Методика використання дидактичних ігор у вихованні звукової культури дітей старшого дошкільного віку

Звук [з] правильно вимовили 58% дітей експериментальних та 60% - контрольних груп. Не оволоділи  правильною вимовою звука [з] 42% дітей експериментальних та 40% - контрольних груп. Серед них, у 16% дітей експериментальних та 18% - контрольних груп цей звук був відсутнім: замінували звук [з] звуком [в] - 6% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп. Наприклад: "вовуля"-зозуля, "ваєць"-заєць /Дмитро Т..ЕГ), «кова»-коза. Замінювали звук [з] звуком [д] - 2% дітей експериментальних та 4'% - контрольних груп. Наприклад: «дуби»-зуби, «дамок»-замок (Олена О., КГ). Випускали звук [з] 8% дітей експериментальноъ та 10% - контрольної груп. Наприклад: "поїд"-поїзд, "има"-зима (Оля Г., ЕГ). Спотворена вимова спостерігалася у 26% ді-тей експериментальних та 22% - контрольних груп. Серед них: пом'якшення цього звука було в 12% дітей: експериментальних та 14% - контрольних груп. Наприклад: "з'оопарк"-зоопарк, "з'оря"-зоря (Оксана П..ЕГ), "з'осит"-зошит, "калтуз"'-картуз (Максим О, КГ). У 8% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп спостерігалася міжзубна вимова звука.[з], у 6% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп було зафіксовано носову вимову цього звука.

Як свідчать дані таблиці, дітям важко давалася вимова шиплячих звуків. Так, лише 44% дітей експериментальних та 48% - контрольних груп оволоділи правильною вимовою звука [ш]. Решта дітей (56% експериментальних та 52% - контрольних груп) мали вади і порушення у вимові цього звука. Так, у 28% дітей експериментальних та 26% - контрольних груп спостерігалася відсутність вимови звука: замінювали звук [ш] звуком [с] - 20% дітей експериментальних та 18% - контрольних груп. Наприклад: "аркус»-аркущ, "висні»-вишні (Юрко Г., ЕГ), "лоса"-лоша, "сило"-шило (Оля Г., КГ). 2% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп замінювали звук [ш] звуком [ф]. Наприклад: "фпак"-шпак, "мифка"-мишка (Саша О., ЕГ). Випускали цей звук 6% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп. Наприклад: "уба"-шуба, "афа"-шафа (Максим О., ЕГ). 28% дітей експериментальних та 26% - контрольних груп спотворювали вимову звука [ш]: 20% дітей експериментальних та 22% - контрольних груп пом'якшували цей звук. Наприклад: "лош'а»-лоша, "зош'ит"-зошит (Оксана П., КГ). У 6% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп спостерігалася міжзубна вимова звука [ш] і лише у 2% дітей експериментальних груп було зафіксовано носову вимову цього звука.

Правильна вимова звука [ж] була відмічена нами у 50% дітей експериментальних та 48% - контрольних груп. 50% дітей експери-ментальних та 52% дітей контрольних груп не оволоділи правильною вимовою цього звука. Так, у 30% дітей експериментальних та 32% - контрольних груп звук [ж] був відсутнім: замінювали звук [ж] звуком [з] -18% дітей експериментальних та 16% - контрольних груп. Наприклад: "зінка"-жінка, "ніз"-ніж (Микола С., ЕГ). 4% дітей експериментальних та 6% - контрольних груп замінювали звук [ж] звуком [в]. Наприклад: "волудь"-жолудь, "пітснівник"-підсніжник (Дмитро К., КГ).

Випускали звук [ж] 8% дітей експериментальних та 10% - контрольних груп. Наприклад: "ито"-жито, "олини»-жоржини (Саша О., ЕГ), «ук"-жук, "підсніник"-підсніжник (Настя О, КГ). 20% дітей експериментальних та 20% - контрольних груп спотворювали цей звук. Серед них: пом'якшували - 14% дітей експериментальних та 16% - контрольних груп ("ж'уравель"- журавель, "ож'ина"- ожина (Оля Г.

