали звук [с] – 8% дітей експериментальних та 6% - контрольних груп. Наприклад, «ветл»-светр, «виня»-свиня (Юрко Т., КГ). Спотворена вимова спостерігалася в 28% дітей експериментальних та 34% - контрольних груп. Серед них - пом'якшення звука [с] було в 20% дітей експериментальних та 22% - контрольних груп. Наприклад: "лис"'-лис, "с'ос'на"-сосна (Оля Г., КГ). Міжзубна вимова звука [с] зустрічалася у 8% дітей експериментальних та 10% - контрольних груп.