Організація режисерських ігор у дошкільному навчальному закладі

         До режисерських  ігор  у   дитячому   садку   відносяться настільний, тіньовий  театр,  театр на  фланелеграфі. Тут дитина чи дорослий  сам не є дійовою особою, він створює  сцени, веде роль іграшкового персонажа – об’ємного чи площинного. Він діє за персонажа, зображує його інтонацією, мімікою. Пантоміма   дитини   обмежена,   адже  вона  діє з нерухомою чи малорухомою фігурою, іграшкою.

        В таблиці 2 (додаток № 2) відображається класифікація    театралізованих   ігор  у залежності від засобів зображення, якими користуються  учасники гри.

         До настільних  театралізованих  ігор  відносять:

Театр   іграшок .   В   цьому    театрі    використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.

Театр картинок.  Всі    картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні  опори,   які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини  опори  з  висотою картинки.  Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

Дії        іграшок     і     картинок   в   настільному   театрі    обмежені. Використовуються     і     декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).

          До стендових  театралізованих  ігор  відносять: стенд-книжку, фланелеграф, тіньовий театр, пальчиковий театр.

         Проаналізуємо їх можливості.

Стенд книжка –   використовується  для ігор типу подорожей, щоб відобразити   динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

  Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт,   на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно  підбирати   разом    з    дітьми,    це    викликає  у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі   екрани      дозволяють створювати   “ живі ” картинки,    які зручно демонструвати   всій  групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

Тіньовий театр  – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані  чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого  індика.   Але     дуже     важливо  супроводжувати показ звучанням. Щоб  показувати  сценку  з   деякими персонажами одночасно, необхідно    встановити   внизу   екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад,   спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури  потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

Пальчиковий театр  – це   ігри  -  розваги, ігри - потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за  персонажа,   зображення   якого на руці. В ході гри дитина рухає одним  або двома    пальцями,   проговорюючи    текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси -  лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

       Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок,   авторських   творів,   полягає   у    єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі    нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи.

Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Можна  створити   ще багато  видів  режисерських  ігор,  головне,

фантазія  і бажання  педагога,  завдання   якого не тільки зацікавити малят театром та  театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів.

Отже, режисерські ігри впливають на розвиток  різних сторін життєдіяльності дитини. Вони сприяють  розвиткові інтелектуальної сфери, адже засобами  режисерської   гри    збагачуються    знання     дитини    про       різні сфери життєдіяльності. Дитина вчиться порівнювати  героїв різних казок, планує власні дії щодо реалізації задуму майбутньої вистави [13. С 42].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

СИСТЕМА РОБОТИ  ПО ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЖИСЕРСЬКИХ ІГОР

З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

2.1. Роль розвитку  предметного середовища в організації  

режисерських  ігор

Психологи відзначають, що  сьогодні в дитячих садках діти, особливо старші дошкільники, мало граються. Проблема в тому, що   часто в дошкільних навчальних закладах педагоги, орієнтуючись на  запити батьків, основну увагу приділяють  розумовому вихованню дітей, підготовці їх до  систематичного навчання в школі і забувають про  можливості ігрової діяльності. Але загальновідомо, що  в грі, як у провідній діяльності дошкільника, відбувається всебічний  розвиток дитини, і будь-яку ігрову ситуацію, навіть ту, яка виникла спонтанно, можна використати  і для виховання, і для навчання малюків. А індивідуальний підхід, особистісно  орієнтовану взаємодію гра  забезпечує якнайкраще, і особливо – гра режисерська.

Режисерська     гра   є     дуже     близькою до сюжетно-рольової, але відрізняється    від неї   тим,   що   здійснюється     не з іншими людьми, а з іграшками,  що зображують різні персонажі.   Дитина   сама  дає ролі цим іграшкам, нібито оживляючи їх, сама говорить за них різними голосами та  сама діє ними і за них. Ляльки, іграшкові ведмедики,  зайчики або солдатики стають дійовими особами   у грі дитини,    а вона  сама   є режисером,    що керується і керує діями своїх «акторів».   Тому така  гра  й   здобула назву режисерської. Для   самостійної режисерської гри ( уміння дошкільника створювати сюжет, бути його постановником і виконавцем ролей за сюжетом) особливе значення  має створення  спеціальних умов:

• організація відповідного  предметно-ігрового  середовища;
• спілкування  дорослого з дитиною [22, с.34].

На думку  директора  Інституту психології ім. Л.Виготського, доктора психологічних наук Олени Кравцової, для розвитку режисерської гри необхідним є «маркер простору уявного світу». Тобто предметно-ігрове середовище повинно містити спеціальний ігровий простір для дитини. «Маркером», який слугує стимулом і опорою для  розгортання дитиною режисерської гри з дрібними іграшками, може бути макет, тобто зменшений предметний зразок простору і об’єктів уявного світу. Для дитячого садка найбільше підходить універсальний макет. Універсальні макети можна  умовно поділити на два типи:

-макети-моделі, які   є зменшеними цілісними об’єктами;

-макети-карти, які  відображають певну територію  і спрямовують дошкільника на  розгортання сюжетних  подій,  що відбуваються на цій території  та навколо об’єктів – складових її оформлення [22, с.35].

Створювати індивідуальний простір для гри можна за допомогою  різноманітних ширм,  пластикових  і паперових загорож тощо. Але  практика показала, що найкращим місцем для індивідуальної режисерської гри  є різні за розміром коробки, виготовлені з картону, дерева, пластику.

