Організація режисерських ігор у дошкільному навчальному закладі

Особливе значення  має      розмір  ляльок. Дуже великі ляльки незручні для маніпуляцій, малятам складно утримувати їх у руках, вони частіше  сидять у статичних позах і використовуються в незначній кількості ігрових ситуацій. Наприклад, таких     ляльок  легше годувати і причісувати, але незручно сповивати або купати.

Для   більш   гнучкого    використання      придатні   ляльки -  пупси з намальованим  обличчям  і  ліпним волоссям, не лише дівчатка, а й ляльки-хлопчики. Таких ляльок повинно бути  досить багато. Вони повинні бути  різних розмірів, з різною мімікою ( ті, що посміхаються, спокійні, сумні ),   мати рухливі руки і ноги. Таких ляльок  легко носити, заколисувати, сповивати, саджати та ін. Оптимальний розмір іграшок – не більше 10-12 см. Таку ляльку дитина  може легко тримати в руці. Тому взявши  в кожну руку по ляльці, можна влаштовувати між ними діалоги, вдавати, що вони обнімаються, стрибають, ходять разом тощо. Для маленьких ляльок легше  споруджувати будиночки з кубиків або облаштовувати квартиру в коробці з-під взуття, саджати їх у машину, іграшковий літак, пароплав тощо [14, с.85].

Для  розігрування   різних сюжетів   необхідно   мати ляльок, що є представниками різних професій: лікар, міліціонер, пожежник, кухар, клоун, космонавт, гонщик тощо. Для  хлопчиків  будуть  цікавими ляльки-солдатики.

Кожна лялька  має бути реалістичною, але не дуже деталізованою. Для розвитку  уяви  необхідно  й достатньо, якщо виділено  характерні ознаки того  чи іншого персонажа: у  ляльки-дитини – дитячі пропорції  і зачіска, у ляльки-дорослого – колір волосся, зачіска, відповідний одяг.  Слід пам’ятати, що умовність дає простір для уяви [23, с.69].

Крім   ляльок,  у  дітей   повинні бути     іграшкові тварини ( кішечки, собачки, ведмеді),  птахи ( курочка,  півник ) тощо.   Такі     іграшки також мають   бути  маленькими: за розміром відповідати лялькам,  та  зробленими  з  різних матеріалів,  мати   яскраве забарвлення. Торгівля пропонує різні тематичні набори, які містять фігурки людей, тварин та елементи пейзажу. Ці набори  легко розставити на підлозі, додати до них коробочки, деталі конструкторів, макети дерев, гір. Головне, щоб гра не обмежувалася лише підготовкою простору. Якщо у розпорядженні дитини буде 10-15 фігурок тварин з реальними виразними зовнішніми ознаками , вона матиме змогу створювати різні сюжети. Ландшафт  можна створити самому, використовуючи  підручні  засоби: тканину (озера, річки, моря, луки), гілочки (дерева, кущі), стрічки (дороги). У продажу є готові елементи ландшафту: гори, дерева, кущі. Часто вони  навіть мають назву «Набір для режисерських ігор» і містять ще й будиночки, маленьких ляльок. Зазвичай  елементи     ландшафту  входять   у   набори конструкторів   або інших ігор (наприклад, настільно-друкованих). Використання в грі  елементів ландшафту  сприяє розвитку уяви й творчих здібностей. Діти  можуть самостійно створювати ландшафт, змінювати його за своїм задумом. Важливо, щоб учасники гри мали можливість оглянути місцевість з різних  боків. Це допомагає  розвивати наочно-образне мислення, розширює уявлення дітей, збагачує їхнє світосприймання.

Сатиричні, гумористичні, «олюднені» образи тварин будуть цікавими для дітей  пізніше, вже в шкільному  віці.