, ЕГ). У 6% дітей експериментальних та 4% - контрольних груп спостерігалася міжзубна вимова звука [ж].

Звук [ч] правильно і чітко вимовили 52% дітей експериментальних та 54% - контрольних груп. Спостерігалися вади у вимові цього звука у 43% дітей експериментальних та 46% - контрольних груп. Так, у 28% дітей експериментальних і 24% - контрольних груп звук [ч] був відсутнім; замінювали звук [ч] звуком [ц] - 16% дітей експериментальних та 12% - контрольних груп ("м'яц"-м'яч, "кац'ка"-качка (Оля Г., ЕГ). 8% дітей експериментальних та 6% - контрольних груп замінювали звук [ч] звуком [т] ("тоботи"-чоботи, "т'асник'-часник (Максим О., ЕГ). Випускали звук [ч] -4% дітей експериментальних та 6% - контрольних груп ("апля"-чапля, "елевики"-черевики (Настя О., КГ). 20% дітей експериментальних та 22% - контрольних груп вимовляли звук [ч] спотворено. Серед них: пом'якшували його - 16% дітей експериментальних та 14% - контрольних груп ("м'яч»-м'яч, "піч'"-піч (Саша О., ЕГ). У 4% дітей експериментальних та 8% - контрольних груп спостерігалася міжзубна зимова звука [ч].

Більшості дітей старшого дошкільного віку (82% - в експериментальних, 84% - в контрольних групах) важко  давалася вимова сонорного звука [р]. Так, лише 18% дітей експериментальних; та 16% - контрольних груп правильно і чітко вимовили означений звук. У 70% дітей експериментальних та 70% - контрольних груп звук [р] був відсутнім: замінювали цей звук звуком [л] - 36% дітей експериментальних та 34% - контрольних груп. Наприклад: "петлушка" - петрушка, "калтопля" - картопля (Саша О., ЕГ). 10% дітей експериментальних та 12% - контрольних груп замінювали звук [р] звуком [й]: "мойква" - морква, "файтух"- фартух (Оксана Г., КГ). 12% дітей експериментальних та 14% - контрольних груп замінювали звук [р] звуком [в]: "ведька" - редька, "ведиска" - редиска (Максим О., ЕГ). 12% дітей експериментальних та 10% - контрольних груп випускали звук [р]: "буяк"-буряк, "авлик"-равлик (Юрко Н., КГ). 12% дітей експериментальних та 14% - контрольних груп спотворювали звук [р]. Серед них: у 4% дітей експериментальних та 6% - контрольних груп спостерігалася бокова вимога цього звука; у 8% дітей експериментальних та 8% - контрольних груп було відмічено носову вимову звука [р].

На основі виконання дітьми завдань першого етапу експерименту було визначено коефіцієнт засвоєння  вимови звуків рідної мови за формулою

, (2.1)

де Кз. - коефіцієнт засвоєння звуковимови,

А - кількість слів, вимовлених дитиною правильно,

Р - загальна кількість запропонованих слів.

Відповідно показник коефіцієнта  засвоєння звуковимови 0,9-1 ми вважали  високим, 0,7-0,9 - достатнім, 0,5-0,7 - середнім, 0,3-0,5 -низьким. Кількісні дані засвоєння звуковимови дітьми середнього дошкільного віку подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Коефіцієнт засвоєння  звуковимови дітьми

середнього дошкільного  віку (%)

Групи | Коефіцієнт засвоєння  звуковимови

0,9-1 | 0,7-0,9 | 0,5-0,7 | 0,3-0,5

Експериментальні | 5 | 14 | 63 | 18

Контрольні | 7 | 13 | 60 | 20

Як засвідчує таблиця, високий показник коефіцієнта засвоєння  звуковимови /0,9-1/ був характерний  для 5% дітей експериментальних та 7% - контрольних груп. Дітей, що досягли достатнього показника коефіцієнта засвоєння вимови звуків /0,7-0,9/, було виявлено: 14% - в експериментальних і 13% - контрольних групах, У 63% дітей експериментальних і 60% - контрольних груп було відмічено середній показник коефіцієнта засвоєння звуковимови /0,5-0,7/. Діти із низьким показником коефіцієнта засвоєння вимови звуків /0,3-0,5/ становили: 18% - у експериментальних і 20% - контрольних групах.