          Ігрове  середовище  повинно бути організовано таким чином, щоб  спонукати дітей до гри. В  ігровій   кімнаті   можна  організовувати  зони, спеціально  призначені    для різноманітних  сюжетних ігор. Для   годівлі і догляду за ляльками та ведмедиками на столику розставляється  іграшковий посуд; облаштовується куточок для готування їжі, перукарні, для купання іграшок та укладення їх спати. У певних місцях розташовуються машинки і будівельний матеріал, зберігаються набори іграшок для гри в лікарню тощо. Ігровий простір повинен бути зручним і зрозумілим для дитини, надавати їй можливість гратися самостійно.

Разом з тим не потрібно  суворо обмежувати ігровий  простір  дітей. Гра  –  це вільна діяльність,  і дитина   має   право  грати там, де їй зручно. Наприклад, із маленькими іграшками ( пупсиками, дрібними тваринами, пташками  і  т. д. )   вона   може  влаштуватися   на   вільному столику або килимку. Лікувати ляльку також можна в різних місцях, достатньо перенести її    ліжечко  і коробку з медичними інструментами в тихе місце, а можна просто  посадити її на коліна. Змінюючи за своїм бажанням  місце гри, діти почувають себе  вільнішими. Освоєння більш широкого ігрового простору  дає можливість варіювати умови гри, відкриває простір для дитячої фантазії.

Індивідуальний ігровий  простір має відповідати таким  умовам:

- місце для гри має  бути невеликим, щоб його можна  було охопити поглядом;

- треба, щоб дитина  мала можливість подивитися на  місце гри зверху, підійти до нього з різних боків [22, с.34].

Для хлопчиків і дівчаток режисерські ігри  варто організовувати окремо, тоді вони сприятимуть гендерному вихованню дошкільників. Сюжет хлоп’ячих ігор може розгортатися навколо «чоловічих» професій (водій, будівельник,       автослюсар ),  а  дівчачих – відповідно  навколо   «жіночих» (перукар, кухар, вихователь, лікар). Найкраще ж створювати умови для розгортання гри згідно з бажанням дітей.

Найсприятливіший час  для   режисерських ігор настає тоді, коли дитина першою прийшла в садок, або першою прокинулася після  денного сну, або останньою ввечері чекає батьків. Слід пам’ятати, що такі ігри не повинні викликати конфліктних ситуацій, адже в  режисерську гру дитина грає самостійно. У цих іграх вона – сама собі режисер. І лише у разі, коли вихователь розігрує сюжет для навчання малюків, за столик навколо гри – макета можна посадити декількох дітей  [22, с.35].

Важливим елементом  гри  є іграшка. Вона розвиває уяву, пам’ять, почуття, формує смак. Традиційною  забавкою для багатьох народів є лялька, вона змінювалася в усі часи багатьох народностей, але для дитини  залишалася чи не найкращим другом. Іграшка, вважає С.Русова, повинна бути   обов’язковим  атрибутом  у  кожному  дитячому    дошкільному закладі [26, с.1].

Вважаючи    на те, що режисерська  гра   дитини  асоціативна, тобто залежить  від іграшок, які потрапляють в поле зору дитини, педагогічна підтримка цієї гри  здебільшого опосередкована  створенням необхідного ігрового середовища. Головна функція іграшки – активізувати дитячу діяльність.  Дорослий,    правильно добираючи іграшку,  допомагає    дитині  зростати творчою натурою, дає їй змогу зануритися в казку,  режисером якої дитина буде сама. Варто пам’ятати, що кожній іграшці – свій вік.

Для  режисерських ігор необхідні реалістичні й образні іграшки, що відтворюють вигляд людей,   тварин,  риси   реальних предметів.  До таких іграшок належать,  наприклад, ляльки з віями та очима, що закриваються, рухливими частинами тіла,   іграшкові тварини, посуд і меблі, наприклад, плити з конфорками і духовкою, що відкривається тощо.

Інший вид іграшок  – прототипічні – лише умовно відтворюють деталі предмета, наприклад, лялька з намальованим обличчям і ліпною перукою або плита, на якій намальовані конфорки і духовка.

Третій  вид іграшок – предмети-замінники,   тобто, предмети, що не мають подібності з реальними речами, але є зручними для використання в умовному  значенні,  -   палички, кубики, кульки, деталі від конструкторів тощо.  Предметам - замінникам   належить    важлива    роль  у     розвитку наочно-образного мислення, творчої уяви.  Види іграшок у режисерській грі  відображені у  додатку № 3 .

Дітям можна давати іграшки  всіх видів. Необхідно лише пам’ятати, що пристрасть дитини до дослідження  може відволікти її від  режисерської гри на маніпулювання предметом, що містить багато деталей. Наприклад, замість того, щоб готувати їжу на плиті з безліччю ручок, дитина може почати крутити їх  або   спробувати    відламати.   Тому  перш,   ніж   організовувати режисерську гру з такими іграшками, потрібно спочатку  дати їй можливість  вивчити   їх. Тільки  після того, як орієнтовні дії зникнуть, іграшку можна використати для сюжетної гри.

Неодмінним    атрибутом      режисерських  ігор є ляльки. До вибору ляльок  слід підходити з усією відповідальністю. Лялька  надає  дитині  простір для фантазії, стимулює придумувати для неї нові ролі. Тому не слід обирати для  дитячих ігор  ляльку з  чітко  промальованими подробицями, детальним і чітким алгоритмом її використання.