Розігруванню сюжетів  із ляльками і тваринами допоможуть:

- лялькові меблі  (столики, стільчики, лавочки, шафа тощо);

- набір «Кухня» для готування їжі (плита, стіл, холодильник, буфет, дощечки для нарізання продуктів тощо);

- іграшки  для годування  (чашки, тарілки, ложки, пластмасові ножики з тупими кінцями, каструлі, сковорідки тощо) і миття посуду (губка, мило або рідина для миття, мисочка або раковина);

- іграшки для укладання ляльок спати (ліжечко, колиска, подушечка, ковдрочка);

- ляльки в одязі, який можна знімати і надягати (ляльки в платтячках, кофточках,   штанцях,   туфельках, хусточках, капелюшках; одяг повинен  зніматися легко);

- іграшки  для  прогулянки  з   ляльками   (коляска  з   подушечкою і ковдрочкою, машинки);

- іграшки  для   купання  (ванночки   різних  розмірів, флакони з-під шампунів, губка для миття, серветки для  витирання);

- іграшки для лікування  (іграшковий набір, який містить градусник, шприц,  трубочка   для   прослуховування  тощо). Крім того, у відкритому доступі повинна бути коробка з підручними матеріалами (нарізані листочки паперу – гірчичники,  шматочки    вати,   бинтик, кришки   від маленьких флаконів, банок тощо);

- набір предметів для  «вбирання» кімнати (совок, віник, серветки);

- іграшки   для гри  в магазин (ваги, іграшковий калькулятор, гроші – нарізані  листочки  паперу; візитки тощо, набори овочів, фруктів, муляжі продуктів);

- набір предметів   для   перукарні (дзеркало, гребінець, щітки    для волосся, стрічечки, флакони з-під лаку);

- будівельні    набори,    що     містять   кубики,  циліндри, арки   для будівництва  будинків, доріжок, парканів, меблів;

- машини різного розміру, кольору, призначення («швидка допомога», пожежна машина, вантажівки);

- легкові  автомобілі,  гоночні   машинки, піднімальний  кран, літаки, вертольоти, кораблики,  поїзд, трамвай, тролейбус тощо.

Ідеальним іграшковим транспортом  є такий, якому властиві  простота  і незавершеність. Для режисерських ігор потрібні 2-3 прості машини. Бажано, щоб ці машини можна було добудовувати, переобладнувати, в результаті чого вони  отримували б риси тієї чи іншої моделі. Важлива деталь у транспортному засобі – кабіна, куди можна було б помістити іграшкового водія, який  міг  би  входити і виходити з кабіни, тобто бути активним персонажем режисерської гри;

- предмети-замінники в коробках (кубики, палички, шишки, жолуді, кульки,   деталі  від пірамідок, плоскі деталі від конструкторів різних форм, фігурні котушки, ганчірки, намальовані на картоні овочі і фрукти тощо). Їх  значення важко переоцінити , адже вони  можуть виконувати  безліч функцій  у будь-якій грі, зокрема і в режисерській. Тільки дія «ніби-то» розвиває уяву, що дуже важливо для повноцінного психічного розвитку дітей у дошкільному віці. Умовність – прямий шлях до  абстрактного мислення. Ґудзики й камінчики, каштани й шишечки, кришечки і коробочки, палички – ці й інші  предмети розширюють простір для дитячої уяви, вони відкриті для всіляких перетворень [14, с.86]. 

Важливу роль у  режисерській грі  відіграють і лялькові будиночки. Зазвичай кожна дівчинка мріє мати  великий, гарний будиночок для ляльки. До його вибору   треба підходити  дуже серйозно. На сьогодні торгівля пропонує різноманітні іграшкові будиночки – від малесеньких і до таких, у яких дитина може поміститися і сама. Ці будиночки можуть бути виготовлені з  тканини, пластику, дерева, розфарбовані в усі кольори веселки, багатокімнатні, з усіляким начинням. Перевагу варто  надавати якісному, міцному, пофарбованому в пастельні кольори багатокімнатному будиночку. Здебільшого іграшкові будиночки продаються з меблями, домашнім начинням. Важливо пам’ятати, що  гра дитини віком від трьох до шести років  залежить від предметів: велика кількість меблів та начиння обмежить дитячу фантазію, спростить гру – призведе до маніпулювання предметами, а не до відтворення людських відносин. Дівчаткам дуже подобається  гратися з будиночками для Барбі. Але такий будиночок  «диктує» дитині ігрові дії. А режисерська гра  тим і цінна, що в ній проявляються  особистий досвід і власна фантазія дитини. Тому не варто  обмежувати  можливість  облаштувати будиночок за вибором  самої дитини, самостійно.