Результати виконання  дітьми завдань другого етапу  експери-менту щодо розвитку фонематичного  слуху подано в таблиці 2.3.

Як засвідчує таблиця, свистячі приголосні звуки розрізняли на слух 60% дітей експериментальних  та 62% - контрольних груп. Решта дітей - 400/Г - в експериментальних та 38% - у контрольних групах важко диференціювали на слух фонеми [с-ц, з-ц], не розрізняли на слух звуки [с-з].

Таблиця 2.3.

Розвиток фонематичного  слуху в дітей (%)

Групи | Приголосні

свистячі | шиплячі | шиплячі-свистячі | сонорні

+ | - | + | - | + | - | + | -

Експери-ментальні | 60 | 40 | 48 | 52 | 86 | 14 | 40 | 60

Контрольні | 62 | 38 | 50 | 50 | 88 | 12 | 38 | 62

+ – розрізняли звуки  на слух 

- – не розрізняли звуки  на слух

Шиплячі приголосні звуки  розрізняли на слух 48% дітей експери-ментальних та 50% - контрольних груп, діти правильно  виконали інструкції експериментато52% дітей експериментальних та 50% - контрольних груп не диференціювали на слух шиплячі звуки, діти декілька разів прослуховували слова експериментатора, але визначити зайвого слова так і не змогли.

Диференціювали на слух шиплячі-свистячі приголосні звуки 86% дітей експериментальних та 88% - контрольних груп. Вони розрізняли слова з фонемами [ц-ч, с-ш, з-ж], піднімали необхідні картки. 14% дітей експериментальних та 12% - контрольних груп не змогли зосередитися на виконанні завдання, гралися картками.

Сонорні звуки розрізняли 40% дітей експериментальних та 38% -контрольних груп, вони точно виконували інструкції. Решта дітей - 60% - в експериментальних  та 62% - у контрольних групах - не диференціювали звуки [р-л], деякі діти плескали в  долоні, коли їм хотілося.

На основі кількісних показників звукової культури мовлення було визначено 4 рівні розвитку звукової культури мовлення: високий, достатній, середній, низький. Дамо характеристику означеним рівням.

ВИСОКИЙ: дитина правильно  й чітко артикулює всі звуки  рідної мови ізольовано, в словах і  словосполученнях, дотримується літературних норм вимови /Кз.=0,9-1/; має добре розвинутий фонематичний слух, самостійно виправляє мовленнєві помилки; може регулювати силу голосу /тихо, голосно, пошепки, середня сила голосу/, адекватно змінюй темп мовлення /швидкий, середній, повільний/, з допомогою інтонації вміє передавати різні почуття /сум, радість, острах, гнів, здивування.

ДОСТАТНІЙ: дитина правильно  вимовляє всі звуки рідної мови, водночас, спостерігається нечітка  вимова шиплячих та сонорних звуків у  словах і словосполученнях, дотримується орфоепічних норм вимови /Кз.=0,7-0,9/; диференціює схожі звуки на слух, правильно їх відтворює, самостійно виправляє мовленнєві помилки регулює силу голосу, темп мовлення, використовує в мовленні засоби інтонаційної виразності за вказівкою дорослого.

СЕРЕДНІЙ: дитина вимовляє всі  звуки рідної мови, крім шиплячих і  сонорного [р], не володіє літературними  нормами вимови /Кз.=0,5-0,7/; не диференціює подібні за звучанням звуки, самостійно не виправляє мовленнєві помилки, за вказівкою дорослого, вміє передати різний темп мовлення та змінити силу голосу, використовує в мовленні окремі інтонаційні засоби виразності.

НИЗЬКИЙ: дитина спотворює  більшість звуків рідної мови, не дотримується орфоепічних норм вимови, має нечітку  дикцію /Кз.=0,3-0,5/; фонематичний слух недостатньо розвинений, не помічає й не виправляє мовленнєві помилки; самостійно не регулює силу голосу, темп мовлення; не користується інтонаційними засоби виразності.