Будиночок, виготовлений своїми руками, викликає у дитини більший емоційний відгук, аніж куплений.  Виготовляючи його разом з дорослим, дитина творить: сама вирішує, що потрібно, а без чого можна й обійтися. Будиночок можна  змінювати як у процесі гри, так і з дорослішанням дитини. Завдяки такому проектуванню і втіленню задуму розвиватимуться творчі здібності дитини, мислення й уява, дрібна  моторика рук.

Створене дитиною «господарство» може легко поміститися  в кріслі, коробці, під столом. Невеличкий ігровий  простір легко охопити поглядом, а в цьому і полягає одне з найважливіших завдань, яке розв’язує режисерська гра – дивитися на ситуацію в цілому і одночасно бачити її в усій складності [23, с.68].

У режисерській грі  використовуються також конструктори.  Вибираючи конструктор, слід звернути увагу на те, щоб у комплект входили найрізноманітніші деталі: кубики, цеглинки, блоки, тонкі дощечки-перекриття, колони, шпилі тощо.  Найкращий варіант конструктора – дерев’яний, не розфарбований. Готові  споруди, збудовані з одноколірного конструктора, сприймаються як цільні будови, що дуже важливо для розвитку уяви дітей. Колір для них не є визначальним, більш важливі функціональність і цілісність будівлі. З конструктора можна споруджувати будинки, замки, меблі, гараж, огорожу тощо.

Найпопулярнішими й  найрозповсюдженішими  є м’які  іграшки. Однак, обираючи їх для дитини, не слід  керуватися лише привабливістю  та зовнішніми характеристиками. Адже  для дитини м’яка іграшка –  це насамперед засіб для гри. Тому важливо розуміти, як діти граються саме з цими іграшками. М’яка іграшка  має бути розміром від 10 до 40 см, щоб малюку було зручно здійснювати з нею різні дії. Чим іграшка м’якша, тим  привабливіша вона для  дитини і тим  більше можливостей  відкриває для її дій та фантазій. У руках дитини  така іграшка може  стрибати, бігати, говорити, гавкати, плескати в долоні тощо. Підбираючи м’яку іграшку, слід пам’ятати, що  для ігор у «сім’ю», «зоопарк» підійдуть реалістичні м’які іграшки, а для вистав за казками – казкові.

Нові сюжетні іграшки, які педагог пропонує дітям для ігор, повинні бути близькими за змістом їхньому досвіду. В молодших і середніх групах вихователь спочатку особисто в присутності дітей обігрує нові іграшки, демонструє способи включення їх у знайомий сюжет. У старших групах діти вже мають певні уявлення про предмети і явища навколишньої дійсності, тому доцільно ініціювати їхні ігри  з дрібними, багатофункціональними іграшками, іграшками-замінниками. Таким багатофункціональним матеріалом для режисерських ігор  можуть бути  різних розмірів кубики зі схематичним оформленням ( людські обличчя з ознаками веселого, сумного настрою),   а також  кубики, якими   діти   можуть замінити види транспорту, засоби зв’язку,  меблі, тварини тощо. Розвиток творчості старших дошкільників стимулюють «пусті кубики», які діти  оформляють відповідно до розвитку сюжету гри. Дбаючи, щоб вони з кожним днем ставали самостійнішими, педагоги  залучають їх до майстрування окремих ігрових атрибутів, ініціюють самостійний підбір ними ігрового матеріалу, прибирання його  після гри, контролюють правильність його зберігання у груповій кімнаті [28, с.336] .

Разом  з  тим,   необхідно  пам’ятати,   що   дитина   зможе   гратися  з іграшками   самостійно тільки тоді, коли  вона   вже вміє   добре   гратися і будувати   свій   уявний світ.   Навчити її гратися може тільки той, хто вже володіє цією чудовою здатністю.

Передбачається, що  в  режисерських іграх діти самі мають  вигадувати сюжет, реалізовувати свої задуми, створювати ігрові ситуації з  готовими іграшками. Однак вихователь  може виступати в ролі ненав’язливого помічника і непомітно впливати на дитячі ігри через створення предметно-ігрового середовища. Організовувати дитячу гру можна  шляхом введення  умовної ігрової ситуації. Наприклад, вихователь починає гратися сам: саджає іграшку-«глядача», бере в руки іграшковий мікрофон і проголошує, що вистава починається. Хтось із дітей обов’язково зацікавиться  і підійде. Можна повністю передати ініціативу малюку, а можна попроситися у гру й залишитися гратися з дитиною.

Як і предметно-ігрове середовище, педагогічну підтримку  режисерських ігор  слід планувати, орієнтуючись на конкретні потреби  кожної дитини.

Прийоми керівництва  режисерською грою з боку дорослих повинні відповідати  наступним вимогам:

1. стимулювати виникнення режисерської гри (цільовий підбір ігрового матеріалу; знайомство з новою іграшкою; розгляд ілюстрацій; читання художньої літератури);
2. заохочувати дітей до співтворчості з вихователем (сумісна зображувальна діяльність  для оформлення макету; виготовлення атрибутів для макету);
3. допомагати дитині у процесі гри (проблемні й допоміжні запитання до дитини; створення умовних ігрових ситуацій; включення дорослого у гру дитини з її дозволу на партнерських засадах).

Слід уникати прямих вказівок і зауважень на адресу дитини, яка грається; оцінок діяльності дитини під час гри; втручань у гру без дозволу дитини [22, с.36] .

Отже, завданням вихователя під  час створення умов для розвитку режисерської гри є організація  предметно-ігрового середовища і педагогічна підтримка режисерської гри кожної конкретної дитини.

2.2.  Особливості  організації   режисерських ігор  у різних  вікових групах

Дослідники     зазначають,    що    режисерсько -  ігрова    діяльність  дошкільників має  певні особливості в межах  кожного вікового періоду. Це пов’язано з різним рівнем розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання літературних творів (Л.Артемова). Дослідження показали, що в дошкільному віці  гра як провідна діяльність розвивається, послідовно змінюючись: режисерська, образна, сюжетно-рольова, гра з правилами і знову режисерська гра, але вже на якісно новому рівні.

На думку  директора Інституту  психології ім. Л. Виготського О.Кравцової, режисерська гра в дошкільному віці є не лише початковою стадією розвитку гри, за якою розвивається образна, сюжетно-рольова  та інші види ігор, а вона завершує розвиток ігрової діяльності дітей  дошкільного віку, вбираючи та об’єднуючи важливі досягнення інших видів ігор.

Перша самостійна індивідуальна режисерська  гра  з’являється в період від двох до чотирьох років. Малюки грають у театр і запрошують  подивитися  дорослих або однолітків. Але глядачі їм  потрібні лише як атрибут театру. Малюків не турбує, чи зрозуміло й цікаво глядачам те, що вони показують. Діти  молодшого дошкільного віку  люблять входити в образ, переживають яскраві хвилювання, наслідують дорослих. Але інтерес до такого роду діяльності в них ще не стійкий, не довготривалий. У дво – трирічних дітей сюжет гри поки що залежить від  предметів, які оточують дитину. Іграшки, що перебувають в ролі зору дитини, ніби підказують сюжет історій. При цьому малюк може замінювати предмети, наділяючи їх  зовсім іншими функціями. Недостатньо розвинуте й мовлення молодших дошкільників: вони можуть  повторювати   слова  за дорослим,    але самостійно   не  будують   фрази. Театральні дії в них виражаються в руховій активності. В ігровій діяльності  малюкам потрібне керівництво вихователя.  Діти переважно грають поруч. Ігрові дії дітей молодшої групи розгорнуті й фіксуються на основі операції дії.  На четвертому році життя, коли дитина набуває достатнього життєвого досвіду, а розвиток її уяви досягає того рівня, за якого дошкільник уже в змозі переносити характеристики одного предмета на інший, починається становлення режисерської гри як здатності об’єднувати різні предмети єдиним сюжетом і керувати створеною уявною ситуацією  [18, с.88].