Кількісні показники рівнів розвитку звукової культури мовлення подано в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Рівні розвитку звукової культури мовлення дітей середнього

дошкільного віку (%)

Групи | Рівні

Високий | Достатній | Середній | Низький

Експериментальні | 8 | 14 | 56 | 22

Контрольні | 6 | 12 | 54 | 28

Як засвідчує таблиця, лише 8% дітей експериментальних  і 6% - контрольних груп досягли високого рівня розвитку звукової культури мовлення. До достатнього рівня піднялось 14% дітей - в експериментальних і 12% - у контрольних групах. Як бачимо, переважна більшість дітей знаходилася на середньому рівні розвитку звукової культури мовлення (56% - в експериментальних та 54% - у контрольних групах).

Отже, аналіз експериментальних  даних свідчить про те, що переважна більшість дітей старшого дошкільного віку знаходиться на середньому рівні розвитку звукової культури мовлення.

 

 

2.3. Формування звукової  культури мовлення дітей засобами  дидактичної гри.

У формуючому експерименті брало  участь 30 дітей старших груп дошкільного  закладу освіти міста Броди. Навчальна робота в експериментальних групах здій-снювалася за розробленою нами методикою виховання звукової культури мовлення у дітей засобами.

Теоретичними позиціями  побудови експериментальної методики виступили концептуальні положення  щодо принципів організації навчання. Провідними принципами експериментального дослідження були: загальнодидактичні: комплексність методів і прийомів навчання, єдність дитячого садка і сім'ї у вихованні; загальнометодичні: увага до матерії мови, оцінка виразності мовлення (Л. П.Федоренко); частковометодичні: комунікативна спрямованість навчання, забезпечення максимальної мовленнєвої активності, навчання мови як діяльності (В.Л.Скалкін); домінуюча роль ігрової діяльності, національна спрямованість навчання, емоційна насиченість заняття (А.М.Богуш); спеціальні: послідовність введення звуків, принцип однієї труднощі (один важкий звук на одному занятті), заміна діалектної вимови літературною (А.М.Богуш).

Означені принципи були покладені в основу розробленої експериментальної методики виховання звукової культури мовлення дітей засобами дидактичної гри.

Розроблена методика базується  на використанні в роботі з дітьми старшого дошкільного віку дидактичних ігор на фонематичний слух, дихання і артикуляцію свистячих, шиплячих і сонорних звуків, розрахована на 3 місяці. Опишемо цю методику.

Перший місяць відводиться на формування в дітей фонематичного слуху. Пропонується використовувати 5 дидактичних ігор в тиждень.

Наприклад. Гра «Хто краще  чує?»

Мета. Розвивати вміння дитини розрізняти на слух свистячі звуки [с], [з], [с’], [з’].

Хід гри.

Вихователь повідомляє дитину, що іграшковий Буратіно хоче пограти з нею в гру. Він буде називати слова, а дитина, якщо почує звук [с], піднімає руку. (Пропонуються такі слова: коса, коза, зуб, миска, суп, оса, зірка, сік, зошит. (Див. додаток 1).

Другий місяць присвячується  формуванню в дитини правильного  дихання. Використовують 5 ігор в тиждень.

Наприклад. Гра «Завірюха».

Мета. Формувати правильне  мовне дихання.

Матеріал: нарізані клаптиками папірці.

Хід гри.

Вихователь пропонує дитині зробити «завірюху»: подути на клаптики білого паперу. (Див. додаток 2).

Протягом третього місяця формується правильна артикуляція  звуків.

В перший тиждень третього місяця відбувається постановка і тренування свистячих звуків.

Наприклад. Гра «Змійки».

Мета: Вчити дітей правильної артикуляції звука [с], [с’].

Хід гри.

Вихователь пропонує дітям  перетворитися на змійок і посичати як вони с-с-с. Потім м’яко –с’. (Див. додаток 3).